Ухвала суду № 55018018, 13.01.2016, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/220/15-ц 2-п/335/6/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2016 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Гашук К.В., при секретарі Лєдовій А.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки, -

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2015 року, позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки, задоволено.

01 грудня 2015 року ОСОБА_1, в особі представника ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про перегляд заочного рішення від 19 червня 2015 року.

В якості підстав для скасування заочного рішення вказує те, що рішення суду було ухвалено у відсутність відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3, у звязку з тим, що вони належним чином не були повідомлені про час та місце розгляду справи, а про прийняте рішення заявник дізналася від відділу державної виконавчої служби Орджонікідзевського району, що не дозволо їй реалізувати свої процесуальні права, чим порушено принцип змагальності сторін.

Крім того, заявник зазначила, що при розгляді справи судом не враховані всі обставини, які мають важливе значення для правильного вирішення справи, а тому вважає, що обставини, наведені нею у заяві про перегляд заочного рішення можуть мати істотне значення для правильного вирішення справи.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просить суд переглянути заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2015 року по справі за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки.

В судове засідання ОСОБА_1 не зявилась, її представник ОСОБА_2 в удовому засіданні заяву про перегляд заочного рішення підтримав, просить суд скасувати заочне рішення суду та призначити справу до розгляду в загальному порядку.

Представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в судовому засіданні просить суд заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення, з підстав, які зазначені у письмових запереченнях на заяву.

ОСОБА_3 в судове засідання не зявився, належним чином повідомлявся про розгляд заяви про перегляд заочного рішення, причини неявки суду не повідомив.

Вивчивши матеріали цивільної справи, заслухавши пояснення учасників процесу, суд вважає, що заява про перегляд заочного рішення підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 232 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не зявився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до розяснень Верховного Суду України (лист від 01.05.2007 року „Практика ухвалення та перегляду судами заочних рішень у цивільних справах) зі змісту ст. 232 ЦПК випливає, що скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе у випадку встановлення судом двох обставин: відповідач не з'явився в судове засідання, в якому ухвалено заочне рішення, та не повідомив про причини неявки з поважних причин; докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Правильною є практика тих судів, які скасовують заочне рішення лише за наявності двох підстав, визначених у ст. 232 ЦПК.

Обґрунтовуючи заяву про перегляд заочного рішення представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 не посилається на поважність причин неявки ОСОБА_1 в судові засідання, зазначає тільки ту обставину, що відповідач не була присутня в судовому засіданні 19 червня 2015 року оскільки судову повістку не отримувала, жодного повідомлення або розписки про вручення судової повістки не підписувала, за місцем реєстрації була відсутня з поважних підстав.

При цьому судом неодноразово надсилалися повістки про виклик у судові засідання на адресу відповідача ОСОБА_1: АДРЕСА_1, яка також зазначена у заяві про перегляд заочного рішення, однак конверти із повістками були повернуті до суду із відміткою на довідці „Укрпошта - „в звязку за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України, судова повістка надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням фізичним особам які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик вручений їм належним чином.

Отже, за таких обставин суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, однак, в судове засідання в шосте не зявлялась, що стало підставою для ухвалення судом заочного рішення.

Відповідно до розяснень Верховного Суду України (лист від 01.05.2007 року „Практика ухвалення та перегляду судами заочних рішень у цивільних справах) другу умову слід розуміти таким чином, що відповідач у своїй заяві про перегляд заочного судового рішення посилається на такі обставини та на такі докази на їх підтвердження, що якби вони були відомі суду при ухваленні заочного рішення, суд прийшов би до іншого висновку, ухвалив би принципово інше рішення.

Суд вважає, що зазначені у заяві представником заявника обставини не можуть вплинути на суть винесеного рішення, оскільки відповідно до вимог ст. ст. 229, 232 ЦПК України обставини на які посилається заявник не мають істотного значення для правильного вирішення справи та суду не надані докази, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З пояснень представника заявника, які були надані у судовому засіданні вбачається, що відповідач ОСОБА_1 не погоджується із розрахунком пені,і у звязку з відсутністю відповідачів по справі у судовому засіданні, останні були позбавлені заявити клопотання про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), а також, те, що позивач є неналежним позивачем по справі, оскільки кредитний договір між сторонами було укладено з філією ЗРУ та щодо припинення договору поруки.

Однак, посилання заявника на ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, якою встановлено, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, суд вважає безпідставним, з огляду на те, що відповідно до преамбули даного Закону його дія поширюється на юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, і його норми не можуть бути застосовані до даних правовідносин.

Крім того, зазначення заявником, що у звязку з відсутність відповідачів по справі, вони були позбавлені подати заяву про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), а також, те, що позивач є неналежним позивачем по справі, оскільки кредитний договір між сторонами було укладено з філією, є лише його припущенням.

Як вбачається із розрахунку загальної суми заборгованості за кредитним договором № 1431-068 АП від 02.08.2008 року в іноземній валюті, який міститься на аркушах справи № 5-10, нарахування пені за неналежне виконання зобовязань боржником здійснено у період з 05 грудня 2013 року по 05 грудня 2014 року, тобто у межах річного строку, що відповідає вимогами п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Згідно ст. 28 ЦПК України, здатність мати цивільні процесуальні права та обовязки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

Відповідно до ч.1 ст. 95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходження та здійснює всі або частину її функцій.

У п.п.2.2 Положення про Філію «Запорізьке регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» зазначено, що філія вступає у правові відносини з юридичними та фізичними особами від імені Банку.

Отже, філія «ЗРУ» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не може бути позивачем у справі, а належним позивачем у справі є саме ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Безпідставними також є і твердження заявника щодо припинення договору поруки, оскільки пунктом 3.4 кредитного договору передбачено, що Банк має право зупинити видачу кредитних ресурсів, відмовити позичальнику у продовженні строку дії цього договору, а також вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів, сплати нарахованих процентів по них, неустойки відповідно до умов кредитного договору у наступних випадках: зокрема, позичальник у період дії цього договору, у тому числі якщо позичальник несвоєчасно або не в повному обсязі здійснював зарахування грошових коштів на погашення заборгованості за кредитом або процентам, відповідно до пунктів 3.2, 4.3, 4.4.

Позивач надсилав відповідачам вимоги про дострокове погашення кредиту № 2627 від 18.08.2014 року та № 24 від 06.01.2015 року.

Зазначені вимоги направлялися рекомендованими листами на адреси реєстрації боржників, після чого, 14.01.2015 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, позов з вимогами до поручителя було подано до закінчення шестимісячного строку з моменту вимоги про дострокове повернення кредиту, тому підстави для припинення договору поруки відповідно до вимог ч. 4 ст. 559 ЦК україни відсутні.

Оскільки обставини на які посилається заявник не мають істотного значення для правильного вирішення справи та суду не надані докази, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, а також суду не було надано доказів на підтвердження поважності причин неявки в судове засідання ОСОБА_1, суд вважає, що підстави для скасування заочного рішення відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 231 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заяву ОСОБА_1, в особі представника ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення слід залишити без задоволення.

Водночас, суд також розясняє, що відповідно до ч. 4 ст. 231 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст. ст. 209, 210, 231-232 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2015 року - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Відповідно до ст. 231 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Вступна та резолютивна частини ухвали виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 13 січня 2016 року.

Суддя: К.В. Гашук