Ухвала суду № 55044629, 14.01.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-сс/785/45/16

Номер справи місцевого суду: 522/22595/15-к

Головуючий у першій інстанції Коваленко

Доповідач Толкаченко О. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2016 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Толкаченка О.О.,

суддів Балабана В.Ф., Копіци О.В.,

за участю: секретаря с/з Швеця В.Ф.,

прокурора Притули Є.С.,

слідчого Круковського М.С.,

захисників Нураліна М.В., ОСОБА_3, ОСОБА_4,

підозрюваного ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Нураліна М.В. на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 31 грудня 2015 року, якою ОСОБА_5, підозрюваному у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України в рамках кримінального провадження №12015160000000770 продовжений строк тримання під вартою,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 31 грудня 2015 року частково задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області Круковського М.С. та продовжений строк тримання під вартою ОСОБА_5 на 60 діб до 01 березня 2016 року.

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді захисник Нуралін М.В. подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, в зв'язку з чим просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5

Доводи апеляційної скарги захисник обґрунтовує тим, що тяжкість інкримінованого ОСОБА_5 злочину та необхідність проведення слідчих дій не може бути підставою для продовження строку тримання під вартою. На думку захисника, на теперішній час зменшився ризик того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду оскільки його дружина на теперішній час є безробітною, а сам ОСОБА_5 буде звільнений у зв'язку з ліквідацією банківської установи, в якій він працював, у зв'язку з чим він вимушений шукати нові джерела для утримання своєї родини. Крім того, службою у справах дітей Ужгородської міської ради розглядається питання про здійснення перевірки щодо вилучення його малолітніх дітей з сім'ї у зв'язку з відсутністю піклування за ними. ОСОБА_5 не переховувався від органів досудового розслідування та не має такого наміру в подальшому. Також захисник зазначає, що зменшився ризик можливості впливу ОСОБА_5 на свідків у кримінальному провадження, так як всі основні свідки вже були допитані. Також зменшився ризик знищення або спотворення документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, оскільки всі документи, які б могли підтвердити факти здійснення розтрати знаходяться у банку до якого підозрюваний на теперішній час не має доступу.

Більш того, на думку захисника підозра ОСОБА_5 у інкримінованому йому злочині є необґрунтованою, оскільки докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження є недостовірними і недопустимими.

Також, на думку захисника слідчим було пропущено п'ятиденний строк на подання клопотання про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5

Заслухавши суддю-доповідача, захисників Нураліна М.В., ОСОБА_3, ОСОБА_4 та підозрюваного ОСОБА_5, які підтримали доводи апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти її задоволення, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали провадження за клопотанням слідчого, апеляційний суд дійшов висновку про таке.

У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Зі змісту ст.199 КПК України вбачається, що слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявні обставини, що перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Частиною 4 ст.199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя в цілому виконав вимоги ст.199 КПК України, та прийняв обґрунтоване рішення про продовження строку тримання під вартою у встановлені законом строки.

Органом досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у тому, що перебуваючи на посаді радника голови правління ПАТ «Юніон Стандарт Банк» у період з 30 вересня 2015 року по 02 жовтня 2015 року за попередньою змовою з керуючим директором ПАТ «Юніон Стандарт Банк» ОСОБА_9 та іншими невстановленими особами, зловживаючи своїм службовим становищем здійснив розтрату грошових коштів ПАТ «Юніон Стандарт Банк» на загальну суму 63 517 037 гривень, 405 000 ЄВРО та 44 000 доларів США.

05 листопада 2015 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України і ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси до підозрюваного ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 діб, тобто до 03 січня 2015 року із визначенням застави в розмірі 40 000 000 гривень.

25 грудня 2015 року постановою заступника прокурора Одеської області Саулко О.І. продовжений строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12015160000000770 до 4-ох місяців, а саме до 05 березня 2016 року.

28 грудня 2015 року ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про нову підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КПК України.

31 грудня 2015 року ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси підозрюваному ОСОБА_5 продовжений строк тримання під вартою до 01 березня 2016 року.

Апеляційний суд вважає надуманими доводи захисника щодо пропуску строку на подання слідчим клопотання про продовження ОСОБА_5 строку тримання під вартою, оскільки попередня ухвала слідчого судді про застосування до підозрюваного запобіжного заходу втрачала чинність 03 січня 2016 року, а клопотання слідчого про продовження строку запобіжного заходу ОСОБА_5, яке датоване 28 груднем 2016 року зареєстроване в Приморському районному суді м.Одеси 29 січня 2015 року. Таким чином апеляційний суд вважає, що слідчий подав вказане клопотання у встановлений ч.1 ст.199 КПК України строк.

Апеляційний суд не погоджується з доводами захисника Нураліна М.В. про необґрунтованість підозри ОСОБА_5

Так, обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України перевірялась слідчим суддею при обранні ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та під час апеляційного перегляду вказаної ухвали слідчого судді.

Крім того, на теперішній час обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченому ч.5 ст.191 КК України підтверджується наступними доказами:

-заявою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Юніон Стандарт Банк» ОСОБА_7 про вчинення кримінального правопорушення з додатком до неї;

-наказом №353 від 29 травня 2014 року «Про розподіл обов'язків, відповідно до організаційної структури Банку»;

-витягом з протоколу №1 засідання центральної (головної) інвентаризаційної комісії ПАТ «Юніон Стандарт Банк» від 23 жовтня 2015 року;

-протоколами допиту свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які підтверджують причетність ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Апеляційний суд вважає вказані докази достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_4 за ч.5 ст.191 КК України. При цьому, доводи захисника Нураліна М.В. про недопустимість вказаних доказів, апеляційний суд вважає такими, що не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини ОСОБА_5 у скоєнні інкримінованого йому злочину, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст.87 КПК України, стороною захисту в апеляційній скарзі не наведено та в ході апеляційного перегляду не встановлено.

Апеляційний суд вважає, що слідчий в клопотанні та наданих матеріалах, а також прокурор в судовому засіданні апеляційного суду довели, що ризики, які обґрунтовують необхідність продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 не зменшились і продовжують існувати, зокрема останній перебуваючи на свободі може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, знищити або сховати документи, що підтверджують його злочинну діяльність та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Доводи сторони захисту про зменшення ризику того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування є необґрунтованими.

В обґрунтування вказаних доводів захисник зазначає, що дружина підозрюваного не працює, а внаслідок ліквідації ПАТ «Юніон Стандарт Банк» найближчим часом роботу втратить і сам ОСОБА_5, що на його думку зменшує ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування. На думку апеляційного суду зазначені обставини свідчать про послаблення соціальних зав'язків ОСОБА_5 та збільшують даний ризик. Крім того, згідно пояснень ОСОБА_5 він має закордонний паспорт, тимчасовий вид на проживання в Словаччині та водійське посвідчення даної країни, дозвіл на малий прикордонний рух між Україною та Угорщиною, що дозволяє підозрюваному безперешкодно перетнути державний кордон України і переховуватись від органу досудового розслідування на території іншої держави. Апеляційний суд вважає, що тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, також дає підстави вважати, що ОСОБА_5 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Сума коштів, у причетності до розтрати яких підозрюється ОСОБА_5 на думку суду дає матеріальну можливість тривалий час переховуватися останньому.

Також апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи захисника про зменшення ризику того, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні. З матеріалів провадження та пояснень сторони обвинувачення вбачається, що ОСОБА_5 з моменту оголошення йому про підозру відмовлявся давати будь-які показання. В подальшому він відмовлявся від проведення одночасних допитів зі свідками обвинувачення. Ці обставини вказують на те, що ОСОБА_5 у разі застосування до нього запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі може впливати на свідків з метою того, щоб вони змінили свої показання.

Враховуючи те, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, на даний час не зменшилися і продовжують існувати, апеляційний суд вважає, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, а ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків.

Окрім того, з наданих апеляційному суду матеріалів та пояснень прокурора вбачається, що по даному кримінальному провадженню досудове слідство не закінчено, існує необхідність у проведенні ряду слідчих та процесуальних дій, а саме: повідомити про підозру матеріально відповідальним за збереження цінностей службовим особам ПАТ «Юніон Стандарт Банк», провести одночасні допити між цими особами та ОСОБА_9, ОСОБА_5, отримати висновки почеркознавчих та судово-економічної експертизи, отримати в НБУ копії актів ревізій сховищ відділень ПАТ «Юніон Стандарт Банк», накласти арешт на нерухоме майно підозрюваних, встановити осіб, що сприяли ОСОБА_9 та ОСОБА_5 у розтраті грошових коштів ПАТ «Юніон Стандарт Банк» та виконати інші слідчі дії.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку, що заявлені слідчим ризики та необхідність проведення комплексу слідчих дій виправдовують продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката Нураліна М.В. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката Нураліна Микити Вячеславовича.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 31 грудня 2015 року, якою ОСОБА_5, підозрюваному у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України в рамках кримінального провадження № 12015160000000770 продовжений строк тримання під вартою до 01 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді апеляційного суду

Одеської області:

О.О. Толкаченко В.Ф. Балабан О.В. Копіца