Постанова № 55027167, 08.12.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 грудня 2015 рокусправа № 808/4463/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року по справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.06.2014 №0003991700, скасування вимоги та рішення, -

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємць ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, у якому просила визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем від 27.06.2014 № 0003991700; вимогу про сплату боргу (недоїмки) № ф-0003631700 від 16.06.2014 та рішення № 0004001700 від 27.06.2014.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заявник просить скасувати оскаржувану постанову, та винести нову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

Сторони по справі належним чином повідомлені належним чином про час і місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, в судове засідання не прибули. Що не перешкоджає судовому розгляду згідно ч.4 ст. 196 КАС України.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено письмовими доказами, що на підставі наказу від 07.05.2014 №141 ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя, на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст. 75, відповідно до ст.. 77 Податкового кодексу України, проведено документальну планову невиїзну перевірку діяльності ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.11.2011 по 31.12.2013 відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки працівниками ДПІ 16.06.2014 було складено акт № 494/08-25-17-020/НОМЕР_3, відповідно до якого встановлено наступні порушення:

- пункту 138.2 ст. 138, п. 164.1 ст. 164, п. 177.2, 177.4 ст. 177, п.п. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме в частині завищення сум понесених витрат, що призвело до перекручення даних податкової декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік та визначення сум чистого оподатковуваного доходу, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 9124,25 грн.;

п.1 ч. 1 ст. 4, п.1-2 ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 7, ч. 2 та абз. 1 ч. 5 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині не повного нарахування сум єдиного внеску з сум чистого оподатковуваного доходу за результатом діяльності 2012 року, в результаті чого донараховано суму єдиного внеску з сум задекларованого чистого оподатковуваного доходу у розмірі 21107,45 грн.

На підставі акту № 494/08-25-17-020/НОМЕР_3 від 16.06.2014 контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 27.06.2014 № 0003991700, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 4615,82 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2307,91 грн.

Крім того, відповідачем було також складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 21107,45 грн. та винесено рішення № 0004001700 від 27.06.2014 про застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 21107,45 грн.

Вирішуючи спірні правовідносини суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем правомірно було донараховано суму єдиного внеску з сум задекларованого чистого оподаткового доходу в розмірі 21 107,45грн, а тому в задоволені позову слід відмовити.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно із п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Фізична особа-підприємець не є юридичною особою і платником податку на прибуток, не має обов'язку вести бухгалтерський облік, тому формує витрати відповідно до п. 138.2 ст. 138 та п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2008року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір оренди приміщення № 1.

Згідно умов договору оренди приміщення №1 від 28.12.2008 року, укладеного фізичною особою ОСОБА_2 (Орендодавець) та фізичною особа підприємцем ОСОБА_1 (Орендар), «...Арендодатель обязуется предоставить по настоящему договору Арендатору в аренду помещение общей площадью 61 м/кв (торговая площадь 40 м/кВ, подсобные помещения 21 м/кв) расположенное по адресу АДРЕСА_1, для использования под отделы в качестве розничной торговли продовольственными и непродовольственными товарами...» (пункт 1.1 Розділу І договору оренди приміщення).

Пунктом 4.3 Розділу IV Договору оренди приміщення передбачено, що крім орендної палти Орендатор сплачує комунальні послуги (електроенергія, тощо) співрозмірно з займаною площею шляхом оплати рахунків, що надає Орендодавець за державними тарифами, виходячи з рахунків органу, що надає відповідні послуги.

При здійсненні підприємницької діяльності, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 уклала договір № 4666 від 06.03.2006 року з ВАТ «Запоріжжяобленерго» на постачання електроенергії за місцем здійснення своєї діяльності. На підставі вищезазначеного договору рахунки за споживчу електроенергію підприємство щомісячно складає та виписує на магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» розташований за адресою: АДРЕСА_1, які ФОП ОСОБА_1 в свою чергу сплачує в повному обсязі,

З акту перевірки вбачається, що серед наданого переліку обладнання, яке безпосередньо використовувалось фізичною особою - підприємцем при здійсненні господарської діяльності значаться 2 (два) кондиціонери Kelon АS24 (видаткова накладна па придбання № 8 від 21.03.2006). Згідно розрахунку, кондиціонери використовувались з квітня по вересень 2012 року включно.

Згідно наявної в матеріалах справи схеми орендованого приміщення, загальна площа одного з торгових залів магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» складає 56,1кв.м., який орендують два суб'єкти господарювання, а саме: 40кв.м. орендує та безпосередньо здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1,, решту - ФОП ОСОБА_3

В приміщенні цього торгового залу розташовано 2 (два) кондиціонери Кеlоn АS24, що не заперечувалось представником позивача. Один з них знаходиться та використовується безпосередньо на торговій площі орендованій ФОП ОСОБА_1, д ругий кондиціонер знаходиться па торговій площі, яку орендує та на якій також здійснює свою діяльність ФОП ОСОБА_3

Таким чином суд дійшов висновку, що фактично на торговій площі ФОП ОСОБА_1 використовується лише один кондиціонер, тому і враховувати витрати за спожиту електроенергію необхідно лише з урахуванням використання одного кондиціонеру.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду нанаступне.

Позивачем на виконання ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року було надано копії документів, які підтверджують сплату фактично використаної електроенергії ФОП ОСОБА_1, зокрема: рахунки № 4666/8а від 27.08.2012р., 4666/7а від 26.07.2012р., 4666/6а від 26.06.2012р., 4666/5а від 29.05.2012р., 4666/4а від 27.04.2012р., 4666/3а від 28.03.2012р., 4666/2а від 24.02.2012р., 4666/1а від 26.01.2012р., 4666 від 29.12.2011р. та платіжні дорученя № 31 від 06.01.2012р., 219 від 06.02.2012р., 399 від 0.03.2012р., 599 від 06.04.2012р., 775 від 04.05.2012р., 984 від 06.06.2014р., 1175 від 06.07.2012р., 1373 від 06.08.2012р., 1558 від 06.09.2012р., 1744 від 05.10.2012р., 1950 від 06.11.2012р., 2130 від 06.12.2012р.

Окрім того, в матеріалах справи наявний самостійно здійснений позивачем розрахунок споживання електроенергії, яка була використана орендованими холодильниками та морозильними ларями, морозильними вітринами, кондиціонерами, лампами освітлювання, комп'ютерами, касовим апаратом, які безпосередньо були використані фізичною особою - підприємцем при здійсненні господарської діяльності.

Отже, на підставі вищенаведеного колегія суддів доходить висновку, що факт наявності у власності позивача обладнання, що споживає електроенергію та оплата рахунків по договору № 4666 від 06.03.2006 року, що укладено між нею як фізичною особою-підприємцем та ВАТ "Запоріжжяобленерго" за спожиту електроенергію є достатніми доказами понесених витрат операційної діяльності, тому податкове повідомлення-рішення від 27.06.2014р. № 0003991700 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № ф-0003631700 від 16.06.2014 та рішення № 0004001700 від 27.06.2014 колегія суддів виходить з наступного.

ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного соціального внеску в розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до частини 4 статті 7 Закон України про ЄСВ, єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача.

Розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування визначено частиною 1 статті 8 Закон України про ЄСВ.

Згідно частини 5 статті 8 Закон України про ЄСВ єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.

Для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється єдиний внесок у розмірі 34,7 відсотка винагороди за цивільно- правовими договорами.

За результатом перевірки сума чистого оподатковуваного доходу складає 84311,38 грн.

Розмір єдиного внеску, нарахований на суму чистого оподатковуваного доходу, повинен складати 29256,05 грн.

Таким чином, враховуючи протиправність податкового повідомлення-рішення від 27.06.2014р № 0003991700, колегія суддів вважає, що відповідачем протиправно донараховано суму єдиного внеску з сум задекларованого чистого оподатковуваного доходу у розмірі 21107,45 грн., а тому позовні вимоги в частині скасування рішення № 0004001700 від 27.06.2014 підлягають задоволенню.

Отже, з урахуванням протиправності оскаржуваного рішення № 0004001700 від 27.06.2014, яким донараховано суму єдиного внеску з сум задекларованого чистого оподатковуваного доходу у розмірі 21107,45 грн. колегія суддів доходить висновку, що позовні вимоги щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № ф-0003631700 від 16.06.2014 слід також задовольнити.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи та є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки останнє винесено з порушенням норм матеріального права при неповному встановленні обставин що мають значення для справи.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку про необхідність задоволення вимог апеляційної скарги та скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2013 року з винесенням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.160, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року по справі № 808/4463/14- скасувати.

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.06.2014 №0003991700, скасування вимоги та рішення - задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.06.2014 року № 0003991700 прийняте Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області.

Визнати нечинним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0003631700 від 16.06.2014 року.

Визнати нечинним та скасувати рішення № 0004001700 від 27.06.2014 року.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай