Ухвала суду № 55025458, 14.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.01.2016 м. Київ К/800/27247/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Пасічник С.С., Тракало В.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 10.04.2015р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015р. у справі за позовом Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови про стягнення виконавчого збору,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2015 року Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради звернулося до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області з вимогами про скасування постанови про стягнення виконавчого збору ВП №45944225 від 31.01.2015р.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 10.04.2015р. в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015р. апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради залишено без задоволення, постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 10.04.2015р. залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що постанова про стягнення виконавчого збору від 31.01.2015р. за ВП №45944225 є обґрунтованою, оскільки позивачем не надано доказів виконання та поважності причин невиконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова у встановлений державним виконавцем строк.

У касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради просить скасувати судові рішення та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області перебував виконавчий лист №750/6411/15 від 08.12.2014р., виданий Деснянським районним судом м. Чернігова про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради нарахувати та виплатити з урахуванням проведених виплат ОСОБА_2 недоотриману суму грошової щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, передбаченому ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" за періоди з 01.12.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. та з 01.01.2009р. по 05.08.2009р.

На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження Управлінням було проведено перерахунок грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Рішення суду виконано частково в частині перерахунку коштів. Виплата коштів не здійснена боржником у зв'язку з відсутністю бюджетного призначення для виконання судових рішень та спеціального рахунку.

31.01.2015р. державним виконавцем прийнято постанову про стягнення виконавчого збору. Підставою для прийняття зазначеного рішення слугувало невиконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова на підставі якого був виданий виконавчий лист №750/6411/14 від 08.12.2014р.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно зі ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 28 вказаного Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

Підпунктом 3.7.1 пункту 3.7 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5 передбачено, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у ч. 1 ст. 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилено заперечення відповідача щодо порушення строків винесення оскаржуваної постанови та встановлено, що постанова про стягнення виконавчого збору винесена пізніше, ніж на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. Стягнення виконавчого збору є прямим обов'язком державного виконавця згідно із нормами Закону України "Про виконавче провадження".

Суд апеляційної інстанції зауважує, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України "Про виконавче провадження" порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 6 постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010р. № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби".

Доводи скаржника у касаційній скарзі про неврахування судами висновків Верховного Суду України, висловлених у постанові від 24.03.2015р. № 21-66а15, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки у вказаному рішення зазначена позиція ВСУ стосовно передчасності повторного накладення штрафу за невиконання судового рішення.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 10.04.2015р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237-244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя - доповідач В.М. Кочан

судді С.С. Пасічник

В.В. Тракало