Ухвала суду № 55024759, 23.12.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 грудня 2015 рокусправа № 804/13178/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гімона М.М.

суддів: Чумака С. Ю. Юрко І.В.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства "ЛЮКС ТРЕЙДИНГ" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2014 року у справі № 804/13178/14 за позовом Приватного підприємства "ЛЮКС ТРЕЙДИНГ" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2014 року Приватне підприємство "ЛЮКС ТРЕЙДИНГ" звернулось із позовом до суду, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002952203 від 07.08.2014 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2014 року у задоволенні даного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішення суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову, оскільки вважає, що вона не ґрунтується на належних та допустимих доказах. Крім цього судом допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та невірно застосовані норми матеріального права.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги вважає, що останню необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Приватне підприємство «Люкс Трейдинг» зареєстроване 29.01.2013р. як юридична особа та перебуває на податковому обліку відповідача. Види діяльності позивача за КВЕД-2010: 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами, 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах, 47.21 Роздрібна торгівля фруктами й овочами в спеціалізованих магазинах, 47.22 Роздрібна торгівля м'ясом і м'ясними продуктами в спеціалізованих магазинах, 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 46.32 Оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами.

Посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Люкс Трейдинг» щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «Денекс» за період січень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 10 липня 2014 року №1479/04-65-22-03/34315591, висновками якого встановлено ряд порушень з боку позивача, зокрема, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 116945 грн. Вказане порушення полягає у безпідставному включенні до податкового кредиту сум ПДВ, включеного у вартість товарів, придбаних від ТОВ «Денекс», оскільки господарські операції із цим контрагентом не мали реального характеру.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, 07 серпня 2014 року ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області, прийнято податкове повідомлення-рішення №0002952203, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 146181,25грн., з яких за основним платежем - 116945грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 29236,25грн.

Не погодившись з такими рішеннями податкового органу, позивач оскаржив їх до суду, правомірність винесення якого і стало предметом розгляду у даній справі.

Крім того встановлено, що ПП «Люкс Трейдинг» у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Денекс», які відбувалися на підставі Договору поставки №3112-13 від 31.12.2013р., укладеного між ПП «Люкс-Трейдінг» (покупець) та ТОВ «Денекс» (постачальник). За умовами договору Постачальник зобов'язується поставляти і передавати в зумовлені строки у власність Покупця певні обсяги паперу А4 80г/м2 (500 арк.), що надалі іменується Товар, а Покупець зобов'язується приймати вказаний Товар та оплачувати за нього встановлену грошову суму на умовах і в порядку, визначеними цим Договором.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено реальність придбання паперу, а тому висновки відповідача про наявність порушень податкового законодавства є правомірними.

Колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з фактичних обставин справи, погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Системний аналіз наведених норм дає змогу колегії суддів дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

В підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано до суду копії наступних документів: договір поставки №3112-13, договір оренди №01027, акт прийому - передачі об'єкта оренди, акт наданих послуг, податкові та видаткові накладні, а також акти прийому - передачі майна та платіжні доручення.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження дійсної реалізації умов договору №3112-13, а саме: докази на підтвердження руху ТМЦ (яким транспортом, на яке місцезнаходження, товарно-транспортних накладних); довіреностей або інших документів на осіб, які приймали участь у прийомі-передачі товару від позивача; документів, які б підтверджували оприбуткування товару на складі (окрім рахунків 28, 631) або подальшої реалізації товару.

Також матеріали справи не містять доказів безпосередньої оплати зазначених ТМЦ, оскільки в копіях платіжних доручень, що наявні в матеріалах справи, в графі призначення платежу міститься зазначення «за товар згідно договору № 0107-13 від 01.07.2013р.», що не відповідає номеру договору по спірним правовідносинам.

Більш того, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що об'єм приміщення складу (загальна площа 49,8 кв.м.), котрий орендував позивач, значно менший аніж необхідний об'єм для зберігання 22572 пачок паперу. Також слід звернути увагу, що продаж канцелярських товарів, зокрема паперу, не є одним з видів діяльності позивача, а у придбанні такої великої кількості паперу для забезпечення власних потреб господарської діяльності з огляду на кількість працюючих на підприємстві та характеру його діяльності, необхідність відсутня.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано жодних допустимих доказів щодо дійсного виконання умов укладеного договору з ТОВ «Денекс», у зв'язку з чим, фактичність та реальність господарських операцій, за наслідками якої позивачем сформовано спірний податковий кредит, не підтверджується належними первинними документами.

Щодо доводів апелянта про необґрунтованість посилань відповідача в Акті перевірки на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Денекс» та на висновки про нікчемність договору, колегія суддів зазначає, що вказані посилання не приймались судом до уваги при оцінці правомірності спірного рішення відповідача.

З урахуванням викладеного, висновок суду першої інстанції про недотримання позивачем у справі необхідних умов для формування податкового кредиту та про правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та відповідає дослідженим у справі доказам.

А відтак, оскільки всі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судом першої інстанції на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, і цим обставинам дана правильна юридична оцінка, колегія суддів вважає, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення в мажах доводів апеляційної скарги не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ЛЮКС ТРЕЙДИНГ" - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2014 року у справі № 804/13178/14 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак

Суддя: І.В. Юрко