Ухвала суду № 55042660, 17.12.2015, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/1973/13-к 1-кп/335/1/2016

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Соболєвої І.П.,

судді: Гашук К.В.,

запасного судді: Шалагінової А.В.,

за участю присяжних: ОСОБА_1Г, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

запасних присяжних: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

при секретарі: Школяр К.П.,

прокурора: Корх Д.О.,

представника потерпілої: ОСОБА_6,

захисників: ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14,

обвинувачених: ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Корх Д.О. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_18,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_15, обвинуваченого у скоєні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115; п. п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_16, обвинуваченого у скоєні злочинів, передбачених ст. 257, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_17, обвинуваченого у скоєні злочинів, передбачених ст. 257, ч.2 ст.15, п.12 ч.2 ст.115; п.п.6, 12, 13 ч.2 ст.115; ч.4 ст.189 КК України, ОСОБА_18, обвинуваченого у скоєні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115; п.п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_19, обвинуваченого у скоєні злочинів, передбачених ст. 257; п. п. 6, 12, ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_20, обвинуваченого у скоєні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 15, п. п. 12 ч. 2 ст. 115; п.п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115; ч. 5 ст. 186, ч. 4 ст. 189; ч. 1 ст. 263; ч. 3 ст. 289 КК України, ОСОБА_21, обвинуваченого у скоєнні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 2 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, п. п. 8, 12, 13 ч. 2 ст. 115; ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 146; ч. 3 ст. 27, п. п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115; ч.1 ст. 263; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 289; ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 186; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 189; ч.3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, п. п. 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_22, обвинуваченого у скоєнні злочинів, передбачених ст. 257, п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

У судовому засіданні 17 грудня 2015 року прокурором Корх Д.О. надано письмове клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_18 з домашнього арешту на тримання під вартою, строком на 60 днів з 17 грудня 2015 року по 14 лютого 2016 року включно.

В обґрунтування клопотання зазначено, що ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 8 грудня 2015 року в даному провадженні запобіжний захід тримання під вартою, який було раніше обрано обвинуваченому ОСОБА_18, було змінено на домашній арешт без наведення передбачених законом підстав та з порушення процесуального порядку з посиланням на виразкову хворобу шлунку обвинуваченого та його процесуальну поведінку в залі суду.

Прокурор зазначає, що в ухвалі від 8 грудня 2015 року суд послався на документи, які не були предметом дослідження учасників процесу, а вмотивований висновок суду про недоцільність подальшого тримання обвинуваченого під вартою в ухвалі відсутній. Крім цього, суд самостійно та упереджено вирішив, що місцем домашнього арешту є квартира АДРЕСА_1, яка, на думку суду, є місцем його постійного проживання та реєстрації. Однак, цей висновок суперечить іншим матеріалам провадження, зокрема, відомостям, які викладені в обвинувальному акті, відповідно до якого місцем реєстрації ОСОБА_18 є будинок № 92-6 по вулиці Перемоги в місті Запоріжжі.

При вирішенні питання щодо обрання ОСОБА_18 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту судом проігноровано думки потерпілих ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 у кримінальному провадженні щодо запобіжних заходів відносно обвинувачених та майбутніх покарань, а також думку допитаних в суді свідків ОСОБА_26, ОСОБА_27 щодо побоювань за своє життя та своїх близьких у зв'язку із погрозами обвинувачених та обстрілом з вогнепальної зброї власного житла тощо.

Вказує, що стан здоров'я ОСОБА_18 не перешкоджає його перебуванню у місці попереднього ув'язнення. Наявні у кримінальному провадженні документи не вказують на наявність таких захворювань обвинуваченого, які б виключали його перебування під вартою. Процесуальна поведінка ОСОБА_18 свідчить про не визнання останнім своєї вини з метою уникнення відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення, що свідчить про відсутність щирого каяття.

На думку прокурора Шабалін А.Ю., усвідомлюючи ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та можливість призначення йому судом покарання пов'язаного з позбавленням волі, може незаконно впливати на свідків і потерпілих, а також переховуватись від суду, чим перешкоджати встановленню істини по кримінальному провадженню. Вищевказані факти свідчать про неможливість запобігання вищенаведеним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів обвинуваченому, ніж тримання під вартою.

При вирішенні клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_18 запобіжного заходу прокурор також просив врахувати, що судом не досліджено всі матеріали кримінальних проваджень та не допитано всіх свідків обвинувачення, данні яких відомі обвинуваченим; докази, які зібрані під час досудового розслідування безсумнівно вказують на доводять вину обвинувачених у вчиненні особливо тяжких злочинів; ОСОБА_18 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, санкція одного з них передбачає довічне позбавлення волі з конфіскацією майна; вік та стан здоров'я обвинуваченого не перешкоджає його знаходження у місцях попереднього ув'язнення; вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим особливо тяжких злочинів. Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_18 та його захисник ОСОБА_14 заперечували проти задоволення клопотання прокурора, просили відмовити, посилаючись на його необґрунтованість.

Обвинувачені ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_20 ОСОБА_21 та їхні захисники заперечували проти задоволення клопотання прокурора.

Представник потерпілої ОСОБА_23 ОСОБА_6 у судовому засіданні клопотання прокурора підтримав, просив його задовольнити.

Також потерпілим ОСОБА_25, потерпілою ОСОБА_23 та її захисником ОСОБА_6 до суду надано письмові заяви на підтримку позиції державного обвинувача стосовно необхідності зміни обвинуваченому ОСОБА_18 запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою, з викладенням, на їх думку, обставин, що свідчать про необхідність зміни такого запобіжного заходу. Вказані заяви окремо судом не вирішуються, проте доводи, покладені в їх обґрунтування, приймаються судом до уваги та оцінюються у сукупності з іншими поясненнями та доказами при вирішенні клопотання про зміну запобіжного заходу.

Заслухавши сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання та заяви, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_18 обвинувачується у скоєні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115; п.п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, які відповідно до статті 12 КК України віднесені до категорії тяжких та особливо тяжких. Станом на 8 грудня 2015 року ОСОБА_18 перебував під вартою 3 роки та 9 місяців.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 8 грудня 2015 року ОСОБА_18 змінено запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю, шляхом заборони останньому цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_2, строком на два місяці, які слід обчислювати з 8 грудня 2015 року до 5 лютого 2016 року.

Покладено на обвинуваченого ОСОБА_18 обовязки: прибувати до суду за першою вимогою, не залишати місце постійного проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; носити електронний засіб контролю.

Роз'яснено обвинуваченому ОСОБА_18 положення ч. 5 ст. 181 КПК України та попереджено, що в разі невиконання покладених обовязків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

Відповідно до частини першої статті 200 КПК України, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обовязків, передбачених частиною пятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.

Прокурор у своєму клопотанні зазначає, що жодний з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, до яких відноситься: незаконний вплив на свідків і потерпілих, переховування від суду, що призведе до перешкоджання встановленню істини по кримінальному провадженню.

В обґрунтування своїх доводів прокурором процитовано обвинувальний акт у частині, що стосується обвинуваченого ОСОБА_18 Будь-яких інших відомостей або доводів прокурором у своєму клопотанні, які б давали підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не наведено. Крім того, під час всього розгляду даного кримінального провадження у суді, державним обвинувачем жодного разу не заявлялось клопотання про продовження обвинуваченим строків тримання під вартою із зазначенням нових доказів та доводів на його обґрунтування. Такого клопотання не було надано і 8 грудня 2015 року.

Натомість, відповідно до позиції, висловленої ЄСПЛ в рішенні від 10.02.2011 у справі «Харченко проти України» і підтвердженої Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в листі від 04.04.2013 №511-550/014-13, в яких зокрема, цитується п. 3 ст. 5 Конвенції, де зазначено, що за спливом певного часу, лише наявність обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення волі і судові органи зобов'язані навести інші аргументи для продовження тримання під вартою.

На підставі частини п'ятої статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Суд, приймаючи рішення про зміну обвинуваченому ОСОБА_18 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт виходив з того, що на переконання суду такий запобіжний захід зможе забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України.

З часу зміни запобіжного заходу 8 грудня 2015 року обвинуваченому ОСОБА_18 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт не встановлено випадків незаконного впливу ОСОБА_18 на свідків чи потерпілих, не встановлено спроб спотворення чи знищення доказів тощо.

Добровільна явка ОСОБА_18 у судове засідання 17 грудня 2015 року у сукупності з відсутністю відомостей про невиконання обвинуваченим покладених на нього ухвалою суду від 8 грудня 2015 року обовязків засвідчує відсутність наміру переховування від суду.

Також при прийнятті ухвали від 8 грудня 2015 року, судом було враховано стан здоровя обвинуваченого, міцність соціальних завязків, наявність постійного місця проживання. Вказані обставини були підтверджені належними документами, копії яких наявні в матеріалах кримінального провадження.

З огляду на вищевикладене, суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_18 з домашнього арешту на тримання під вартою, строком на 60 днів, з огляду на що, відмовляє у задоволенні клопотання прокурора.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 200, 372, КПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_18 з домашнього арешту на тримання під вартою, строком на 60 днів з 17 грудня 2015 року по 14 лютого 2016 року включно відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 17 грудня 2015 року. Повний текст ухвали виготовлено 21 грудня 2015 року.

Головуючий суддя: І.П. Соболєва

Суддя: К.В. Гашук

Присяжні: ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3