Ухвала суду № 55018127, 13.01.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 336/5311/15-к

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження № 11-кп/778/184/16Головуючий у 1-й інстанції Голубкова М.А.Категорія - ст.185 ч.3 КК УкраїниСуддя-доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2016 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого Гончара О.С.,

суддів Дутова О.М., Білоконева В.М.

за участі секретаря Лопух Ю.О.

прокурора Стоматової В.П.

представника потерпілого ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на вирок Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 15 жовтня 2015 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Запоріжжя, зареєстрованого в АДРЕСА_1, фактично мешкає в АДРЕСА_2,

визнано винним і засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.15 ч.3 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

В мотивувальній частині вказаного вироку зазначено, що «досудовим розслідуванням встановлено, що 14.06.2015 р. приблизно о 16 год. ОСОБА_3, маючи умисел, спрямований на таємне викрадання чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, переліз через паркан, яким огороджено територію складів ПСК» ВТП « Універсал» ЗОССТ, яке, розташовано за адресою м. Запоріжжя вул. Кольорова 3, та проникнувши до приміщення господарської будівлі, розташованої за вказаною адресою, таємно викрав майно, яке належить зазначеному підприємству, а саме дверну алюмінієву обшивку, вартість якої згідно заяви, наданої ПСК « ВТП « Універсал» ЗОССТ складає 200 грв.

15.06.2015 р., о 16 год., ОСОБА_3, маючи умисел, спрямований на таємне викрадання чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, переліз через паркан, яким огороджено територію складів ПСК « ВТП» Універсал» ЗОССТ, розташований за адресою м.Запоріжжя вул. Кольорова 3, та проникнувши до приміщення господарської будівлі, розташованої за вказаною адресою, намагався таємно викрасти майно. Яке належить зазначеному підприємству, а саме: дверні алюмінієві обшивки в кількості 7 шт. вартість яких згідно довідки вартості спричиненої матеріальної шкоди складає 1722 грв., але не довів свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, через те, що був зупинений працівниками охорони зазначеного підприємства».

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за

ч.3 ст.185 КК, як таємне викрадАння чужого майна, поєднане з проникненням у сховище, вчинене повторно;

ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК, як таємне викрадАння чужого майна, поєднане з проникненням у сховище, яке не було доведене до кінця з причин, які не залежали від волі винного, вчинене повторно.

Йому призначено покарання за (далі мовою оригіналу із збереженням автентичної орфографії)

«ч.3 ст 185 КК України -3 роки позбавлення волі;

ч.2 ст 15 ч.3 ст.185 КК України - 3 роки 2 міс позбавлення волі.

Згідно ч.1 ст 70 КК України _ при сукупності злочинів суд, призначивши покарання за кожний злочин окремо, визнає остаточно покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань, остаточно засудженому ОСОБА_3 призначається покарання шляхом повного поглинання меш суворого по покарання більш суворим у виді 3 роки 2 мес. позбавлення волі.

У порядку ст 75 КК України звільни ти засудженого від відбуття покарання строком на 2 роки з покладанням на нього обов»язків періодично з»являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію згідно ст. 76 КК України».

Вирішено питання речових доказів, судових витрат та запобіжного заходу.

В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального законодавства і кримінального закону, вимагав скасувати вирок суду із призначенням нового розгляду у суді першої інстанції. При цьому прокурор виходить з того, що суд фактично не зазначив у своєму вироку, які обставини ним встановлено і у вчиненні яких дій він визнав винним ОСОБА_3 Крім того, обвинуваченому було призначено покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину і особі останнього. Адже було вчинено два тяжких злочини, шкоду в повному обсязі не відшкодовано. Обвинувачений раніше неодноразово судимий за скоєння корисливих злочинів.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши прокурора, яка підтримала доводи і вимоги апеляційної скарги обвинувачення; обвинуваченого і представника потерпілого, які заперечили проти доводів і вимог апеляційної скарги, вважаючи вирок суду законним і обґрунтованим; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з вимогами п.2 ч.3 ст.374 КПК у мотивувальній частині вироку, окрім іншого, зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

У п.13 постанови Пленуму ВСУ від 29.06.1990 року №5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» звернуто увагу судів на те, що вирок, постановлений іменем України, є найважливішим актом правосуддя і до його постановлення належить підходити з винятковою відповідальністю. Вирок повинен бути викладений офіційно-діловою мовою, юридично грамотно, з коротким, точним і ясним описом обставин справи, результатів дослідження доказів і висновків суду.

Зазначених вимог закону та приписів постанови Пленуму ВСУ районний суд не виконав.

Так, зазначаючи в мотивувальній частині оскаржуваного вироку що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3 скоїв ряд злочинів, суд, разом з тим, не зазначив, які ж такі злочинні дії обвинуваченого було встановлено безпосередньої судом.

Суд в мотивувальній частині оскаржуваного вироку неодноразово зазначив ОСОБА_3, як підсудного. Проте КПК України не передбачає такого правового статусу особи, яка обвинувачується в скоєнні злочину. В резулятивній частині ОСОБА_3 всупереч ч.2 ст.43 КПК зазначено, як засудженого.

Зазначаючи, що обтяжуючих обставин у справі не встановлено, суд не мотивував свого рішення щодо невизнання такою обставиною «рецидив злочину», який передбачений п.1 ч.1 ст.67 КК.

Застосувавши до ОСОБА_3 положення ст.75 КК і звільнивши його від відбування призначеного покарання, суд не мотивував такого свого рішення в мотивувальній частині вироку.

Зазначивши в мотивувальній частині вироку, що ОСОБА_3 «за місцем проживання характеризується», суд, разом з тим, не зазначив як же ж обвинувачений характеризується (позитивно чи негативно).

Дії ОСОБА_3 суд кваліфікував, як «викрадання», проте ст. 185 КК, не передбачає такої кваліфікації.

Резулятивна частина вироку також містить ряд недоліків, які роблять фактично неможливим виконання вироку суду.

Так, суд визначив за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК покарання «3 роки 2 міс позбавлення волі», а остаточно «3 роки 2 мес. позбавлення волі». Проте, ні санкція ч.3 ст.185 КК, ні ст.73 КК не передбачають обчислення строків покарання в «мес.» та «міс».

Визначаючи остаточне покарання на підставі ст.70 КК, суд не зазначив обраний ним спосіб складання призначених ним покарань, оскільки ним безпідставно перелічено в резулятивній частині всі можливі способи складання покарань.

Звільняючи обвинуваченого від призначеного йому покарання на підставі ст. 75 КК, суд всупереч наведеній нормі закону не зазначив чи обрано ним іспитовий строк.

Судова колегія звертає свою увагу на те, що вирок суду складено на вкрай низькому професійному рівні з багатьма русизмами, морфологічними та граматичними помилками. Так судом у вироку зазначено:

-признав свою вину;

-доходить до висновку;

-розкаювається;

-строго не карати;

-у количестві;

-сохранність;

-из`ято;

-меш суворого;

-звільни ти;

-по покарання;

-ст.185 ч.3 и ч.2 ст.15 ч.3 185 КК;

-суду поясни в;

-викрадання;

-причинено шкоду та інш.

За таких обставин вирок суду за жодних обставин не можна визнати законним і обґрунтованим. Усунути під час апеляційного розгляду всі вищенаведені недоліки під час апеляційного розгляду є неможливим. В зв'язку з чим, вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

Через те, що на час апеляційного розгляду районним судом, а відтоді й апеляційним судом, так і не було встановлено, у вчиненні яких протиправних діянь визнано винним ОСОБА_3, - апеляційний суд не в змозі вирішити питання про достатність призначеного обвинуваченому покарання, його відповідність тяжкості злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_3 і особі останнього. В зв'язку з наведеним, судовою колегією дане питання не вирішувалось. Воно підлягає розгляду лише у випадку встановлення судом винуватості ОСОБА_3 у пред'явленому йому обвинуваченні.

Керуючись ст. ст. 404, 407, 419 КПК колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 15 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_3 у цій справі скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в іншому складі суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар О.С.Дутов О.М.Білоконев В.М.