Рішення № 55026950, 14.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2016Справа №910/31115/15за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова

компанія"

про відшкодування шкоди в розмірі 8 511,54 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Гурнік А.І. (довіреність № 11 від 04.01.2016)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" про відшкодування шкоди в розмірі 8 511,54.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-2802-00307\00038 від 05.01.2015, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування, а тому позивачем, відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу «ДЕО», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з вини якого трапилось ДТП, що підтверджується постановою суду, була застрахована в Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія", позивач просить стягнути з відповідача шкоду у розмірі 8 511,54 грн. в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2015 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження по справі № 910/31115/15, розгляд справи призначено на 22.12.2015.

18.12.2015 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 1174-Ю від 21.12.2015. У поданому відзиві відповідач зазначає, що позивач звернувся до суду без звернення до відповідача з претензією. Так, відповідач стверджує, що у зв'язку з тим, що позивач не звертався до відповідача з повідомленням про перехід до позивача прав кредитора щодо отримання страхового відшкодування і не надав боржнику (відповідачу) доказів переходу до позивача прав кредитора у зобов'язанні, відповідач був позбавлений можливості дізнатись про наявність у нього обов'язку здійснити відшкодування саме на користь позивача, у зв'язку з чим спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій самого позивача, а тому відповідач просить покласти витрати зі сплати судового збору на позивача.

21.12.2015 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі та заява про проведення судового засідання за відсутності уповноваженого представника позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2015 р. розгляд справи відкладено на 14.01.2016 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

24.12.2015 через канцелярію суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація щодо страхового покриття (вих. № 7/2-28/35957 від 22.12.2015).

04.01.2016 р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника позивача за наявними матеріалами справи.

11.01.2016 через канцелярію суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України повторно надійшла інформація щодо страхового покриття (вих. № 7/2-28/289 від 05.01.2016).

У судовому засіданні 14.01.2016 р. представник відповідача надав усні пояснення по справі, підтримав доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.

Представник позивача у судове засідання 14.01.2016 р. не з'явився, проте розгляд справи просив здійснювати за його відсутності за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 14.01.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.01.2015 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - страховик) та ТОВ «ЕСУ» (далі - страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-2802-00307\00038 (далі - Договір), відповідно до якого застраховано транспортний засіб «Chevrolet», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Згідно з умовами Договору, строк його дії з 09.01.2015 р. до 08.01.2016 р.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до довідки № 72761373 про дорожньо-транспортну пригоду, 03.09.2015 р. по проспекту Московському у місті Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) між транспортним засобом марки «ДЕО», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та транспортним засобом марки «Chevrolet», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3

Дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 07.10.2015 р. у справі № 756/12620/15-п ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.09.2015 р. страхувальник звернувся до позивача з заявою № ДККА-46530, про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, відповідно до якої страхове відшкодування просив виплати на рахунок СТО для здійснення ремонту.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Актом огляду транспортного засобу від 07.09..2015 р. визначено перелік та характер пошкоджень транспортного засобу «Chevrolet», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідно до Калькуляції № КА-003150 від 09.09.2015 р., виставленої ПАТ «Українська автомобільна корпорація «Автосервісна Філія «Бровари-Авто», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Chevrolet», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, складає 8 961,54 грн.

Відповідно до страхового акту № ДККА-46530 від 14.09.2015 р., складеного позивачем, та розрахунку суми страхового відшкодування від 14.09.2015, сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті позивачу, становить 8 511,54 грн.

Відповідно до вказаного страхового акту № ДККА-46530 від 14.09.2015 зазначено, що частину платежу в розмірі 1 617,75 грн. зараховано в рахунок несплаченої частини страхового платежу за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-2802-00307\00038, а решту частини страхового відшкодування - 6 893,79 грн. сплачено на рахунок СТО, що підтверджується платіжним дорученням № 17222 від 15.09.2015, належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, який керував транспортним засобом марки «ДЕО», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на момент скоєння ДТП застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська транспортна страхова компанія" (відповідач у справі), за полісом № АЕ/4396476, відповідно до наявної у матеріалах справи копії даного полісу, з лімітом відповідальності за шкоду майну 50 000,00 грн. та франшизою 0 грн.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просить стягнути з відповідача суму у розмірі 8 511,54 грн.

Стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, відповідно до наведених вимог закону позивач після виплати страхового відшкодування отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність особи, що керувала транспортним засобом марки «ДЕО», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, була застрахована відповідачем, то останній взяв на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу «ДЕО», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно із ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. Тому виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування Страховик набуває права зворотної вимоги до Страховика винної особи у сумі виплаченого страхового відшкодування, але у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15.

Відповідно до приписів статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як передбачено полісом № АЕ/4396476, розмір франшизи становить 0 грн., у зв'язку з чим вартість відшкодування, яка повинна бути виплачена відповідачем становить 8 511,54 грн.

Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" про стягнення шкоди у розмірі 8 511,51 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Що стосується доводів відповідача, викладених у відзиві, про те, що позивач не звертався до відповідача із претензією, а тому спір виник внаслідок неправильних дій позивача, і судові витрати повинен сплачувати позивач, то суд зазначає наступне.

Так, згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Разом з цим відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Суд зазначає що до позивача, як до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування наземного транспорту (згідно ст. 27 ЗУ «Про страхування») перейшло право в тому числі пред'явити позов до відповідача, як особи, відповідальної за заподіяння збитків. При цьому пред'явлення позову без попереднього звернення з вимогою, є конституційним правом позивача (в даному випадку на обрання незабороненого законом способу захисту прав і свобод).

Таким чином, позивач не був зобов'язаний звертатися безпосередньо до відповідача з вимогою виплатити матеріальне відшкодування та правомірно реалізував своє право шляхом подачі позову до суду (зміст наведених норм також було проаналізовано у Постанові Верховного Суду України від 28.08.2012 по справі № 3-38гс12).

Крім того, в постанові від 15.07.2015 по справі № 910/222/15-г Вищий господарський суд України, розглядаючи аналогічний спір, дійшов висновку про те, що звернення позивача до господарського суду з позовом без досудового врегулювання спору не може свідчити про неправильність дій останнього, внаслідок чого змінив рішення попередніх інстанцій та стягнув судовий збір саме з відповідача по справі.

Враховуючи вищевикладене, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, код 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32, літ А, код 30859524) 8 511,54 грн. страхового відшкодування та 1 218,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 16.01.2016.

Суддя С.О. Турчин