Рішення № 55032389, 13.01.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/3486/15-ц 22-ц/774/375/К/16

Справа № 210/3486/15-ц Головуючий в суді першої

Провадження 22ц/774/375/К/16 інстанції - Чайкіна О.В.

Категорія № 26 (3) Доповідач - Ляховська І.Є.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2016 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Ляховської І.Є.

суддів - Барильської А.П., Михайлів Л.В.,

із секретарем - Євтодій К.С.,

за участю - представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 04 листопада 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника внаслідок професійного захворювання,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПАТ "ПівнГЗК"), в обґрунтування якого зазначив, що чоловік позивача - ОСОБА_5 - впродовж тривалого часу працював на ПАТ «ПівнГЗК» та в період роботи на підприємстві відповідача йому встановлено професійне захворювання. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Згідно довідки про причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням серії ДНА-03 № 000150 від 22 червня 2007 року встановлено причинний зв'язок смерті чоловіка позивача з професійним захворюванням, отриманим за життя. У зв'язку з цим просив суд стягнути з відповідача на корить позивача 220 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 04 листопада 2015 року позовні вимоги представника позивача задоволено частково, стягнуто з ПАТ "ПівнГЗК" на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 85 000,00 гривень та на користь держави судовий збір у сумі 850,00 грн. У задоволені решти вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ "ПівнГЗК", ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволені заявлених позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження факту заподіяння їй моральної шкоди, яка полягала у її душевних переживаннях та стражданнях, як і не обґрунтовано заявлений розмір моральної шкоди, оскільки навіть доводи та пояснення щодо заподіяння такої шкоди надані нею не особисто, а через її представника. Крім того, вважає, що суд не врахував, що чоловік позивача при працевлаштуванні був поінформований про шкідливі умови праці, а також те, що професійне захворювання встановлено ОСОБА_5 у 1990 році, тобто за тривалий час до його смерті. Крім того, справу розглянуто судом з порушення правил підсудності.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно із свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 є дружиною ОСОБА_5 (а.с.8), який впродовж тривалого часу працював на ПАТ «ПівнГЗК».

Відповідно до Акту розслідування професійного захворювання від 24 жовтня 1990 року причиною виникнення професійного захворювання ОСОБА_5 визначено його тривалу працю в умовах впливу шкідливих виробничих факторів, зокрема запиленості та загазованості робочого повітря з перевищенням гранично - допустимої концентрації, що призвело до винекнен (а.с.4-6).

Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, виданого 01 лютого 2007 року, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, актовий запис № 157 (а.с.3).

Згідно довідки про причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням серії ДНА-03 №000150 від 22 червня 2007 року, медико-соціальна експертна комісія № 2 встановила причинний зв'язок настання смерті ОСОБА_5 зі встановленим йому за життя професійним захворюванням (а.с.7).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, у зв'язку із встановленням причинного зв'язку смерті її чоловіка із отриманим ним за життя професійним захворюванням, а також істотності вимушених змін у життєвих стосунках позивача, її переживань та страждань пов'язаних із втратою чоловіка.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 16 ЦК України відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів судом.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Таким чином, ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв'язку та вини заподіювача.

Частиною 2 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Якщо події, які породили цивільне право на відшкодування моральної шкоди та стали підставою для звернення до суду з позовними вимогами, мали місце після 1 січня 2004 року, тобто після набрання чинності ЦК України, то вони підлягають розгляду згідно з положеннями статей 1167,1168 ЦК України. Зазначеним висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі №6-208цс14.

Згідно ч.3 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці встановлено ч.4 ст.43 Конституції України.

Як зазначають частини 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці»: роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Виходячи з аналізу зазначеної норми закону, вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім'єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв'язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров'я на виробництві.

Згідно з копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 є дружиною померлого ОСОБА_5

У зв'язку зі смертю чоловіка позивачу спричинено моральну шкоду, пов'язану із втратою рідної людини, друга, опори та моральної підтримки, що тягне за собою порушення нормальних життєвих зав'язків та необхідності докладання нею додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи вищевикладене, та наявність доказів причинно-наслідкового зв'язку між смертю батька позивача та встановленням йому професійним захворюванням, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності позивачем заподіяння їй моральної шкоди, не можуть бути взятими до уваги колегією суддів, оскільки факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв'язку з втратою близької людини встановлений в судовому засіданні, зокрема, довідкою серії ДНА-03 №000150 від 22 червня 2007 року, згідно з якою встановлено причинний зв'язок настання смерті ОСОБА_5 із отриманим за життя професійним захворюванням, внаслідок чого позивач, у зв'язку із втратою чоловіка, втратила рідну людину, друга, опору, надію, та моральну підтримку, що тягне за собою порушення нормальних життєвих зв'язків та необхідності докладання нею додаткових зусиль для організації свого життя.

Крім того, сам по собі факт загибелі чоловіка беззаперечно свідчить про те, що позивач відчуває від цього негативні наслідки морального та психологічного характеру і висновки суду з цього приводу є правильними.

Посилання ПАТ "ПівнГЗК"на обізнаність ОСОБА_5 щодо умов праці при працевлаштуванні, не знімають з відповідача обов'язку забезпечити безпечні й нешкідливі умови праці, що передбачено ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України "Про охорону праці", відповідно до норм яких забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Крім того, безпідставними є доводи апеляційної скарги про добровільність виконання робіт у шкідливих умовах праці чоловіком позивача, оскільки не знімають з відповідача обов'язку виконати вимоги закону й нести відповідальність в установленому законом порядку за їх невиконання.

Однак, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом без повного урахування роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, пов'язаних із втратою рідної людини, порушення нормальних життєвих зав'язків та необхідність докладання додаткових зусиль для організації свого життя, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили, а також те, що причинний зв'язок настання смерті ОСОБА_5 із отриманим за життя професійним захворюванням встановлено 22 червня 2007 року, а позивач звернулась до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника внаслідок професійного захворювання, лише у серпні 2015 року, тобто через 16 років.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що належною компенсацією моральної шкоди, що підлягає стягненню з ПАТ "ПівнГЗК" на користь позивача є сума 60 000 грн., у зв'язку із чим рішення підлягає зміні на підставі п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

Крім того, суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, не дотримався норм ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції, чинній на момент подання позовної заяви, якою визначено, що за подання позовної заяви немайнового характеру встановлена ставка судового збору у розмірі 0,2 мінімальної заробітної плати, отже розмір судового збору, стягнутого судом першої інстанції з ПАТ "ПівнГЗК" на користь держави, необхідно зменшити з 850 грн. до 243грн.60коп.

Керуючись ст. 303, 307, 309 ч.1 п.3, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 04 листопада 2015 рокув частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_4, змінити, зменшивши цей розмір з 85 000 (восьмидесяти п'яти тисяч) гривень до 60 000 (шістдесяти тисяч) гривень.

Рішення суду в частині визначення розміру судового збору, стягнутого з Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь держави, змінити, зменшивши його з 850 (восьмисот п'ятдесяти) грн. 00 коп. до 243 (двохсот сорока трьох) гривень 60 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий І.Є. Ляховська

Судді: А.П. Барильська

Л.В. Михайлів