Ухвала суду № 55032474, 13.01.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22ц/774/349/К/16 Головуючий в суді першої

Справа № 211/3643/15-ц інстанції - Бардін О.С.

Категорія № 81 (1) Доповідач - Ляховська І.Є.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2016 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Ляховської І.Є.,

суддів - Барильської А.П., Михайлів Л.В.,

із секретарем - Євтодій К.С.,

за участю - позивача ОСОБА_2, відповідача Чеботарьова Антона Сергійовича, який представляє також інтереси Довгинцівського ВДВС Криворізького міського управління юстиції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 30 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Довгинцівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, начальника Довгинцівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області Чеботарьова Антона Сергійовича про стягнення матеріального збитку,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом до Довгинцівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - Довгинцівського ВДВС Криворізького МУЮ) та начальника Довгинцівського ВДВС Криворізького МУЮ Чеботарьова А.С. В обґрунтування вимог зазначив, що 24 березня 2015 року він подав скаргу начальнику Довгинцівського ВДВС Чеботарьову А.С., в якій просив перерахувати на його банківський рахунок суму оплати судового збору в розмірі 121,80 грн. та послуг банку у розмірі 3,0 грн. за подачу апеляційної скарги на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу по цивільній справі № 211/4630/14-ц за його скаргою на дії державного виконавця, яка ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області була задоволена та дії відповідача визнано такими, що не відповідають Закону України «Про виконавче провадження», проте питання щодо відшкодування йому судових витрат в порядку ст.. 88 ЦПК України вирішено не було. Оскільки добровільно відповідач не відшкодував йому понесені ним судові витрати, просив стягнути ці кошти, вважаючи їх збитками.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 30 жовтня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального справа. Зокрема, на його думку, судом залишено поза увагою те, що позивачем при зверненні зі скаргою на дії та бездіяльність начальника Довгинцівського ВДВС Криворізького МУЮ до суду першої інстанції не ставилось питання про стягнення судових витрат за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги, тому вважає, що суд дійшов помилкового висновку про неможливість відшкодування позивачу судових витрат по справі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та із матеріалів справи вбачається, що постановою державного виконавця Довгинцівського ВДВС Криворізького МУЮ від 11 липня 2014 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 411/4473/12, виданого Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 квітня 2013 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 суми боргу у розмірі 614,95 грн. (а.с. 8).

У липні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою на дії та бездіяльність начальника Довгинцівського ВДВС Криворізького МУЮ, в обґрунтування якої зазначив, що 10 липня 2014 року він подав заяву про повторне прийняття до виконання виконавчого листа № 411/4473/12, виданого 26 квітня 2013 року, про стягнення матеріальної та моральної шкоди в сумі 614,95грн. з боржниці ОСОБА_4, однак у встановлені законом строки не отримав постанови про відкриття виконавчого провадження. Просив суд визнати протиправними дії (бездіяльність) начальника Довгинцівського ВДВС Криворізького МУЮ по неотриманню ним такої постанови.

Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 03 листопада 2014 року в задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2014 року по цивільній справі № 211/4630/14-ц апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено та скасовано ухвалу Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 03 листопада 2014 року з постановленням нової ухвали про задоволення скарги ОСОБА_2, якою дії начальника Довгинцівського відділу виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області Чеботарьова А.С. у зв'язку із несвоєчасним відправленням копії постанови про відкриття виконавчого провадження стягувачу ОСОБА_2 по виконавчому листу № 411/4473/12, виданому 26 квітня 2013 року, про стягнення матеріальної та моральної шкоди в сумі 614,95 грн. з боржниці ОСОБА_4 визнано такими, що не відповідають Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.4-6).

24 березня 2015 року ОСОБА_2 подано скаргу начальнику Довгинцівського ВДВС Криворізького МУЮ Чеботарьову А.С. із вимогою перерахувати на його банківський рахунок суму оплати судового збору в розмірі 121,80 грн. та послуг банку у розмірі 3,0 грн. за подачу апеляційної скарги на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу по цивільній справі № 211/4630/14-ц за його скаргою на дії державного виконавця.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 просив стягнути з начальника Довгинцівського ВДВС Криворізького МУЮ Чеботарьова А.С. судові витрати, понесені ним при розгляді цивільної справи № 211/4630/14-ц, посилаючись на те, що він має право на відшкодування таких витрат відповідно до вимог ст.. 88 ЦПК України, але апеляційним судом це питання не вирішувалось.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушених прав та неправильно трактується частина 1 статті 220 ЦПК України, оскільки питання щодо розподілу судових витрат вирішується в судовому засіданні при винесенні рішення по справі, тому позивачу слід звернутися до суду, який виносив ухвалу 25 грудня 2014 року, із заявою про вирішення питання про судові витрати.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 2 ЦПК цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції, цього Кодексу та Закону від 23 червня 2005 р. № 2709-ІV «Про міжнародне приватне право», за винятком випадку застосування правил міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, та яким передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом.

Згідно ст.. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до вимог ч. 5 ст.. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Статтею 388 ЦПК України, яка регулює розподіл судових витрат при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, передбачено, що судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на відділ державної виконавчої служби, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Згідно із п. 19 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 року розподіл таких судових витрат здійснюється судом незалежно від того, чи оскаржуються рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, оскільки відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про державну виконавчу службу" державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Види судових витрат визначені у ст. 79 ЦПК України, а їх розподіл здійснюється судом відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом (статті 88, 89 ЦПК). Крім цього, суд під час ухвалення рішення вирішує, зокрема, питання про розподіл судових витрат, про що зазначається в його резолютивній частині (п. 6 ч. 1 ст. 214, п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК).

У разі невирішення питання про судові витрати суд, що ухвалив рішення, за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи може ухвалити додаткове рішення (п. 4 ч. 1 ст. 220 ЦПК).

Згідно з п. 41 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 р. № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», якщо суд не прийняв рішення щодо розподілу судових витрат або, наприклад, про повернення судового збору з Державного бюджету України, то за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також із власної ініціативи суд на підставі статті 220 ЦПК має право ухвалити додаткове рішення у справі, яким вирішити відповідне питання.

Ухвали суду щодо визначення розміру судових витрат окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 293 ЦПК.

Таким чином, види, зміст судових витрат, порядок їх розподілу судом та оскарження ухвал суду з цього питання у цивільному судочинстві регулюються та підпорядковані нормам ЦПК.

У разі невирішення питання про судові витрати суд, що ухвалив рішення, за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи може ухвалити додаткове рішення (п. 4 ч. 1 ст. 220 ЦПК України).

Згідно зі змістом зазначених положень ЦПК вирішення судом питання про судові витрати відбувається лише в порядку, визначеному відповідними нормами вказаного процесуального закону.

Отже, судові витрати, понесені особою у зв'язку з реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді справи у порядку цивільного судочинства, відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом, а тому не є збитками і не можуть бути стягнуті за позовною вимогою про відшкодування шкоди, тому рішення суду першої інстанції про відмову ОСОБА_2 у стягненні судових витрат, понесених ним при розгляді іншої цивільної справи, є правильним.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не містять підстав для її задоволення.

Так, посилання позивача на помилковість висновків суду щодо неможливості стягнення на його користь з відповідачів збитків є безпідставними, оскільки спростовуються зазначеними вище нормами законодавства.

Також не можуть бути взятими до уваги доводи апелянта про те, що при зверненні зі скаргою на дії та бездіяльність начальника Довгинцівського ВДВС Криворізького МУЮ до суду першої інстанції позивачем не ставилось питання про стягнення судових витрат за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги, оскільки зазначена обставина не є перешкодою для вирішення цього питання в порядку п. 4 ч. 1 ст.. 220 ЦПК України.

Зважаючи на викладене, колегія суду приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 30 жовтня 2015 року

залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : І. Є.Ляховська

Судді: А.П.Барильська

Л.В.Михайлів