Постанова № 55025139, 11.01.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2016р. Справа № 876/4470/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Яворського І.О.,

судді Сапіги В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермер-Сервіс"

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.04.2014р. у справі №813/1977/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермер-Сервіс"

до Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

05.03.2014р. позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фермер-Сервіс" звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача: Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000022200 від 09.01.2014р.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 25.11.2013р. постачальником ТзОВ "Прикарпаття-Інвест" було виписано помилково одну податкову накладну на суму 125471,64грн. у т.ч. ПДВ - 20911,94грн., у той час, коли мали бути виписані три податкові накладні. Позивач також наголосив, що ним було помилково внесено у реєстр виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2013р. податкову накладну №2 від 25.11.2013р., яка не мала місця в реальних подіях, однак фактично позивачем отримано ТМЦ на підставі видаткових накладних, товаро-транспортних та податкових накладних №14,16,17.

За результатами розгляду справи Львівський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки посилання ТзОВ "Фермер-Сервіс" на подання ним 30.12.2013р. до органу доходів і зборів, відповідно до вимог ст.50 ПК України, податкову звітність з податку на додану вартість за листопад 2013р., в якій відкореговано податковий кредит, згідно з податковими накладними №14 від 25.11.2013р., №16 від 26.11.2013р. та №17 від 25.11.2013р., судом до уваги не прийнято, оскільки таке коригування проведено уже після камеральної перевірки.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, апелянт (позивач у справі): ТзОВ "Фермер-Сервіс" оскаржив її в апеляційному порядку. В своїй апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що помилково занесена позивачем та не задекларована постачальником товарів в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна №2 від 25.11.2013р. на суму 125471,64грн. в т.ч. ПДВ в сумі 20911,94грн. не впливала на формування податкового кредиту, сума вартостей поставки у податкових накладних №14, 16, 17 дорівнює сумі вартості поставки зазначеній у податковій накладній №2. Також апелянт зазначає, що п.50.2. ст.50 ПК України не може бути застосовано до спірних правовідносин, оскільки камеральна перевірка є окремим видом перевірки і не належить до документальних планових чи позапланових перевірок.

З урахуванням вимог п.1 ч.1 ст.197 КАС України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегією суддів апеляційного суду встановлено наступне:

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що 30.12.2013р. позивачем було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за звітний період листопад 2013р. і реєстр виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2013р., де методом "сторно" було проведено податкову накладну від 25.11.2013р. №2 (ПДВ 20 911,94грн.), виписану ТзОВ "Прикарпаття-Інвест" та включено податкові накладні №14 від 25.11.2013р. - ПДВ 7000,00грн., №16 від 26.12.2013р. - ПДВ 5833,34грн., №17 від 28.11.2013р. - ПДВ 8078,59 грн.

24.12.2013р. головним державним ревізором-інспектором відділу податкового аудиту ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ Міндоходів у Львівській області Яремко Є.І. на підставі п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75, п.200.10 ст.200 ПК України було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за листопад 2013 року ТзОВ "Фермер-Сервіс".

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №13/22-00/19159234 від 24.12.2013р., у якому зафіксовано, зокрема, наступні порушення податкового законодавства, допущені ТзОВ "Фермер-Сервіс":

1)порушення ведення податкового обліку;

2)заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню і сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 25 Декларації з ПДВ за листопад 2013 року) на загальну суму 20911,94грн., чим порушено п.п.198.6 ст.198, абз.11 п.201.10 ст.201 розділу V ПК України та п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Як випливає зі змісту акту №13/22-00/19159234 від 24.12.2013р., контролюючий орган дійшов висновку, що ТзОВ "Фермер-Сервіс" було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за листопад 2013р. з використанням податкових накладних, які не зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних продавцем товарів/послуг у листопаді 2013р.: ТзОВ "Прикарпаття Інвест" - податкова накладна №2 від 25.11.2013р., сума ПДВ - 20911,94грн. ТзОВ "Фермер-Сервіс" не додано до декларації з ПДВ за листопад 2013р. заяви із скаргою на постачальника - ТзОВ "Прикарпаття-Інвест", яким порушено порядок реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Отже, на думку органу доходів і зборів, платником було завищено податковий кредит за листопад 2013р. на 20911,94грн., що призвело заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 25 Декларації з ПДВ за листопад 2013 року) на суму 20911,94грн.

Позивач, не погодившись із встановленими за наслідками проведеної перевірки порушеннями, надав заперечення на акт перевірки від 24.12.2013р. №13/22-00/19159234. 08.01.2014р. ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області надано відповідь на заперечення №24/22-00, якою висновки акту перевірки були залишені без змін.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, відповідачем 09.01.2014р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000022200, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 26139,93грн., у т.ч. за основним платежем 20911,94грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 5227,99грн.

За наслідками оскарження даного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Львівській області, скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 09.01.2014р. №0000022200 - без змін.

При прийнятті рішення по суті спору суд першої інстанції керувався наступними нормами матеріального права:

Відповідно до вимог п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В силу вимог п.21 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011р. №1492, у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) та копії документів, передбачених пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу. Платники, які подають податкову звітність в електронному вигляді, подають копії таких документів окремо у порядку, визначеному для подання податкової звітності у паперовому вигляді.

Згідно із вимогами п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Відповідно до вимог пункту 11 підрозділу 2 розділу XX ПК України, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

Згідно із вимогами п.50.1 ст.50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

У відповідності до норм п.50.2 ст.50 ПК України, платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки по поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Відтак, суд першої інстанції, встановивши, що 20.12.2013р. позивачем була подана податкова декларація з ПДВ за листопад 2013р., в якій сформовано податковий кредит в т.ч. на підставі незареєстрованої продавцем податкової накладної від 25.11.2013р. на суму 125471,64грн., яка підлягала обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, без подачі зави із скаргою на постачальника - ТзОВ "Прикарпаття-Інвест", прийшов до висновку про те, що уточнююча податкова декларація від 30.12.2013р. з ПДВ за листопад 2013р. (де було проведено методом "Сторно" вищезгадану податкову накладну та включено замість неї три податкові накладні) не може свідчити про самостійне виправлення позивачем помилки у податковій декларації, оскільки виправлення неможливе після проведення камеральної перевірки.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він суперечить нормам матеріального права, з огляду на таке:

Згідно з приписами п.50.1 ст.50 ПК України, у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до п.102.1. ст.102 ПК України, у разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

У відповідності до п.50.2 ст.50 ПК України, платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки по поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Відповідно до п.75.1. ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Таким чином, позивач не був позбавлений права подавати уточнюючий розрахунок по поданій ним раніше податковій декларації, оскільки п.50.2 ст.50 ПК України встановлює заборону лише у разі проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок, а не камеральної перевірки, яка є окремим видом перевірки.

Відтак, колегія суддів вважає, що дії позивача, що проявилися у поданні 30.12.2013р. уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за звітний період листопад 2013р. разом з реєстром виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2013р., де методом "сторно" було проведено податкову накладну від 25.11.2013р. №2 (ПДВ 20 911,94грн.), виписану ТзОВ "Прикарпаття-Інвест" та включено податкові накладні №14 від 25.11.2013р. - ПДВ 7000,00грн., №16 від 26.12.2013р. - ПДВ 5833,34грн., №17 від 28.11.2013р. - ПДВ 8078,59 грн. відповідали чинному законодавству.

Відповідно до вимог п.198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого), у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами п.201.6. ст.206 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому, платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до вимог абз.10 п.201.10. ст.201 ПК України, виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

За приписами п.73.3. ст.73 ПК України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності передбачених цих пунктом підстав, зокрема у разі виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.

Тобто, в порушення наведених норм податкового законодавства, контролюючий орган не надав позивачу можливість уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, а також при виявленні розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних провів не документальну позапланову виїзну перевірку, а камеральну перевірку позивача. Колегія суддів з цього приводу погоджується з доводами апеляційної скарги стосовно того, що під час проведення камеральної перевірки позивача відповідачем не з'ясовувалося питання підтвердження чи не підтвердження податкового кредиту податковими накладними, хоча інших підстав для невизнання податкового кредиту, право на який має платник податків у разі наявності в нього належним чином складених податкових накладних, чинне на той час податкове законодавство не містило.

Положеннями статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись вимогами ст.9 КАС України, суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні адміністративного позову ТзОВ "Фермер-Сервіс" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000022200 від 09.01.2014р., оскільки вважає спірне податкове повідомлення-рішення безпідставним та протиправним.

Відповідно до вимог ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене, суд першої інстанції постановив судове рішення з порушенням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги та досліджені письмові докази спростовують висновки суду першої інстанції, тому колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови і вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити.

Керуючись вимогами ст.ст.160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермер-Сервіс" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.04.2014р. у справі №813/1977/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермер-Сервіс" до Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задоволити.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.04.2014р. у справі №813/1977/14, - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги позивача задоволити.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області від 09.01.2014р. №0000022200.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.О. Яворський

Суддя В.П. Сапіга