Ухвала суду № 55038509, 15.01.2016, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 713/2065/15-к

Провадження №1-кп/713/20/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2016 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Кибича І.А.

з участю секретаря Мірчева О.І.

за участю прокурора Григорцова О.С.

за участю законного представника потерпілого ОСОБА_1

за участю захисника ОСОБА_2

за участю обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_2 про визнання доказів недопустимими по кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015260060000350 від 26.06.2015 року по обвинуваченню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015260060000350 від 26.06.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.1 КК України.

Під час розгляду кримінального провадження захисник ОСОБА_2 заявив письмове клопотання про визнання недопустимим доказу, зазначив, що згідно повідомлення начальника сектору товарознавчої експертизи, експертизи вартості економічної та товарознавчої експертизи відділу інженерно-технічної, економічної та товарознавчої експертизи НДЕКЦ при УМВС України в Чернівецькій області ОСОБА_4, не можливо провести товарознавчу експертизу у звязку з відсутністю науково-обгрунтованої методики визначення вартості бувшої у використанні металевої сітки понад сто років з часу її виготовлення, що свідчить про те, що вартість бувшої у використанні сітки, викрадення якої інкриміновано ОСОБА_3 є нульовою. Зазначив, що орган досудового розслідування в особі слідчого Копчука Ю.С., в порушення норм КПК України, незаконно визначив вартість бувшої у використанні металевої сітки, а саме маючи сукупну довжину трьох рулонів бувшої у використанні металевої сітки 10,00 м., 14,00 м. та 24,00 м., перемножив їх на 40,00 грн., в результаті чого отримав суму в розмірі 2000,00 грн.

Вважає, що довідка про те, що вартість одного метра металевої сітки станом на червень 2015 року, становила близько 40,00 грн., яка видана директором ТОВ «Вижницький ринок» ОСОБА_5, на якій рукописним текстом фарбою синього кольору виконано підпис директор ОСОБА_5 та посвідчена круглою печаткою на якій є надписи «Україна. Чернівецька область. м.Вижниця. ТОВ Вижницький ринок 01564265», довідка видана без вихідного номера та дати її виготовлення, без посилання у ній на орган, на вимогу якого дана довідка видавалась, є недопустимим доказом. Так, у даній довідці не зазначено роздрібну (закупівельну) ціну саме на бувшу у використанні металевої сітки (понад сто років); параметри ціни повинні бути сталими, чітко визначеними величинами, а не приблизними (вартість викраденого майна не може становити приблизну величину); директор чи будь-який інший керівник будь-якого ТОВ, вправі лише підписувати та видавати від імені Товариства, очільником якого являється, відповідні документи, у тому числі і довідки. Оскільки підпис директора на довідці посвідчено круглою печаткою ТОВ Вижницький ринок, а тому довідка повинна бути видана ТОВ «Вижницький ринок», а не директором ОСОБА_5; у довідці не вказано вихідного номера та дати її виготовлення та немає посилання на орган, на вимогу якого дана довідка видавалась. Довідка видана директором ТОВ «Вижницький ринок» є фіктивною, оскільки у даному ТОВ відсутні належні бухгалтерські документи про те, що у червні 2015 року на даному ринку роздрібні (закупівельні) ціни на бувшу у використанні металеву сітку заданих параметрів (понад сто років) становили 40,00 грн. за 1 погонний метр.

Просив визнати недопустимим доказом довідку без дати та вихідного номера, на якій рукописним текстом виконано напис /Директор підпис/ ОСОБА_5/, скріплений круглою печаткою на якій маються надписи: «Україна. Чернівецька область. м.Вижниця. ТОВ Вижницький ринок 01564265», видана директором ТОВ «Вижницький ринок» ОСОБА_5 про те, що вартість одного метра металевої сітки станом на червень 2015 року, становила близько 40,00 грн. Довідка видана для предявлення по місцю вимоги.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 підтримав клопотання захисника, просив задовольнити.

В судовому засіданні прокурор заперечував щодо заявленого клопотання, просив відмовити в його задоволенні.

В судовому засіданні законний представник потерпілого ОСОБА_1 підтримав думку прокурора.

Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження з приводу заявленого клопотання, вважає, що клопотання захисника підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п.3 ст.91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягають, зокрема: вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Так, відповідно до ст.85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Статтею 86 КПК України визначено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

У частині 3 ст.62 Конституції України закріплено основний принцип допустимості доказів, який полягає у тому, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Рішенням Конституційного Суду України №12-рп/2011 від 20.10.2011 року надано офіційне тлумачення положення першого речення ч.3 ст.62 Конституції України, відповідно до якого у п.3.2. вказаного рішення зазначено, що збирання, перевірка та оцінка доказів можливі лише в порядку, передбаченому законом. Відповідно до статті 65 Кодексу ( 1001-05 )доказами в кримінальній справі є фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша); ці дані встановлюються показаннями свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами (частина друга). Перелік суб'єктів, які можуть подавати докази, визначено у статті 66 Кодексу ( 1001-05 ).

Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Частиною 1 ст.242 КПК України передбачено, що експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для зясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для зясування питань права.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.242 КПК України слідчий або прокурор зобовязаний звернутися до експерта для проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням.

Крім того у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» роз'яснено, що визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини. При цьому слід мати на увазі, що згідно зі ст.62 Конституції обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.

Відповідно до ст.89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Згідно ч.2 ст. 89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим , що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засідання, якщо таке дослідження було розпочато .

З спірної довідки вбачається, що довідка видана директором ТОВ «Вижницький ринок» ОСОБА_5 про вартість одного метра металевої сітки станом на червень 2015 року що становить 40,00 грн., посвідчена печаткою ТОВ Вижницький ринок (01564265).

Слідчим у вказаному кримінальному провадженні, відомості зазначені в даній довідці, взяті до уваги при розрахунку ним розміру суми викраденого майна.

Враховуючи вимоги КПК України, суд приходить до висновку, що видана директором ТОВ «Вижницький ринок» ОСОБА_5 довідка про вартість металевої сітки є очевидно недопустимим доказом у даному кримінальному провадженні та не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення, оскільки в даній довідці не зазначено на підставі яких даних була визначена сума вартості одного метра металевої сітки, її характерні ознаки, тощо, що унеможливлює суд визначити вартість викраденої спірної сітки, а тому, Суд вважає, що вищезазначена довідка є очевидно недопустимим доказом і підлягає виключенню з доказів, що підлягають дослідженню.

За наведених обставин клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.84, 86, 89, 94, 350, 369, 372 КПК України, Суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання захисника ОСОБА_2 про визнання доказів недопустимими задовольнити.

Визнати наданий стороною обвинувачення письмовий доказ, а саме, довідку без дати та вихідного номера, видану директором ТОВ «Вижницький ринок» ОСОБА_5, що міститься в матеріалах кримінального провадження (Том 2-й арк. 15), - очевидно недопустимим та припинити її дослідження в судовому засіданні

Ухвала самостійному оскарженню не підлягає.

Суддя: І. А. Кибич