Рішення № 55033569, 14.01.2016, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/389/15-ц

Провадження №: 2/0343/33/16

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2016 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючої судді Монташевич С. М.,

участю: секретарів Менделяк А.І., Шикор Г. В.,

адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на 1/2 частку житлового будинку та цілих часток шопи, шопи, стайні, стодоли та вбиральні,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати за нею право власності на будинковолодіння по вул. Братів Гавришів, 63 в с. Шевченкове Долинського району Івано-Франківської області, яке складається з 1/2 частини житлового будинку, двох шоп, стодоли, стайні, вбиральні, воріт, двох огорож, криниці, яке належало покійному батькові ОСОБА_6, який помер 05.10.2012 року.

Свої вимоги мотивує тим, що її батько ОСОБА_6 помер 05.10.2012 року. У зв'язку з цим відкрилася спадщина. Вона є спадкоємцем за заповітом, складеним 17.02.2008 року, згідно якого ОСОБА_6 все належне йому майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не скаладлося і взагалі все те, на що він за законом матиме право і що буде належати йому на день смерті, заповів їй. Згідно довідки № 787 від 01.07.2014 року на день смерті ОСОБА_6 за ним числилися 1/2 частина житлового будинку по вул. Братів Гавришів, 63 в с. Шевченкове Долинського району. За життя він також збудував літню кухню (яка згодом без його згоди була перебудована ОСОБА_5Ю.), дві шопи, стодолу, стайню, вбиральню, ворота, дві огорожі, криницю. Друга половина вказаного житлового будинку належить її сестрі ОСОБА_5 на підставі договору дарування. 05.12.2012 року вона звернулася до Долинської міської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки батько не зареєстрував право власності на житловий будинок, тому їй було запропоновано звернутись до суду з вказаним позовом.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 та її представник - адвокат ОСОБА_2 позов підтримали, зіславшись на вищевикладене, просили задоволити. Крім того ОСОБА_3 вказала, що батько подарував її сестрі тільки 1/2 частину житлового будинку, про що чітко вказав у договорі дарування. При цьому господарські споруди батько залишив собі та мав намір узаконити на них своє право власності. З відповідними заявами він звертався у сільську раду, однак не зміг це зробити через самовільне будівництво ОСОБА_5 другого поверху літньої кухні. Ще за життя батька з приводу літньої кухні був спір, який він намагався врегулювати мирним шляхом. Однак щодо інших господарських споруд спору не було, оскільки вони належали батьку. Відповідачка самостійно збудувала тільки одну шопу, на яку вона і не претендує. На замовлення ОСОБА_6 проводився розрахунок ідеальних часток у власності на будинковолодіння. При проведенні огляду та обмірів була присутня і ОСОБА_5, тому останній було відомо, що їй належить тільки 1/2 частина будинку. Вона притендує на майно по заповіту, тому саме вона має право на 1/2 частину житлового будинку та повні частки господарських споруд (крім літньої кухні, оскільки на даний час її будова не відповідає технічній документації, та однієї шопи, позначеної в технічному паспорті літерою В, яку збудувала та якою користується відповідачка ОСОБА_5Ю.). Після смерті батька вона зверталася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, однак свідоцтво про право на спадщину не отримала у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на домоволодіння. Крім того, на час смерті ОСОБА_6 її мама ОСОБА_4 була пенсійного віку і проживала з ним у будинку. Однак вона до нотаріуса з жодними заявами не зверталася. Саме вона доглядає за мамою та все робить біля хати. Господарськими спорудами користується її мати. Після того, як ОСОБА_4 захворіла, вона змушена була переїхати проживати до неї, щоб доглядати за нею та допомогати їй по господарству, що ще раз свідчить про те, що ОСОБА_5 не вела разом з батьками спільного господарства та їй не належать батьківські господарські споруди.

Відповідачка ОСОБА_5 та її представник - адвокат ОСОБА_1 позов визнали частково, заперечили щодо визнання за позивачкою права власності на стайню, стодолу, одну шопу та криницю. При цьому ОСОБА_5 вказала, що шопи повинні належати їй, оскільки вони побудували їх, так як разом з татом тримали худобу, вели господарку. Вона хоче, щоб між ними поділили стайню і стодолу, оскільки тато подарував їй 1/2 частину житлового будинку, отже, їй повинна перейти у власність і половина господарськиїх споруд. На час укладення договору дарування була стайня, огорожа, криниця. Житловий будинок, стайня, стодола і криниця були побудовані у 50-х роках, шопи були побудовані пізніше. Батько у 2012 році звернувся у сільську раду, оскільки хотів оформити право власності на будинковолодіння, однак ні його, ні її право власності на частину будинковолодіння не було зареєстроване, оскільки на території домоволодіння є самочинне будівництво. Вважає, що за договором дарування їй належить 1/2 частка будинковолодіння, а не житлового будинку, оскільки житловий будинок складається з допоміжних приміщень та основного житлового приміщення. В останні судові засідання відповідачка ОСОБА_5 не з'явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності (а.с. 116), позов не визнала.

Відповідачка ОСОБА_4 в судовому засіданні позов визнала, не заперечила проти його задоволення. Додатково вказала, що ОСОБА_6 почав будувати хату на присадибній ділянці свого батька, коли вони тільки зустрічалися. Тоді вони не були одружені, хоча у них і народився син, однак вона жила у свого батька. Спільного господарства вони не вели. ОСОБА_6 сам побудував житловий будинок. Коли хата була добудована, ОСОБА_6 забрав її з сином до свого будинку, а в 1957 році вони одружилася. Коли вони вже жили разом, вони спільними зусиллями побудували стайню і стодолу, інші господарські споруди. Згодом своїй дочці ОСОБА_5 вони переписали план під будівництво, придбали будівельні матеріали, однак остання не хотіла нічого роботи, тому чоловік подарував їй 1/2 частину житлового будинку, щоб вона з сім"єю мала де жити. При цьому вони залишилися проживати в іншій частині будинку, в їхній власності залишилися всі господарські споруди. Ними вона користується і сьогодні, тримає господарку. ОСОБА_5 до цих споруд не має ніякого відношення. Їй по господарству зовсім не допомагає. За ними доглядала і зараз доглядає за нею та порається по господарсту їхня дочка ОСОБА_3, яка змушена була переїхати до них, тому батько 1/2 частину будинку та господарські споруди заповів їй. Вони з чоловіком також побудували і літню кухню, однак ОСОБА_5 вигнала їх з літньої кухні і добудувала там другий поверх, через що її чоловік не зміг зареєструвати право власності на будинок та господарські споруди. Остання також побудувала і шопу посеред їхньої загороди, якою користується, хоч це і на їхній ділянці, а сама перешкоджає їм у заїзді до городу, стверджуючи, що це її власність. До їхнього домогосподарства є два заходи, один веде до частини будинку ОСОБА_5, і саме з цього входу вони віддали ОСОБА_5 частину земельної ділянки, інший - до другої частини житлового будинку та господарських споруд. Також домогосподарство обладнане двома вбиральнями.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши та оцінивши здобуті в судовому засiданнi докази в їх сукупностi, вважає, що даний позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 2 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді рішень Європейського суду з прав людини. Зокрема, у рішенні Європейського Суду з прав людини від 29.11.1991 року у справі "ОСОБА_7 Девелопментс ЛТД" проти Ірландії" зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 особисто належав житловий будинок, який знаходиться по вул. Братів Гавришів, 63 в с. Шевченково Долинського району, який він побудував ще до одруження з відповідачкою ОСОБА_4, що підтвердила остання в судовому засіданні та вбачається з копії технічного паспорта, в якому зазначено рік його побудови -1954, а ОСОБА_4 та ОСОБА_6 одружилися в 1957 році.

Як слідує з довідки № 1987 від 28.12.2015 року, наданої виконавчим комітетом Шевченківської сільської ради, згідно записів у погосподарських книгах виконкому сільської ради, починаючи з 1958 року по 1992 рік включно, за господарством ОСОБА_6 рахувався житловий будинок в с. Шевченкове (а.с. 134).

30.12.2002 року ОСОБА_6 подарував 1/2 частину вищевказаного житлового будинку ОСОБА_5, про що свідчить копія договору дарування від 30.12.2002 року, який посвідчений секретарем виконавчого комітету Шевченківської сільської ради ОСОБА_8 (а.с. 11, 102).

Будучи допитаною в судовому засіданні, свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона є секретарем Шевченківської сільської ради. 30.12.1992 року нею був посвідчений договір дарування, згідно якого ОСОБА_6 подарував ОСОБА_5 1/2 частину житлового будинку, який знаходиться в с. Шевченково Долинського району Івано-Франківської області. Даний договір був зареєстрований у книгах виконкому сільської ради. У договорі дарування вона записала те, на що вказував ОСОБА_6 Вказана у договорі дарування інвентаризаційна оцінка будинку зазначена з довідки про соціальне страхування. При відчуженні частини будинку земельна ділянка виділялася як садиба (на сьогоднішній час як земельна ділянка для обслуговування житлового будинку). Оскільки у погосподарських книгах були записані стайня і стодола, тому у договорі дарування вказано, що вони також належать дарителю. Можливо були і шопи чи інші дрібні господарські споруди, але їх вони не записують в погосподарських книгах, тому про них не має згадки і в договорі дарування. Пізніше ОСОБА_6 звертався у сільську раду, щоб визнали за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку та всі господарські споруди, але оскільки між сторонами був спір щодо літньої кухні, йому було відмовлено в оформленні права власності. У погосподарських книгах сільської ради зазначено, що за ОСОБА_5 з 1992 року ведеться облік тільки на 1/2 частину житлового будинку.

Світлокопія технічного паспорта, складеного 23.06.2009 року, свідчить про те, що будинковолодіння № 63, яке знаходиться по вул. Братів Гавришів в с. Шевченково Долинського району Івано-Франківської області, складається з житлового будинку, під літ. "А", площею 73,5 кв.м, літньої кухні, під літ. "Б", площею 36,9 кв.м., шопи, під літ. "В", площею 8,7 кв.м., шопи, під літ. "Г", площею 6,8 кв.м, шопи, під літ. "Є", площею 5,8 кв.м, стодоли, під літ. "Д", площею 41,4 кв.м, стайні, під літ. "Е", площею 27,6 кв.м, вбиральні, під літ. "Ж", площею 1,3 кв.м, воріт, під № 1, двох огорож та криниці. Користувачами зазначені ОСОБА_6 - 79/100 частки, ОСОБА_5 - 21/100 частки (а.с. 15-18).

З розрахунку ідеальних часток в загальній власності на будинковолодіння від 05.10.2009 року вбачається, що розмір ідеальних часток в загальній вартості на будинковолодіння № 63 по вул. Гавришів в с. Шевченкове становить за ОСОБА_6 - 79/100, за ОСОБА_5 - 21/100. Даний розрахунок виготовлений за замовленням ОСОБА_6, однак не підписаний іншою стороною - ОСОБА_5, тому суд не може взяти його до уваги, як документ, який визначає частки кожного співвласника у спільному майні (а.с. 45, 129). Разом з тим, слід звернути увагу, що подарувавши 1/2 частину будинку своїй дочці ОСОБА_5, ОСОБА_6 мав намір оформити право власності на свою частку у спільному майні та зазначав, що саме він є користувачем (власником) 1/2 частини житлового будинку та всіх господарських споруд (літньої кухні, чотирьох шоп, стайні, стодоли, воріт, двох огорож, криниці), чого не заперечили в судовому засіданні допитані в якості свідків представники Шевченківської сільської ради та Івано-Франківського ОБТІ.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що він перевіряв і підписав технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок № 63 по вул. Братів Гавришів в с. Шевченково Долинського району, інвентарний номер 320. У 2009 році він був за вказаною адресою при складанні акту конкретного користування даним будинковолодінням. Від підписання даного акту відмовилися одна із сторін, тому його примірник залишився у замовника ОСОБА_6 Зазвичай, однією з підстав для відмови підписати акт слугувало те, що люди часто не погоджувалися з зазначеною їм часткою. Це зумовлено тим, що частка будинку розраховувалася по його площі, частка всіх господарських споруд - по вартості. У технічному паспорті зазначаються користувачі. Технічний паспорт дійсний 1 рік, оскільки вартість майна змінюється з врахуванням зносу та індексації. Якщо не має відповідних документів (документів про початок чи закінчення будівництва, довідок сільської ради), то рік побудови споруд вони записують зі слів власника чи користувача майна. У договорі дарування від 30.12.1992 року вказано, що ОСОБА_6 подарував ОСОБА_5 1/2 житлового будинку без господарських споруд. Такий договір не є підставою для реєстрації права власності, оскільки перед здійсненням даного правочину не було проведено первинної інвентаризації будинку, не було визначено його площі та інших обов'язкових реквізитів. Після укладення такий договір дарування повинен був бути продубльований рішенням виконкому сільської ради.

Судом також встановлено, що ОСОБА_6 звертався в Шевченківську сільську раду з метою оформити право власності на будинковолодіння в с. Шевченкове по вул. Братів Гавришів, 63, яке складається з 1/2 частки житлового будинку та цілих часток літньої кухні, трьох шоп, стайні, стодоли, воріт, огорожі, криниці, однак отримав відмову, про що свідчать повідомлення Шевченківської сільської ради за № П-349 від 07.09.2011 року та рішення виконавчого комітету Шевченківської сільської ради № 50 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_6Ю." від 29.05.2011 року (а.с. 46, 47).

З довідки, виданої ОКП "Івано-Франківське ОБТІ", № 1008 від 13.12.2013 року вбачається, що станом на 31.12.2012 року реєстрація права власності на домоволодіння по вул. Братів Гавришів, 63 в с. Шевченкове Долинського району Івано-Франківської області не проводилася (а.с. 19).

З довідки № 497 від 21.04.2009 року, виданої виконкомом Шевченківської сільської ради, слідує те, що згідно запису в погосподарській книзі за № 3 особовий рахунок № 249 за дочкою ОСОБА_6 ОСОБА_5 рахується 1/2 житлового будинку, який знаходиться на земельній ділянці 0,02 га, яка призначена для обслуговування будинку (а.с. 125).

З довідки № 787 від 01.07.2014 року, виданої Шевченківською сільської радою, слідує те, що згідно запису в погосподарській книзі за № 3 номер об'єкта погосподарського обліку 0263-1 за господарством ОСОБА_6 рахується 1/2 частка житлового будинку в с. Шевченкове по вул. Братів Гавришів, 63. До даної частки 1/2 будинку на день смерті ОСОБА_6 разом з ним були зареєстровані дружина ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_3 (а.с. 12).

З довідки № 803 від 11.06.2015 року, виданої Шевченківською сільською радою ОСОБА_3, вбачається, що згідно рішення сільської ради від 21.12.1993 року "Про передачу земель у приватну власність громадянам на території сільської ради" у жителя ІНФОРМАЦІЯ_1 Ю.Ю., який помер 05.10.2012 року, біля будинку по вул. Братів Гавришів, 63 у с. Шевченкове рахувалося всього 0,33 га землі, в т.ч. для обслуговування будинку - 0,25 га, для ведення особистного селянського господарства - 0,08 га (а.с. 68).

Згідно відповіді Шевченківської сільської ради № 2/02-21/8 від 12.01.2016 року під час інвентеризації у 1993 році було обліковано всього 0,34 га землі біля будинковолодіння ОСОБА_6 та ОСОБА_5, із них присадиба: ОСОБА_5 - 0,01 га, ОСОБА_6 - 0,25 га, для ведення особистого підсобного господарства 0,08 га. Скарг щодо інвентеризації земельних ділянок від ОСОБА_6 та ОСОБА_5 до виконкому сільської ради не поступало (а.с. 141).

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6, будучи одноособовим власником житлового будинку по вул. Братів Гавришів, 63 в с. Шевченкове, користуючись своїм конституційним правом розпорядитися своїм майном на власний розсуд, подарував ОСОБА_5 1/2 частину житлового будинку, який знаходиться за вищевказаною адресою. Після укладення договору дарування ОСОБА_6 неодноразово звертався в сільську раду з бажанням оформити право власності на свою частину житлового будинку та всі господарські споруди. Крім того, ОСОБА_5 належала тільки 0,01 га землі, яка була призначена для обслуговування належної їй частини житлового будинку. Як пояснила в судовому засіданні відповідачка ОСОБА_4 - мати сторін, батько за життя віддав ОСОБА_5 частину ділянки біля будинку зі входу №2. Тобто ОСОБА_5 має окремий вхід до будинку та земельну ділянку саме зі сторони цього входу. Земельна ділянка, яка залишилася у їхньому з покійним чоловіком користуванні, є суттєво більшою, знаходиться по лівій стороні будинку (з входу №1 на технічному паспорті), саме на їхній ділянці розміщені господарські споруди, в тому числі стайня, стодола, та з їхньої ділянки вони мають інший вхід до житлового будинку, що є ще одним підтвердження, що ОСОБА_5 подаровано тільки 1/2 частину житлового будинку.

Щодо режиму власності на господарські споруди, суд встановив наступне.

Згідно копії свідоцтва про одруження серії І-НМ № 088663 від 29.11.2002 року ОСОБА_6 та ОСОБА_10 одружились 26.05.1957 року. Прізвище дружини після одруження Пилипів (а.с. 124).

Відповідачка ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердила, що спірний житловий будинок належав особисто її чоловіку ОСОБА_6, оскільки він побудував його до їхнього одруження, однак всі господарські споруди вони побудували за час шлюбу спільними зусиллями. Дату їх побудови у технічному паспорті вказували приблизно. Дані обставини не заперечила і позивачка ОСОБА_3, не спростовано поясненнями свідків та даними, які маються у сільській раді, тому їх слід взяти до уваги.

Як вбачається з довідки № 1588 від 08.12.2009 року, виданої виконавчим комітетом Шевченківської сільської ради, згідно запису в погосподарській книзі за № 3 особовий рахунок № 272 за 1986-1990 рока за господарством ОСОБА_6 рахується житловий будинок, стайня, стодола (а.с. 126-128).

Вказане дає підстави вважати, що господарські споруди були побудовані подружжям Пилипів та належали їм на праві спільної сумісної власності.

Як вбачається з копії свідоцтва про смерть серії І-НМ № 155155 від 05.10.2012 року ОСОБА_6 помер 05.10.2012 року, актовий запис № 18 (а.с. 7).

На підставі вищеописаного, судом встановлено, що до спадкового майна ОСОБА_6 належала, зокрема, 1/2 частина житлового будинку та господарських споруд, що знаходяться по вул. Братів Гавришів, 63 в с. Шевченкове Долинського району Івано-Франківської області.

Згідно копії заповіту від 17.02.2008 року, посвідченого секретарем виконкому Шевченківської сільської ради, ОСОБА_6 все належне йому майно, де б воно не знаходилося, і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що на що він за законом матиме право і що буде належати йому на момент смерті, заповів ОСОБА_3 (а.с. 10).

05.12.2012 року ОСОБА_3 та 01.04.2013 року ОСОБА_5 звернулися до Долинської міської державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини, що підтверджується відповідними заявами № 648 від 05.12.2012 року та № 152 від 01.04.2013 року (а.с. 89, 90), на підставі чого була зареєстрована спадкова справа, про що свідчить копія витягу № 32654758 від 05.12.2012 року про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с. 13).

Повідомленням № 89/01-16 від 15.04.2013 року ОСОБА_3 було роз'яснено, що для отримання свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_6, їй необхідно подати технічний паспорт та свідоцтво про право власності на спадковий будинок. По даному питанню вона може звурнутись у суд (а.с. 14).

Також судом встановлено, що на час смерті ОСОБА_6 його дружина ОСОБА_4 досягла пенсійного віку, про що свідчить світлокопія паспорта останньої (а.с. 44), тобто була непрацездатною особою, а тому мала право на обов'язкову частку у спадковому майні чоловіка. На час відкриття спадщини ОСОБА_6 було троє спадкоємців першої черги, які у разі відсутності заповіту, мали би право на спадкування за законом. Отже, частка кожного з них у спадковому майні становила б 1/6 (1/2 : 3), а відповідно обов"язкова частка непрацездатної дружини мали би становити 1/12 ( 1/6 : 2). ОСОБА_6 розпорядився своїм майном на випадок смерті, а саме все належне йому майно заповів своїй дочці - позивачці по справі ОСОБА_3 Остання прийняла спадщину, оскільки проживала разом із спадкодавцем на час смерті та звернулася у нотаріальну контору із відповідною заявою, однак позбавлена можливості оформити свої спадкові права. Тому суд врахуває, що до спадкового майна ОСОБА_6 належала 1/2 частина будинковолодіння по вул. Братів Гавришів, 63, с. Шевченкове Долинського району Івано-Франківської області, та, визначивши право на обов"язкову частку у даному майні за відповідачкою ОСОБА_4, яка також прийняла спадщину, виходячи зі змісту позовних вимог, важає, що за ОСОБА_3 слід визнати право власності на 5/12 (1/2 - 1/12) частин будинковолодіння за вищевказаною адресою, яке складається з житлового будинку, шопи, шопи, стодоли, стайні, вбиральні, воріт, двох огорож, криниці, а позов задоволити частково.

На пiдставi ст. 1 Протоколу № 2 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997 року, ст.ст. 41 Конституції України, ст.ст. 15, 319, 392, 1226, 1241, 1268 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 60 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, керуючись ст.ст. 213, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

РIШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 5/12 частин будинковолодіння, яке складається з житлового будинку, під літ. "А", площею 73,5 кв.м, шопи, під літ. "Г", площею 6,8 кв.м, шопи, під літ. "Є", площею 5,8 кв.м, стодоли, під літ. "Д", площею 41,4 кв.м, стайні, під літ. "Е", площею 27,6 кв.м, вбиральні, під літ. "Ж", площею 1,3 кв.м, воріт, під № 1, двох огорож та криниці, які знаходяться по вул. Братів Гавришів, 63, с. Шевченкове Долинського району Івано-Франківської області, та належало померлому 05.10.2012 року ОСОБА_6.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подачі апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Долинський районний суд.

Зміст повного рішення виготовлений 18.01.2016 року.

Суддя: