Рішення № 55040848, 11.01.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 132/2467/15-ц Провадження № 22-ц/772/228/2016Головуючий в суді першої інстанції Копчинський В. І.Категорія 23 Доповідач Шемета Т. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючої судді Шемети Т.М.,

суддів: Сопруна В.В., Марчук В.С.,

при секретарі Сніжко О.А.,

з участю: представника позивача адвоката Конашкова О.В., представника відповідача Сковоронського І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 Апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Дружелюбівське» про зобов'язання виплатити орендну плату,

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 24.11.2015 року, -

в с т а н о в и л а :

31.08.2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з цим позовом та збільшивши позовні вимоги (а.с.37), просила зобов'язати відповідача виплатити їй заборгованість за договором оренди землі від 01.01.2012 року, з урахуванням інфляції, в розмірі 2 517, 42 грн. (1 798,16 грн. х 1,4) за 2014 рік, а також витрати на правову допомогу в розмірі 1054 грн. 40 коп..

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 24.11.2015 року позов задоволено частково: зобов'язано ПОСП «Дружелюбівське» виплатити ОСОБА_4 орендну плату за час фактичного користування земельною ділянкою у 2014 році: з 01.01.2014 року по 01.08.2014 року в сумі 1 048 грн. 88 коп. з урахуванням індексу інфляції та з послідуючим відрахуванням відповідних платежів. Стягнуто з відповідача на користь позивача 243,60 грн. понесених нею витрат по сплаті судового збору, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновку суду встановленим обставинам по справі, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовує наступним: суд невірно визначив час, за який підлягає стягненню орендна плата: з 01.01.2014 року по 01.08.2014 року, так як сільськогосподарський рік - це не календарний рік, тому відповідач повинен сплатити їй орендну плату за повний рік. Окрім того, не ґрунтуються на доказах твердження суду про те, що вона відмовлялася отримувати орендну плату. Помилково також судом стягнуто орендну плату без врахуванням індексу інфляції, хоча нарахування інфляційних є обов'язком орендаря та це прямо передбачено умовами договору. Безпідставно суд відмовив і в стягненні витрат на правову допомогу: захисник надав розрахунок своїх витрат, а квитанція не була додана, так як вона не мала можливості оплатити послуги адвоката, а з ним була домовленість, що вона оплатить його послуги після розгляду справи в суді.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача подану апеляційну скаргу підтримав з викладених у ній підстав, представник відповідача апеляційну скаргу не визнав, просив її відхилити та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини:

Позивач, будучи власником земельної ділянки площею 2,0755 га, розташованої на території Дружелюбівської сільської ради Калинівського району, передала її в оренду ПОСП «Дружелюбівське», уклавши договір оренди 01.01.2012 року на період з 01.01.2012 року по 01.01.2014 року.(а.с.3-4).

По закінченню терміну дії договору орендар продовжив фактичне використання земельної ділянки позивача до збору урожаю, що встановлено рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 23.07.2014 року (а.с.7-8).

17.07.2014 року ПОСП «Дружелюбівське» надіслало на адресу орендодавця лист з пропозицією з'явитися для вирішення питання продовження дії договору оренди або отримання земельної ділянки по акут прийому-передачі (а.с.35), який було отримано ОСОБА_4 18.07.2014 року (а.с.36).

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 23.07.2014 року (а.с.7-8). було зобов'язано ПОСП «Дружелюбівське» повернути орендовану земельну ділянку ОСОБА_4 (а.с.7-8). Рішення набрало законної сили 03.09.2014 року (а.с. 60 на звороті). Цим рішенням встановлено, що звільнення земельної ділянки відбулося в липні 2014 року.

21.04.2015 року ОСОБА_4 звернулася до орендаря з проханням виплатити орендну плату шляхом поштового переказу на її адресу (а.с.5), який було отримано орендарем 21.04.2015 року (а.с.6).

31.08.2015 року ОСОБА_4 звернулася з позовом що розглядається про зобов'язання виплатити орендну плату.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що з відповідача слід стягнути орендну плату за час фактичного використання земельної ділянки позивачки: з 01.01.2014 року по 01.08.2014 року, тобто за сім місяців, що складає 1 048 грн. 88 коп.. при цьому судом було взято до уваги вартість земельної ділянки, вказаної у договорі оренди, а орендна плата розрахована в розмірі 3 % від оцінки землі, що відповідає Указу Президента України № 92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та часток (паїв)» від 02.02.2002 року з наступними змінами.

В частині встановлення терміну, за який підлягає стягненню орендна плата (7 місяців), висновок суду є вірним, а доводи апеляційної скарги про те, що до уваги слід брати не календарний, а сільськогосподарський рік та зобов'язати відповідача виплатити орендну плату за рік. - не заслуговують на увагу так як судом взято до уваги термін фактичного використання землі, яке було передбачено п.29 Договору оренди та який встановлений рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 23.07.2014 року.

Однак висновок суду про те, що позивач ухилялася від отримання орендної плати, а тому відповідач не зобов'язаний сплачувати орендну плату з урахуванням індексу інфляції за 2015 рік, є помилковим: висновок суду про те, що відповідач неодноразово пропонував позивачці отримати орендну плату, не підтверджені відповідними доказами по справі. Посилання суду як на доказ відмови отримувати орендну плату та як на підставу не стягувати інфляційні втрати на Акт від 23.11.2015 року, згідно якого ОСОБА_4 23.11.2015 року було запропоновано отримати орендну плату в розмірі 859,21 грн. та від отримання якої вона відмовилась (а.с.31), - є невірним, оскільки такий Акт було складено вже коли тривав розгляд даної справи, в ході якої вирішувалось питання і про підставність стягнення орендної плати, і про термін, за який вона повинна бути сплачена, і про розмір, - тому це не можна розцінювати як відмову в отриманні запропонованої суми відповідачем, а лише як відмову врегулювати питання, що вирішується судом, мирним шляхом, на що позивач має право.

Відповідно до п. 10 Договору, розмір орендної плати обчислюється з урахуванням індексу інфляції. Орендна плата вноситься у строк з 1.01.по 31.12.кожного року оренди (п. 11 Договору оренди). Оскільки відповідач в грудня 2014 року не виплатив орендну плату позивачеві за фактичне користування земельною ділянкою, то, з урахуванням умов укладеного Договору, орендна плата підлягає за цей час підлягає виплаті з урахуванням індексу інфляції, який за період з січня 2015 року по жовтень 2015 року включно(в межах заявлених вимог - а.с.37) склав 1,4.

Таким чином, розмір орендної плати за період з 01.01.2014 року по 01.08.2014 року з урахуванням індексу інфляції складає 1 468, 43 грн. (1048,88 грн. х 1,4 = 1 468,43). Отже, в частині розміру орендної плати, рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Відмова суду першої інстанції в стягненні витрат на правову допомогу є вірною: у відповідності до ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Позивач не надала квитанцію, яка б підтверджувала оплату нею витрат на правову допомогу, в апеляційній скарзі підтвердила це, зазначивши що домовилась з адвокатом оплатити його послуги після розгляду справи в суді. Відтак суд вірно відмовив у стягненні цих витрат, оскільки позивач їх не понесла.

Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з відповідача слід стягнути витрати, які позивач понесла по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 267 грн. 96 коп. (квитанція - а.с.50).

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів ,-

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 24.11.2015 року в частині розміру орендної плати, що підлягає стягненню, змінити, встановивши, що виплаті підлягає орендна плата в сумі 1 468 (одна тисяча чотириста шістдесят вісім) гривень 43 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Дружелюбівське» на користь ОСОБА_4 267 (двісті шістдесят сім) гривень 96 коп. витрат по сплаті судового збору за апеляційну скаргу.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, на рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча: підпис Т.М. Шемета

Судді: підпис В.С. Марчук

підпис В.В. Сопрун

З оригіналом згідно: Т.М.Шемета