Постанова № 55026796, 11.01.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

11 січня 2016 року Справа № 814/2523/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів головуючий суддя Желєзний І.В. судді Князєв В.С., Біоносенко В.В.. секретар Ткач А.С. розглянувши в судовому засідані адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1, Миколаїв, 54036

доТериторіального управління ДСА України в Миколаївській області, вул. Велика Морська, 41,Миколаїв,54001 Кабінету Міністрів України 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2 провизнання протиправною бездіяльність щодо вирішення питання про збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої заробітної плати за період з 26.10.2014 р. , ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту також - позивач), відповідно до уточнених вимог, звернулася до суду з позовом до Територіального управління ДСА України в Миколаївській області та Кабінету Міністрів України з наступними позовними вимогами:

- визнати бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо не приведення Постанови № 268 від 09.03.2006 р. "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" у відповідність до Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" - неправомірною;

- зобов'язати Кабінет Міністрів України привести Постанову № 268 від 09.03.2006 р. "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" у відповідність Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд";

- визнати неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області щодо ненарахування та невиплати заробітної плати за період з 26.10.2014 р. по 31.12.2014 р. в розмірі, передбаченому ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції з 26.10.2014 р.), та за період з 28.03.2015 р. відповідно до положень ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції від 28.03.2015 р.);

- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області здійснити перерахунок і виплату позивачу заробітної плати починаючи з 26.10.2014 р. по 31.12.2014 р. в розмірі, передбаченому ст. 144 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції з 26.10.2014 р.), та за період з 28.03.2015 р. і в подальшому відповідно до ст. 147 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції від 28.03.2015 р.).

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що відповідно до Закону України "Про прокуратуру" та Закону України "Про судоустрій та статус суддів" її оклад, як помічника судді, починаючи з 26.10.2014 р. повинен становити 30% від окладу судді місцевого суду з застосуванням коефіцієнту 1,3. Проте на вказану дату її посадовий оклад не був змінений та становив 1218 грн. відповідно не були змінені пропорційно й інші нарахування.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.01.2016 року позовну заяву ОСОБА_1 (за її заявою про відкликання частини позовних вимог) залишено без розгляду в частині вимог про: визнання бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо не приведення Постанови № 268 від 09.03.2006 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" у відповідність до Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" та зобов'язання Кабінету Міністрів України привести Постанову № 268 від 09.03.2006 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" у відповідність до Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд".

Відповідачі позовні вимоги не визнали, зазначивши, що нарахування та виплата заробітної плати працівникам апарату судів проводиться відповідно до норм чинного законодавства з врахуванням положень Закону України "Про державний бюджет" та в межах асигнувань на оплату праці, затверджених на утримання відповідних органів, а будь-яких змін до вказаного кошторису в частині окладів працівників апарату суду у період з 26.10.2014 р. по 28.03.2015 р. не надходили, в зв'язку з чим встановлення позивачу посадового окладу у розмірі більшому ніж 1218 грн. було б порушенням бюджетного законодавства.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених вимог, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 працює на посаді помічника судді Ленінського районного суду м. Миколаєва з 17 вересня 2010 р. Посада помічника судді місцевого суду відноситься до 5 категорії посад державних службовців.

Як вбачається з розрахункових листів, з 28.03.2015 р. позивачу нараховується та виплачується заробітна плата з урахуванням посадового окладу в розмірі мінімальної заробітної плати - 1218 грн. 00 коп.

Щодо вимог позивача про визнання неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області щодо ненарахування та невиплати заробітної плати за період з 26.10.2014р. по 31.12.2014р. в розмірі, передбаченому ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції з 26.10.2014р.) та зобов'язання територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області здійснити перерахунок і виплату заробітної плати починаючи з 26.10.2014 р. по 31.12.2014 р. в розмірі, передбаченому ст. 144 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції з 26.10.2014 р.), суд зазначає наступне.

Стаття 43 Конституції України визначає, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Частиною другою статті 33 Закону України "Про державну службу" передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Пунктом 59 ч.5 Розділу XІІ Закону України "Про прокуратури" внесено зміни до ст.144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" наступним абзацом: "При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців".

Відповідно до Розділу XII Прикінцевих положень Закону України "Про прокуратуру" цей Закон набирає чинності через шість місяців з і його опублікування, крім пункту 5 розділу XII (крім підпунктів 3, 5, 8, 9, 20, 42, 49, 63, 67), розділу XIII цього Закону, які набирають чинності з дня наступного за днем його опублікування (Закон опубліковано 25 жовтня 2014 року в офіційному виданні - Голос України 2014, № 206).

Таким чином, зміни до ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статусі суддів" були чинними з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року включно (до набрання чинності Законом України № 1656 від 26.12.2014 "Про забезпечення права на справедливий суд").

Згідно ч.3 ст.133 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Частиною другою статті 8 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті та частиною першою статті 10 цього Закону.

Статтею 13 Закону України "Про оплату праці" визначено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про державну службу" умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" затверджено схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих загальних судів (додаток 47 до Постанови), згідно якої розмір посадового окладу помічника судді складає 601 - 630 грн.

Згідно п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 482 у разі, коли розмір посадового окладу працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів, що фінансуються з бюджету, нижчий ніж визначений законом розмір мінімальної заробітної плати, посадовий оклад установлюється на рівні відповідного розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", мінімальна заробітна плата у 2014 році у місячному розмірі становила 1218,00 грн. Такий же розмір заробітної плати встановлено і на 2015 рік.

Відповідно до ч.1 статті 142 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з ч.1 статті 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади.

Пунктом 8 ч.1 ст.7 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетні кошти використовуються на цілі, визначені бюджетними призначеннями. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (частина друга статті 23 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до статей 21, 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються головним розпорядникам бюджетних коштів, які затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень.

Відповідно до ч.1,2 статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

З 1 січня 2003 року головним розпорядником коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання судів загальної юрисдикції, є Державна судова адміністрація України, яка несе відповідальність за фінансове забезпечення діяльності кожного суду.

Тобто, Державна судова адміністрація України здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів у відставці, а також працівників апарату судів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що нарахування та виплата заробітної плати позивачу за період з 26.10.2014 р. по 31.12.2014 р., виходячи з розміру посадового окладу в 1218,00 грн., здійснена відповідно до норм закону, що регулюють оплату праці працівників апаратів судів, зокрема Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", Закону України "Про державну службу" та постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів".

З приводу визнання неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області щодо ненарахування та невиплати заробітної плати за період з 28.03.2015 р. відповідно до ст. 147 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції від 28.03.2015 р.) та зобов'язання територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області здійснити перерахунок і виплату заробітної плати починаючи за період з 28.03.2015 р. відповідно до ст. 147 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції від 28.03.2015 р.) суд зазначає наступне.

Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік" встановлено, що норми і положення частини першої штаті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету.

Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд", який набрав чинності 29.03.2015, затверджено нову редакцію Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Відповідно цієї редакції матеріальне, побутове забезпечення та соціальний захист працівників судової системи визначаються статтею 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Статтею 147 Закону України № 2453-VI (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") встановлено матеріальне, побутове забезпечення та соціальний захист працівників судової системи.

Розмір посадового окладу помічника судді, посада якого віднесена до п'ятої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 40 відсотків посадового окладу судді місцевого суду.

При цьому згідно з підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" Кабінет Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності Законом має привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом. Закон України "Про забезпечення права на справедливий суд" набрав чинності 28.03.2015 р.

Враховуючи, що вказані видатки не передбачені у державному бюджеті на 2015 рік, пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" було визначено, що норми і положення, зокрема, частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" застосовуються у порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 р. № 644 було внесено зміни в постанову Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" якою затверджено схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих загальних судів відповідно до Закону України № 2453-VI.

Таким чином територіальне управління як розпорядник (одержувач) коштів Державного бюджету України здійснював управління бюджетними асигнуваннями та реалізію бюджетних зобов'язань та платежів за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет.

Тому у відповідача не має юридично обґрунтованих підстав нараховувати та виплачувати посадові оклади у розмірах інших, ніж це передбачено Додатком 47 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів".

Таким чином, колегія суддів вважає, що нарахування та виплата заробітної плати позивачу за період з 28.03.2015 р. виходячи з розміру посадового окладу в 1218,00 грн., здійснена відповідно до норм закону, що регулює оплату праці працівників апаратів судів, зокрема Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", Закону України "Про державну службу", Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" та постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів".

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідачі, які є суб'єктами владних повноважень, повністю довели позицію щодо правомірності своїх дій.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Головуючий суддя І. В. Желєзний

Судді В. С. Князєв

В. В. Біоносенко