Постанова № 55023697, 12.01.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2016 р. Справа № 805/4927/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРГАЗ»

до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31 липня 2015 року № 0000382201 та № 0000392201 на загальну суму 9389158 грн. 22 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРГАЗ» заявлено позов до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31 липня 2015 року № 0000382201 в частині суми нарахованого грошового зобов'язання за основним платежем з податку на прибуток на суму 2699455 грн. 13 коп. та за штрафними санкціями на суму 1349727 грн. 57 коп. по фінансово-господарським відносинам позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Статус-Агро» та від 31липня 2015 року № 0000392201 в частині суми нарахованого грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість на суму 3559983 грн. 68 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 1779991 грн. 84 коп. по фінансово-господарським відносинам позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Статус-Агро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рассел».

Позивач вважає, що прийняті на підставі акту перевірки від 13 липня 2015 року № 1256/05-81-22-01/34440221 (надалі - акт перевірки) податкові повідомлення-рішення від 31 липня 2015 року № 0000382201, № 0000392201 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Також позивач зазначає про необґрунтованість висновків податкового органу про відсутність реальних господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Статус-Агро», Товариством з обмеженою відповідальністю «Рассел», зазначаючи про наявність всіх документів, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства, посилаючись на відсутність факту реального здійснення господарських операцій позивача із Товариством з обмеженою відповідальністю «Статус-Агро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рассел».

Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРГАЗ» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 34440221, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 7 липня 2006 року № 653062 та зареєстрований як платник податку на додану вартість з 19 липня 2006 року, свідоцтво № 08501281.

З 22 травня по 6 липня 2015 року відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складений акт від 1256/05-81-22-01/34440221 (надалі - акт перевірки).

За результатами перевірки (висновок акту стор. 45) відповідачем встановлено допущення позивачем порушень податкового законодавства, а саме підпункту 138.1.1 пунктів 138.1, 138.2, 138.7, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого знижено податок на прибуток всього у сумі 2718069 грн. у тому числі за 2013 рік у сумі 14181 грн., за 2014 рік у сумі 2703888 грн. також пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 3579837 грн., у тому числі за лютий 2013 року у сумі 1432 грн., за липень 2013 року у сумі 3749 грн., грудень 2013 року у сумі 9747 грн., за січень 2014 року у сумі 127855 грн., за лютий 2014 року у сумі 432734 грн., за квітень 2014 року у сумі 4925 грн., за жовтень 2014 року у сумі 957973 грн., за листопад 2014 року у сумі 1605680 грн.

За висновками акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рiшення вiд 31 липня 2015 року: № 0000392201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 5369759 грн. 50 коп., з яких за основним платежем у сумі 3579837 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 1789918 грн. 50 коп. за порушення пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України; та № 0000382201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 4707103 грн. 50 коп., з яких за основним платежем у сумі 2718069 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 1359034 грн. 50 коп. за порушення підпункту 138.1.1 пунктів 138.1, 138.2, 138.7, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що 2 грудня 2013 року між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рассел» як продавцем був укладений договір поставки № 0212-13 на товарно-матеріальні цінності, визначені у специфікаціях. Згідно зі специфікацією до зазначеного договору від 2 грудня 2013 року № 3 позивачем придбано вугілля АС (6-13 мм) у кількості 3000 т. на загальну суму 2196936 грн., специфікацією № 5 від 2 грудня 2013 року придбано вугілля АС (6-13 мм) у кількості 3000 т. на загальну суму 2333916 грн., специфікацією № 6 від 2 грудня 2013 року придбано вугілля АШС (0-13 мм) у кількості 5000 т. на загальну суму 2806740 грн., специфікацією № 7 від 2 грудня 2013 року придбано вугілля АО (25-50 мм) у кількості 210 т. на загальну суму 192822 грн. 84 коп., вугілля АМ (13-25 мм) у кількості 345 т. на загальну суму 282020 грн. 94 коп., вугілля АС (6-13 мм) у кількості 140 т. на загальну суму 100336 грн. 32 коп. Згідно з умовами договору позивачем були отримані видаткова, податкова накладна № 7 від 12 січня 2014 року на загальну суму 252647 грн. 64 коп., в тому числі податок на додану вартість 42107 грн. 94 коп., видаткова, податкова накладна № 8 від 21 січня 2014 року на загальну суму 251928 грн. 50 коп., в тому числі податок на додану вартість 41988 грн. 08 коп., видаткова, податкова накладна № 10 від 27 січня 2014 року на загальну суму 251928 грн. 50 коп., в тому числі податок на додану вартість 41988 грн. 08 коп., видаткова, податкова накладна № 19 від 3 лютого 2014 року на загальну суму 322018 грн. 18 коп., в тому числі податок на додану вартість 53669 грн. 70 коп., видаткова, податкова накладна № 20 від 4 лютого 2014 року на загальну суму 375488 грн. 18 коп., в тому числі податок на додану вартість 62581 грн. 36 коп., видаткова, податкова накладна № 21 від 11 лютого 2014 року на загальну суму 160573 грн. 42 коп., в тому числі податок на додану вартість 26762 грн. 24 коп., видаткова, податкова накладна № 22 від 14 лютого 2014 року на загальну суму 195910 грн. 45 коп., в тому числі податок на додану вартість 32651 грн. 74 коп., видаткова, податкова накладна № 26 від 19 лютого 2014 року на загальну суму 584474 грн. 33 коп., в тому числі податок на додану вартість 97412 грн. 39 коп., видаткова, податкова накладна № 27 від 20 лютого 2014 року на загальну суму 429342 грн. 01 коп., в тому числі податок на додану вартість 71557 грн., видаткова, податкова накладна № 28 від 23 лютого 2014 року на загальну суму 160659 грн., в тому числі податок на додану вартість 26776 грн. 50 коп. Також, 3 січня 2014 року між позивачем та ТОВ «Рассел» був укладений договір транспортного експедирування № 03/01-14, відповідно до якого ТОВ «Рассел» зобов'язано виконати доставку до місця призначення вантажу, а саме антрацит, марки АО (25-50 мм). Згідно з умовами договору позивачем були отримані: акт надання послуг № 13 та податкова накладна від 31 січня 2014 року на загальну суму 56428 грн. 03 коп., в тому числі податок на додану вартість 1771 грн. 39 коп., акт надання послуг № 30 та податкова накладна від 28 лютого 2014 року на загальну суму 178365 грн. 30 коп., в тому числі податок на додану вартість 22094 грн. 25 коп., акт надання послуг № 31 та податкова накладна від 28 лютого 2014 року на загальну суму 259910 грн. 23 коп., в тому числі податок на додану вартість 35685 грн. 07 коп., акт надання послуг № 32 та податкова накладна від 28 лютого 2014 року на загальну суму 112955 грн. 21 коп., в тому числі податок на додану вартість 3543 грн. 35 коп. Розрахунки за придбаний товар та отримані послуги підтверджується виписками з рахунку позивача у АТ «Сбербанк Росії» за 21 лютого 2014 року, у відділенні ПУМБ «РЦ в м. Маріуполь» за 6 березня 2014 року, за 11 березня 2014 року, за 20 лютого 2014 року, за 17 лютого 2014 року, за 20 березня 2014 року, за 21 березня 2014 року. Перевезення товару підтверджується залізничними накладними, долученими до матеріалів справи. Факт сплати податку на додану вартість у складі вартості послуг з організації залізничних перевезень підтверджується виписками з рахунку за 11 квітня 2014 року та за 13 березня 2014 року.

Судом також встановлено, що між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Статус Агро» як продавцем був укладений договір поставки від 26 вересня 2014 року № 2609/2014. Відповідно до умов договору ТОВ «Статус Агро» зобов'язується передати у власність позивачу, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити шрот соняшниковий. Згідно зі специфікацією до зазначеного договору від 26 вересня 2014 року № 1 позивачем придбано шрот соняшниковий у кількості 260 тн. на загальну суму 823680 грн., специфікацією № 2 придбано шрот соняшниковий у кількості 250 тн. на загальну суму 902712 грн. 50 коп. Згідно з умовами договору позивачем були отримані видаткові, податкові накладні від 29 листопада 2014 року на загальну суму 879422 грн. 52, в тому числі податок на додану вартість 146570 грн. 42 коп., від 10 жовтня 2014 року на загальну суму 810849 грн. 60 коп., в тому числі ПДВ 135141 грн. 60 коп. Також 30 вересня 2014 року між позивачем та ТОВ «Статус Агро» був укладений договір поставки № 3009/2014. Відповідно до умов договору ТОВ «Статус Агро» зобов'язується продати позивачу, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити товар, а саме олія соняшникова, нерафінована не виморожена (пресова). Згідно зі специфікацією до зазначеного договору від 30 вересня 2014 року № 1 позивачем придбано олію соняшникову, нерафіновану не виморожену (пресова) у кількості 500 тн. на загальну суму 5545000 грн., специфікацією № 2 придбано олію соняшникову, нерафіновану не виморожену (пресова) у кількості 700 тн. на загальну суму 9904293 грн., специфікацією № 3 придбано олію соняшникову, нерафіновану не виморожену (пресова) у кількості 305 тн. на загальну суму 5969322 грн. 75 коп. Згідно з умовами договору позивачем були отримані видаткові, податкові накладні від 12 грудня 2014 року на загальну суму 2614450 грн. 37, в тому числі податок на додану вартість 435741 грн. 73 коп., від 11 грудня 2014 року на загальну суму 7943808 грн. 95 коп., в тому числі ПДВ 1323968 грн. 16 коп., від 29 листопада 2014 року на загальну суму 879422 грн. 52 коп., в тому числі ПДВ 146570 грн. 42 коп., від 10 жовтня 2014 року на загальну суму 810849 грн. 60 коп., в тому числі ПДВ 135141 грн. 60 коп., від 13 жовтня 2014 року на загальну суму 5747836 грн. 10 коп., в тому числі ПДВ 957972 грн. 68 коп. Розрахунки за придбаний товар підтверджується виписками з рахунку позивача у відділенні ПУМБ «РЦ в м. Маріуполь» за 22 жовтня 2014 року, за 15 жовтня 2014 року, за 16 жовтня 2014 року, за 3 грудня 2014 року, за 19 грудня 2014 року, з рахунку позивача у ПАТ «Радикал банк» за 3 грудня 2014 року, за 19 грудня 2014 року, з рахунку «АТ Сбербанк Росії» за 24 жовтня 2014 року.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі - Закон № 996). Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Долучені до матеріалів справи податкові накладні підтверджують право позивача та правильність формування ним податкового кредиту відповідно до норм Податкового кодексу України.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновків відповідача щодо відсутності реального характеру господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Рассел», ТОВ «Статус Агро» стали, зокрема, акт ДПІ у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 25 квітня 2014 року № 376/05-65-15-01 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Рассел» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків-постачальником ТОВ «ІК «Донецький Кряж» контрагентами-покупцями позивачем за період з 1 січня 2014 року по 28 лютого 2014 року, інформаційний лист Головного управління ДФС у Херсонській області від 2 березня 2015 року № 74/21-03-22-04/37364933 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Статус Агро» за серпень - листопад 2014 року. Ухвалою від 14 грудня 2015 року суд витребував у відповідача, в тому числі й зазначені акти звірки, дана ухвала була отримана відповідачем 5 січня 2016 року, однак станом на 12 січня 2016 року виконана не була, до суду надійшли тільки письмові заперечення на позов. Позивач не оскаржує обставини наявності цих акту та інформаційного листа та їх зміст, внаслідок чого суд приймає їх наявність та зміст щодо неможливості проведення зустрічних звірок контрагентів позивача як достовірні.

Суд зазначає, що вищезазначені акт та лист не є перевіркою господарської діяльності контрагентів позивача по взаємовідносинам саме з позивачем. Суд також зазначає, що акти про неможливість проведення зустрічної звірки не є тим самим, що і результати проведеної зустрічної звірки, які є джерелом отримання податкової інформації, що статтею 83 Податкового кодексу України визначене в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації контролюючими органами визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок чи перевірок не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства платником податків. Також вказані матеріали перевірки складені іншими податковими інспекціями та встановлені факти щодо інших юридичних осіб, не можуть слугувати єдиною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання господарських операцій позивачем за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи та не може бути доказом вчинення позивачем незаконної господарської діяльності. Податкове законодавство України не містить в собі таких підствав для збільшення платнику податків грошового зобовязання з податку на прибуток, як наявність висновку податкового органу щодо ознак фіктивності конрагента.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Доказів чи доводів того, що позивачем укладені угоди, які суперечать діючому законодавству, відповідачем не наведено. Суд також зазначає, що Податковий кодекс України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Податковий кодекс України також не зобов'язує платника податків (покупця) перевіряти від яких підприємств та коли отриманий товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем).

Подальше використання придбаного товару та послуг у ТОВ «Рассел» у господарській діяльності позивача відбулося шляхом реалізації товару, що підтверджується вантажно-митними деклараціями від 18 лютого 2014 року № 700120003/2014/02155, від 14 квітня 2014 року № 700120003/2014/004379, від 18 лютого 2014 року № 700120003/2014/002154, від 28 лютого 2014 року № 700130000/2014/002597, від 23 березня 2014 року № 500010003/2014/002426, від 10 березня 2014 року № 500010003/2014/001955. Подальше використання придбаного товару у ТОВ «Статус Агро» у господарській діяльності позивача відбулося шляхом реалізації товару, що підтверджується вантажно-митними деклараціями від 10 жовтня 2014 року № 700050000/2014/001935, від 24 листопада 2014 року № 700050000/2014/002380, від 13 листопада 2014 року № 504010000/2014/002901, від 30 січня 2015 року № 504010000/2015/000256, від 23 лютого 2015 року № 504010000/2015/000474.

Стосовно доводів відповідача в акті перевірки щодо того, що фактичні дати придбання олії соняшникової та дати транспортування відрізняються, залізничні накладні складені раніше, ніж видаткові накладні, суд зазначає наступне. Пункт 3.6 договору № 3009/2014 передбачає, що ризик випадкового знищення та/або пошкодження (псування) Товару переходить до Покупця з дати поставки на Термінал, пункт 3.7. договору визначає, що датою поставки Товару ж/д транспортом вважається дата поставки Товару на Термінал. Таким чином, незважаючи на зазначені умови постачання СРТ (Інкотермс2010), сторонами при укладені договору, було прямо погоджено, що датою поставки є дата поставки товару на термінал. Відповідне застереження не суперечить діючому законодавству і доводить, що факт підписання залізничної накладної раніше за часом, ніж видаткової, цілком відповідає договору, що укладений сторонами і не може свідчити про безтоварність операції. Стосовно доводів відповідача щодо того, що дата підписання видаткової накладної 10 жовтня 2014 року, а ВМД 13 жовтня 2014 року, що не відповідає умовам постачання погодженим сторонами, а саме DAP (кордон України з Республікою Беларусь, станція Хоробочи), суд зазначає, що згідно з письмовими поясненнями позивача, дата на видатковій накладній № 191 була зазначена, 10.10.2014р. помилково замість 13.10.2014 року (дата перетину державного кордону). Суд зазначає, що наявність формальної помилки в первинному документі, не є вирішальною ознакою безтоварності (нереальності) господарської операції, що підтверджується судовою практикою (постанова ВАСУ від 11.02.2015р. по справі № К800/1217/13, від 20.01.2015р. по справі № К/800/15312/13). Стосовно доводів відповідача щодо того, що відсутності у залізничних накладних відомостей про видаткові накладні та рахунки суд зазначає наступне. Угодою про міжнародні залізничні вантажні сполучення, відправник зобов'язаний додати документи, необхідні для виконання митних та інших правил на всьому шляху прямування вантажу, а також у випадку необхідності сертифікату та специфікації. Цією угодою прямо не передбачено, що відправник зобов'язаний вказати у залізничній накладній відомості про видаткові накладні та рахунки. Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 30 лютого 2012 року № 651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа» передбачено, що у графі 44 ЕМД зазначаються відомості про необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення документи. Статтею 43 Митного кодексу України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів. Серед перелічених документів відсутні видаткові накладні та відповідні рахунки до внутрішніх контрактів. Статтею 198 Митного кодексу України передбачено, що органу доходів і зборів в пункті пропуску через державний кордон України згідно зі статтею 335 Кодексу, подаються документи, що містять відомості про товари, достатні для їх ідентифікації та необхідні для прийняття рішення про пропуск їх через митний кордон України. Таким чином представник органу доходів і зборів в момент перетину кордону України, як особа уповноважена законом, визначає достатність документів необхідних для ідентифікації Товару. З огляду на вищевикладене, вимоги відповідача щодо порядку заповнення СМГС, ЕМД не містять правового обґрунтування та не можуть свідчити про безтоварність господарських операцій.

Вищевказані обставини та докази, які суд оцінює у їх сукупності відповідно до статті 86 КАС України, спростовують посилання відповідача щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях. Суд також зазначає, що відповідач ґрунтує свої висновки на припущеннях. Жодного доказу, який би підтвердив висновок податкового органу щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях відповідачем не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірних податкових повідомлень-рішень в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 140837 грн. 39 коп. платіжними дорученнями від 18 листопада 2015 року № 2387 та № 2388.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРГАЗ» до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31 липня 2015 року № 0000382201 у частині суми нарахованого грошового зобов'язання за основним платежем з податку на прибуток на суму 2699455 грн. 13 коп. та за штрафними санкціями на суму 1349727 грн. 57 коп. по фінансово-господарським відносинам позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Статус-Агро» та від 31липня 2015 року № 0000392201 у частині суми нарахованого грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість на суму 3559983 грн. 68 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 1779991 грн. 84 коп. по фінансово-господарським відносинам позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Статус-Агро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рассел» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 31 липня 2015 року № 0000382201 в частині суми нарахованого грошового зобов'язання за основним платежем з податку на прибуток на суму 2699455 грн. 13 коп. та за штрафними санкціями на суму 1349727 грн. 57 коп. та від 31 липня 2015 року № 0000392201 в частині суми нарахованого грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість на суму 3559983 грн. 68 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1779991 грн. 84 коп.

Стягнути з Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРГАЗ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 140837 грн. 39 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 12 січня 2016 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.