Вирок № 55017057, 16.01.2016, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

№263/8660/15-к

№1-кп/263/100/2016

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2016р. Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області в складі:

головуючого судді Томіліна О.М.,

при секретарі Григорьєвій О.В.,

за участю прокурора Балджи О.М.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який народився в м.Донецьку, громадянина України, не працюючого, не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 у перших числах травня 2015 року, умисно, переслідуючи мету незаконного придбання та зберігання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, знаходячись біля ринку «Соловки» у Ленінському районі м. Донецька, незаконно придбав (купив) у малознайомого йому чоловіка дві бойові гранати: «Ф-1» та «РГД - 5», за ціною 300 грн. кожна, для особистих цілей. Вказані гранати він поклав під заднє сидіння автомобіля ГАЗ 3110 5801 у кузові сірого кольору, д.н. НОМЕР_1, яким він користувався за довіреністю та став незаконно зберігати вказані боєприпаси. 15.05.2015 ОСОБА_2 на вказаному автомобілі поїхав з м. Донецька у м.Маріуполь. 19.05.2015 приблизно о 17:50 год. автомобіль ГАЗ 3110 5801 (д.н. НОМЕР_1) під керуванням ОСОБА_2, який рухався по вул. Покришкіна у Жовтневому районі м. Маріуполя, з метою перевірки був зупинений військовослужбовцями військової частини Національної гвардії України №3057, які здійснювали патрулювання у м. Маріуполі на предмет виявлення противоправних дій терористичного характеру та незаконного зберігання зброї та боєприпасів. Після чого, того ж дня о 20.25 годин працівниками міліції Жотвневого РВ ММУ ГУМВС України в Донецькій області, при огляді місця події біля будинку 102 по вул. Покришкіна в Жовтневому районі м. Маріуполя, були виявлені та вилучені з автомобілю ГАЗ 3110 5801 (д/н НОМЕР_1) граната «Ф-1» та граната «РГД-5», які ОСОБА_2 незаконно зберігав у вказаному автомобілі без передбаченого законом дозволу, та які відноситься до групи бойових припасів.

Зазначені дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.263 КК України, як незаконне придбання, зберігання боєприпасів, без передбаченого законом дозволу.

16 січня 2016 року між прокурором Маріупольської місцевої прокуратури №1 Балджи О.М., якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, та ОСОБА_2 в порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469 та 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно з даною угодою прокурор та ОСОБА_2 дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст.263 КК України, обвинувачений ОСОБА_2 у повному обсязі сформульованого обвинувачення беззастережно визнав свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення та зобов'язався безумовно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні. Обвинувачений та прокурор дійшли угоди про те, що кожен з них не заперечує проти визнання судом обвинуваченого ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 263 КК України та призначення ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст. 263 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбуття покарання з випробувальним терміном на 3 роки.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 такі обов'язки:

1) не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

2) повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені ОСОБА_2

Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_2 узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні провину визнав повністю, просив вказану угоду затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому беззастережно визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, дав згоду на застосування узгодженого виду та міри покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди.

Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до правил ст.ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_2 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокуратурою та обвинуваченим ОСОБА_2 відповідають вимогам КПК та КК України, суд, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.

За таких обставин суд вважає доведеним в підготовчому судовому засіданні те, що ОСОБА_2 незаконно придбав та зберігав бойові припаси, без передбаченого законом дозволу, тому його дії вірно кваліфіковані за ч.1 ст.263 КК України, за якою належить призначити йому узгоджену сторонами угоди про визнання винуватості міру покарання.

Згідно з ч. 11 ст. 182 КПК України, застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Під час розгляду даного кримінального провадження в суді заставодавець адвокат ОСОБА_1 заперечував проти звернення судом на виконання вироку суми в частині оплат витрат, пов'язаних із залученням експерта, на внесену ним заставу.

На вимогу ст.124 КПК України суд стягує з ОСОБА_2 на користь держави документально підтвердженні витрати, пов'язані із залученням експерта в сумі 768 грн.

Відповідно до акту від 02.06.2015р. гранати Ф1 серійний номер 386-1-59-Т, РГД-5 серійний номер 142-81-Т з двома запалами УЗРГМ 386-70-75, 386-П-38-70 знищені.

Відповідно до ст.100 КПК України суд вирішує питання про долю речових доказів, враховуючи позицію з цього приводу прокурора та обвинуваченого.

Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

Затвердити угоду від 16 січня 2016 року про визнання винуватості між прокурором Маріупольської місцевої прокуратури №1 Балджи О.М. та ОСОБА_2.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, і призначити йому узгоджену сторонами угоди про визнання винуватості від 16 січня 2016 року міру покарання за ч.1 ст.263 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбуття покарання з випробувальним терміном на 3 роки.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 такі обов'язки:

1) не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

2) повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Запобіжний захід засудженому в вигляді застави, визначеної ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 травня 2015 року в сумі 36540 грн. та внесеної 23 травня 2015 року, після набрання вироком законної сили - скасувати, повернувши заставодавцю ОСОБА_1 суму застави у розмірі 36540 грн., що була внесена на розрахунковий рахунок НОМЕР_5, отримувач: ГУДКСУ в м.Києві, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м.Києві, код отримувача 26268059, МФО 820019 (квитанції ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» НОМЕР_4 від 23.05.2015 року (операційний час 14:07).

В строк відбуття покарання ОСОБА_2 зарахувати термін його утримання під вартою у Маріупольському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області з 19.05.2015 року по 25.05.2015 року, в порядку, визначеному ст.72 КК України.

Арешт, накладений 20 травня 2015 року ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області на автомобіль ГАЗ 3110 5801, д/н НОМЕР_1, - скасувати, залишивши вказаний транспортний засіб в користуванні ОСОБА_2

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави України судові витрати за проведення НДЕКЦ при ГУМВСУ в Донецькій області судової вибухотехнічної експертизи №695 від 02.06.2015р. в сумі 768 грн.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд міста Маріуполя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя О.М.Томілін