Рішення № 55040907, 13.01.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/1180/15-ц Провадження № 22-ц/772/131/2016Головуючий в суді першої інстанції Прокопчук А. В.Категорія 57 Доповідач Іванюк М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі : головуючого - судді Іванюка М.В, суддів ПанасюкаО.С. та БереговогоО.Ю, з участю секретаря МельниковоїА.І, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Златобанк» Славінської В.І. на заочне рішення Вінницького міського суду від 12 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Златобанк» в особі відділення «Вінницька регіональна дирекція АТ «Златобанк» про захист прав споживача, стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2015р. ОСОБА_4. звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства «Златобанк» в особі відділення «Вінницька регіональна дирекція АТ «Златобанк» про захист прав споживача, стягнення коштів. Зазначив, що 03.01.2014р. уклав з відповідачем договір банківського рахунку.

В грудні 2014р. позивач звернувся до Публічного акціонерного товариства «Златобанк» з письмовою заявою щодо видачі коштів з його рахунку. Однак відповідач своїм листом №18 від 09.01.2015р, посилаючись на п.п.5 п.6 Постанови Правління Національного банку України №758 від 01.12.2014р «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», повідомив ОСОБА_4. про обмеження, встановлені стосовно видачі готівкових коштів у національній валюті через каси та банкомати.

Вважаючи, що таким чином відповідач намагається ухилитись від виконання своїх зобов'язань за договором, ОСОБА_4, посилаючись на положення п.п.2.1.1; 3.2.3; 4.1; 4.2 Договору банківського рахунку ст.ст.526; 1066 ч.ч.1,2; 1068 ч.3; 1074 ЦК України, а також на ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», просив стягнути з відповідача суму, що відповідає залишку коштів на його рахунку і відшкодувати понесені судові витрати. З врахуванням зменшення позовних вимог він просив суд стягнути на його користь з Публічного акціонерного товариства «Златобанк» в особі відділення «Вінницька регіональна дирекція АТ «Златобанк» неповернуті йому 3146грн, а також 4000грн. у відшкодування витрат на правову допомогу.

Заочним рішенням Вінницького міського суду від зазначені позовні вимоги ОСОБА_4. були задоволені.

ПАТ «Златобанк» у своїй апеляційній скарзі просить дане рішення скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Вважає, що суд першої інстанції не встановив обставини, що мають значення для справи, порушив норми процесуального права і невірно застосував норми матеріального права.

В суді апеляційної інстанції адвокат Якименко-ШевчукЮ.О, яка представляє ОСОБА_4, просить відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених вимог, заперечень і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню лише в частині відшкодування витрат позивача на правову допомогу.

Так, згідно наданої суду довідки адвокат Якименко-ШевчукЮ.В. загалом витратила у цій справі 8 годин (див.а.с.135). Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» граничний розмір відшкодування витрат на правову допомогу у даному випадку має становити :

40% x (8 x 1218грн (мінімальна заробітна плата на час ухвалення рішення)) = 3897грн.60коп.

Всупереч цьому суд стягнув з відповідача у відшкодування витрат на правову допомогу 4000грн, тобто всю суму згідно квитанції на а.с. 134.

Згідно ст.309 ЦПК України зазначене є підставою для зміни оскаржуваного рішення у цій частині.

В іншій частині рішення суду першої інстанції має бути залишено без змін.

Адже стягуючи з відповідача на користь позивача суму, що відповідає залишку коштів на банківському рахунку, суд правильно виходив з того, що згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається. Відповідно до ст.1068 ч.3 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. У ст.1074 ЦК України визначено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом. У даній справі наявність таких виняткових випадків не встановлена.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційній скарзі про те, що на підставі постанови Правління Національного банку України №105 від 13.02.2015р. «Про віднесення акціонерного товариства «Златобанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 13.02.2015р. прийнято рішення №30 про запровадження з 14.02.2015р. тимчасової адміністрації на строк до 13.05.2015р. та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Златобанк», і що постановою Правління Національного банку України №310 від 12.05.2015р. було відкликано банківську ліцензію ПАТ «Златобанк» і рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб №99 від 13.05.2015р. розпочато процедуру ліквідації АТ «Златобанк» строком на один рік з 13.05.2015р. по 12 травня 2016р. включно. Адже суд першої інстанції врахував дану обставину і зазначив у рішенні, що на момент виникнення спору тимчасова адміністрація в ПАТ «Златобанк» введеною ще не була. З огляду на положення п.п.2.1.1; 3.2.3; 4.1; 4.2 Договору банківського рахунку ст.ст.526; 1066 ч.ч.1,2; 1068 ч.3; 1074 ЦК України, а також на ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач на момент виникнення спору був зобов'язаний задовольнити вимогу позивача про видачу з його рахунка грошових коштів навіть незважаючи на наявність обмежень, введених відповідно до п.п.5 п.6 Постанови Правління Національного банку України №758 від 01.12.2014р «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України». Адже наявність таких обюмежень не перешкоджала банку видати ОСОБА_4. кошти шляхом проведення відповідних операцій хоча б за дві доби, що відповідачем безпідставно зроблено не було. Це призвело до порушення прав ОСОБА_4. як споживача банківських послуг.

За таких обставин не можуть братися до уваги доводи апеляційної скарги про те, що вимоги ОСОБА_4. фактично задоволені, оскільки акцептовані, тобто визнані, і залишок коштів включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Златобанк». Адже станом на теперішній час залишок коштів на банківському рахунку в сумі 3146грн. позивачем так і не отримано. Застосування Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який регулює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, ніяким чином не перешкоджає вкладнику звернутися до суду за захистом порушеного права та вимагати стягнення суми, які йому не повернуті за системою гарантування, виходячи з наведених вище норм ЦК України та умов договорів банківського вкладу.

Тобто, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, наведених у цій частині оскаржуваного рішення.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст.209; 218; 303; 304; 307ч.1 п.п.1,2; 308; 313; 314; 316; 317 ЦПК України, колегія суддів, --

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Заочне рішення Вінницького міського суду від 12 жовтня 2015 року у даній справі змінити.

Зменшити суму відшкодування витрат на правову допомогу, що стягнута з ПАТ «Златобанк» на користь ОСОБА_4, з 4000грн. до 3897грн.60коп.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :