Рішення № 55026953, 12.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/29482/14-г 12.01.16 р.

За позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

до Приватного акціонерного товариства "ТЕЛЕКАНАЛ "ІНТЕР"

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Іващенко В.В. за довіреністю № 10-236/д від 30.03.2015 р.;

від відповідача: Зайома О.А. за довіреністю № 08 від 02.04.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді у господарському суді міста Києва перебувала справа №910/29482/14-г за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Приватного акціонерного товариства "Телеканал "ІНТЕР" про зобов'язання вчинити дії.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.03.2015 р. у справі №910/29482/14-г позов задоволено частково, зобов'язано Приватне акціонерне товариство "Телеканал "ІНТЕР" протягом десяти днів з дня набрання судовим рішенням законної сили, безкоштовно надати Публічному акціонерному товариству "Укрнафта" право на відповідь під час вечірньої програми "Подробиці Інтер" у формі аудіовізуального поширення коментаря Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" від 24.10.2014 щодо змісту сюжету про діяльність Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" від 20.10.2014, який додано до заяви Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Приватного акціонерного товариства "Телеканал "ІНТЕР" від 24.10.2014 №10/2151.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 р. рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2015 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.10.2015 р. рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2015 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 р. скасовано в частині задоволених позовних вимог, справу передано в цій частині на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Розпорядженням № 04-23/1650 від 21.10.2015 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи, за результатами якого справу передано для розгляду судді Зеленіній Н.І.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.10.2015 р. справу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 17.11.2015 р.

13.11.2015 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У судове засідання 17.11.2015 р. представник позивача не з'явився, проте, 17.11.2015 р. від позивача через відділ діловодства суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні подав клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів.

Ухвалою від 17.11.2015 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів ,розгляд справи відкладено на 12.01.2016 р.

У судовому засіданні 12.01.2016 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 12.01.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 15.10.2015 р., суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Телеканал "Інтер", у якому просить (з урахуванням поданого позивачем клопотання від 18.02.15) зобов'язати Приватне акціонерне товариство "Телеканал "ІНТЕР" протягом десяти днів з дня набрання судовим рішенням законної сили, безкоштовно надати Публічному акціонерному товариству "Укрнафта" право на відповідь під час вечірньої програми "Подробиці Інтер" у формі аудіовізуального поширення коментаря Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" від 24.10.14 щодо змісту сюжету про діяльність Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" від 20.10.14 наступними словами:

"20.10.14 на телеканалі "Інтер" транслювалася інформаційна передача "Подробности", один із сюжетів якої був присвячений діяльності Публічного акціонерного товариства "Укрнафта". ПАТ "Укрнафта" заявляє, що телеканал "Інтер" поширив стосовно Товариства відомості, які не відповідають дійсності. Інформація про Товариство була подана у спотвореному вигляді, з перекручуванням фактів та обставин, що негативно відображається на його діловій репутації. У зв'язку з цим ПАТ "Укрнафта", діючи в інтересах трудового колективу та акціонерів, керуючись ст. 65 Закону України "Про телебачення та радіомовлення", вважає за необхідне скористатися правом на коментар та повідомити наступне. Товариство здійснює свою господарську діяльність у повній відповідності до норм чинного законодавства. Господарська діяльність ПАТ "Укрнафта" перебуває під наглядом державних контролюючих органів, які в межах наданих повноважень, з встановленою законодавством періодичністю, проводять планові та позапланові перевірки Товариства. Поширена у сюжеті інформація про порушення Товариством правил здійснення господарської діяльності, неефективного управління менеджментом господарськими процесами, внаслідок чого держава начебто недоотримала прибуток, є лише припущеннями його автора, що ґрунтуються на інформаційних матеріалах та коментарях з сумнівних або заангажованих джерел інформації. Вважаємо за необхідне звернути увагу на те, що у процесі підготовки сюжету представники телеканалу "Інтер" не зверталися до Товариства із запитами чи пропозиціями надати відповідні коментарі з приводу зазначених у сюжеті обставин, що, на наш погляд, у результаті й призвело до спотворення відомостей про Товариство. ПАТ "Укрнафта" закликає телеканал "Інтер" та його журналістів у подальшому дотримуватися основних засад журналістської етики і принципів роботи з інформацією, поважати право глядачів на об'єктивну та правдиву інформацію та не порушувати права та законні інтереси Товариства".

Також, позивач просить зобов'язати Приватне акціонерне товариство "Телеканал "ІНТЕР" протягом десяти днів з дня набрання судовим рішенням законної сили, розмістити запис оприлюднення коментаря Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" від 24.10.14 для необмеженого доступу глядачів на офіційному веб-сайті ресурсу "Подробиці "ІНТЕР".

При цьому, на новому розгляді перебувають вимоги про зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Телеканал "Інтер" протягом десяти днів з дня набрання судовим рішенням законної сили, безкоштовно надати Публічному акціонерному товариству "Укрнафта" право на відповідь під час вечірньої програми "Подробиці Інтер" у формі аудіовізуального поширення коментаря Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" від 24.10.14 щодо змісту сюжету про діяльність Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" від 20.10.14, який додано до заяви Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Приватного акціонерного товариства "Телеканал "Інтер" від 24.10.2014 №10/2151.

Відповідно до ч.1 ст. 64 ЗУ «Про телебачення і радіомовлення» громадянин або юридична особа мають право вимагати від телерадіоорганізації спростування поширених у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь і гідність особи.

Згідно з ч. 6 ст. 64 ЗУ «Про телебачення і радіомовлення», якщо в телерадіоорганізації відсутні достатні докази того, що поширені нею відомості відповідають дійсності, вона зобов'язана терміново їх спростувати.

Згідно зі ст. 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до п. 1 ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. За приписами ст. 94 ЦК України, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Згідно з пунктами 1, 3, 4, 6, 7 ст. 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв'язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем не доведено, що поширена щодо нього інформація є недостовірною, а тому він не має права на відповідь згідно із ч.1 ст.65 Закону України "Про телебачення та радіомовлення" та зміст реалізації права на відповідь позивача щодо аудіовізуального поширення коментарю щодо змісту сюжету про діяльність ПАТ "Укранафта" суперечить ч.1 ст.65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" та п.5 постанови Пленуму ВСУ від 27.02.09 №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи".

На виконання вказівок Вищого господарського суду України, судом встановлено наступне.

20.10.14 о 20:00 в ефірі телеканалу "ІНТЕР" відбулась трансляція передачі "Подробиці ІНТЕР", в якій було поширено аудіовізуальну інформацію, що стосується діяльності Публічного акціонерного товариства "Укрнафта".

В позовній заяві позивач стверджує, що оціночні судження, поширені Приватним акціонерним товариством "Телеканал "ІНТЕР" щодо Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" у вказаній передачі є однобокими, неконкретними, такими, що формують у громадськості негативну думку про товариство.

27.10.14 з метою реалізації права на відповідь, без вимоги про спростування інформації щодо якої надається відповідь, ПАТ "Укрнафта" звернулось до ПрАТ "Телеканал "Інтер", повідомивши Національну раду з питань телебачення і радіомовлення, з письмовою заявою від 24.10.14 №10/2151. До заяви було додано коментар, який позивач просив оприлюднити з метою обґрунтування безпідставності поширених відомостей, надавши їм власну оцінку.

27.10.14 позивач звернувся до ПрАТ "Телеканал "Інтер" із запитом від 27.10.14 №10/2156 про надання копії запису вказаної передачі.

Відповідач на вищезгадані звернення позивача надіслав лист від 30.10.14 №905/I, в якому вказав про відхилення заяви ПАТ "Укрнафта", оскільки коментар ПАТ "Укрнафта", доданий до заяви від 24.10.14 №10/2151 не відповідає загальноприйнятому порядку реалізації права на відповідь, визначеного ч.1 ст.65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення". Відповідач зазначив, що за змістом коментар, доданий до заяви від 24.10.14 №10/2151 свідчить про бажання спростувати інформацію, поширену 20.10.14 ПрАТ "Телеканал "Інтер", зокрема, реалізувати право, визначене ст. 64 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", що не відповідає вимогам самої заяви від 24.10.14.

Відповідачем не збережено та не надано суду копії запису передачі, в якій поширено інформацію про ПАТ "Укрнафта".

Дослідивши текст коментаря, який має бути поширений в ефірі відповідача, судом встановлено, що він не стосується інформації, стосовно якої у позивача, як він сам зазначає, виникло право на відповідь, оскільки позивач зазначає, що мають бути прокоментовані виловлювання щодо перерахування до бюджету лише двох мільярдів гривень та збереження попереднього менеджменту по результатам зборів акціонерів; обсяги видобутку та розвідки нафти на підприємстві не ростуть, а стратегія її розвитку незрозуміла; в 2013 році офіційний прибуток компанії зменшився в одинадцять з половиною разів при тому, що ціна на нафту була стабільно високою, а видобуток нафти знизився лише на десять відсотків; головою правління компанії залишився Пітер Ванхеке, який за інформацією відповідача, уже декілька років не з'являвся в Україні та отримує зарплату 2 мільйони доларів у рік.

У той же час, коментар, який позивач просить поширити в ефірі відповідача, не коментує ці висловлювання, оскільки стосується лише нагляду державних контролюючих органів за господарською діяльністю ПАТ "Укрнафта", сумнівності та заангажованості джерел інформації відповідача, відсутності звернень журналістів до позивача за коментарями, перекручення відповідачем фактів, на недотримання журналістами відповідача в даному репортажі основних засад журналістської етики і принципів роботи з інформацією, неповагу прав глядачів на об'єктивну та правдиву інформацію та прав і законних інтересів позивача.

Згідно із ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушені внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови від 27.02.09 N 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (далі - Постанова) роз'яснив судам, що при розгляді зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Також, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, згідно зі ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 19 Постанови).

Як вбачається з матеріалів справи, текст, який позивач просить оголосити в ефірі, жодним чином не стосується висловлювань, про бажання прокоментувати які заявлено у позові; такі висловлювання позивач не визнає правдивими та не коментує їх, не вказує, якими дані факти є насправді, та у системному взаємозв'язку із чим вони мають розглядатися, або як тлумачитися.

Більш того, за своїм змістом даний текст являється не коментарем, а спростуванням інформації шляхом простого неаргументованого її заперечення, хоча формально позивач заявляє про те, що не просить спростувати поширену відповідачем інформацію на підставі ст.64 Закону України "Про телебачення і радіомовлення".

Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.09 №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" тягар доказування недостовірності поширеної інформації покладається на заявника, який несе витрати, пов'язані з її спростуванням.

З урахуванням вищевикладеного, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає позовні вимоги недоведеними, необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та спростованими належним чином і у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що не підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Приватного акціонерного товариства "Телеканал "ІНТЕР" про зобов'язання вчинити дії (в частині вимог про зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Телеканал "Інтер" протягом десяти днів з дня набрання судовим рішенням законної сили, безкоштовно надати Публічному акціонерному товариству "Укрнафта" право на відповідь під час вечірньої програми "Подробиці Інтер" у формі аудіовізуального поширення коментаря Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" від 24.10.14 щодо змісту сюжету про діяльність Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" від 20.10.14), відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 16.01.2016 р.

Суддя Н.І. Зеленіна