Ухвала суду № 55028987, 12.01.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 р.Справа № 816/4262/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Дробот І.І.

представника позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2015р. по справі № 816/4262/15

за позовом ОСОБА_1

до Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області

про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

22.09.2015 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області, в якому просив:

- визнати неправомірним та скасувати наказ від 11 вересня 2015 року №81-0; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу охорони водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області;

- стягнути з Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та 8000,00 грн. моральної шкоди.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2015 року по справі № 816/4262/15 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області про визнання неправомірним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2015 року по справі № 816/4262/15 та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги позивача задовольнити:

- визнати неправомірним та скасувати наказ від 11 вересня 2015 року №81-0; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу охорони водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області;

- стягнути з Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з розрахунку 112,6 грн. за кожний робочий день з 11 вересня 2015 року по день прийняття судового рішення та 8000,00 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що постанову винесено з порушенням норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 06 лютого 2013 року ОСОБА_1 призначений на посаду начальника відділу охорони водних біоресурсів згідно наказу від 06 лютого 2013 року № 18-0, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією трудової книжки позивача.Цього ж дня ОСОБА_1 прийнято присягу державного службовця.

18 серпня 2015 року на адресу начальника Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області надійшло подання Управління служби безпеки України в Полтавській області від 18 серпня 2015 року № 14/279-134 для вжиття відповідних заходів, у якому відповідача проінформовано про виявлення фактів неналежного виконання службових обов'язків працівниками Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області, зокрема, ОСОБА_1

У поданні було повідомлено, що за наявними даними ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за попередньою змовою з корисливих мотивів не вживають відповідних заходів по виявленню рибалок, які займаються рибальством забороненими методами - "бракон'єрів" на території Кременчуцького, Кобеляцького, Козельщинського районів та міста Комсомольська Полтавської області.

Крім цього, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 створюють умови для рибних господарств, які здійснюють промисловий вилов риби в акваторії Дніпродзержинського водосховища, для вилову певних видів риби у кількості, яка перевищує встановлену законодавством норму (квоту).

Цього ж дня, 18 серпня 2015 року, відповідачем прийнято наказ про "Проведення службового розслідування", яким у строк з 25 серпня 2015 року по 04 вересня 2015 року доручено провести службове розслідування та затверджено склад комісії для проведення службового розслідування.

На щотижневій нараді, яка відбулася 25 серпня 2015 року, крім іншого, начальником Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області Дроботом І.І. повідомлено, що із СБУ в Полтавській області надійшло подання щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_4 На оперативній нараді по даному питанню вирішено провести службове розслідування щодо інформації, викладеної у поданні, головою комісії призначено Кривоноса А.М.

Протоколом проведення щотижневої наради від 25 серпня 2015 року №25 підтверджується, що ОСОБА_1 був присутнім на нараді 25 серпня 2015 року.

25 серпня 2015 року відбулося засідання комісії з проведення службового розслідування, оформлене протоколом від 25 серпня 2015 року №1, на якому вирішено, крім іншого, відібрати пояснення у ОСОБА_1 щодо викладеної у поданні інформації.

Актом від 31 серпня 2015 року комісією зафіксовано, що станом на 31 серпня 2015 року ОСОБА_1 не надав комісії по проведенню службового розслідування письмових пояснень.

За наслідками проведення службового розслідування 31 серпня 2015 року відповідачем складено та затверджено Акт проведення службового розслідування.

Зі змісту акту проведення службового розслідування вбачається, що начальник відділу охорони водних біоресурсів ОСОБА_1 та начальник відділу оперативної роботи ОСОБА_4, використовуючи своє службове становище, у відповідності до займаних ними посад, у зоні відповідальності Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області систематично порушували Закони України, які регламентують боротьбу з корупцією, Закон України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" у частині, що стосується контролю та нагляду в сфері рибного господарства та інших законодавчих актів, які тим чи іншим способом регулюють роботу органів рибоохорони Державного агентства рибного господарства України. Із пояснень встановлено, що ОСОБА_1, використовуючи свій вплив, у відповідності до займаної посади, примушував своїх підлеглих порушувати діючі закони. Підлеглі у своїх поясненнях відмічають про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мають тісні зв'язки з високопосадовцями в СБУ міста Кременчука та міста Полтави, а також з високопосадовцями УВС міста Кременчука та міста Полтави, змушені були виконувати злочинні накази ОСОБА_1 тому що боялись потрапити під так званий "прес" вищезазначених силових структур, як це вже було із колишнім працівником Полтаварибохорони ОСОБА_6, який за розпорядженням свого безпосереднього начальника ОСОБА_1 порушив закон, а потім за це поніс відповідальність.

Крім того, ОСОБА_1 створював спочатку умови для користувачів Полтавської області для порушення діючого законодавства, а потім тих же користувачів примушували платити йому хабарі за те, що користувачі начебто порушували діюче законодавство, як приклад, це полягало у тому, що спочатку ОСОБА_1 надавав наказ користувачам, щоб впіймати більше риби, використовувати заборонені знаряддя лову мотивуючи це тим, що дуже низькі улови в Полтавській області, а за це Держрибагентство його покарає, а на наступний день вилучав ці знаряддя лову, складали на користувача протокол, що у свою чергу тягло за собою відповідальність для користувача, пов'язану з великими матеріальними відшкодуваннями у державний бюджет за порушення закону, а потім пропонували цим користувачам співпрацю, яка полягала у тому, що користувачі щомісяця сплачували ОСОБА_1 грошову винагороду за те, що він не складав відповідних документів.

Також були випадки, коли певні користувачі мали дуже маленьку квоту на той чи інший вид водних біоресурсів. У будь-який час у того чи іншого користувача розмір цієї квоти міг закінчитися і тоді користувач вимушений був би зупинити свою діяльність. У цьому випадку ОСОБА_1 пропонував користувачеві продовжувати промисловий вилов водних біоресурсів, а за те, що ОСОБА_1 буде мовчати, користувач повинен йому сплачувати грошову винагороду.

За наслідками проведеного розслідування комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1, використовуючи свій службовий вплив, створював умови для отримання грошових винагород від користувачів, інспекторського складу Полтаварибохорона та від громадян, які займались незаконним вилученням водних біоресурсів на Дніпродзержинському водосховищі у зоні відповідальності Полтаварибохорони.

ОСОБА_1 вчиняв дії проти інтересів держави, які суперечать покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету Полтаварибохорони, як територіального органу та Держрибагентства України як центрального органу виконавчої влади, та унеможливлює подальше виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків.

Таким чином комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1, як державний службовець, що прийняв присягу 06 лютого 2013 року, вчинив діяння несумісне з посадою начальника відділу охорони водних біоресурсів, чим грубо порушив Присягу державного службовця.

За дії, викладені у матеріалах службового розслідування ОСОБА_1 запропоновано звільнити з роботи за порушення Присяги державного службовця відповідно до пункту 6 статті 30 Закону України "Про державну службу".

31 серпня 2015 року на щотижневій нараді, оформленій протоколом від 31 серпня 2015 року № 27, начальник Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області Дробот І.І. зачитав результати проведення службового розслідування щодо викладених у поданні СБУ в Полтавській області фактів відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_4

Потім зачитав наказ про звільнення ОСОБА_1 у зв'язку з порушенням присяги державного службовця та запропонував письмово ознайомитися ОСОБА_1 із наказом.

Зі змісту протоколу щотижневої наради встановлено, що ОСОБА_1 повідомив, що перебуває на лікарняному з 28 серпня 2015 року та відмовляється від підпису, після чого залишив кабінет керівника. У зв'язку із зазначеним на нараді вирішено вважати ОСОБА_1 ознайомленим та скласти Акт про відмову від підпису.

31 серпня 2015 року відповідачем складено Акт №3 про ознайомлення з наказом та актом службового розслідування Полтаварибоохорони.

Наказом відповідача від 31 серпня 2015 року №73/1-0 "Про звільнення ОСОБА_1." вирішено звільнити ОСОБА_1 з посади начальника відділу охорони водних біоресурсів Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області за порушення Присяги державного службовця відповідно до пункту 6 статті 30 закону України "Про державну службу", після закінчення терміну перебування на лікарняному, припинивши державну службу.

11 вересня 2015 року відповідачем прийнято наказ №81-0 "Про звільнення ОСОБА_1.", згідно пункту 1 якого звільнено з 11 вересня 2015 року ОСОБА_1 з посади начальника відділу охорони водних біоресурсів Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області за порушення Присяги державного службовця відповідно до пункту 6 статті 30 закону України "Про державну службу".

Не погодившись із вищезазначеним винесеним наказом відповідача, позивач для захисту своїх прав звернувся до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звільнення позивача із займаної посади у діях останнього містились ознаки скоєння проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків, що є підставою для звільнення за порушення Присяги державного службовця, суд виходив з правомірності прийняття наказу від 11 вересня 2015 року №81-0 та звільнення позивача із займаної посади, а відтак, оскільки, протиправності у діях відповідача не встановлено, позовні вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу охорони водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та 8000,00 грн моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спеціальним законодавчим актом у сфері проходження публічної служби є Закон України "Про державну службу", який регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу та визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.

Відповідно до статті 1 зазначеного Закону державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Основні принципи державної служби визначені статтею 3 Закону України "Про державну службу".

Так, державна служба ґрунтується на таких основних принципах: служіння народу України; демократизму і законності; гуманізму і соціальної справедливості; пріоритету прав людини і громадянина; професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі; персональної відповідальності за виконання службових обов'язків і дисципліни; дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування; дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян.

Державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця /стаття 5 Закону України "Про державну службу"/.

Статтею 10 Закону цього ж Закону встановлено, що основними обов'язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Державні службовці мають право: користуватися правами і свободами, які гарантуються громадянам України Конституцією і законами України; брати участь у розгляді питань і прийнятті в межах своїх повноважень рішень; одержувати від державних органів, підприємств, установ і організацій, органів місцевого та регіонального самоврядування необхідну інформацію з питань, що належать до їх компетенції; на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку керівників, співробітників і громадян; вимагати затвердження керівником чітко визначеного обсягу службових повноважень за посадою службовця; на оплату праці залежно від посади, яку він займає, рангу, який йому присвоюється, якості, досвіду та стажу роботи; безперешкодно ознайомлюватись з матеріалами, що стосуються проходження ним державної служби, в необхідних випадках давати особисті пояснення; на просування по службі з урахуванням кваліфікації та здібностей, сумлінного виконання своїх службових обов'язків, участь у конкурсах на заміщення посад більш високої категорії; вимагати службового розслідування з метою зняття безпідставних, на думку службовця, звинувачень або підозри; на здорові, безпечні та належні для високопродуктивної роботи умови праці; на соціальний і правовий захист відповідно до його статусу; захищати свої законні права та інтереси у вищестоящих державних органах та у судовому порядку.

Конкретні обов'язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції (стаття 11 Закону України "Про державну службу").

Пунктом 6 частини першої статті 30 Закону визначено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про державну службу" громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки".

Державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги, а тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Крім того, текст Присяги написаний чітко і зрозуміло, а її зміст за своєю суттю не може містити конкретні посилання на певні закони та їх норми, порушення яких могло б свідчити про порушення Присяги державного службовця посадовою особою державного органу при виконанні своїх службових обов'язків. Вона дійсно має на меті у загальному порядку публічно зобов'язати державного службовця у своїй повсякденній діяльності керуватися виключно Конституцією та законами України, які, у свою чергу, уже мають більш конкретний зміст та зобов'язують державного службовця дотримуватися певних правил, встановлених ними, або утримуватися від певних дій, які ними заборонені.

Таким чином, текст Присяги має уніфікований характер і розповсюджується на усі правовідносини, де однією зі сторін є державний службовець.

Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи міститься текст Присяги, підписаний позивачем ОСОБА_1

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебував на посаді начальника відділу охорони водних біоресурсів Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області.

Водночас, судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційною інстанцією, що наказом Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області №81-0 "Про звільнення ОСОБА_1." звільнено з 11 вересня 2015 року ОСОБА_1 з посади начальника відділу охорони водних біоресурсів Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області за порушення Присяги державного службовця відповідно до пункту 6 статті 30 Закону України "Про державну службу".

Також встановлено, що ОСОБА_1, працюючи на посаді начальника відділу охорони водних біоресурсів Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, вчиняв діяння, що несумісні з посадою начальника відділу охорони водних біоресурсів Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області.

На противагу доводам позивача про невизнання письмових пояснень користувачів та працівників Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області як належних доказів у зв'язку з їх анонімністю , суд зазначає, що у Акті проведення службового розслідування зазначено, що у зв'язку з тим, що громадяни, які давали письмові свідчення та усні пояснення бояться за свою особисту безпеку та безпеку своїх рідних, тому прізвища, імена, та іншу інформацію рекомендовано закреслити та передати її до органу на підставі листа якого було проведено службове розслідування.

Колегія суддів відхиляє доводи, викладені в апеляційній скарзі, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950 стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування, зокрема:

- у разі недодержання ними законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства;

- з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону України "Про запобігання корупції" в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції за рішенням керівника органу, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення.

З огляду на надходження до відповідача подання Служби безпеки України в Полтавській області з інформуванням для вжиття відповідних заходів, а також враховуючи вимоги пункту 1 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року №950 відповідач правомірно прийняв рішення про проведення службового розслідування.

Доводи про неознайомлення з актом службового розслідування та наказом про звільнення спростовуються колегією суддів наявними у матеріалах справи та дослідженими у ході судового розгляду справи Актами відмови від підпису, протоколами нарад.

Колегія суддів зазначає, що з їх змісту встановлено та не заперечується позивачем, що ОСОБА_1 перебуваючи на нарадах відмовився від ознайомлення та підпису документів та доводи позивача про перебування у період з 28 серпня 2015 року по 10 вересня 2015 року на лікарняному не спростовують встановлених комісією порушень ОСОБА_1 вимог законодавства та не доводять протиправності його звільнення.

Крім того колегія суддів зазначає, що представником позивача під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій не пояснено той факт, чому під час перебування на лікарняному брати участь у щотижневих оперативних нарадах ОСОБА_1 видається можливим, однак, ознайомитися з актом службового розслідування, зачитаним на цій нараді позивач не вважає за можливе, адже у цей період він перебуває на лікарняному.

Стосовно доводів апеляційної скарги про відсутність рішення суду, яке набрало законної сили та яким встановлено вчинення ОСОБА_1 корупційних діянь, колегія суддів зазначає наступне.

Припинення державної служби відповідно до пункту 6 частини першої статті 30 Закону України "Про державну службу" є особливим видом відповідальності державного службовця у вигляді звільнення державного службовця із займаної посади та роботи, і є таким, що не потребує обов'язкової наявності у державного службовця дисциплінарних стягнень, передбачених статтями 147 КЗпП України і 14 Закону України "Про державну службу", на момент вирішення питання про припинення державної служби, і може бути застосованим незалежно від того чи притягувався державний службовець до дисциплінарної відповідальності раніше, чи не притягувався.

Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством можливість звільнення державного службовця з підстав порушення Присяги державного службовця не пов'язується з моментом набрання обвинувальним вироком відносно такої особи законної сили.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 04 червня 2013 року №21-171а13, звільнення за порушення присяги може мати місце тоді, коли державний службовець скоїв проступок, який підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу.

Враховуючи вищезазначене та той факт, що на момент звільнення позивача із займаної посади у діях останнього містились ознаки скоєння проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків, що є підставою для звільнення за порушення Присяги державного службовця, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність прийняття наказу від 11 вересня 2015 року № 81-0 та звільнення позивача із займаної посади.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2015 року по справі № 816/4262/15 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2015р. по справі № 816/4262/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Зеленський В.В.Судді Пянова Я.В. Чалий І.С. Повний текст ухвали виготовлений 16.01.2016 р.