Рішення № 55024832, 12.01.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/1784/2016 Головуючий в 1 інстанції - Мирошниченко О.В.

Доповідач - Желепа О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Кабанченко О.А., Рубан С.М.

при секретарі Перетятько А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 серпня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Форос-плюс» про припинення договору поруки, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Артемівського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», в якому просив визнати договір поруки №3 від 21.02.2008 р., укладений між позивачем та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Артемівського відділення Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» припиненим з моменту укладання додаткової угоди №1 від 21.10.2008 р. до договору кредиту №45-05/18 від 21.02.2008 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Артемівського відділення Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» (надалі - Банк) та TOB «Форос-плюс».

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 15 січня 2015 року у справі №219/6226/2014-ц цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Форос-плюс», про припинення договору поруки передано до Голосіївського районного суду м. Києва за підсудністю.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що 21 лютого 2008 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Артемівського відділення Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» та TOB «Форос-плюс» було укладено кредитний договір №45-05/18 зі сплатою 14,5% річних.

У забезпечення виконання кредитного договору №45-05/18 від 21.02.2008 р. між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» був укладений договір поруки №3 від 21.02.2008 р.

Згідно додаткової угоди №1 від 21 жовтня 2010 року, до договору кредиту №45-05/18 від 21.02.2008 року укладеної між Банком та TOB «Форос-плюс» була встановлена комісія за обслуговування кредитної справи TOB «Форос-плюс» в розмірі 4,5 % річних, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, на що він своєї згоди не надавав, що відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України є підставою для припинення поруки.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14.08.2015 року в задоволені позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Форос-плюс» про припинення договору поруки - відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В скарзі вказував на те, що рішення є незаконним, необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що посилання суд на неподання позивачем додаткової угоди № 1 від 21.10.2008 року до договору кредиту №45-05/18 від 21.02.2008 року є безпідставним, оскільки позивач не зміг надати дану угоду, оскільки остання в позивача відсутня. Позивач в позовній заяві заявив клопотання про витребування документів, про те суд в порушення вимог ЦПК України не розглянув дане клопотання та не витребував необхідні документи для розгляду даної справи. Суд безпідставно не взяв до уваги надані позивачем докази, а саме рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28.11.2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 05 березня 2014 року, в яких встановлені обставини що стосуються предмету заявлених позовних вимог. Суд також не задовольнив клопотання про витребування з канцелярії Артемівського міськрайонного суду Донецької області цивільної справи за позовом АКБ «Укрсоцбанк до ТзОВ «Форос-плюс», ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Суд не взяв до уваги п. 5.1 Договору поруки, ч. 1 ст. 559 ЦК України та Постанову № 5 «Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з'явився. Про розгляд справи повідомлений.

Представник банку доводи скарги заперечував, просив залишити рішення Голосіївського районного суду без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 про припинення поруки, суд виходив з того, що позивач не довів настання обставин, які є підставою для припинення поруки, відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України.

Колегія суддів з таким висновком суду не погоджується так як суд не повно встановив обставини справи, які мають правове значення для її вирішення, під час розгляду справи порушив норми процесуального права, які призвели до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення суду.

Згідно вимог ст.ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель-відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 21 лютого 2008 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Артемівського відділення Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» та TOB «Форос-плюс» було укладено кредитний договір №45-05/18 зі сплатою 14,5% річних.

У забезпечення виконання кредитного договору №45-05/18 від 21.02.2008 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Артемівського відділення Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» був укладений договір поруки №3 від 21.02.2008 року.

Згідно договору поруки №3 від 21.02.2008 р. позивач зобов'язався солідарно відповідати за виконання TOB «Форос-плюс» своїх зобов'язань в повному обсязі згідно договору кредиту №45-05/18 від 21.02.2008 р., а саме щодо: повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісії, а також можливої неустойки (пені, штрафів) в розмірі і в випадках визначеним умовами кредитного договору.

Згідно п.2.1.1. договору поруки №3 від 21.02.2008 р. зміст забезпеченого порукою зобов'язання полягає у поверненні кредиту в сумі 1 200 000, 00 (один мільйон двісті тисяч) гривень, згідно графіку погашення відповідно до умов договору кредиту та з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 17 лютого 2012 року, або в інший термін дострокового погашення у випадках, передбачених договором кредиту, сплати процентів за користування кредитом, у розмірі 14,5 % річних та комісії, визначених договором кредиту.

Додатком №1 до договору кредиту було передбачено, що за банківські послуги по наданню кредиту позичальник сплачує кредитору наступні комісії:

- за оформлення кредитної справи для відкриття позичкового рахунку - 10000 грн. без ПДВ. Комісія сплачується разово, після підписання цього договору сторонами до моменту видачі кредиту.

оформлення додаткової угоди до кредитного договору та/або договору забезпечення за ініціативою клієнта - 0.2% від суми заборгованості на день підписання додаткової угоди до кредитного договору, без ПДВ.

Відповідно до додаткової угоди №1від 21 жовтня 2008 року до договору кредиту №45-05/18 від 21.02.2008 року, яка була надана представником банку на вимогу апеляційного суду, укладеної між відповідачем та TOB «Форос-плюс», було введено комісію за ведення кредитної справи позичальника в розмірі 4,5% річних, яка сплачується у національній валюті за курсом НБУ на дату оплати щомісячно до 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нарахована комісія. Вказана додаткова угода позивачем по справі не підписувалась, та останній не надавав згоди на її укладення, як поручитель.

Як випливає з п.2.1 договору поруки №1, укладеного між сторонами, сплата комісій, визначених договором кредиту, є складовою частиною забезпеченого порукою зобов'язання.

Таким чином, апеляційним судом встановлено, що внаслідок підписання додаткової угоди №1 до договору кредиту, якою було введено додаткову щомісячну комісію за ведення кредитної справи в розмірі 4,5% річних, був збільшений обсяг відповідальності поручителя, без його згоди, що відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України є підставою для припинення поруки.

Висновок суду про недоведеність позивачем факту укладення додаткової угоди 22 жовтня 2008 року, без його згоди , колегія суддів не приймає , так як суд порушив вимоги ст. 137 ЦПК України.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що суд розглянув клопотання позивача, яке містилось в позовній заяві про витребування кредитної справи, в якій знаходиться відповідна додаткова угода, а також про витребування іншої цивільної справи з Артемівського міського районного суду Донецької області, в якій також знаходяться докази, на які позивач посилався.

Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28.11.2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 05 березня 2014 року, в яких встановлені обставини, що стосуються предмету заявлених позовних вимог.

Зі змісту ухвали Апеляційного суду м. Києва від 05 березня 2014 року вбачається, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 28 листопада 2013 року позов задоволено.

Визнано договір поруки, №1 від 01.02.2008 року, укладений між ОСОБА_2, Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» Товариством з обмеженою відповідальністю «Форос-плюс», припиненим з моменту укладення додаткової угоди №1 від 21.10.2008 року до договору кредиту №45-05/18 від 21.02.2008 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Форос-плюс».

Судом встановлено, що позивач в даній справі також виступив поручителем за тим же кредитним договором, і він також не надав згоди на введення додаткової комісії банком, внаслідок укладення додаткової угоди № 1 - 21 жовтня 2008 року.

Посилання представника банку на те, що додаткова комісія не є складовою зобов'язань за кредитним договором, а є лише платою за обслуговування кредиту, а тому її збільшення, без згоди поручителя не може призводить до припинення поруки, колегія суддів не приймає, з огляду на те, що поручитель поручився відповідати в тому числі і за сплату комісій, а тому внаслідок нарахування банком щомісячно комісії, в розмірі 4,5 % річних, збільшується обсяг відповідальності поручителя.

Також, колегією суддів встановлено, що представник відповідача до районного суду подав заяву про застосування позовної давності та просив суд відмовити в задоволенні позову на підставі ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, у зв'язку з закінченням 30.04.2013 року строку позовної давності.

Колегія суддів вважає, що в задоволенні такої заяви необхідно відмовити з огляду на таке.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 25 вересня 2012 року у справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Артемівського відділення Донецької області філії ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Артемівського відділення Донецької області філії ПАТ «Укрсоцбанк», треті особи: TOB «Форос-плюс», ОСОБА_2, ОСОБА_3. ОСОБА_1 про розірвання договору поруки, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Артемівського відділення Донецької області філії ПАТ «Укрсоцбанк». треті особи: TOB «Форос-плюс», ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1, про розірвання договору поруки, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Артемівського відділення Донецької області філії ПАЇ «Укрсоцбанк», треті особи: TOB «Форос-плюс», ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_1 про розірвання договору поруки, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Артемівського відділення Донецької області філії ПАТ «Укрсоцбанк», треті особи: TOB «Форос-плюс». ОСОБА_2. ОСОБА_3, ОСОБА_4 про розірвання договору поруки, стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3. ОСОБА_1 ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Артемівського відділення Донецької області філії ПАТ «Укрсоцбанк» суму заборгованості за договором кредиту №45-05/18 в розмірі 1112356 грн. 69 коп. У зустрічних позовах ОСОБА_4, ОСОБА_2. ОСОБА_3, ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Артемівського відділення Донецької області філії ПАТ «Укрсоцбанк» про розірвання договорів поруки відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 25.09.2012 року в частині солідарного стягнення боргу скасовано. Ухвалено нове рішення про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3. ОСОБА_1, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором №45-05/18 від 121.02.2008 року по 1112356 грн. 69 коп. з кожного. В решті рішення суду залишене без змін.

Зі змісту вказаних рішень, які були витребувані Апеляційним судом м. Києва , за клопотанням позивача, яке безпідставно не було розглянуто Голосіївським районним судом м. Києва вбачається, що ОСОБА_1 про існування додаткової угоди від 21 жовтня 2008 року, довідався під час розгляду іншої справи, та звернувся за захистом свого порушеного права, подавши позов в лютому 2010 року про розірвання договору поруки, в якому також посилався на збільшення його відповідальності без його згоди.

Суди встановили , що ті обставини на які позивач посилався є правовою підставою для припинення поруки, а не розірвання договору поруки, а тому відмовили в задоволенні його зустрічного позову про розірвання договору поруки.

Після чого, позивач звернувся з даним позовом про припинення поруки в спосіб на який йому вказали суди.

Вказані обставини свідчать про те, що існують поважні причини пропуску позивачем позовної давності, а тому колегія суддів приходить до висновку, що порушене право позивача відповідно до ч.5 ст. 267 ЦК України підлягає захисту.

На підставі викладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що вимоги позивача про припинення поруки є доведеними, його права, як поручителя відповідачем порушені, існували поважні причини пропуску позивачем позовної давності, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог, та скасування рішення районного суду, яке ухвалено за не повно встановлених судом обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 серпня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов ОСОБА_1 про припинення зобов'язань за договором поруки задовольнити.

Визнати поруку ОСОБА_1 за договором поруки № 3 від 21.02.2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк» припиненою з дня укладення додаткової угоди № 1 від 21.10.2008 року до кредитного договору № 45-05/18 від 21.02.2008 року, між АКБ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Форос-плюс».

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: