Рішення № 55038892, 25.11.2015, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02099, м. Київ, вул. Севастопольська, 14

справа № 753/1756/15-ц

провадження № 2/753/2458/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2015 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.

при секретарі ДЕАК Ю.В.

за участю

позивача не з'явилася;

відповідача та третьої особи не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про захист прав споживача, стягнення коштів та штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі по тексту - відповідач, ПАТ «Дельта Банк») про захист прав споживачів, стягнення коштів та штрафних санкцій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов укладених між позивачем та відповідачем договорів банківських вкладів, ПАТ «Дельта Банк» прийняв від ОСОБА_1 на депозитні рахунки грошові кошти у розмірі 21 500 грн. та 13 500 грн. зі строком повернення 25 жовтня 2014 року та 23 листопада 2014 року відповідно під 21,5% річних. Після закінчення строків депозитних вкладів, позивач зверталася до відповідача з заявами щодо повернення вкладених нею грошових коштів та нарахованих відсотків, однак відповідач відмовив їй у цьому, у зв'язку з чим позивач просить суд захистити її порушене право шляхом стягнення з відповідача належні їй грошові кошти з урахуванням нарахованих відсотків за договорами банківських вкладів у розмірі 31 594,71 грн., пеню за прострочення виконання зобов'язання та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

Ухвалою суду від 28 січня 2015 року відкрито провадження у даній справі та її розгляд призначено в судовому засіданні. Крім того, ухвалою суду від 02 вересня 2015 року залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - третя особа, Фонд).

Позивачем неодноразово подавались заяви про зміну предмету позову (уточнення позовних вимог) та відповідно до останніх змін позивач, в зв'язку з поверненням їй грошових коштів за договорами банківських вкладів та відсотків по ним, ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача відсотки у розмірі 21,5% річних за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів, зокрема з 23 грудня 2014 року до 11 червня 2015 року та 21 січня 2015 року по 11 червня 2015 року відповідно, а також пеню, 3% річних та інфляційну складову боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов.

Дослідивши подані позивачем заяви про уточнення позовних вимог, враховуючи, що заяви подані у відповідності до приписів ч. 2 ст. 31 ЦПК України, суд приймає їх до розгляду та вважає за необхідне здійснити розгляд справи з урахуванням наданих позивачем останніх уточнень.

Позивач у судове засідання не з'явилася, однак подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, у заяві позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, заяви про розгляд справи у її відсутність до суду не надходило. Проте, її представником надано заперечення проти позову, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність заявлених вимог та просили відмовити в задоволенні позову.

Третя особа в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, заяви про розгляд справи у її відсутність до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 вересня 2014 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 укладений договір №00001008790097 банківського вкладу «Лояльний on-line» (далі по тексту - договір 1), відповідно до умов якого позивач внесла на депозитний рахунок грошові кошти в сумі 21 500 грн. на строк з 25 вересня 2014 року до 25 жовтня 2014 року та в подальшому був пролонгований до 23 грудня 2014 року зі сплатою банком процентів за ставкою 21,5% річних.

Крім того, 24 жовтня 2014 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 укладений договір №00009008953607 банківського вкладу «Лояльний on-line» у гривнях (далі по тексту - договір 2), відповідно до умов якого позивач внесла на депозитний рахунок грошові кошти в сумі 13 500 грн. на строк з 24 жовтня 2014 року до 23 листопада 2014 року та в подальшому був пролонгований до 21 січня 2015 року зі сплатою банком процентів за ставкою 21,5% річних.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Згідно ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

У відповідності до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). А статтею 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач на виконання умов договорів від 29.09.2014 року та 24.10.2014 року весла грошові кошти в розмірі 21 500 грн. та 13 500 грн., що підтверджується відповідними виписками по особовим рахункам, копії яких наявні у матеріалах справи.

Згідно ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Так, 26 грудня 2014 року та 23 січня 2015 року у зв'язку з закінченням строків дії вкладів, позивач звернулася до відповідача з заявами про повернення грошових коштів за даними вкладами та нарахованих за ними відсотків, які були повернуті позивачу лише 11 червня 2015 року.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем порушені умови договорів банківських вкладів, а тому сума відсотків по банківському вкладу від 25 вересня 2014 року за прострочений строк виконання зобов'язання до фактичного повернення коштів позивачу, а саме з 23 грудня 2014 року по 11 червня 2015 року у розмірі 2 165,61 грн., та сума відсотків по банківському вкладу від 24 жовтня 2014 року за прострочений строк виконання зобов'язання до фактичного повернення коштів позивачу, а саме з 21 січня 2015 року по 11 червня 2015 року у розмірі 1 129,19 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. А відповідно до ст. 611 цього Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. А згідно з ч. 3 цієї статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Беручи до уваги наведене та перевіривши наданий позивачем розрахунок суми штрафних санкцій та пені за період з 23 грудня 2014 року по 02 березня 2015 року, суд дійшов висновку, що сума штрафних санкцій на підставі ст. 625 ЦК України і пені, яка підлягає стягненню у розмірі 0,1% за кожен день прострочення, становить 169,19 грн. (123,70 + 45,49) - 3% річних, 7 101,24 грн. - інфляційної складової боргу та 1 454,71 - пені.

Окрім того, відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.

Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (п. 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (п. 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (п. 3).

Преамбула Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначає метою цього Закону створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (ч. 1 ст. 1058 ЦК України).

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежність надання цих послуг, передбачену ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

А отже, з урахуванням наведених правових норм підлягає задоволенню і вимога позивача про стягнення з відповідача на її користь пені на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 43 645,76 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. А згідно з ч. 3 цієї статті, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної частини вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», стст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 629, 1058, 1060 Цивільного кодексу України та стст. 31, 57, 60, 88, 169, 212 - 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість по нарахованим відсоткам по банківським вкладам за прострочені строки виконання зобов'язання до фактичного повернення коштів у розмірі 3 294,80 грн., а також 3% річних у розмірі 169,19 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 7 101,24 грн. та пеню у сумі 45 100,47 грн. (1 454,71 + 43 645,76).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020) в дохід держави судовий збір в розмірі 556 грн. 66 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було проголошено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.