Постанова № 55024641, 11.01.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 січня 2016 року № 826/25097/15

Суддя Окружного адміністративного суд міста Києва Келеберда В. І.,розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корона-2000" до Державна податкова інспекція у Дніпровському районі ГУ ДФС м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001982202 та № 0001972202 від 12.06.2015 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Корона - 2000" (далі - ТОВ "Корона - 2000", позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.06.2015 № 0001982202, № 0001972202.

Позов обґрунтовано тим, що висновки акту від 28.05.2015 №23/26-53-22-22-02-26-33444644 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Корона - 2000" з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Салкон-2012» (код ЄДРПОУ 37996449) за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року» є необґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами.

Відповідач заперечував проти задоволення позову заперечував, проте письмових заперечень суду не надав.

В судовому засіданні на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірки ТОВ "Корона - 2000" по взаємовідносинам з ТОВ «Салкон-2012» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за результатом якої складено акт від 28.05.2015 №23/26-53-22-22-02-26-33444644 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 378 122 грн., а саме: у листопаді 2012 року у сумі 72816,00 грн. та у грудні 2012 року у сумі 305306,00 грн.; п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 1286909,00 грн., в т.ч. по періодам: 2012рік у сумі - 1286909,00 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.06.2015:

- № 0001972202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 930 363,00грн (за основним платежем 1286909 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 643454 грн),

- № 0001982202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 567 183 грн (за основним платежем 378 122 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 189061 грн).

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень позивачем податкового законодавства слугували наступні обставини відображені в акті, а саме:

«Як стало відомо зі змісту постанови слідчого з ОВС 1-го відділу КР СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві від 24.03.2015 винесеної за розглядом матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань зв № 32013110000000198 від 02.07.13 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 212, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209 КК України ….. Вироком Автозаводського районного суду м Кременчука Полтавської області від 04.12.14, директора та засновника ТОВ «Салкон-2012» ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України. Таким чином встановлено, що ТОВ «Салкон-2012» зареєстроване без мети здійсненням фінансово-господарської діяльності в інтересах невстановлених слідством осіб, з метою прикриття їх незаконної діяльності та для використання в схемах конвертації безготівкових коштів у готівку».

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Салкон-2012» укладено договори поставки від 07.11.2012 року № 01/11-НП та від 05.12.2012 № 02/11-К.

Позивачем до матеріалів справи надано договір поставки № 02/11-К від 05.12.2012 року, відповідно до умов якого предметом договору є продаж продавцем та закупівля покупцем матеріалів відповідно до специфікації або рахунків-фактур.

На підтвердження факту поставки товару позивачем надано суду копії: специфікацій, видаткових накладних, податкових накладних, висновки санітарно-епідеміологічної експертизи.

Як вбачається з матеріалів справи, договір поставки, специфікації, видаткові накладні № СЛ-0000417 від 17.12.2012 року, № СЛ-0000417 від 17.12.2012 року, № СЛ-0000419 від 19.12.2012 року, № СЛ-0000418 від 19.12.2012 року, № СЛ-0000462 від 25.12.2012 року, № СЛ-0000400 від 12.12.2012 року, № СЛ-0000399 від 12.12.2012 року, № СЛ-0000397 від 12.12.2012 року, № СЛ-0000396 від 12.12.2012 року, № СЛ-0000391 від 11.12.2012 року, № СЛ-0000341 від 05.12.2012 року, № СЛ-0000343 від 05.12.2012 року, № СЛ-0000344 від 05.12.2012 року, № СЛ-0000270 від 28.11.2012 року, № СЛ-0000268 від 28.11.2012 року, № СЛ-0000264 від 27.11.2012 року, № СЛ-0000263 від 27.11.2012 року, № СЛ-0000265 від 28.11.2012 року, № СЛ-0000262 від 27.11.2012 року, № СЛ-0000261 від 27.11.2012 року, № В-00000116 від 07.06.2013 року, № В-00000115 від 07.06.2013 року, № В-00000111 від 05.06.2013 року, № В-00000181 від 21.08.2013 року, № В-00000223 від 23.10.2013 року, № В-00000-179 від 20.09.2013 року, № В-00000222 від 23.10.2013 року, № В-00000181 від 21.08.2013 року, № В-00000116 від 07.06.2013 року та податкові накладні виписані та підписані директором ТОВ «Салкон-2012» ОСОБА_2

Як вказувалось вище, Вироком Автозаводського районного суду м Кременчука Полтавської області від 04.12.14, директора та засновника ТОВ «Салкон-2012» ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України.

Частиною четвертою статті 72 КАС України передбачено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як вказано в Листі ВАСУ від 14.11.2012 р. N 2379/12/13-12 наведеними нормами КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

При цьому, суд вважає за необхідне вказати, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування ним витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Проте у вироку Автозаводського районного суду м Кременчука Полтавської області від 04.12.14, відсутні посилання на незаконність або фіктивність діяльності контрагента за господарськими операціями саме з позивачем в охоплений перевіркою період.

При реальності господарських операцій на підставі укладених договорів обставина, що договір та документи. що підтверджують її виконання від контрагентів оформлені за підписом особи, якої заперечується їх підписання та наявність у нього повноважень як керівника саме по собі не є безумовним та достатнім доказом, що свідчить про отримання платником податків необґрунтованої податкової вигоди.

При встановленні цієї обставини та недоведеності факту невиконання спірних господарських операцій, у отриманні права на податковий кредит та витрат /валових витрат може бути відмовлено у разі якщо податковим органом буде доведено, що платник податку діяв без належної обачності та, виходячи із умов та обставин здійснення відповідної угоди, знав або міг знати про зазначення контрагентом недостовірних відомостей чи про надання документів підписаних особою, що не є керівником контрагента чи про те, що контрагентом по договору є особа, яка не здійснювала реальної підприємницької діяльності та не декларувала свої податкові зобов'язання.

У зв'язку з викладеним суд звертає увагу на відсутність в матеріалах справи доказів непрояву розумної обережності при виборі контрагента позивачем.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Вищого адміністративного суду України, викладені в Ухвалі від 22.01.2015 року № К/800/61510/13

Крім того, матеріалами справи підтверджується подальше використання товарів придбаного позивачем у ТОВ «Салкон - 2012» шляхом його реалізації покупцям ТОВ «Промислові захисні покриття» та ТОВ «Рембудтехнологія».

Факт оплати придбаного товару підтверджується випискою по банківському рахунку, копія якої долучена до матеріалів справи.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок №969), п. 2 Порядку № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача зареєстровані в якості платників податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.

Податкові та видаткові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість. Спірні договори у судовому порядку недійсними не визнавалися.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як свідчать з матеріали справи, юридична особа контрагента позивача на час виконання спірних договорів не була припинена.

З огляду на викладені обставини, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес"АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних спірними контрагентами податкових накладних за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення від 12.06.2015 № 0001982202, № 0001972202 є безпідставними та неправомірними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Корона-2000" підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити адміністративний позов.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.06.2015 № 0001982202, № 0001972202.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда