Ухвала суду № 55025243, 12.01.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 р.Справа № 816/4588/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Вовченко І.В.,

за участю представника відповідача Мозгового Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2015р. по справі № 816/4588/15

за позовом ОСОБА_2

до Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В. , Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В., Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 04.11.2015 у виконавчому провадженні № 49235543 про відмову у відкритті виконавчого провадження; зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України поновити порушені права ОСОБА_2 шляхом відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом по адміністративній справі № 816/4398/14 від 11.06.2015.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2015 року у справі № 816/4588/15 задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 до головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії. Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В. про відмову у відкритті виконавчого провадження від 04.11.2015 ВП №49235543. Зобов'язано Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вирішити питання про відкриття виконавчого провадження з виконання виданого Полтавським окружним адміністративним судом 11 червня 2015 року виконавчого листа № 816/4398/14 в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач надав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що апеляційна скарга є необґрунтованою, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Просив суд справу слухати за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року у справі № 816/4398/14 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України щодо визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії вимоги позовної заяви задоволено частково, зокрема:

- зобов'язано Міністерство оборони України здійснити ОСОБА_2 перерахунок одноразової грошової допомоги по інвалідності передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі встановленому Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб" від 28 травня 2005 року № 499 виходячи з щомісячного розміру грошового утримання 2 753,50 грн;

- стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 4 000,00 грн.

Судове рішення набрало законної сили 25 травня 2015 року і ОСОБА_2 по справі № 816/4398/14 Полтавським окружним адміністративним судом 11 червня 2015 року видано виконавчий лист.

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 02 листопада 2015 року отримано заяву ОСОБА_2 про прийняття до примусового виконання виконавчого документа та оригінал виконавчого листа по справі № 816/4398/14.

За результатами розгляду вищевказаної заяви головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим О.В. винесено постанову від 04 листопада 2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 49235543 за вказаним виконавчим листом на підставі пункту 8 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки наявні обставини, передбачені Законом, що виключають здійснення виконавчого провадження, а саме - за пред'явленим на виконання виконавчим документом передбачено зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів, що відповідно до вимог Закону провадиться у різний спосіб та строки, а тому підлягає видачі два виконавчих документа із зазначенням тієї частини судового рішення, яка підлягає виконанню.

Не погоджуючись із правомірністю вказаної постанови, позивач оскаржив її до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження є протиправною, підлягає скасуванню та вказує на бездіяльність виконавчої служби по примусовому виконанню рішення суду, яка за Законом покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

За приписами статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пункт 1 частини другої статті 17 цього Закону серед переліку виконавчих документів передбачає виконавчі листи, що видаються судами, які відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до частин першої, другої статті 25 вказаного Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Перелік підстав, за наявності яких державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, викладено у статті 26 Закону № 606-XIV, зокрема пунктом 8 частини першої якої передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

З аналізу Закону України "Про виконавче провадження" суд зазначає, що державний виконавець зобовязаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документу для виконання, якщо виконавчий документ відповідає встановленим законом вимогам і пред'явлений до виконання до уповноваженого органу ДВС.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що із змісту вказаного вище виконавчого листа №816/4398/14, виданого 11 червня 2015 року Полтавським окружним адміністративним судом видно, що у цьому виконавчому документі дійсно передбачено вимоги про зобов'язання вчинити дії та про стягнення коштів, примусове виконання яких провадиться у різний спосіб і строки. Однак, це зумовлено змістом резолютивної частини постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року, на виконання якої видано виконавчий лист. У зв'язку із цим, державний виконавець повинен був керуватись приписами Закону України "Про виконавче провадження" щодо строків і порядку виконання кожної вимоги окремо, а не відмовляти у відкритті виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

В силу ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження є протиправною, підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2015р. по справі № 816/4588/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О.М.Судді(підпис) (підпис) Кононенко З.О. Бондар В.О. Повний текст ухвали виготовлений 16.01.2015 р.