Ухвала суду № 55040664, 15.01.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/19289/15-ц Провадження № 22-ц/772/78/2016Головуючий в суді першої інстанції Сичук М. М.Категорія 58Доповідач Оніщук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Оніщука В.В.

суддів: Медвецького С.К., Чорного В.І.,

при секретарі: Франчук О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12.11.2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 та районного відділу державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання довіреності удаваним правочином, визнання права власності на майно і звільнення з-під арешту та припинення розшуку, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року позивач звернувся в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що між ним та відповідачем, який представляє інтереси власника транспортного засобу - ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченої довіреності, було досягнуто згоди щодо основних умов відчуження та передання транспортного засобу NISSAN URVAN, державний номер НОМЕР_1, 1994 року випуску, шасі: НОМЕР_2, його ціни, шляхом надання відповідачем довіреності на володіння, користування і розпорядження транспортним засобом. В позові вказано, що відповідачу терміново потрібні були кошти, а часу для зняття автомобіля з обліку в органах державної автомобільної інспекції в нього не було, при цьому запевнив, що після видання відповідної довіреності позивач матиме усі права власника транспортного засобу. 01.11.2012 року ОСОБА_3 видано на ім'я позивача довіреність щодо володіння, користування і розпорядження (з правом виїзду за кордон) зазначеним вище транспортним засобом, відтак в дійсності, між сторонами було укладено усний договір купівлі-продажу транспортного засобу NISSAN URVAN, державний номер НОМЕР_1, 1994 року випуску, шасі: НОМЕР_2, що підтверджується розпискою про отримання відповідачем від позивача за даний автомобіль 2 500 доларів США. Позивач зазначив, що сторони приховали даний правочин, шляхом видачі відповідачем довіреності щодо володіння, користування і розпорядження зазначеним автомобілем, а 14.07.2015 року йому стало відомо, що на рухоме майно ОСОБА_4 накладено публічне обтяження у вигляді арешту рухомого майна, в тому числі і на придбаний ним транспортний засіб NISSAN URVAN, державний номер НОМЕР_1, 1994 року випуску, шасі: НОМЕР_2, а тому з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати дійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу, визнати довіреність удаваним правочином, визнати за ним право власності на транспортний засіб і звільнити його з-під арешту та припинити розшук автомобіля.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12.11.2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

При цьому робиться посилання на неповноту з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

В судове засідання ОСОБА_2 неодноразово не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, при цьому ним двічі подавались заяви про відкладення розгляду з підстав його перебування на лікуванні. Положеннями ст. 169 ЦПК України передбачено обов'язок суду відкласти розгляд справи лише у разі першої неявки сторони, якщо причина неявки визнана судом поважною і тому розгляд справи, призначений на 18.12.2015 року було відкладено, а щодо повторно поданого клопотання, то судова колегія вважає за необхідне в його задоволенні відмовити, оскільки чергове відкладення розгляду справи може призвести до порушення вимог ч.1 ст.303-1 ЦПК України, якою передбачено строк розгляду апеляційної скарги. Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що згідно наданого ОСОБА_2 листка непрацездатності, йому встановлено амбулаторний режим лікування в період з 13.01.2016 року по 15.01.2016 року, тобто в даному випадку відсутні відомості, які б беззаперечно свідчили про неможливість позивача з'явитись в судове засідання, а також останній не позбавлений був можливості скористатись послугами представника і до того ж, згідно ч.3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Інші учасники розгляду справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причин неявки не повідомили, а тому згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Вимогами ст. 308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позову, районний суд виходив з того, що позивачем не доведено, що в дійсності між сторонами було укладено договір купівлі-продажу автомобіля і що при оформленні довіреності на спірний автомобіль мало місце укладення правочину, який за своїм змістом містив ознаки удаваного, а також не було дотримано визначений чинним законодавством України спеціальний порядок купівлі-продажу транспортних засобів та їх реєстрації.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що автомобіль NISSAN URVAN, державний номер НОМЕР_1, 1994 року випуску, шасі: № НОМЕР_2, зареєстрований Калуським МРЕВ ДАІ ГУ УМВС України в Івано-Франківській області 21.02.2003 року, належить ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3.

01.11.2012 року ОСОБА_3 видав на ім'я ОСОБА_2 довіреність, строком на десять років, щодо користування і розпорядження зазначеним вище транспортним засобом, яка посвідчена приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Гуменюком Р.В., зареєстрована в реєстрі за №1453.

Зі змісту довіреності видно, що ОСОБА_2 є представником ОСОБА_3 в органах ДАІ та всіх установах, підприємствах та організаціях з усіх без винятку питань, пов'язаних з експлуатацією та відчуженням ТЗ, укладати договори цивільно-правового характеру щодо розпорядження та користування ТЗ, одержувати грошові суми з правом передачі повноважень за даною довіреністю третім особам.

Відповідно до вимог ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Частиною 1 ст. 237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Звернувшись в суд з позовом, ОСОБА_2, з посиланням на те, що фактично між ним та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу автомобіля, заявлено вимогу про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання довіреності удаваним правочином, визнання за ним права власності на даний транспортний засіб та звільнення його з-під арешту, оскільки він придбав вказаний автомобіль, сплатив за нього кошти в сумі 2 500 доларів США, що підтверджується відповідною розпискою.

Вимогами статтей 202, 203 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

Відтак, при укладенні удаваного договору сторони повинні усвідомлювали, що вони укладають саме удавану угоду та що їх дії направлені для досягнення інших правових наслідків і приховують іншу волю учасників угоди.

Крім того, відповідно до вимог ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» власники транспортних засобів, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388 визначено перелік документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; перед відчуженням, передачею зазначені транспортні засоби повинні бути зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції, а також передбачено, що зняття з обліку транспортних засобів здійснюється після їх огляду в підрозділі ДАІ на підставі заяви власника з поданням документа, що посвідчує його особу.

Із матеріалів справи вбачається, що спірний автомобіль не був знятий з обліку в органах ДАІ та залишався зареєстрованим за ОСОБА_4.

Також, судова колегія звертає увагу на те, що постановами державних виконавців відділу ДВС Калуського МРУЮ від 17.09.2011 року, 07.02.2012 року та 30.08.2012 року накладено публічне обтяження у вигляді арешту рухомого майна на все рухоме майно ОСОБА_4, відповідно і на належний йому транспортний засіб NISSAN URVAN, державний номер НОМЕР_1, 1994 року випуску, шасі: НОМЕР_2, тобто на час видачі довіреності на ім'я позивача, спірний транспортний засіб перебував під арештом.

На підставі наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення заявленого позову.

Викладені в апеляційній скарзі твердження фактично лише відтворюють зміст позовних вимог і висновок суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тобто ухвалене рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12.11.2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ В.В. Оніщук

Судді: /підпис/ С.К. Медвецький

/підпис/ В.І. Чорний

З оригіналом вірно: