Рішення № 55027086, 12.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/26401/14 12.01.16 р.

За позовом Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та

суміжними правами" в інтересах:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Музична

видавнича Група";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзік";

до Дочірнього підприємства "Адідас - Україна"

третя особа Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав"

про виплату компенсації у зв'язку із порушенням майнових прав суб'єкта

авторського права

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,

за участю представників:

від позивачів: Молчанов П.В. за довіреністю № б/н від 31.12.2014 р.;

від відповідача: Коротков І.Б. за довіреністю № б/н від 13.12.2015 р.;

від третьої особи: Дитинюк Я.Л. за довіреністю № 1 від 15.10.2015 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзік" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Музична Видавнича Група" звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Адідас - Україна" про виплату компенсації у зв'язку із порушенням майнових прав суб'єкта авторського права.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.12.2014 р. у справі № 910/26401/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2014р., позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача компенсацію за порушення авторських прав у розмірі 24 360,00 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.08.2015 р. вказані рішення та постанову скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для здійснення нового розгляду.

Згідно автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Мельнику В.І.

Ухвалою від 07.09.2015 р. розгляд справи призначено на 02.10.2015 р.

Ухвалою від 02.10.2015 р. розгляд справи відкладено на 26.10.2015 р.

Ухвалою від 26.10.2015 р. задоволено самовідвід судді Мельника В.І.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва № 04-23/1737 від 28.10.2015 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи.

Ухвалою від 02.11.2015р. суддею Зеленіною Н.І. справу прийнято до свого провадження, розгляд справи призначено на 19.11.2015р.

Ухвалою від 19.11.2015 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів, розгляд справи відкладено на 07.12.2015 р.

02.12.2015 р. через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли письмові пояснення № 2.

Ухвалою від 07.12.2015 р. розгляд справи відкладено на 12.01.2016 р.

11.01.2016 р. від позивачів надійшли пояснення по справі.

У судовому засіданні 12.01.2016 р. представник позивачів підтримав позовні вимоги.

Представники відповідача та третьої особи проти задоволення позову заперечили.

У судовому засіданні 12.01.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 18.08.2015 р., суд встановив наступне.

Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (ПО «ОКУАСП») є організацією колективного управління відповідно до Свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організації колективного управління № 18/2011 від 24.01.2011 р.

31.12.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Національне музичне видавництво» (далі - ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська Музична Видавнича Група" (далі - ліцінзіат) укладено договір про надання виключної ліцензії №НМИсуб 01/11-укр, умовами якого передбачено, що ліцензіар надає, а ліцензіат набуває в строк та в межах території право використання творів, які містяться в каталозі на умовах виключної ліцензії та право використання фонограм, які містяться в каталозі на умовах виключної ліцензії, що означає право ліцензіата на свій розсуд використовувати, дозволяти або забороняти використання третіми особами творів та фонограм.

Додатковими угодами до договору про надання виключної ліцензії №НМИсуб 01/11-укр від 31.12.2010 р. сторони продовжували строк дії договору до 31.12.2013 р., 31.12.2014 р.

Відповідно до виписки з каталогу творів від 01.01.2014 р. згідно договору №НМИсуб 01/11-укр від 31.12.2010 р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Музична Видавнича Група" набуло виключне майнове прав на використання музичних творів, зокрема:

- код 1502685, назва твору «ІНФОРМАЦІЯ_1», автор музики - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, автор тексту - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, виконавець - ОСОБА_7, авторські права на твір 6, 25 %, суміжні права на фонограму - немає.

01.01.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Національне музичне видавництво» (далі - ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзік" (далі - ліцензіат) укладено договір про надання виключної ліцензії №НМИсуб-01/14-укр.

Відповідно до п.1.9 договору, даний договір діє до 31.12.2014 р.

Ліцензіар надає, а ліцензіат набуває в строк та в межах території право використання творів, які містяться в каталозі на умовах виключної ліцензії та право використання фонограм, які містяться в каталозі на умовах виключної ліцензії, що означає право ліцензіата на свій розсуд використовувати, дозволяти або забороняти використання третіми особами творів та фонограм (п. 2.1 договору).

Відповідно до виписки з каталогу творів від 01.01.2014 р. на виконання умов договору №НМИсуб-01/14-укр. від 01.01.2014 р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзік" набуло права на використання наступних музичних творів, зокрема:

- код 1746396, назва твору «ІНФОРМАЦІЯ_2», автор музики - ОСОБА_8, автор тексту - ОСОБА_8, виконавець - ОСОБА_9, авторські права на твір 7, 5 %.

01.01.2014 р. між Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (далі - організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська музична видавнича група» (далі - видавник) укладено договір №АУ 002К про управління майновими авторськими правами, умовами якого передбачено, що видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами та твори та субвидані твори, що належать або протягом дії даного договору будуть належати видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від імені видавника використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п.8.3. договору, у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії - як для захисту прав видавника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 р. (п. 11.1 договору).

01.01.2014 р. між Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська музична видавнича група» укладено додаток №1 до договору №АУ 002К про управління майновими авторськими правами від 01.01.2014 р.

Відповідно до п.1 додатку до договору, сторонами погоджено, що відшкодування витрат пов'язаних із зборами, розподілом та виплатою винагороди здійснюється у процентному співвідношенні до загальної суми за встановленими ставками:

- 40 % від суми винагороди, зібраної на користь видавника з 01.01.2013 р. по 31.03.2014 р.;

- 30 % від суми винагороди, зібраної на користь видавника з 01.04.2014 р.;

- 50 % від сум, фактично отриманих організацією на підставі судових рішень.

01.01.2014 р. між Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська музична видавнича група» укладено додаток №2 до договору №АУ 002К про управління майновими авторськими правами від 01.01.2014 р.

На виконання умов договору №АУ 002К про управління майновими авторськими правами від 01.01.2014 р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Музична Видавнича Група" надала декларації № 6.1 від 01.01.2014 р., щодо переданих в управління музичних творів, а саме: код 1502685, назва твору «ІНФОРМАЦІЯ_1», автор музики ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, автор тексту ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, виконав ОСОБА_7, публічне виконання 6, 25 %, публічне сповіщення 6, 25 %.

01.01.2014 р. між Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (далі - організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Умиг Мьюзік» (далі - видавник) укладено договір №АУ003К про управління майновими авторськими правами, умовами якого передбачено, що видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами та твори та субвидані твори, що належать або протягом дії даного договору будуть належати видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від імені видавника використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п. 8.3. договору, у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії - як для захисту прав видавника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 р. (п. 11.1 договору).

01.01.2014 р. між Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Умиг Мьюзік» укладено додаток №1 до договору №АУ003К про управління майновими авторськими правами від 01.01.2014 р.

Відповідно до п.1 додатку до договору, сторонами погоджено, що відшкодування витрат пов'язаних із зборами, розподілом та виплатою винагороди здійснюється у процентному співвідношенні до загальної суми за встановленими ставками:

- 40 % від суми винагороди, зібраної на користь видавника з 01.01.2013 р. по 31.03.2014 р.;

- 30 % від суми винагороди, зібраної на користь видавника з 01.04.2014 р.;

- 50 % від сум, фактично отриманих організацією на підставі судових рішень.

01.01.2014 р. між Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Умиг Мьюзік» укладено додаток №2 до договору № АУ003К про управління майновими авторськими правами від 01.01.2014 р.

На виконання умов договору № АУ003К від 01.01.2014 р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Умиг Мьюзік» надало декларацію №2.1 від 01.01.2014 р., щодо музичних творів, майнові права на які передані в управління організації, а саме: код 1746396 назва твору «ІНФОРМАЦІЯ_2», автор музики ОСОБА_8, автор тексту ОСОБА_8, виконавеь ОСОБА_9, публічне виконання 7, 5 %., публічне сповіщення 7, 5 %.

Отже, на підставі зазначеного вище правочинів, позивач набув майнові права інтелектуальної власності на музичні твори: «ІНФОРМАЦІЯ_1», «ІНФОРМАЦІЯ_2».

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Згідно зі ст. 1109 цього ж Кодексу, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Згідно з підпунктом "г" ч. 1 ст. 49 Закону України «Про авторське право та суміжні права», організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень.

У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 р. № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» зазначено, що відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Відповідно до п. 49 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що позивач є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Свідоцтвом про облік організацій колективного управління № 18/2011 від 24.01.2011 р.

ПО «ОКУАСП» в обґрунтування поданого позову посилається на те, що актом фіксації № 03/01/14 від 15.01.2014 р., складеним уповноваженим представником організації колективного управління авторськими та суміжними правами та відеозаписом публічного сповіщення на відеокамеру було встановлено, що в приміщенні магазину «Adidas», розташованому в м. Києві, на вул. Прорізна, буд. 16, в якому здійснює господарську діяльність Дочірнє підприємство «Адідас-Україна», вільно розповсюджувались (публічно виконувались) музичні твори за допомогою колонок для фонового озвучення приміщення закладу і наявної в закладі побутової аудіо техніки, серед яких твори під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» у виконанні ОСОБА_9.

Відповідно до акту фіксації №5/01/14 від 16.01.2014 р., складеним уповноваженим представником організації колективного управління авторськими та суміжними правами та відеозаписом публічного сповіщення на відеокамеру було встановлено, що в приміщенні магазину «Adidas», розташованому в м. Київ, на вул. Горького, 176, в якому здійснює господарську діяльність Дочірнє підприємство «Адідас-Україна», вільно розповсюджувались (публічно виконувались) музичні твори за допомогою колонок для фонового озвучення приміщення закладу і наявної в закладі побутової аудіотехніки, серед яких твори під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1», у виконанні ОСОБА_7.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачі вказують, що використання відповідачем вищевказаних музичних творів у власній господарській діяльності відбулося без дозволу правовласника та без сплати авторської винагороди, чим порушено авторські права, передбачені вимогами п. «а», статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права", у зв'язку з чим просять стягнути з відповідача компенсацію у розмірі 24 360,00 грн.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 426 Цивільного кодексу України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності.

Згідно з п. 5 статті 15 Закону України «Про авторське право та суміжні права», автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору.

Відповідно до п. п. 2, 7 ч. 3 ст. 15 Закону виключним правом автора (чи особи, яка має авторське право) є в тому числі право на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами.

Пунктом 5 ст. 15 вказаного Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право), має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору.

Відповідно до статей 31, 32, 33 Закону використання творів допускається виключно на основі авторського договору з автором або іншою особою, що має авторське право, або з організацією колективного управління, яким об'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Відповідно до ст. 50 Закону, порушенням авторського права є, зокрема, вчинення будь-якою особою дій, які порушують майнові права суб'єктів авторського права, визначені статтею 15, з урахуванням передбачених ст. ст. 21-25 цього Закону обмежень майнових прав.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про авторське право та суміжні права», публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

У пункті 28 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» зазначено, що з огляду на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.

Відповідач та третя особа проти позову заперечують, посилаючись на наявність ліцензійного договору № МТЦ-5/10 від 04.01.2010 р., укладеного між Державним підприємством «Українське агентство з авторських та суміжних прав» (далі - ДП УААСП) та Дочірнім підприємством «Адідас-Україна», умовами якого передбачено, що ДП УААСП від імені авторів та їх правонаступників, включаючи і іноземних, надає користувачеві на умовах, визначених даним договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів, які відносяться до репертуару ДП УААСП, на території, а користувач зобов'язується за надане право виплачувати ДП УААСП авторську винагороду (роялті) відповідно до даного договору та закону.

Відповідно до п 5.1. договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє по 31.12.2012 р. При цьому, всі зобов'язання сторін, що виникли під час дії даного договору, залишаються в силі до їх повного виконання.

28.03.2014 р. між Державною організацію «Українське агентство з авторських та суміжних прав» (далі - ДО УААСП) та Дочірнім підприємством «Адідас-Україна» (ділі-користувач) укладено додаткову угоду про продовження дії ліцензійного договору № МТЦ-5/10 від 04.01.2010 р.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди, сторони прийшли до згоди продовжити дію ліцензійного договору № МТЦ-5/10 від 04.01.2010 р. до 31.12.2014 р. включно.

Згідно п. 6 договору, ДО УААСП від імені авторів та їх правонаступників, включаючи іноземних, надає користувачеві на умовах, визначених даним договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів, які відносяться до репертуару ДО УААСП на території розташування магазинів «Adidas».

Крім того, на виконання вказівок Вищого господарського суду, суд встановив, що між ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" та BROADCAST MUSIC, INK (BMI®) укладено договір про взаємне представництво інтересів від 31.12.2004, ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" та SOCIETY OF COMPOSERS, AUTHORS AND PUBLISHERS (ASCAP) укладено договір про взаємне представництво інтересів від 01.06.2006, ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" та PERFORMING RIGHT SOCIETY (PRS) укладено договір про взаємне представництво інтересів від 09.06.2009 р., ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" та BUMA укладено договір про взаємне представництво інтересів від 20.07.2007.

На підставі вказаних договорів та відповідно до роздруківки із сайту ВМІ про наявність у каталозі ВМІ творів «ІНФОРМАЦІЯ_2» та «ІНФОРМАЦІЯ_1», а також виписки із системи ІРІ, підтверджується наявність повноважень ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" на управління вказаними творами.

Більш того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Державна організація «Українське агентство з авторських та суміжних прав» (надалі - позивач) є організацією колективного управління відповідно до Свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організації колективного управління № 3/2003 від 22.08.2003 р.

Статтею 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень такі функції: а) погоджувати з особами, які використовують об'єкти авторського права і (або) суміжних прав, розмір винагороди під час укладання договору; б) укладати договори про використання прав, переданих в управління. Умови цих договорів повинні відповідати положенням статей 31-33 цього Закону; в) збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону; г) вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. Суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладання договорів з особами, які використовують ці об'єкти.

Як роз'яснив Вищий господарський суд України у п. 49-1 постанови Пленуму від 17.10.2012 р. № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», господарським судам необхідно мати на увазі, що згідно з приписами пункту "в" частини першої статті 49 Закону України "Про авторське права і суміжні права" до функцій організацій колективного управління належить збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об'єктів авторського і (або) суміжних прав не лише суб'єктам авторського і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також й іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону. Водночас згідно з положеннями частини другої тієї ж статті суб'єкти авторського права, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об'єкти. Отже, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які хоча й не перебувають в їх управлінні, але не вилучені з нього в установленому порядку, законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію 27 телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо). Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права - як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди - та дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши зібрані у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про те, що відповідач, використовуючи при здійсненні власної господарської діяльності музичні твори шляхом їх публічного сповіщення, в тому числі, твори «ІНФОРМАЦІЯ_2» та «ІНФОРМАЦІЯ_1», діяв у відповідності до вимог Цивільного кодексу України та Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги недоведеними, необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і спростовані належним чином і у встановленому законом відповідачем, а відтак, заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивачів.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Приватної організації «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Умиг Мьюзік» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Музична Видавнича Група» до Дочірнього підприємства «Адідас - Україна» про виплату компенсації у зв'язку із порушенням майнових прав суб'єкта авторського права відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 16.01.2016 р.

Суддя Н.І. Зеленіна