Рішення № 55027059, 15.01.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.01.16р. Справа № 904/5483/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Солодкий Світ", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КФК Компані", м. Дніпропетровськ

про стягнення 28 831,83 грн.

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність № 06/07 від 06.07.2015 року, представник;

за участю: ОСОБА_2, НОМЕР_1 від 08.12.1998. року.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Солодкий Світ" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КФК Компані" про стягнення заборгованості у сумі 28831,83 грн., з яких: 831,83 грн. - заборгованість за товар, поставлений у межах договору № 12/07-13 від 12.07.2013 року, 28 000,00 грн. - заборгованість за додатковою угодою від 13.12.2013 року до вказаного договору. Судовий збір позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги у сумі 831,83 грн. позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору виробництва та поставки № 12/07-13 (власна торгова марка) від 12.07.2012 року в частині своєчасного та повного розрахунку за виготовлену та поставлену продукцію. Стосовно позовних вимог у сумі 28 000,00 грн., позивач зазначає, що відповідач не забезпечив у 2014 році обсягу товарообігу на суму 2 500 000,00 грн., а тому за умовами додаткової угоди від 13.12.2013 року повинен компенсувати понесені позивачем витрати, пов'язані з переналагодженням виробництва для випуску кондитерських виробів під торговою маркою (ТМ) Konffetka.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позові.

У відзивах на позовну заяву відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що позивачем невірно здійснений розрахунок заборгованості у сумі 831,83 грн. за товар, поставлений відповідно до договору, так як позивачем при розрахунку здійсненої відповідачем оплати враховано за платіжним дорученням №121 від 29.09.2014 року лише 200,00 грн., тоді як за вказаним платіжним дорученням фактично сплачено 2000,00 грн. На підтвердження відповідач додав до відзиву оригінал платіжного доручення.

Таким чином, відповідач зазначає, що у нього не існувало заборгованості за договором виробництва та поставки № 12/07-13 (власна торгова марка) від 12.07.2012 року, а навпаки мала місце переплата.

Щодо позовних вимог у сумі 28 000,00 грн., відповідач зазначає, що позивачем не доведені понесені витрати та не доведено переналагодження виробництва з виготовлення кондитерських виробів під ТМ Konffetka.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення на позов.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2015 року та призначено розгляд справи на 10.08.2015 року.

10.08.2015 року через канцелярію суду до початку розгляду справи по суті Товариством з обмеженою відповідальністю "КФК Компані" була подана зустрічна позовна заява № 07/08-2015 від 07.08.2015 року.

Ухвалою господарського суду від 13.08.2015 року зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КФК Компані" повернуто без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому відповідно до статті 7 Закону України "Про судовий збір" також було ухвалено повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "КФК Компані" (49006, м. Дніпропетровськ, проспект Пушкіна, буд. 8-А, офіс 403, ідентифікаційний код 38598350) у загальній сумі 5 314,19 грн., з яких: 1218,00 грн., сплачений ним за платіжним дорученням № 505 від 07.08.2015 та 4 096,19 грн., сплачений за платіжним дорученням № 506 від 07.08.2015 року.

14.08.2015 року до господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "КФК Компані" № 14/08/15 від 14.08.2015 року на ухвалу суду від 13.08.2015 року про повернення зустрічної позовної заяви.

Ухвалою господарського суду від 17.08.2015 року провадження у справі зупинено до розгляду Дніпропетровським апеляційним господарським судом апеляційної скарги. Справа була направлена до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.09.2015 року апеляційна скарга залишена без задоволення, а оскаржувана ухвала без змін.

11.09.2015 року справа була повернута до господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою господарського суду від 14.09.2015 року поновлено провадження у справі з призначенням її до розгляду у судовому засіданні 05.10.2015 року.

15.09.2015 року від Дніпропетровського апеляційного суду надійшов запит справи у зв'язку з надходженням касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю " КФК Компані" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2015 року та на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.09.2015 року.

Ухвалою господарського суду від 15.09.2015 року провадження у справі було зупинено до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КФК Компані".

Постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2015 року касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "КФК Компані" залишена без задоволення, а оскаржувані ним судові рішення місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанції залишені без змін.

08.12.2015 року справа була повернута до господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою господарського суду від 08.12.2015 року судове провадження поновлено з 12.01.2016 року та призначено розгляд справи на 12.01.2016 року.

12.01.2016 року від позивача надійшло письмове клопотання про повернення йому відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про судовий збір" судового збору у сумі 5314,19 грн., сплаченого ним під час звернення до суду із зустрічною позовною заявою, яку йому було повернуто господарським судом згідно з ухвалою від 13.08.2015 року.

Представник позивача у судове засідання 12.01.2016 року не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

За таких обставин неявка представника позивача не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.

У судовому засіданні 12.01.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

12.07.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Солодкий Світ" (далі - Постачальник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КФК Компані" (далі - Покупець, Відповідач) укладено договір виробництва та поставки № 12/07-13 (власна торгова марка) /далі - Договір/.

Відповідно до пункту 1.1. договору сторони дійшли згоди співпрацювати у сфері виробництва, поставки кондитерських виробів під знаком(ами) для товарів і послуг, який(які) належать покупцеві (далі - Торгова марка).

Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2013 року (пункт 14.1. договору).

Строк дії цього договору автоматично продовжується на додатковий строк один рік, у випадку якщо жодна із сторін не сповістить іншу сторону в письмовій формі про свій намір змінити або призупинити дію цього договору за 30 календарних днів до закінчення дії цього договору (пункт 14.2. договору).

За нормативним приписом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 цього Кодексу встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач здійснив поставку відповідачеві кондитерських виробів на загальну суму 293 109,12 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: ИМ-0000337 від 14.01.2014 на суму 7813,64 грн., ИМ-0000338 від 14.01.2014 на суму 6886,80 грн., ИМ-0000471 від 20.01.2014 року на суму 77042,63 грн., ИМ-0000472 від 20.01.2014 на суму 3298,34 грн., ИМ-0000659 від 23.01.2014 на суму 5072,60 грн., ИМ-0001160 від 04.02.2014 на суму 32890,09 грн., ИМ-0001286 від 06.02.2014 на суму 69,65 грн., ИМ-0002086 від 27.02.2014 на суму 57042,62 грн., ИМ-0005573 від 16.06.2014 на суму 10884,49 грн., ИМ-0006708 від 06.08.2014 на суму 6897,77 грн., ИМ-0006850 від 12.08.2014 на суму 2509,91 грн., ИМ-0007170 від 22.08.2014 на суму 8380,01 грн., ИМ-0007744 від 15.09.2014 на суму 1861,08 грн., ИМ-0007922 від 22.09.2014 на суму 14611,99 грн., ИМ-0008119 від 29.09.2014 на суму 11335,50 грн., ИМ-0008234 від 01.10.2014 на суму 2334,00 грн., ИМ-0008471 від 08.10.2014 на суму 9096,00 грн., ИМ-0008732 від 17.10.2014 на суму 29355,00 грн., ИМ-0010710 від 11.12.2014 на суму 5727,00 грн. (а.с. 16 - 26 том 1).

За накладною № 1 від 23.01.2014 позивачеві було повернуто отриманий товар на суму 7609,02 грн., що не заперечується сторонами і враховується ними у взаєморозрахунках.

За таких обставин загальна вартість поставленого товару становить 285 500,10 грн. (293859,12 - 7609,02 = 285500,10 грн.).

Згідно з наданими самим же позивачем платіжними документами за отримані кондитерські вироби відповідач сплатив 286 468,27 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 54 від 16.01.2014 на суму 14700,44 грн., №10 від 27.01.2014 на суму 36000,00 грн., № 17 від 03.02.2014 року від 15000,00 грн., № 20 від05.02.2014 на суму 5000,00 грн., № 22 від 10.02.2014 на суму 6500,00 грн., №24 від 11.02.2014 на суму 3650,00 грн., № 25 від 11.02.2014 на суму 750,00 грн., № 4 від 13.02.2014 року на суму 1400,00 грн., № 35 від 13.02.2014 на суму 1169,65 грн., № 41 від 20.02.2014 року на суму 10000,00 грн., № 3 від 17.03.2014 на суму 3000,00 грн., № 4 від 18.03.2014 на суму 2000,00 грн., № 5 від 19.03.2014 на суму 6000,00 грн., № 8 від 28.03.2014 на суму 5000,00 грн., № 37 від 26.05.2014 на суму 73305,42 грн., № 62 від 10.07.2014 на суму 5000,00 грн., № 66 від 15.07.2014 на суму 5884,49 грн., № 91 від 20.08.2014 року на суму 1000,00 грн., № 92 від 22.08.2014 на суму 4000,00 грн., № 93 від 27.08.2014 на суму 1000,00 грн., № 98 від 28.08.2014 на суму 1000,00 грн., № 102 від 08.09.2014 на суму 2410,00 грн., № 119 від 17.09.2014 на суму 8376,00 грн., № 121 від 29.09.2014 на суму 2000,00 грн., № 122 від 29.09.2014 на суму 2400,00 грн., № 139 від 13.10.2014 на суму 2000,00 грн., № 140 від 14.10.2014 на суму 1000,00 грн., № 142 від 14.10.2014 на суму 7000,00 грн., № 144 від 16.10.2014 на суму 4000,00 грн., № 164 від 07.11.2014 на суму 8000,00 грн., № 173 від 11.11.2014 на суму 22000,00 грн., № 176 від 11.11.2014 на суму 4000,00 грн., № 182 від 14.11.2014 на суму 12000,00 грн., № 233 від 09.01.2015 на суму 5727,00 грн., № 306 від 12.03.2015 на суму 2500,00 грн., № 347 від 15.04.2015 на суму 1695,27 грн. (а.с. 27 - 36 том 1).

Таким чином, заборгованість відповідача з оплати за поставлений за вказаними видатковими накладними товар відсутня. Навпаки, існує переплата на суму 968,17 грн. (286468,27 - 285500,10 = 968,17).

Розбіжність у розмірі оплати за кондитерські вироби, визначеної позивачем у сумі 284668,27 грн. замість 286468,27 грн., виникла внаслідок помилкового врахування ним за платіжним дорученням № 121 від 29.09.2014 року оплати у сумі 200,00 грн., тоді як фактично за цим платіжним дорученням відповідачем було сплачено 2000,00 грн. (а.с. 33 том 1) /2000 - 200 = 1800; 284668,27 + 1800,00 = 286468,27/.

Щодо позовних вимог про стягнення 28000,00 грн. суд зазначає наступне.

13.12.2013 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору виробництва та поставки № 12/07-13 (власна торгова марка) від 12.07.2012 року (далі - додаткова угода).

Пунктом 1 цієї угоди сторони дійшли згоди про те, що у зв'язку з переналагодженням виробництва для випуску кондитерських виробів під ТМ Konffetka постачальник несе витрати у сумі 29 000,00 грн. Покупець зобов'язується виконати обсяг продажу протягом 2014 року товару на суму не менше 2 500 000,00 грн.

При цьому покупець зобов'язаний компенсувати понесені витрати, зазначені в пункті 1 постачальнику у сумі 29 000,00 грн. до 31.12.2014 року (пункт 2 додаткової угоди).

Відповідно до пункту 3 додаткової угоди у випадку досягнення товарообігу між покупцем та постачальником у 2014 році - 2 500 000,00 грн. сума витрат, зазначених у пункті 1 цієї додаткової угоди, вважається безповоротною і є премією покупця за досягнення товарообігу.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладений на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України визначено належність і допустимість доказів. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В обґрунтування понесених витрат на переобладнання виробництва позивач посилається на наказ № 111/1-ІІ від 16.07.2013 року, службову записку від 29.08.2013 року, розрахунок калькуляції робіт та видаткові накладні на придбання запчастин та обладнання (а.с. 37 - 45 том 2)

Подані позивачем документи не є належними доказами на підтвердження фактичного переобладнання ним виробничої лінії відповідно до укладеної між сторонами додаткової угоди, готовності її до експлуатації. Не підтверджують вони також і його витрати у зв'язку з таким переобладнанням.

Посилання позивача на видаткові накладні є лише доказом щодо отримання вказаного в них товару. Позивач не довів, що отримане ним за цими накладними має відношення до переобладнання виробничої лінії за додатковою угодою.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У зв'язку з вирішенням питання щодо повернення судового збору в ухвалі господарського суду від 13.08.2015 року, клопотання відповідача про повернення судового збору задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1218,00 грн. з майнових вимог за первісним позовом покладається на позивача.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.01.2016 року.

Суддя ОСОБА_3