Рішення № 55031694, 07.10.2010, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Ленінський районний суд м.Дніпропетровська

м. Дніпропетровськ, вул. Коробова, 6, 49128, (056) 370-77-51

Cghfdf

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2010 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Шавули B.C.

при секретарі Коваленко A.A.

за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «ОСОБА_4 Аваль» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_4 Аваль») 14 жовтня 2009 року звернулось до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що 13 грудня 2005 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 010/6487,/3158/82 про надання кредиту у сумі 3000,00 доларів США строком на 36 місяців до 13 грудня 2005 року по 12 грудня 2008 року зі сплатою 24% річних за користування кредитними коштами.

На виконання зобовязань за договором позивач відкрив позичальнику картковий рахунок № 26252165119001/НОМЕР_1, випустив та надав Позичальнику картку.

В забезпечення виконання всіх зобовязань за кредитним договором 13 грудня 2005 року між позивачем та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 010/64873/3158/82/91, відповідно до умов якого поручитель зобовязався перед банком відповідати за виконання позичальником усіх його зобовязань перед кредитором в повному обсязі, що виникли з кредитного договору як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Позивач свої зобовязання виконав, кредит надав, але відповідачі належним чином свої зобовязання не виконав, допустив прострочення кредитних зобовязань, в наслідок чого заборгованість складає 3515,30 грн., де: 3000,00 грн. - сума непогашеного кредиту та 515,30 грн. - сума несплачених процентів за користування кредитом.

Оскільки відповідачі добровільно здійснювати погашення заборгованості не бажають, позивач змушений був звернутися до суду і просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь суму заборгованості у розмірі 3515,30 грн. та судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю - ОСОБА_1, позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач - ОСОБА_3, позовні вимоги визнала, не заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Співвідповідач - ОСОБА_2, позовні вимоги не визнала, заперечувала проти задоволення позовних вимог.

За ст.И ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених позовних ними вимог та на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.59 ЦПК України, обставини справи, які законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Підставою звернення позивача до суду є захист права сторони за майновим правовідношенням, що виникло в силу укладеного кредитного договору, на вимогу повернення грошових коштів у звязку із порушенням його виконання.

Суд вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду справи встановлено, що 13 грудня 2005 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 010/64873/3158/82, згідно умов якого ОСОБА_3 отримала кредитні кошти у розмірі 3000,00 грн. строком на 36 місяців до 13 грудня 2005 року по 12 грудня 2008 року зі сплатою 24% річних за користування кредитними коштами (а.с. 6-7). 13 грудня 2005 року ОСОБА_3 отримала картку за № 4188377007243015 (а.с. 8).

З метою забезпечення виконання умов кредитного договору, 30 грудня 2005 року між позивачем та ОСОБА_5 укладено договір поруки № 010/04873/3158/91, за умовами якого у випадку невиконання боржником взятих на себе зобовязань по кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, комісійної винагороди, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки (а.с. 10).

Однак, в порушення умов договору, ОСОБА_3 свої зобовязання належним чином не виконала, допустила прострочення повернення кредиту та сплати процентів, внаслідок чого станом на 02 жовтня 2009 року заборгованість складає 3515,30 грн., де: 3000,00 грн. - сума непогашеного кредиту та 515,30 грн. - сума несплачених процентів за користування кредитом (а.с.9, 17-22).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно застосовуються.

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором.

В свою чергу згідно кредитного договору, укладеного між сторонами, позичальник зобовязаний: 1) сплачувати заборгованість перед банком; 2) сплачувати банку проценти за користування кредитом.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Про наявність відповідачки перед позивачем ОСОБА_3 була повідомлена вимогою про виконання грошових зобовязань за кредитним договором за № 1597 від 17 червня 2009 року, яку вона отримала 27 червня 2009 року (а.с. 13).

Таким чином, аналізуючи в сукупності наявні по справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, в повному обсязі доведеними з його боку та підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_3, внаслідок чого слід стягнути з відповідачки на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 Аваль» суму заборгованості за кредитним договором у сумі 3515,50 грн.

Відповідно ст.. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

Однак вирішуючи питання стосовно відповідальності поручителя суд, виходить з наступного.

Відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Згідно п.3.2 договору поруки за № 010/64873/3158/82/91 від 13 грудня 2005 року, днем виникнення зобовязання поручителя погасити заборгованість боржника, вважається день закінчення строку надання кредиту за кредитним договором, в тому числі і з урахуванням пролонгації.

Таким чином, оцінюючи здобуті по справі докази за своїм внутрішнім переконанням щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємності звязку у сукупності, суд першої інстанції, розглядаючи даний спір в межах заявлених позовних вимог, вважає позовні вимоги не обґрунтованими в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_5, оскільки позивачем не надано доказів звернення з вимогою до поручителя про погашення заборгованості, в звязку з чим суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог щодо ОСОБА_5.

Згідно статті 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тому оскільки позивачем при подачі позову були сплачені судові витрати, з ОСОБА_3 підлягають стягненню на користь позивача державне мито розмірі 51,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.526, 527, 530, 559, 610, 611, 625, 1054 ЦК України, ст.ст.Ю, 11, 15, 57-60, 88, 130, 169, 174, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 Аваль» (49000, м. Дніпропетровськ, пр.. ОСОБА_6, 35, код ЄДРПОУ 19358201) суму заборгованості за кредитним договором № 010/64873/3158/82 від 13 грудня 2005 року у сумі 3515,30 грн. (Три тисячі пятсот пятнадцять гривень 30 копійок).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 Аваль» (49000, м. Дніпропетровськ, пр.. ОСОБА_6, 35, код ЄДРПОУ 19358201) судовий збір у розмірі 51,00 грн. (Пятдесят одна гривня 00 копійок) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00 грн. (Сто двадцять гривень 00 копійок).

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 Аваль» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо скаргу про апеляційне оскарження не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 07 жовтня 2010 року.

Повністю рішення складено 12 жовтня 2010 року.

Суддя Шавула В.С.