Ухвала суду № 55035976, 14.01.2016, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 415/3534/14-к

Провадження № 11кп/782/269/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2016 року м.Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого-судді : Курліщук Н.Є.

суддів : Кранги Л.С., Горощука О.В.

за участю секретаря : Козлової Н.В.

прокурора : Дергачова М.С.

захисника : ОСОБА_1

потерпілого : ОСОБА_2

обвинуваченого : ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сєвєродонецьку Луганської області у приміщені залу судових засідань Сєвєродонецького міського суду матеріали кримінального провадження внесені до Єдиного реєстру за № 12014130000000205 від 08.09.2014 року за апеляційної скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_1 на вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 28.09.2015 року, відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Лисичанська, Луганської області, українця, громадянина України, розлученого, маючого на утриманні неповнолітнього сина інваліда дитинства ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 260, ч. 2 ст. 289 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно вирокуЛисичанського міського суду Луганської області від 28.09.2015 року ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 260, ч. 2 ст. 289 КК України, та призначено покарання:

- за ст. 146 ч.2 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

- за ст. 260 ч.2 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки;

- за ст. 289 ч.2 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покаранням більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років з конфіскацією майна з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили засудженому ОСОБА_3 залишено - тримання під вартою.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_3 рахувати з моменту його затримання, тобто з 31.07.2014 року.

Вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним у тому,що в червні 2014 року, більш точний час під час досудового розслідування та судового розгляду встановити не виявилося можливим, на добровільній основі увійшов в структурний підрозділ збройного формування не передбаченого Законами України, діючого на території міста Лисичанська Луганської області, створеного іншою особою, і який мав умисел приймати активну участь в діяльності даного збройного формування, при цьому, розуміючи, що його діяльність спрямована на заволодіння окремими територіями та їх утримання, силову підтримку окремих владних структур, депортацію населення з регіону знаходження даного збройного формування, знищення живої сили супротивника та його матеріальних коштів, з використанням вогнепальної зброї, вибухових речовин та іншої зброї.

Вступивши в зазначене збройне формування, ОСОБА_3, діючи з прямим умислом, розуміючи незаконність такої діяльності, став приймати активну участь в збройному формуванні.

Так, з червня 2014 року до кінця липня 2014 року, більш точний час під час досудового розслідування та судового розгляду встановити не виявилося можливим, діючи в складі збройного формування, керуючись прямим умислом, займав посаду оперативного працівника ЛНР, в обов'язки якого входило розкриття злочинів в місті Лисичанську Луганської області, виїзд на місця скоєння злочину, виїзд за викликами, які надходили до штабу збройного формування в місті Лисичанську.

16 липня 2014 року. ОСОБА_3, не маючи на те законних підстав, діючи за попередньою змовою з невстановленими в ході досудового розслідування та судового розгляду особами, маючи намір, спрямований на незаконне викрадення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, з метою дізнатися у останнього інформацію про його рід діяльності та інформацію про членів його сім'ї, дав вказівку невстановленим в ході досудового розслідування та судового розгляду особам, викрасти ОСОБА_2 та доставити проти його волі в приміщення ЛРНУ, розташованого в місті Лисичанську Луганської області, під час досудового розслідування та судового розгляду, точну адресу встановити не виявилося можливим.

В той же день, близько 14 години 30 хвилин, невстановлені під час досудового розслідування та судового розгляду особи, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3 та за його вказівкою, маючи намір, спрямований на незаконне викрадення ОСОБА_2, на автомобілі марки «Део Ланос» кольору «хакі», державний номер під час досудового розслідування та судового розгляду встановити не виявилося можливим, прибули до будинку АДРЕСА_2, маючи при собі автоматичну зброю, заздалегідь заготовлену для психологічного впливу на потерпілого, де стали очікувати ОСОБА_2

Знаходячись в зазначеному місці, не відмовляючись від злочинних намірів, спрямованих на незаконне викрадення ОСОБА_2, не маючи на те ніяких законних підстав, згідно з розробленим єдиним планом, маючи на меті дізнатися у ОСОБА_2 інформацію про рід діяльності останнього та інформацію про членів його сім'ї, діючи умисно, демонструючи останньому автоматичну зброю, таким чином погрожуючи йому, понудили ОСОБА_2 проти його волі сісти в зазначений автомобіль, на якому невстановлені особи перемістили ОСОБА_2 до приміщення ЛРНУ.

Доставивши потерпілого ОСОБА_2 до вказаної будівлі, де знаходився ОСОБА_3, та, реалізуючи заздалегідь узгоджений злочинний план, незаконно утримували останнього проти його волі, тим самим порушуючи його права, що гарантовані Конституцією України, а саме: право на свободу та особисту недоторканність, право на невтручання в особисте життя, право на свободу пересування тощо.

Під час незаконного утримання ОСОБА_2 в зазначеному приміщенні, невстановлені особи за усною вказівкою ОСОБА_3, діючи згідно з розробленим єдиним планом, почали наносити удари автоматичною зброєю в область тулуба ОСОБА_2, чим спричинили йому фізичні страждання.

В ході вчинення вказаних злочинних дій ОСОБА_3 разом з невстановленими в ході досудового розслідування та судового розгляду особами, намагалися отримати від ОСОБА_2 інформацію про рід його діяльності та інформацію про членів його родини.

Через деякий час, того ж дня, не відмовляючись від своїх злочинних намірів, діючи за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_3, разом з невстановленими особами, маючи на меті перевірити отримані в ході розмови з потерпілим відомості, відвезли останнього проти його волі на робоче місце до ЛРБУПР ДПО України за адресою: Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Комсомольська, 56. Знаходячись в зазначеному місці, ОСОБА_3 разом з невстановленими особами, незаконно утримували ОСОБА_2 проти його волі, та вимагали від останнього передати їм у користування автомобіль марки «ІЖ 27175» зеленого кольору, державний номер НОМЕР_1, що знаходився на балансі підприємства Лисичанського РСУПР, для подальшого використання в своїй протиправній діяльності.

Через деякий час, того ж дня, ОСОБА_3, разом з невстановленими особами, відвезли ОСОБА_2 до місця проживання, після чого зникли в невідомому напрямку.

17 липня 2014 року, близько 10 години 20 хвилин. ОСОБА_3 разом з невстановленими під час досудового розслідування та судового розгляду особами, діючи за попередньою змовою, маючи корисливий намір, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, що знаходився на балансі Лисичанського РБУПР, прибули на територію зазначеного підприємства за адресою: Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Комсомольська. 56.

Знаходячись на території Лисичанського РБУПР, не відмовляючись від своїх злочинних корисливих намірів, діючи умисно, згідно з розробленим єдиним планом, маючи на меті незаконне збагачення, ОСОБА_3 разом з невстановленими в ході досудового розслідування та судового розгляду особами, змусили ОСОБА_2 передати ОСОБА_3 та невстановленим в ході досудового розслідування та судового розгляду особам, ключі від автомобіля марки «ІЖ 27175» зеленого кольору, державний номер НОМЕР_1, що знаходився на балансі зазначеного підприємства.

Після цього ОСОБА_3, разом з невстановленими особами, зникли з місця вчинення злочину, та розпорядилися зазначеним транспортним засобом на власний розсуд.

Вказаним кримінальним правопорушенням, спричинено матеріальну шкоду згідно з довідкою Луганського обласного ремонтно-будівельного управління протипожежних робіт № 35/04/14 від 05 вересня 2014 року на суму 64 230 гривень.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_1, не погодившись з вироком суду, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій вважає,що вирок суду стосовно ОСОБА_3 ухвалено с порушенням вимог ст.370 КПК України, висновки суду першої інстанції про доведеність скоєння ОСОБА_3 кримінальних правопорушень,передбачених ч.2 ст.146,ч. 2 ст.289 КК України не підтверджуються дослідженими в суді доказами, судом допущені помилкив оцінки досліджених в суді доказів, вирок суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. При прийнятті рішення судом допущені порушення ст.62 Конституції України та ч.2 ст.17 КПК України.

Також у судовому засіданні була досліджена особистість ОСОБА_3, раніше він не судимий і до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризувався позитивно, має на утриманні малолітню дитину інваліда дитинства, свою провину участі в діяльності не передбаченого законом збройного формування визнав добровільно вийшов з нього до виходу цього збройного формування з міста Лисичанська, а після його виходу залишився на підконтрольній центральній української влади території, що свідчить про його щиросердне каятті, що є пом'якшувальною провину обставиною. Вказав, що по епізоду №-2 - участь у діяльності непередбаченого законом збройного формування ОСОБА_3 свою провину визнав і доведеність його вини у вчиненні ним цього кримінального правопорушення не заперечував. В решті, інших інкримінованих йому кримінальних правопорушень, він провину не визнав і його вина у їх вчиненні не доведена у встановленому законом порядку.

Просить вирок змінити, виправдати ОСОБА_3 за ч.2 ст.146 і ч.2 ст.289 КК України, на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання, призначеного судом першої інстанції за ч.2 ст.260 КК Україна у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з випробуванням. В іншій частині вирок залишити без змін.

Від апеляційній скарги прокурор згідно ст.403КПК України відмовився до початку розгляду кримінального провадження у апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши захисника ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_3, які підтримали апеляційну скаргу захисника в повному обсязі, думку потерпілого ОСОБА_2, прокурора, які просили апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок суду без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, провівши судові дебати, надавши останнє слово обвинуваченому, колегія суддів дійшла наступного.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно з ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_3 у скоєнні кримінальних правопорушень при обставинах, зазначених у вироку, відповідають фактичним обставинам справи, засновані на доказах досліджених у судовому засіданні, і є обґрунтованими. Його дії правильно кваліфіковані по ч.2 ст.146,ч.2 ст.289,ч.2 ст.260 КК України.

Викладені в апеляційній скарзі захисника обвинуваченого доводи про те, що висновки суду, про доведеність вини обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146, ч.2 ст.289 КК України, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються доказами вказаними у вироку суду, а також порушені вимоги кримінального процесуального закону, є безпідставними.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено,що судовий розгляд проведений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, направлених на всебічне, повне і об'єктивне дослідження обставин кримінального провадження. Викладені у вироку висновки суду про доведеність вини обвинуваченого в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

В оскаржуваному вироку суд першої інстанції навів всі встановлені обставини, які, відповідно до ст. 91КПК України, підлягають доказуванню, а також виклав оцінку та аналіз досліджених в судовому засіданні доказів з зазначенням підстав, з яких приймає одні докази та відкидає інші.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 260 КК визнав повністю, а вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів,передбачених ч.2 ст. 146, ч.2 ст.289 КК України не визнав та пояснив, що в липні 2014 року з ранку він знаходився у будівлі ЛРНУ. Надійшла інформація, що директор державного підприємства ріже метал та вивозить його, а гроші використовує на власні потреби, у зв'язку з чим туди виїхали їхні люди. Після пішки до будівлі ЛРНУ прийшов ОСОБА_2, його руки та коліна були брудні. Його привів ОСОБА_5. Він бачив, що вони йшли, ОСОБА_2 ніхто не привозив. У ОСОБА_5 була барсетка в руках. ОСОБА_5 сказав, що запросив ОСОБА_2 сюди. Він попросив ОСОБА_2 подивитися, що в барсетці, на що ОСОБА_2 дав згоду. Окрім нього і ОСОБА_2 там перебувало ще багато осіб. Він переглянув документи, що були у барсетці.

На документі побачив прізвище і запитав у ОСОБА_2, чи у нього є син. Після він попросив номер телефону сина ОСОБА_2 Він працював деякий час разом з сином ОСОБА_2 Після він разом із ОСОБА_2 поїхали на територію підприємства, де працював ОСОБА_2 походили там, запитав про машини, оглянув гаражі. Там він побачив чорний автомобіль. Після він запитав чи можна взяти автомобіль на що ОСОБА_2 дав згоду. Автомобіль ОСОБА_2 сам вигнав з гаражу. До обіду ОСОБА_2 доставили до ЛРНУ, а після до 14 години ОСОБА_2 доставили до дому. Біля будинку ОСОБА_2 була його донька та дружина. Дружина ОСОБА_2 йому пояснила, що ОСОБА_2 останній час зловживає алкогольними напоями, у зв'язку з тим, що у них помер член родини. Через два дні був складений лист щодо передачі автомобіля, акт прийому-передачі автомобіля, договір оренди транспортного засобу. Він разом чи з ОСОБА_6 чи з ОСОБА_5 приїздили забирати автомобіль на червоній Ауді. ОСОБА_2 сам передав ключі на автомобіль. Його повноваження нічим не були передбачені. Автомобіль у ОСОБА_2 брали для воєнної комендатури з метою розвозити харчі. До ОСОБА_2 він звертався на «Ви», тілесних ушкоджень він йому не наносив. Де зараз автомобіль, йому не відомо. Йому відомо, що хтось з воєнної комендатури на ньому поїхав.

Незважаючи на фактичне невизнання вини ОСОБА_3 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.2 ст. 146,ч.2 ст.289 КК України та доводи захисника про відсутність відповідних доказів, винуватість його в скоєнні кримінального правопорушень ,передбачених ч.2 ст. 289 та ч.2 ст.146 КК України, підтверджується наступними доказами при встановлених судом обставинах:

- показаннями в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_2, відповідно до яких з обвинуваченим ОСОБА_3 він особисто не знайомий. Він працює начальником ЛРБУПР ДПО України. В червні приходила особа з наказом за підписом ОСОБА_15. 16 липня 2014 року він йшов з роботи до себе до дому. По дорозі він зустрів ОСОБА_5, який йому сказав, що тепер він (ОСОБА_5) буде тут начальником. Після цього. ОСОБА_5 наніс йому удар в область паху, схопив його барсетку та втік Він не зміг його наздогнати. Після він пішов до дому за адресою: АДРЕСА_2. За зазначеною адресою під'їхали на машині люди в формі і чекали його. З машини вийшли дві особи зі зброєю та поклали його барсетку, яка була брудна, на капот автомобіля. В цей час повз них проходила його сусідка з під'їзду. Після його усадили на заднє сидіння машини двоє осіб в формі та ОСОБА_5 Після того, як вони сіли в машину, його вдарили та вони поїхали. Приїхали до ЛНРУ, зайшли на перший поверх, де його усадили і він там перебував майже дві години. Періодично до нього підходили особи в формі з автоматами і казали посидіти. Після вийшов ОСОБА_3 Відкрив його барсетку, яка стояла поруч з ним. Дістав з неї документи, а саме: водійське посвідчення і після того, як побачив прізвище запитав у нього чи ОСОБА_7 його син підполковник УБОЗ і де він зараз. Після він назвав своє прізвище - ОСОБА_3, а хлопці, що перебували у будівлі ЛРНУ назвали його контррозвідником, він не ходить у камуфльованій формі, а ходить в цивільному одязі. ОСОБА_5 зазначив, що він теж контррозвідник. Там його били по нирках, спині та в потилицю. ОСОБА_3 двічі виходив до нього. Особисто ОСОБА_3 йому не наносив тілесних ушкоджень. Після вони поїхали до підприємства, де він працював за адресою: місто Лисичанськ. вулиця Комсомольська. 56. Пішли до його кабінету, де він і залишився з особою в формі, а ОСОБА_3 разом із ОСОБА_5 пішли оглядати територію підприємства. Автомобіль ІЖ знаходився на вулиці. Він поясняв, що використовує автомобіль по мірі необхідності. Автомобіль по своїй ініціативі він не віддавав. Договір оренди транспортного засобу не укладався. Коли приходили за автомобілем, то зброї в руках у ОСОБА_3 не було, вона перебувала в автомобілі Ауді. Автомобіль він передав, гак як до нього застосовували міри фізичного та психологічного тиску. Вимагали передати автомобіль та ключі на автомобіль. На його автомобілі поїхав ОСОБА_3. Його обмежували в пересуванні проти його волі. Після того, як ОСОБА_3 поїхав, він бачив його на його автомобілі через 2 дні.

- показаннями свідка ОСОБА_8, даними в судовому засіданні , а саме, що в липні 2014 року в обід її чоловіка не було дома, вона подивилася у вікно і побачила у дворі їхнього будинку машину сріблястого кольору.

Також побачила двох чоловіків у камуфльованій формі, водія та ОСОБА_5. На капоті автомобіля стояла барсетка. Після підійшов ОСОБА_2 Потім вони проти волі ОСОБА_2 усадили його в автомобіль та поїхали. Коли його усаджували в автомобіль, то хлопець його підштовхував автоматом.

Після вона подзвонила на роботу,але там ніхто не відповів. Вона подзвонила дочці. Дочка передзвонила їй через 1,5-2 години. Їм сказали,що він в комендатурі. Після вже на іншій машині привезли ОСОБА_2,вона побачила,що на ньому був брудний одяг. Вона питала ОСОБА_2,що трапилося, на що він їй щось сказав про службовий автомобіль і що він потрібен для цілей ополченців;

-показаннями свідка ОСОБА_9, даними в судовому засіданні , яка пояснила, що у липні 2014 року приблизно в обід вона гуляла разом із своїм собакою за адресою: АДРЕСА_2. бачила сусіда ОСОБА_2, якій йшов до під'їзду, а у цей час на великій швидкості до їх дому під'їхала машина сріблястого кольору. З машини вийшли двоє чоловіків, один був одягнутим у воєнну форму зі зброєю, а інший у цивільну форму, барсетку ОСОБА_2 поставили на капот машини. Вона пішла до під'їзду, так як перелякалася. Вони схопили ОСОБА_2

- показаннями свідка ОСОБА_10, даними у судовому засіданні, а саме, що знає ОСОБА_2, так як вони працювали в одній будівлі. Дату він точно не пам'ятає, пам'ятає лише, що це був червень-липень 2014 року. Він повернувся з обіду на роботу. Побачив як у приміщення зайшов ОСОБА_2 та обвинувачений ОСОБА_3 та разом пішли в кабінет до ОСОБА_2. З ними ще був ОСОБА_5. Як вони приїхали він не бачив. Зброї при ОСОБА_3 не було. Двері його кабінету прикрили. Він залишився сидіти за столом. Чув, що між ОСОБА_2 та обвинуваченим була розмова, але про що вони розмовляли він не чув. Через хвилин 15-20 особи зайшли у двір. Після вони повернулися у приміщення. Він запропонував допомогти та відвезти ОСОБА_2 до дому. ОСОБА_2 відмовився та ОСОБА_3 сказав, що не треба.

Ці свідчення потерпілого, свідків знаходяться в повній відповідності з іншими доказами, являються послідовними, узгоджуються між собою, та доповнюють один одного, знайшли своє повне підтвердження в приведених у вироку джерелах доказів та в процесуальних документах.

Судом також були досліджені інші докази, надані органом досудового слідства, а саме: протоколи прийняття заяв, заяви, протоколи пред'явлення особи для впізнання,свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, довідка, а саме:

- фактичними даними, що містять у протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 30.07.2014 року, відповідно до якого 16.07.2014 року приблизно о 14 годині 30 хвилин біля будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_5 та двоє невідомих осіб за командою ОСОБА_3 незаконно захопили та утримували ОСОБА_2 у будівлі ЛРНУ міста Лисичанська. (т.1 а.с.12);

-фактичними даними, що містять у заяві ОСОБА_2 від 30.07.2014 року, із якій вбачається що ОСОБА_2 просить притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, охоронця ОСОБА_5 за фактом незаконного позбавлення волі його 16.07.2014 року. (т.1 а.с.13);

- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання від 31.07.2014 року з фототаблицею до протоколу,згідно з яким потерпілий ОСОБА_2впізнав по фото ОСОБА_3, як особу, що незаконно заволоділа його автомобілем та незаконно позбавила його волі. (т.1 а.с.49-53);

- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання від 31.07.2014 року з фототаблицею до протоколу, згідно з яким свідок ОСОБА_10 впізнав ОСОБА_3, як особу, що супроводжувала ОСОБА_2 (т.1 а.с.54-58).

-фактичними даними, що містять у протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 30.07.2014 року, відповідно до якого 17.07.2014 року приблизно о 10 годині 20 хвилин знаходячись на ЛРБУПР ДПО України у місті Лисичанську за адресою: м. Лисичанськ, вул. Комсомольська, 56, ОСОБА_3 незаконно заволодів автомобілем ІЖ 27175 д.н. НОМЕР_1 зеленого кольору і поїхав в невідомому напрямку.(т.1 а.с.31);

-фактичними даними,що містять у заяві ОСОБА_2 від 30.07.2014 року, у якій ОСОБА_2 просить притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який 17.07.2014 року незаконно заволодів автомобілем ІЖ 27175 д.н. НОМЕР_1 зеленого кольору, що знаходився на балансі підприємства ЛРБУПР ДПО України у місті Лисичанську за адресою: м. Лисичанськ, вул. Комсомольська, 56. (т.1 а.с.32);

-свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2, виданого ВРЕР міста Луганська, т/з ІЖ 27175-030-90-11, VIN-НОМЕР_3, зеленого кольору, д.н. НОМЕР_1, 2007 року випуску, дата реєстрації 22.04.2011 року, що належить 05511395 Луганське обл.СРБП Протипожежних робіт Добров.Пожеж.Товар. України. (т.1 а.с. 36);

-довідкою № 35/04/14 від 05.09.2014 року, згідно з якою балансова вартість транспортного засобу ІЖ 27175-030-90-11, VIN-НОМЕР_3, зеленого кольору, д.н. НОМЕР_1, 2007 року випуску, дата реєстрації 22.04.2011 року, що належить 05511395 Луганське обл. СРБП Протипожежних робіт Добров. Пожеж.Товар. України 64230 грн. (т.1 а.с.37).

-Таким чином ,колегія суддів вважає, що у справі зібрано достатньо доказів, які прямо і побічно викривають ОСОБА_3 у тому, що він з невстановленими судом особами, протиправно, відкрито заволоділи ОСОБА_2, вилучили його з природного соціального середовища, перемістили з його місця тимчасового перебування - йшов по дорозі додому, захопили, посадили в машину проти його волі, заподіяли потерпілому фізичні страждання , привезли в будівлю ЛРНУі утримували там проти його волі, а також у вчиненні незаконного заволодіння транспортним засобом - автомобілем марки «ІЖ- 27175» зеленого кольору, державний номер НОМЕР_1, що знаходився на балансі Лисичанського РБУПР, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Оцінивши докази у їх сукупності, суд першої інстанції вірно дійшов висновку щодо доведеності вини ОСОБА_6 у скоєнні кримінальних правопорушень: за ч.2 ст.146 КК України - незаконне викрадення людини, вчинене за попередньою змовою групою осіб, із застосуванням зброї, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань та за ч.2 ст.289 КК України - незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 за ч.2 ст.146, ч.2 ст.289 КК України викладені у судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження спростовуються вище наведеними доказами.

Також є необґрунтованими посилання у апеляційної скарги захисника про те, що вивід суду про попередню змову ОСОБА_3 з невстановленими в ході досудового розслідування особами не підтверджується вказаними судом першої інстанції у вироку доказами, оскільки наведені виші докази спростовують ці посилання, крім того і сам обвинувачений в суді першої інстанції підтвердив факт заволодіння автомобілем, який знаходився на балансі Лисичанського РБУПР, а також те, що у будівлі ЛРНУ він дивився що було у барсетці ОСОБА_2 і поясняв, коли він оглядав барсетку при цьому, окрім нього та ОСОБА_2 там перебувало ще багато осіб, що він був не один на місці роботи потерпілого, він разом чи з ОСОБА_6 чи з ОСОБА_5 приїжджали забирати автомобіль на червоній Ауді. Автомобіль у ОСОБА_2 брали для воєнної комендатури з метою розвозити харчі.

Що стосується призначеного покарання ОСОБА_3, то на думку колегії суддів, воно є справедливим, відповідним вимогам ст. 65 УК України. При призначенні обвинуваченому покарання, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.65 КК України, врахував ступінь тяжкості і суспільну небезпеку вчинених ним кримінальних правопорушень, передбаченого ч.2ст.260,ч.2 ст.289 КК України, яке належать до категорії тяжких злочинів та кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 146 КК України, яке є злочином середньої тяжкості.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд призначив у відповідності з положеннями Загальної частини КК України - у межах, встановлених санкціями статей Особливої частини КК України, які передбачають відповідальність за скоєні ним злочини.

Порушення, які ставили б під сумнів дотримання судом першої інстанції норм кримінального та кримінального процесуального законів при розгляді кримінального провадження відсутні, тому колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційної скарги захисника задоволенню не підлягають і є такими, що не дають підстав для скасування, або зміни вироку, як це передбачено ст. 409 КПК України.

По даній справі постановлено законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись, ст.404, ст.405, ст.407, ст.409, ст.419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 28.09.2015 року відносно ОСОБА_3залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_1 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженним, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення

Судді:

____ _____ ____

Курліщук Н.Є. Кранга Л.С. Горощук О.В.