Рішення № 55042678, 14.01.2016, Оріхівський районний суд Запорізької області

Справа № 323/2640/15-ц

№ провадження 2/323/16/16

РІШЕННЯ

іменем УКРАЇНИ

14.01.2016 м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області у складі

головуючого - судді Мінаєва М.М.,

секретаря - Тахтаул А.Л.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Запорізького національного технічного університету до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання освітніх послуг,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року до Оріхівського районного суду Запорізької області надійшла позовна заява Запорізького національного технічного університету, в якій він просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання освітніх послуг у розмірі 3099,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.09.2012 року між позивачем та відповідачем був укладений Договір про надання освітніх послуг з підготовки фахівця з вищою освітою № 4672/І-Бу/13-13 (надалі Договір). За умовами цього ОСОБА_2 відповідач був зарахований на 3-й курс заочного відділення позивача за контрактом на навчання за спеціальністю «Мікро- та наноелектронні прилади та пристрої». Позивач забезпечив наданню відповідачу освітніх послуг. У звязку з невиконанням навчального плану відповідач, який у встановленому ОСОБА_2 порядку не повідомив позивача про небажання продовжувати навчання, був відрахований з університету з 30.06.2013 року наказом ректора від 25.06.2013 року. За відповідачем залишилась заборгованість у розмірі 3099,66 грн., які він не сплатив за навчання у першому семестрі першого року навчання.

В судове засідання позивач явку представника не забезпечив, надав письмову заяву про розгляд справи без його участі та підтримання позовних вимог.

Відповідач проти позову заперечував, пославшись на те, що освітні послуги за ОСОБА_2 йому фактично надані не були, оскільки він не відвідав протягом 2013-2014 навчального року жодного зайняття, а тому освітні послуги ним фактично не споживались. Відповідач сплатив за навчання у першому семестрі першого навчального року 2250,90 грн., однак в подальшому в нього зникла потреба у навчанні, у звязку з чим він не вносив плату за другий семестр у розмірі 3099, 66 грн. Про намір припинити навчання у звязку з сімейними обставинами він повідомив позивача, один примірник відповідної заяви здавши до деканату свого факультету, а другий примірник цієї надіславши позивачу поштою. У звязку з цим відповідач вважає, що Договір був достроково припинений у звязку з невиконанням його умов обома сторонами, а обовязку вносити плату за другий семестр в нього не виникала.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши норми матеріального права, якими регулюються спірні відносини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 10.09.2012 року між позивачем та відповідачем був укладений Договір про надання освітніх послуг з підготовки фахівця з вищою освітою № 4672/І-Бу/13-13.

Умовами цього ОСОБА_2 було встановлено, що позивач, як виконавець послуги, бере на себе зобовязання за рахунок коштів відповідача, як замовника, надати освітні послуги, на рівні державних стандартів освіти, з навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» з напряму підготовки 6.050801 «мікро та наноелектроніка» з можливістю подальшого навчання на спеціальності 7.05080101 «мікро- та наноелектронні прилади та пристрої» на заочному відділенні 3-го курсу факультету радіоелектроніки і телекомунікацій (п. п. 1.1, 2.1).

При цьому на відповідача ОСОБА_2 були покладені обовязки своєчасно вносити плату за отриману освітню послугу в розмірах та в строки, встановлені ОСОБА_2 (п. 3.1), виконувати вимоги законодавства та Статуту позивача з організації надання освітніх послуг, правил користування бібліотекою тощо (п. 3.2).

Відповідно до п. 4.2 ОСОБА_2 загальна вартість освітньої послуги становила 10218,50 грн., а за перший рік навчання (на третьому курсі) 5350,50 грн.

Наказом ректора позивача № 337-1 від 05.10.2012 року відповідач був поновлений на 3-му курсі факультету радіоелектроніки і телекомунікацій як такий, що був раніше відрахований за невиконання навчального плану.

За визнанням обох сторін, відповідач вніс оплату за перший семестр 2013-2014 років у розмірі 2550,50 грн., однак не відвідав протягом цього періоду часу жодного навчального заняття, а потім не вніс оплату за другий семестр в розмірі 3099,66 грн.

Наказом ректора позивача № 216-1 від 25.06.2013 року відповідач був відрахований у звязку порушенням умов ОСОБА_2 у виді несплати за навчання.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Таким чином, наведені вище обставини суд вважає встановленими у звязку з тим, що вони визнані обома сторонами.

Відповідно до п. 3.3 ОСОБА_2, в разі, якщо відповідач за власною ініціативою вирішить з будь-яких причин не продовжувати навчання, він зобовязаний повідомити про це позивача письмово протягом 10-ти календарних днів, в разі відсутності такого повідомлення освітні послуги за семестр вважаються наданими до видання наказу про відрахування.

Відповідач, стверджуючи про те, що він надав позивачу письмову заяву про небажання продовжувати навчання у другому семестрі 2013-2014 навчального року, не надав жодного доказу на підтвердження цієї обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Таким чином, у суду немає підстав для висновку про обґрунтованість заперечень відповідача.

Доводи відповідача про те, що йому фактично не були надані освітні послуги, суд до уваги не бере з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 Закону України «Про вищу освіту» (в редакції, що була чинною на момент існування спірних правовідносин) вища освіта це рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який ґрунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації.

Частиною шостою статті 64 Закону України «Про вищу освіту» (в редакції, що була чинною на момент існування спірних правовідносин) розмір плати за весь строк навчання або за надання додаткових освітніх послуг встановлюється у договорі, що укладається між вищим навчальним закладом та особою, яка навчатиметься, або юридичною особою, що оплачуватиме навчання або надання додаткових освітніх послуг, і не може змінюватися протягом усього строку навчання. Типовий договір затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

За змістом Типового договору, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 11.0.2002 року № 182, предметом освітньої послуги є навчання (підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації кадрів та додаткові послуги).

Суд виходить з того, що зобовязання з надання освітньої послуги за своєю природою є таким, що може бути належним чином виконане лише у разі зустрічного належного виконання студентом своїх зобовязань, а тому до цих відносин має застосовуватись ст. 538 ЦК України.

Оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач своїх обовязків щодо виконання навчального плану не виконав, дії позивача відповідали вимогам ст. 538 ЦК України, а тому позов є законним та обґрунтованим.

Враховуючи вищенаведене, на підставі ст. ст. 526, 538, 901 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 64 Закону України «Про вищу освіту», п. 3.3 ОСОБА_2 про надання освітніх послуг з підготовки фахівця з вищою освітою № 4672/І-Бу/13-13 від 10.09.2012 року, керуючись ст. ст. 1, 4, 60, 61, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Запорізького національного технічного університету до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання освітніх послуг, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (Запорізька область, м. Оріхів, вул. Приходька, б. 69, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Запорізького національного технічного університету (м. Запоріжжя, вул. Жуковського,64, ЄДРПОУ 02070849) заборгованість за ОСОБА_2 про надання освітніх послуг з підготовки фахівця з вищою освітою № 4672/І-Бу/12-13 в розмірі 3099,66 грн. (три тисячі девяносто девять грн. 66 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 (Запорізька область, м. Оріхів, вул. Приходька, б. 69, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Запорізького національного технічного університету (м. Запоріжжя, вул. Жуковського,64, ЄДРПОУ 02070849) судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Повний текст рішення складений 18.01.2016 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Запорізької області через Оріхівський районний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення, а у разі, якщо рішення було ухвалене без участі особи, яка її оскаржує,- протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Оріхівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_3