Рішення № 55038070, 12.01.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження: № 22-ц-/790/155/16 Головуючий: 1 інстанції

Справа: №638/4874/15-ц Штих Т.В.

Категорія: трудові Доповідач: Даниленко В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 року м. Харків

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Даниленка В.М.,

Суддів: Швецової Л.А., Яцини В.Б.,

за участю секретаря: Лотох І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ев'яп Трейдинг Україна» на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 липня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ев'яп Трейдинг Україна», третя особа: ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, допомоги по листку непрацездатності та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2015 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в подальшому неодноразово уточненим, у якому вказувала на те, що вона працювала на посаді старшого мерчендайзера у Відділі продажів ТОВ «Ев'яп Трейдинг Україна» на підставі укладеного між сторонами безстрокового трудового договору.

29 січня 2015 року менеджер з питань регіонального розвитку бізнесу північно-східного регіону (Харків, Полтава, Суми) товариства ОСОБА_4 вручив їй персональне попередження про наступне звільнення з роботи. При цьому, в указаному попередженні була надрукована дата, яка не відповідала даті фактичного ознайомлення позивачки з цим документом, тобто замість дійсної дати - 29 січня 2015 року, було зазначено 31 грудня 2014 року, в зв'язку з чим вона власноруч виправила цю невідповідність на обох примірниках попередження та поставила свій підпис.

В персональному попередженні про наступне звільнення, отримане позивачкою 29.01.2015 року, було зазначено, що її посада - старшого мерчендайзера скорочується, а відтак після закінчення двох місячного строку з моменту одержання цього попередження вона підлягає звільненню на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України. Зважаючи на те, що позивачка отримала попередження 29.01.2015 року, звільнити її мали б після 29.03.2015 року, проте вже 12.03.2015 року вона отримала лист з Наказом про її звільнення з роботи (припинення трудового договору) № 008-К-ЗВ, датований ще 02.03.2015 року.

В день звільнення позивачки, в супереч вимогам ст. 47 КЗпП України відповідач не видав їй належним чином оформлену трудову книжку, не вручив копію наказу про звільнення та не провів з нею повного розрахунку, тобто виплати всіх, належних їй при звільненні від підприємства сум.

Зокрема, на момент її звільнення позивачка мала б отримати допомогу по листку непрацездатності серії АГВ № 418445 за період з 12.11.2014 року по 24.11.2014 року, а всього за дев'ять робочих днів непрацездатності в розмірі - 1 744,56 грн., проте ця допомога їй виплачена не була.

Крім того, позивачка була звільнена з роботи у зв'язку зі скороченням посади старшого мерчендайзера, тобто начебто мало місце скорочення штату працівників у відповідача, а саме: повне скорочення посади старший мерчендайзер (усіх штатних одиниць за цією посадою). Однак, як свідчить Табель використання робочого часу ТОВ «Ев'яп Трейдинг Україна» за березень 2015 року посада «Старший мерчендайзер» була збережена. Двоє співробітників: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 продовжують займати посаду «Старший мерчендайзер», тобто фактично має місце зменшення чисельності по конкретній штатній одиниці.

Більш того, у роботодавця - ТОВ «Ев'яп Трейдинг Україна» мало місце не тільки скорочення чисельності, а не штату працівників, а й прийняття на роботу нового працівника, позаяк у тому ж Табелі використання робочого часу Товариства за березень 2015 року з'явилось нове прізвище ОСОБА_7, який займає посаду менеджера регіонального розвитку.

Таким чином, скорочення штату, а саме скорочення посади «Старший мерчендайзер», у Товаристві було фіктивним, оскільки на час звільнення позивачки з роботи залишились дві посади старший мерчендайзер, які обіймають ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також мало місце прийняття на роботу нового співробітника ОСОБА_7 на вакантну посаду, яка позивачці всупереч приписів трудового законодавства взагалі не пропонувалась.

Вищезазначеними протиправними діями відповідача, пов'язаними з порушенням норм трудового законодавства при її звільненні, позивачці було завдано значної моральної шкоди, оскільки залишившись без засобів до існування на протязі тривалого часу з вини роботодавця, вона була вимушена продавати свої речі та у всьому себе обмежувати, що призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків та необхідності прикладення додаткових зусиль для організації її життя. Зважаючи на те, що відповідач не повернув їй трудову книжку, він фактично позбавив її права на працю. Завдану їй відповідачем - ТОВ «Ев'яп Трейдинг Україна» моральну шкоду позивачка оцінила в сумі 4 019,40 грн., розрахувавши її розмір за відповідною формулою.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що відповідачем було порушено процедуру і строки проведення її звільнення, не повідомлено про майбутнє звільнення службу зайнятості, а крім того, у Товаристві взагалі мало місце скорочення чисельності працівників, а не скорочення штату, позивачка ОСОБА_2 просила суд на підставі норм Конституції України та ст.ст. 49-2,116-117, 235, 237-1 КЗпП України:

-поновити її на роботі на попередній посаді старшого мерчендайзера Відділу продажів у ТОВ «Ев'яп Трейдинг Україна» шляхом визнання Наказу про звільнення № 008-К-ЗВ від 02.03.2015 року незаконним та скасувати його;

-стягнути з відповідача ТОВ «Ев'яп Трейдинг Україна» на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 03.03.2015 року та по день прийняття судом рішення у справі;

-стягнути з відповідача ТОВ «Ев'яп Трейдинг Україна» на її користь допомогу по листку непрацездатності серії АГВ №418445 за період з 12.11.2014 року по 24.11.2014 року, включно, в розмірі 1 744,56 грн.;

-стягнути з відповідача ТОВ «Ев'яп Трейдинг Україна» на її користь 4 019,40 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її трудових прав.

В ході розгляду справи судом представник відповідача - ТОВ «Ев'яп Трейдинг Україна» та третьої особи - ОСОБА_3 надала письмові заперечення на позовну заяву ОСОБА_2, в яких вказувала на те, що під час звільнення позивачки з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України Товариством було дотримано всіх вимог трудового законодавства.

Так, 05.11.2013 року позивачка ОСОБА_2 була прийнята на посаду старшого мерчендайзера у Відділ продажів у ТОВ «Ев'яп Трейдинг Україна». Однак, починаючи з 2014 року в Товаристві суттєво знизилась рентабельність активів, що призвело до збитковості його господарської діяльності, обумовленої негативною динамікою фінансових показників підприємства та загальною кризовою ситуацією в економіці країни, що в свою чергу зумовило необхідність перегляду витратної частини балансу, в тому числі й фонду оплати праці в бік його зменшення шляхом скорочення штату працівників, зміни штатного розпису та ліквідації ряду посад, зокрема посад молодшого мерчендайзера, мерчендайзера, старшого мерчендайзера та головного мерчендайзера з наступним використанням послуг ауторсингу мерчендайзерів. В ході проведення відповідних заходів щодо змін в організації виробництва і праці, позивачку ОСОБА_2 (і не тільки її) було звільнено з роботи 02.03.2015 року відповідно до Наказу № 008-К-ЗВ від тієї ж дати у зв'язку зі скороченням штату працівників, яке реально мало місце на підприємстві. Оскільки ОСОБА_2 мешкає та працювала у м. Харкові, а саме Товариство (його адміністрація, фінансовий департамент, бухгалтерія, відділ з управління персоналом) знаходиться у м. Києві, начальником Відділу з управління персоналом на адресу позивачки було направлено оригінал персонального попередження про наступне звільнення з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, цінним листом з описом вкладення та зворотнім повідомленням, яке отримано останньою 15.01.2015 року. Оскільки в день звільнення ОСОБА_2 перебувала в м. Харкові, а пересилання трудової книжки поштою з доставкою допускається тільки за письмовою згодою працівника, копія наказу про припинення з позивачкою трудового договору, а також повідомлення про необхідність особисто отримати трудову книжку на підприємстві було направлено їй рекомендованим листом 02.03.2015 року, та отримано нею 12.03.2015 року, однак позивачка для особистого отримання трудової книжки на підприємство не з'явилась. Аналогічне повідомлення про необхідність отримати трудову книжку було повторно направлено рекомендованим листом на адресу позивачки 16.03.2015 року, проте і це повідомлення було проігноровано з боку останньої, в зв'язку з чим її трудова книжка й до цього часу знаходиться у роботодавця.

У день звільнення позивачки ОСОБА_2 з роботи відповідачем було проведено повний розрахунок з останньою щодо виплати їй усіх належних від підприємства сум, а саме: вихідної допомоги, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку та заробітну плату за фактично відпрацьовані дні, шляхом зарахування нарахованих сум на картковий рахунок позивачки, відкритий у банківській установі.

Що ж стосується допомоги по листку непрацездатності серії АГВ №418445 за період з 12.11.2014 року по 24.11.2014 року, то ця допомога, дійсно не була виплачена позивачці ОСОБА_2, але з об'єктивних причин, позаяк остання свідомо створила перешкоди для своєчасної виплати цієї допомоги.

11 листопада 2014 року ОСОБА_2, перебуваючи в м. Харкові, отримала травму - забійну рану правового колінного суглоба, про що повідомила відповідача електронною поштою та надала відповідні письмові пояснення щодо обставин травмування, а в подальшому надіслала на підприємство оригінал листка непрацездатності, в якому в розділі «Причина непрацездатності» був зазначений код 4 - нещасний випадок на виробництві та його наслідки.

Відповідно до ст. 171 КЗпП України та ст. 22 Закону України № 2694-XII «Про охорону праці» від 14.10.1992 року Товариством за участю страхового експерта з охорони праці сектору профілактики нещасних випадків та професійних захворювань Правобережного відділу УВД ФССНВ у м. Києві було проведено розслідування нещасного випадку, що стався з позивачкою ОСОБА_2, за результатами чого складено Акт за Формою Н-5 від 01.12.2014 року, згідно якого зазначений нещасний випадок визнаний таким, що не пов'язаний з виробництвом, а є наслідком особистої необережності потерпілої.

У зв'язку з цим Акт ф. Н-5 разом із наданим ОСОБА_2 оригіналом листка непрацездатності серії АГВ №418445 був надісланий на адресу останньої 02.12.2014 року через кур'єрську службу ТОВ «Нова пошта» для внесення в лікарняний лист відповідних виправлень, пов'язаних зі зміною кодування причини захворювання та отримані особисто позивачкою 05.12.2014 року, що підтверджується експрес-накладною.

Однак, ОСОБА_2 належним чином оформленого лікарняного листа на підприємство так і не представила, що й стало причиною невиплати їй допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 12.11.2014 року по 24.11.2014 року.

У судовому засіданні представники позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_9 та ОСОБА_10. заявлені нею позовні вимоги підтримали в повному обсязі й наполягали на їх задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, та наведені розрахунки компенсацій для здійснення відповідних виплат, а також відшкодування заподіяної їй моральної шкоди.

Представник відповідача ТОВ «Ев'яп Трейдинг Україна» та третьої особи ОСОБА_3 проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про поновлення останньої на роботі, як незаконно звільненої, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди категорично заперечувала, посилаючись на їх безпідставність.

При цьому, вона також вказувала на те, що оскільки позивачка ОСОБА_2 була помилково звільнена відповідачем з роботи до спливу двохмісячного строку з дня її попередження про наступне вивільнення, зазначена обставина може бути підставою лише для зміни дати звільнення останньої з роботи з 02 березня 2015 року на 16 березня 2015 року та виплати їй втраченого заробітку за цей період.

Крім того, представник відповідача зазначала, що Товариство не заперечує проти виплати позивачці допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 12.11.2014 року по 24.11.2014 року, але тільки після надання останньою оригіналу лікарняного листа, оформленого належним чином.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 липня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано звільнення ОСОБА_2 з посади старшого мерчендайзера ТОВ «Ев'яп Трейдинг Україна» на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України незаконним та поновлено ОСОБА_2 на цій посаді.

Стягнуто з відповідача ТОВ «Ев'яп Трейдинг Україна» на користь позивачки ОСОБА_2 допомогу по тимчасовій непрацездатності за період з 12.11.2014 року по 24.11.2014 року в розмірі 1 434,60 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.03.2015 року по 22.07.2015 року в розмірі 16 498,64 грн., а також 2 000,00 грн. у рахунок відшкодування завданої їй відповідачем моральної шкоди.

У задоволенні іншої частини заявлених позивачкою ОСОБА_2 вимог судом першої інстанції відмовлено.

Додатковим рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2015 року ухвалене по справі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 липня 2015 року в частині, що стосується стягнення з відповідача на користь позивачки заробітної плати за один місяць в сумі 4 965,70 грн., допущено до негайного виконання

В апеляційній скарзі відповідача ТОВ «Ев'яп Трейдинг Україна» ставиться питання про скасування рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 липня 2015 року, ухваленого по справі, та ухвалення по справі нового рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково, а саме: стягнути з відповідача ТОВ «Ев'яп Трейдинг Україна» на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу, виключно за період із 03.03.2015 року по 15.03.2015 року, зобов'язати останню надати оригінал листка непрацездатності для виплати їй допомоги за дев'ять робочих днів у розмірі 1 434,60 грн., та відмовити в задоволенні іншої частини заявлених позивачкою вимог за їх безпідставністю.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення трудового спору по суті.

Зокрема, апелянт вказує на те, що у ТОВ «Ев'яп Трейдинг Україна», дійсно відбулось скорочення штату працівників і роботодавцем було дотримано всіх норм трудового законодавства щодо вивільнення працівників, що належним чином задокументовано. Проте, судом першої інстанції не надано належної уваги наданим представником відповідача письмовим доказам, таким як повідомлення про вручення поштових відправлень, описам вкладень, службовим запискам, які підтверджують факт належного повідомлення позивачки ОСОБА_2 про наступне вивільнення та необхідність особисто отримати трудову книжку на підприємстві після її звільнення з роботи.

При цьому, суд першої інстанції прийняв до уваги нічим не підтверджені пояснення представників позивачки про вручення ОСОБА_2 повідомлення про майбутнє вивільнення співробітником ОСОБА_4, про обставини чого відповідачу взагалі не відомо, позаяк ОСОБА_4 на вчинення таких дій ні ким не уповноважувався.

Зважаючи на отримання позивачкою ОСОБА_2 персонального попередження про наступне вивільнення 15 січня 2015 року, представник відповідача в судовому засіданні визнала, що саме з цієї дати повинен відраховуватися двохмісячний строк, передбачений ст. 49-2 КЗпП України, що в свою чергу є підставою для зміни дати звільнення останньої з роботи, а не поновлення її на роботі, в зв'язку з чим ТОВ «Ев'яп Трейдинг Україна» погоджується виплатити позивачці компенсацію за вимушений прогул із 03.03.2015 року по 15.03.2015 року в розмірі 1081,12 грн.

При звільненні позивачки ОСОБА_2 з роботи 02.03.2015 року відповідачем у той же день були виплачені всі належні останній від підприємства суми в загальному розмірі 6 150,47 грн., які зараховані на банківський картковий рахунок позивачки, окрім компенсації по листку непрацездатності серії АГВ №418445 за період з 12.11.2014 року по 24.11.2014 року, оскільки підприємство позбавлено можливості здійснити будь-які виплати по цьому лікарняному листу, що знаходиться у позивачки, а відтак її претензії щодо неповного розрахунку при звільненні, в даному випадку є безпідставними.

Що ж стосується задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частині відшкодування моральної шкоди, то в цій частині рішення суду першої інстанції також є необґрунтованим, оскільки ані сама позивачка, ані її представники не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності причинного зв'язку між діями ТОВ «Ев'яп Трейдинг Україна» та моральної шкоди, яка нібито завдана позивачці.

Представник позивачки ОСОБА_2 у своїх письмових запереченнях на подану відповідачем - ТОВ «Ев'яп Трейдинг Україна» апеляційну скаргу просив її відхилити, а рішення суду першої інстанції, ухвалене по справі, залишити без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Ев'яп Трейдинг Україна» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції, ухвалене по справі, скасуванню з ухваленням по справі нового рішення, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущений строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Проте, в даному випадку ухвалене судом першої інстанції у справі рішення не відповідає зазначеним вимогам процесуального закону.

Задовольняючи частково заявлені позивачкою ОСОБА_2 вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що остання була звільнена з роботи незаконно, з порушенням вимог законодавства про працю, оскільки в ТОВ «Ев'яп Трейдинг Україна» скорочення штату працівників не відбувалось, а мало місце лише скорочення чисельності працівників; звільнення позивачки за скороченням штату працівників є фіктивним, позаяк на день її звільнення залишилося дві посади «Старший мерчендайзер», які продовжують обіймати двоє співробітників: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, крім того в той же час на роботу приймалися нові працівники, а саме: ОСОБА_7, що зайняв вакантну посаду менеджера регіонального розвитку, яка позивачці, як і інші вакантні посади на підприємстві не пропонувались; про наступне вивільнення позивачка в межах передбачених законом строків завчасно повідомлена не була; в день звільнення з роботи належним чином оформлена трудова книжка та наказ про звільнення їй не видавались і допомога по тимчасовій непрацездатності за період з 12.11.2014 року по 24.11.2014 року за 9 робочих днів залишилась не виплаченою, що є підставою для поновлення її на роботі на попередній посаді - старший мерчендайзер Відділу продажів та стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням, невиплаченої допомоги по тимчасовій непрацездатності та відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з порушенням її права на працю.

Однак, із такими висновками районного суду судова колегія погодитися не може, оскільки до цих висновків суд першої інстанції дійшов без повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи, що мали місце при звільненні позивачки ОСОБА_2 з роботи, та здебільшого з неправильним застосуванням норм матеріального права до спірних правовідносин, що виникли між сторонами трудового спору.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право».

Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Особи, які беруть участь у справі, розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

У пункті «а» ч. 2 ст. 9 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця» 1982 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 3933-XII ( 3933-12 ) від 04.02.1994 року, на яку послався суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення у справі, дійсно зазначено, що тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавці.

Разом із тим, частиною 4 статті 10 ЦПК України прямо передбачено, що суд повинен сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, зокрема: роз'яснювати особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджувати про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, головною метою чого є встановлення об'єктивної істини по справі.

За приписами ст. 2 Кодексу законів про працю України (далі: КЗпП України) право громадян України на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до ст. ст. 2-1, 5-1 КЗпП України держава забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

При цьому держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, забезпечення права на працю, в тому числі: вільний вибір виду діяльності та правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи..

Згідно ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату, і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю і угодою сторін.

Відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається (ст. 22 КЗпП України).

Трудовий договір породжує тривалі правовідносини між роботодавцем і працівником.

Підстави припинення трудового договору передбачені законодавцем у ст. 36 КЗпП України.

Зазначена правова норма визнає за сторонами трудового договору, в тому числі й за роботодавцем, право одностороннього розірвання трудового договору і припинення існуючих між сторонами трудових відносин відповідно до правил, встановлених законодавством про працю.

За змістом ч. 1 ст. 62 Господарського кодексу України підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 64 Господарського кодексу України підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Загальні підстави для звільнення працівника з ініціативи роботодавця визначені у статті 40 КЗпП України, і за цими підставами у відповідних випадках може бути звільнений будь-який працівник, що працює за трудовим договором, незалежно від виконуваної роботи і обійманої ним посади.

Зокрема, п. 1 ст. 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Скорочення чисельності працівників здійснюється щодо нереєструємого персоналу, коли за планами по праці на певні періоди передбачається збільшення або зменшення чисельності працівників.

Це зменшення кількості працівників за планом по праці на певний період часу і є скороченням чисельності.

Скорочення штату здійснюється щодо реєструємого персоналу, коли за новим штатним розписом передбачається зменшення штатних одиниць із вказівкою на конкретні посади.

Згідно частини 2 статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Порядок вивільнення працівників врегульовано ст. 49-2 КЗпП України.

Відповідно до коментованої статті про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Як роз'яснено в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов'язані із звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясовувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

При недодержанні строку попередження працівника про звільнення, якщо він не підлягає поновленню на роботі з інших підстав, суд змінює дату його звільнення, зарахувавши строк попередження, протягом якого він працював.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Згідно ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 3, 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Згідно п.п. 4.1, 4.2 п. 4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, з наступними змінами, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Строки розрахунку при звільненні передбачені в ст. 116 КЗпП України.

За правилами зазначеної статті при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Гарантії працівників при незаконному звільнені з роботи та порушенні порядку їх звільнення з роботи визначені законодавцем у ст. 235 КЗпП України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 вказаної правової норми у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

При цьому законодавцем передбачена можливість відшкодування працівникові й моральної шкоди, завданої працівникові порушенням його прав.

Так, згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Як встановлено по справі, позивачка ОСОБА_2 з 05 листопада 2013 року працювала у відповідача - ТОВ «Ев'яп Трейдинг Україна» на посаді старшого мерчендайзера Відділу продажів (а.с 52).

Свої трудові обов'язки позивачка ОСОБА_2 виконувала в м. Харкові, де вона зареєстрована й фактично проживає, що сторонами спору визнається й не заперечується,

11 листопада 2014 року внаслідок нещасного випадку, що стався з нею в м. Харкові, ОСОБА_2 отримала травму, а саме: забійну рану правового колінного суглоба, про що того ж дня повідомила адміністрацію підприємства, а в подальшому кур'єрською поштою направила роботодавцю відповідні письмові пояснення, згідно яких нещасний випадок стався під час виконання нею службових обов'язків, та листок непрацездатності серії АГВ №418445 від 12.11.2014 року, виданий КЗОЗ Харківською міською поліклінікою № 8, для його оплати за 9 днів непрацездатності в період з 12.11.2014 року по 24.11.2014 року, в розділі «Причина непрацездатності» якого був зазначений код 4 - нещасний випадок на виробництві та його наслідки (а.с. 5, 99, 100).

Про вказаний нещасний випадок на виробництві відповідачем - ТОВ «Ев'яп Трейдинг Україна» відповідно до ст. 171 КЗпП України та ст. 22 Закону України № 2694-XII «Про охорону праці» від 14.10.1992 року було повідомлено начальника Територіального управління Держпромнагляду та створено комісію для розслідування зазначеного нещасного випадку (а.с. 102, 103, 104, 105, 106, 107, 108).

За результатами розслідування, проведеного створеною на підприємстві комісією за участю страхового експерта з охорони праці сектору профілактики нещасних випадків та професійних захворювань Правобережного відділу УВД ФССНВ у м. Києві, було складено відповідний Акт за Формою Н-5 від 01.12.2014 року, згідно якого зазначений нещасний випадок, що трапився з працівником ОСОБА_2, визнаний таким, що не пов'язаний з виробництвом, а є наслідком особистої необережності самої потерпілої (а.с. 109-113).

Вказаний Акт про розслідування нещасного випадку та оригінал листка непрацездатності серії АГВ №418445 були надіслані ОСОБА_2 02.12.2014 року через кур'єрську службу ТОВ «Нова пошта» для внесення відповідних виправлень (зміни кодування причини захворювання) та отримані останньою 05.12.2014 року, що підтверджується службовою запискою начальника відділу з управління персоналом ТОВ «Ев'яп Трейдинг Україна», витягом з Журналу реєстрації руху вхідної та вихідної кореспонденції підприємства, а також експрес-накладною з повідомленням про вручення поштового відправлення з оголошеною вартістю 400,00 грн. (а.с. 101, 114, 169-170).

Зазначений Акт Форми Н-5 позивачкою ОСОБА_2 в установленому законом порядку не оспорений та до цього часу недійсним не визнаний.

При цьому матеріали цивільної справи не містять і будь-яких належних та допустимих, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, доказів на підтвердження того, що оригінал листка непрацездатності серії АГВ №418445 від 12.11.2014 року, виданого КЗОЗ Харківською міською поліклінікою № 8 на ім'я ОСОБА_2, з відповідними виправленнями чи без них, був повернутий останньою на підприємство для його оплати.

Не представлено таких доказів представником позивачки ОСОБА_2 й до суду апеляційної інстанції.

Посилання ж представника позивачки ОСОБА_2 на те, що оригіналу лікарняного листа від підприємства вона взагалі не отримувала, а в експрес-накладній у графі «кількість місць» зазначено «1 шт.», судова колегія оцінює критично та відхиляє, оскільки зазначена цифра свідчить лише про кількість поштових відправлень, а не про їх вміст.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.12.2014 року відповідачем - ТОВ «Ев'яп Трейдинг Україна» (м. Київ) на адресу позивачки ОСОБА_2 в м. Харкові цінним рекомендованим листом з описом вкладення було надіслано персональне попередження про наступне вивільнення в зв'язку зі скороченням посади старшого мерчендайзера, яку вона займала, тобто за п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, після закінчення 2-х місячного строку з моменту одержання нею цього персонального повідомлення.

При цьому позивачку було повідомлено, що на даний час ніяких вакантних посад/місць у Товариства не має, а тому запропонувати їй іншу роботу на підприємстві є неможливим.

Крім того, позивачку було також повідомлено, що в разі, якщо протягом 2-х місячного строку і до фактичного звільнення її з роботи у Товариства з'являться будь-які вакансії, вона буде негайно про це поінформована та їй буде запропоновано іншу роботу з урахуванням її освіти, кваліфікації та досвіду роботи (а.с. 34, 35, 78, 169-170).

Зазначене персональне попередження було отримано особисто позивачкою ОСОБА_2 15 січня 2015 року, що підтверджується фіскальним чеком Укрпошти та зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с 36).

Підставою для наступного звільнення позивачки ОСОБА_2 в наведеному попереджені зазначено кризову економічну ситуацію, що склалася у роботодавця - ТОВ «Ев'яп Трейдинг Україна» в умовах низьких економічних показників та Наказ директора Товариства від 31 грудня 2014 року № 12 ШР про внесення змін у штатний розпис підприємства, а саме: виведення посади - старший мерчендайзер у кількості 2 (двох) штатних одиниць (а.с 185).

Крім того, Наказом директора ТОВ «Ев'яп Трейдинг Україна» № 13-ШР від тієї ж дати в зв'язку зі службовою необхідністю, обумовленою негативною динамікою фінансових показників підприємства та з метою зменшення витрат на фонд оплати праці в штатний розпис підприємства були внесені подальші зміни, а саме: виведення із штатного розпису з 01 січня 2015 року наступних посад:

- Головний мерчендайзер в кількості 2 (двох) штатних одиниць;

- Старший мерчендайзер в кількості 6 (шести) штатних одиниць;

- Мерчендайзер в кількості 11 (одинадцяти) штатних одиниць;

- Молодший мерчендайзер в кількості 12,25 штатних одиниць.

Наказом директора ТОВ «Ев'яп Трейдинг Україна» від 02.03.2015 року № 008-К-ЗВ про припинення трудового договору позивачку ОСОБА_2 було звільнено з роботи з посади старший мерчендайзер Відділу продажів підприємства на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП України в зв'язку зі скороченням штату працівників (а.с 37).

Враховуючи те, що ТОВ «Ев'яп Трейдинг Україна» знаходиться в м. Києві, а позивачка ОСОБА_2 працювала та проживає в м. Харкові, копія наказу про її звільнення з роботи з 02.03.2015 року того ж дня була направлена на адресу останньої рекомендованим листом та отримана нею 12.03.2015 року, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с 38) та стороною позивачки визнається й не заперечується.

Як вбачається з розрахункового листка за березень 2015 року, всі виплати, належні позивачці від підприємства на день звільнення в загальній сумі 6 150,47 грн., а саме: вихідна допомога, компенсація за невикористані дні щорічної відпустки та заробітна плата за фактично відпрацьовані дні (окрім допомоги по листку непрацездатності серії АГВ №418445 від 12.11.2014 року, оригінал якого на підприємстві був відсутній), 02.03.2015 року були перераховані на картковий рахунок останньої, відкритий у банківській установі, що представником позивачки також визнається й не заперечується (а.с 43, 62).

При цьому, враховуючи ту ж об'єктивну обставину - знаходження позивачки ОСОБА_2 в м. Харкові, а відтак неможливість видати їй трудову книжку безпосередньо в день звільнення, відповідачем на виконання п.п. 4.2 п. 4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, на адресу позивачки були направлені й відповідні повідомлення про необхідність отримати трудову книжку на підприємстві (а.с. 39, 41, 42).

Сам факт скорочення штату працівників у відповідача ТОВ «Ев'яп Трейдинг Україна», зокрема посад Старший мерчендайзер протягом грудня 2014 року - березня 2015 року, а також відсутність вакантних посад у цей період підтверджується офіційними довідками підприємства, наказами про внесення змін до штатного розпису, а також витягами зі штатного розпису, в тому числі й долученими апелянтом до апеляційної скарги, які не можуть бути не взяті до уваги та проігноровані апеляційним судом, оскільки це суперечило б загальним принципам цивільного судочинства, одним із яких є справедливість, та обов'язку суду - встановлення об'єктивної істини по справі.

Що ж стосується доводів представника позивачки ОСОБА_2, які покладені в основу рішення суду першої інстанції про те, що станом на 03 березня 2015 року в ТОВ «Ев'яп Трейдинг Україна» були збережені дві посади Старший менчендайзер, які продовжують обіймати двоє співробітників: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а крім того на роботу приймалися нові працівники, а саме: ОСОБА_7, що зайняв вакантну посаду менеджера регіонального розвитку, яка позивачці взагалі не пропонувалась, то ці доводи судова колегія також оцінює критично та відхиляє, оскільки як вбачається з матеріалів справи, до речі - досліджених судом першої інстанції, ОСОБА_5 на час проведення скорочення штату працівників була вагітною та з 10.03.2015 року перебуває у довгостроковій відпустці, пов'язаної з наступними пологами, ОСОБА_6 з 30 грудня 2014 року по 21 жовтня 2017 року знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в зв'язку з чим на них розповсюджуються гарантії, передбачені ст. 184 КЗпП України щодо заборони звільнення з роботи, а працівник ОСОБА_7 прийнятий на роботу на посаду менеджера з питань регіонального розвитку м. Одеса 23.12.2014 року, тобто задовго не тільки до звільнення позивачки ОСОБА_2 в березні 2015 року, а й до вручення їй персонального попередження про наступне вивільнення (а.с. 128, 129, 130, 131, 132, 181, 182, 183, 184).

Таким чином, з огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що в цілому позивачка ОСОБА_2 була звільнена з роботи у відповідача - ТОВ «Ев'яп Трейдинг Україна» за ініціативою власника за п. 1 ст. 40 КЗпП України з дотриманням вимог трудового законодавства за виключенням факту щодо додержання відповідачем 2-х місячного строку персонального попередження останньої про наступне вивільнення, що само по собі, як зазначалося вище, не може бути самостійною підставою для поновлення її на роботі, як незаконно звільненої.

Не є такою підставою й відсутність повідомлення відповідачем державної служби зайнятості про майбутнє звільнення позивачки ОСОБА_2 з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 липня 2015 року, ухвалене по справі, не може бути визнане законним, обгрунтованим, а тим паче - справедливим, у зв'язку з чим судова колегія вважає за необхідне на підставі п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України скасувати це судове рішення, а також додаткове рішення цього ж районного суду від 17 серпня 2015 року, яке є невід'ємною частиною основного рішення, та ухвалити по справі нове рішення, яким частково задовольнивши заявлені позивачкою вимоги, змінити дату звільнення ОСОБА_2 - старшого мерчендайзера Відділу продажів Товариства з обмеженою відповідальністю «Ев'яп Трейдинг Україна» з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, зазначену в Наказі директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Ев'яп Трейдинг Україна» від 02 березня 2015 року № 008-К-ЗВ про припинення трудового договору, з 02 березня 2015 року на 16 березня 2015 року, тобто останній робочий день після спливу двохмісячного строку з дня її фактичного попередження про майбутнє звільнення, з внесенням відповідного запису в трудову книжку останньої, а також стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03 березня 2015 року по 16 березня 2015 року, включно, тобто за дев'ять робочих днів, у загальному розмірі - 1 943,19 коп. (виходячи із довідки про середньоденну заробітну плату позивачки за два попередні місяці перед звільненням (а.с. 231) з урахуванням податків, зборів та інших обов'язкових платежів, які підлягають утриманню з останньої роботодавцем відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того, враховуючи те, що відповідачем були порушені законні права позивачки при звільненні з роботи щодо дотримання строку персонального попередження про наступне вивільнення, що безумовно призвело до відповідних моральних страждань останньої, судова колегія виходячи із принципів розумності та справедливості, вважає за необхідне стягнути з відповідача - ТОВ «Ев'яп Трейдинг Україна» на користь позивачки ОСОБА_2 500,00 грн. у рахунок відшкодування заподіяної їй моральної шкоди, визнавши, що така грошова сума є достатньою для компенсації позивачці негативних наслідків, пов'язаних з передчасним її звільненням з роботи, відмовивши при цьому в задоволенні решти заявлених позовних вимог за їх безпідставністю.

Що ж стосується виплати допомоги по листку непрацездатності серії АГВ №418445 від 12.11.2014 року, виданого КЗОЗ Харківською міською поліклінікою № 8, то з цього приводу судова колегія вважає доцільним зазначити, що позивачка ОСОБА_2 не позбавлена можливості отримати цю допомогу, надавши колишньому роботодавцю - ТОВ «Ев'яп Трейдинг Україна» оригінал зазначеного листка непрацездатності, тим більше, що представник останнього проти виплати такої допомоги вже не заперечує та надав згоду на її виплату.

Таким чином, з огляду на викладене та керуючись ст. ст. 2, 2-1, 5-1, 21, 22, 36, 40, 42, 44, 47, 49-2, 16, 171, 184, 231, 232, 237-1, 241-1 КЗпП України, ст.ст. 62, 64 ГК України, ст. ст. 1, 3, 4, 10, 11, 58, 59, 60, 213, 214, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ев'яп Трейдинг Україна» - задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 липня 2015 року та додаткове рішення цього ж районного суду від 17 серпня 2015 року - скасувати, ухваливши по справі нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ев'яп Трейдинг Україна» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням з роботи, стягнення невиплаченої допомоги по листку непрацездатності та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Змінити дату звільнення ОСОБА_2 - старшого мерчендайзера Відділу продаж Товариства з обмеженою відповідальністю «Ев'яп Трейдинг Україна» з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, зазначену в Наказі директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Ев'яп Трейдинг Україна» від 02 березня 2015 року № 008-К-ЗВ про припинення трудового договору, з 02 березня 2015 року на 16 березня 2015 року, з внесенням відповідного запису в трудову книжку звільненого працівника - ОСОБА_2.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ев'яп Трейдинг Україна» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03 березня 2015 року по 16 березня 2015 року, включно, в загальному розмірі - 1 943 (одна тисяча дев'ятсот сорок три) грн. 19 коп. з урахуванням податків, зборів та інших обов'язкових платежів, які підлягають утриманню з останньої роботодавцем відповідно до вимог чинного законодавства.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ев'яп Трейдинг Україна» на користь ОСОБА_2 - 500,00 (п'ятсот) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням її трудових прав.

У задоволенні решти заявлених ОСОБА_2 позовних вимог - відмовити, за їх безпідставністю.

Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня його проголошення.

Головуючий:

Судді: