Рішення № 55028449, 11.01.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522\21879\15-ц

Провадження №2\522\2619/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2016 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Тарасова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Громова А.О.,

розглянувши в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» (далі ДСК «Чорноморське морське пароплавство») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позов обґрунтований такими обставинами. Позивач працювала у ДСК «Чорноморське морське пароплавство» на різних посадах з 1974 року по 08.02.2013 року. 08.02.2013 року позивача було звільнено наказом ДСК «Чорноморське морське пароплавство» № 62-л за скороченням штату працівників, однак їй не було виплачено заробітну плату за грудень 2012 року та січень-лютий 2013 року, вихідну допомогу у розмірі одного середнього заробітку у звязку із звільненням за скороченням штату відповідно до ст. 44 КЗпП України та вихідну допомогу у розмірі 12 місячного середнього заробітку у звязку із звільненням за скороченням штату на підставі підпункту 9.4.1. пункту 9.4 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ДСК «Чорноморське морське пароплавство». Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28.11.2013 року з відповідача на користь позивача було стягнуто компенсацію за затримку виплати заробітної плати в розмірі 4866,21 грн., вихідну допомогу в розмірі дванадцяти місячногосереднього заробітку у звязку із звільненням за скороченням штату на підставі підпункту 9.4.1. пункту 9.4. Колективного договору в розмірі 6100,21 грн. та моральну шкоду у розмірі 1000 грн. Оскільки на час розгляду зазначеної справи ДСК «ЧМП» не здійснило розрахунок, середній заробіток за затримку виплати заробітної плати був розрахований судом на день ухвалення рішення. Присуджені судом виплати були стягнуті з ДСК «ЧМП» на користь позивача у примусовому порядку державною виконавчою службою 24.09.2015 року. Таким чином, як зазначає позивач, саме 24.09.2015 року є днем остаточного розрахунку, у звязку з чим згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України з відповідача має бути стягнуто середній заробіток за період з дня ухвалення рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28.11.2013 року по день фактичного розрахунку 24.09.2015 року, що становить 10991,34 грн.

У судовому засіданні позивач позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні. Крім того, представник відповідача подала до суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначила, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не належить до фонду оплати праці та не є заробітною платою, на предявлення зазначених позовних вимог не поширюються вимоги ст. 233 КЗпП України, у звязку з чим позивач пропустила строк позовної давності. Крім того, представник відповідача посилалася на те, що ст. 117 КЗпП України не передбачено відповідальність у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати після ухвалення рішення суду, яким вже вирішено питання такої відповідальності. За невиконання рішення суду відповідальність встановлена Законом України «Про виконавче провадження», а не трудовим законодавством. Представник позивача також не погодилася із наданим позивачем розрахунком середнього заробітку, посилаючись на те, що зазначена сума має бути визначена з урахуванням податків та становить за період з 28.11.2013 року по 24.09.2015 року 9177,77 грн.

Вислухавши позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі та вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити, зважаючи на такі обставини.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 працювала у ДСК «Чорноморське морське пароплавство» на різних посадах з 1974 року.

08.02.2013 року позивача було звільнено наказом ДСК «Чорноморське морське пароплавство» № 62-л за скороченням штату працівників.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28.11.2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з ДСК «Чорноморське морське пароплавство» на користь ОСОБА_1 не сплачену при звільненні вихідну допомогу, передбачену п. 9.4.1 Колективного договору, розмірі 6100,80 грн., середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 09.02.2013 року по 28.11.2013 року в розмірі 4866,21 грн., а також завдану порушенням трудових прав моральну шкоду у розмірі 1000 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вищезазначене рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28.11.2013 року набрало законної сили та було звернуто до виконання.

Згідно з випискою з рахунку ОСОБА_1 від 19.10.2015 року, 24.09.2015 року на рахунок позивача було зараховано кошти від ДСК «Чорноморське морське пароплавство» згідно з виконавчим документом № 522/18794/13-ц від 30.05.2014 року.

Крім того, представник відповідача у судовому засіданні визнала факт виконання ДСК «Чорноморське морське пароплавство» рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28.11.2013 року.

Таким чином, спірні відносини між сторонами виникли із приводу невиплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та регулюються ст. ст. 116, 117 КЗпП України.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначеної норми дає підстави зробити висновок, що визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

На підставі викладеного, суд не погоджується з доводами представника відповідача про те, що статтею 117 КЗпП України не передбачено відповідальність у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати після ухвалення рішення суду, яким вже вирішено питання такої відповідальності. Таким чином, мова йде не про відповідальність відповідача за невиконання рішення суду про стягнення присудженого середнього заробітку, а про виконання відповідачем початкового зобовязання щодо виплати середнього заробітку за весь період затримки по день фактичного розрахунку. Днем такого фактичного розрахунку слід вважати день виплати відповідачем присуджених сум, тобто 24.09.2015 року. Отже, весь період затримки становить з 09.02.2013 року по 24.09.2015 року. Оскільки питання виплати середнього заробітку за період з 09.02.2013 року по 28.11.2013 року вже було предметом судового розгляду, то позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за період з 29.11.2013 року по 24.09.2015 року є законними та обґрунтованими.

При обчисленні середнього заробітку суд керується Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року.

Згідно з абзацом 3 пункту 3 зазначеного Порядку усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощоза винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

З огляду на викладене, суд не бере до уваги доводи представника відповідача про необхідність врахування сум податків та обовязкових платежів, які мають бути сплачені роботодавцем як податковим агентом найманих працівників.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язанавідповіднавиплата.

Відповідно до п. 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат в усіх випадках збереження середнього заробітку проводиться, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.

Відповідно до ч. 1 п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Згідно з копією довідки від 06.09.2013 року середньоденна заробітна плата становить 24,21 грн. Загальна кількість робочих днів у розрахунковому періоді становить 454 дня.

Таким чином, середній заробіток за період затримки розрахунку позивачу за період з 29.11.2013 року по 24.09.2015 року становить 10991,34 грн. і розраховується наступним чином: 454 (робочих дня, які підлягають оплаті) х 24,21 (грн.) = 10991,34 грн.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 належить задовольнити у повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 116, 117 КЗпП України, ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.

Стягнути з Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» (м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 1, код ЄДРПОУ 01125614) на користь ОСОБА_1 (адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) середній заробіток за час затримки за період з 29 листопада 2013 року по 24 вересня 2015 року в розмірі 10991 (десять тисячі девятсот девяносто одна) грн. 34 коп.

Стягнути з Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» в дохід держави судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання його копії апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А.В. Тарасов

11 січня 2016 року