Ухвала суду № 55025215, 12.01.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 р.Справа № 818/3540/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Вовченко І.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

за участю представника відповідача Антоненко Н.Г.,

за участю представника відповідача Король М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Держпраці у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.11.2015р. по справі № 818/3540/15

за позовом ОСОБА_4

до Управління Держпраці у Сумській області третя особа Професійна спілка "Справедливість" Управління державної служби України з питань праці у Сумській області

про скасування наказу, визнання дій неправомірними, поновлення на посаді,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_4, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Сумській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати наказ Управління Держпраці у Сумській області від 10.09.2015 № 89-к про звільнення позивача; зобов'язати відповідача негайно поновити ОСОБА_4 на роботі в Управлінні Держпраці у Сумській області на раніше займаній посаді; стягнути з Управління Держпраці у Сумській області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення - 10.09.2015 по день фактичного поновлення на посаді; стягнути з Управління Держпраці у Сумській області моральну коду в розмірі 5 000 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 24.11.2015 року у справі № 818/3540/15 задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_4 до Управління Держпраці у Сумській області, третя особа: Професійна спілка «Справедливість» Управління державної служби України з питань праці у Сумській області про скасування наказу, визнання дій неправомірними, поновлення на посаді, стягнення коштів. Визнано протиправним та скасувати наказ Управління Держпраці у Сумській області №89-к від 10.09.2015р. Поновлено ОСОБА_4 на посаді головного державного інспектора відділу експертної роботи, ринкового нагляду та надання адміністративних послуг Управління Держпраці у Сумській області. Стягнуто з Управління Держпраці у Сумській області (і.к 39857622) на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_1 (і.к.НОМЕР_1)) суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 5860 грн. (п'ять тисяч вісімсот шістдесят) 40 коп. В задоволенні інших вимог - відмовлено.

Відповідач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача надав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що апеляційна скарга є безпідставною, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представники відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали, просили суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача, представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, 06.08.2015 наказом № 86-к ОСОБА_4 призначено на посаду головного державного інспектора відділу експертної роботи, ринкового нагляду та надання адміністративних послуг Управління Держпраці у Сумській області в порядку переведення до для подальшої роботи відповідно до п. 5 статті 36 КЗпПУ.

12.08.2015 та 18.08.2015 позивачем було подано заяви про надання йому днів невикористаної щорічної відпустки за періоди роботи у територіальному управлінні Держгірпромнагляду України у Сумській області, проте йому було відмовлено (а.с. 11).

28.08.2015 позивачем подана заява про звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

На підставі наказу начальника управління Держпраці у Сумській області від 27.08.2015 № 79-к (а.с. 40) комісією проведено службове розслідування стосовно головного державного інспектора відділу експертної роботи, ринкового нагляду та надання адміністративних послуг Управління Держпраці у Сумській області ОСОБА_4 з метою з'ясування причин його відсутності на робочому місці 20.08.2015, 21.08.2015, 25.08.2015 та 26.08.2015, за результатами якого був складений акт від 03.09.2015 (а. с. 35-39).

Відповідно до змісту акту службового розслідування встановлено, що 20.08.2015, 21.08.2015, 25.08.2015 та 26.08.2015 головний державний інспектор відділу експертної роботи, ринкового нагляду та надання адміністративних послуг Управління Держпраці у Сумській області ОСОБА_4 був відсутній без поважних причин на робочому місці і не виконував свої службові обов'язки, що є порушенням вимог ст. 3 Закону України "Про державну службу", ст. 139 КЗпП України, загальних правил поведінки державного службовця та Регламенту Управління Держпраці у Сумській області, затвердженого наказом від 12.08.2015 № 7-ОД (а.с. 35-39).

Наказом начальника управління Держпраці у Сумській області від 10.09.2015 № 89-к ОСОБА_4 звільнено з посади головного державного інспектора відділу експертної роботи, ринкового нагляду та надання адміністративних послуг за прогул без поважних причин на підставі п. 4 статті 40 КЗпПУ (а.с. 85).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено процедуру звільнення визначену Кодексу законів про працю України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно п.4 до ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України визначено право розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, а саме трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до ст. 43 Кодексу законів про працю України визначено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, працівником органу внутрішніх справ, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обгрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обгрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

В апеляційній скарзі відповідача зазначає, що Управлінню Держпраці у Сумській області не було достовірно відомо про утворення та дію профспілки «Справедливість», а повідомлення від 12.08.2015 року не відповідає вимогам ч. 7 ст. 16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» статус організацій всеукраїнської профспілки чи профспілки іншого статусу визначається статутом цієї профспілки. Про належність до певної профспілки організації, які діють на підставі статуту цієї профспілки, надсилають легалізуючому органу за місцем свого знаходження повідомлення із посиланням на свідоцтво про легалізацію профспілки, на підставі якого вони включаються до реєстру об'єднань громадян. Первинні профспілкові організації також письмово повідомляють про це роботодавця.

Таким чином, вказана норма закріплює вимоги про належність до всеукраїнської чи іншої профспілки організації, які діють на підставі їхніх статутів. Проте, профспілка «Справедливість» Управління Держпраці у Сумській області не належить до всеукраїнської чи іншої профспілки та не входить до складу будь-якої профспілки.

При цьому, Рішенням Конституційного Суду України від 18 жовтня 2000 року № 11-рп/2000 положення ст. 16 вказаного Закону в частині встановлення таких умов легалізації профспілок, які фактично пов'язують початок діяльності створеної з метою забезпечення і захисту інтересів працівників організації як профспілки з моментом її реєстрації у відповідних органах, що рівнозначно вимозі про попередній дозвіл на утворення профспілки, визнано такими, що не відповідають частині третій статті 36 Конституції України.

Законом України від 13 грудня 2001 року № 2886-ІІІ «Про внесення змін до Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» ст. 16 вказаного Закону було викладено в новій редакції, згідно з якою профспілки, їх об'єднання легалізуються шляхом повідомлення на відповідність заявленому статусу залежно від рівня виборної організації, відповідно Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласними, Київським та Севастопольським міськими, районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення) управліннями юстиції. При цьому легалізуючий орган не може відмовити в легалізації профспілки, а лише може запропонувати профспілці надати додаткову документацію, необхідну для підтвердження статусу. Профспілка набуває права юридичної особи з моменту затвердження статуту. Статусу юридичної особи набувають також організації профспілки, які діють на підставі її статуту. Статус організацій всеукраїнської профспілки чи профспілки іншого статусу визначається статутом цієї профспілки. Про належність до певної профспілки організації, які діють на підставі статуту цієї профспілки, надсилають легалізуючому органу за місцем свого знаходження повідомлення із посиланням на свідоцтво про легалізацію профспілки, на підставі якого вони включаються до реєстру об'єднань громадян. Первинні профспілкові організації також письмово повідомляють про це роботодавця.

Таким чином, закон пов'язує початок діяльності профспілки з моменту затвердження статуту профспілки та набуття нею прав юридичної особи, а статус організації профспілки є похідним від статусу спілки, за статутом якої вони діють.

Отже, початок діяльності Профспілки «Справедливість» Управління Держпраці у Сумській області - з моменту затвердження статуту профспілки - на установчих зборах 07.08.2015.

Таким чином, надіслання на адресу керівника Управління Держпраці у Сумській області 12.08.2015 повідомлення про створення профспілки «Справедливість» є моментом легалізації цієї профспілки.

Враховуючи, що на момент звільнення ОСОБА_4 був і є членом виборного профспілкового органу (секретар профспілкового комітету Профспілки «Справедливість» Управління Держпраці у Сумській області), його звільнення відбулося без дотримання вище зазначених норм.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

В силу ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо скасування наказу Управління Держпраці у Сумській області від 10.09.2015 № 89-к про звільнення позивача, зобов'язання відповідача негайно поновити ОСОБА_4 на роботі в Управлінні Держпраці у Сумській області на раніше займаній посад підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.11.2015р. по справі № 818/3540/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О.М.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Кононенко З.О. Повний текст ухвали виготовлений 16.01.2016 р.