Рішення № 5501504, 25.05.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/15625.05.09 За позовом Компанії «Юнайтед Авіейшен Сервісес»(United Aviation Services) до Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія»

про стягнення 3 720 267,75 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Мороз А.В. (довіреність № б/н від 17.12.2008 р.),

Коломієць Є.В. (довіреність № б/н від 17.12.2008 р.)

Від відповідача не з"явилися

СУТЬ СПОРУ:

Компанія «Юнайтед Авіейшен Сервісес»(United Aviation Services) (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія»про стягнення 3 720 267,75 грн. заборгованості відповідно до Агентського договору № UCA/C-411-05 від 06.12.2005 р.

Вищезазначена сума включає в себе: суму основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 3416138,49 грн., що є еквівалентом 406337,49 доларів США та 28916,59 Євро на момент подання позовної заяви за офіційним курсом НБУ (100 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на 16.03.2009 р. становить 770,00 грн., а 100 Євро 993,685 грн.), суму пені у розмірі 219616,63 грн., що є еквівалентом 25962,14 доларів США та 1981,79 Євро на момент подання позовної заяви за офіційним курсом НБУ, суму трьох відсотків річних у розмірі 84512,63 грн., що є еквівалентом 10044,70 доларів США та 721,40 Євро на момент подання позовної заяви за офіційним курсом НБУ.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач послуги, визначені у спірному договорі надав, проте, відповідач в порушення умов договору зобовязання щодо оплати таких послуг не виконав в повному обсязі. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, повязані з розглядом цієї справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2009 р. порушено провадження у справі № 39/156 та призначено справу до розгляду на 10.04.2009 р.

06.04.2009 р. представник позивача через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав заяву про збільшення позовних вимог № б/н від 06.04.2009 р., відповідно до якої суми позовних вимог щодо основного боргу, інфляції, трьох відсотків річних та пені, зазначені у позовній заяві, просив стягнути у доларах і євро.

Представник відповідача не зявився в судове засідання 10.04.2009 р., вимоги ухвали суду від 10.04.2009 р. не виконав.

Представники позивача в судовому засіданні 10.04.2009 р. подали документи на виконання вимог ухвали суду від 20.03.2009 р.

Позивачем разом з позовною заявою була подана до суду Заява про вжиття заходів забезпечення позову № б/н від 16.03.2009 р., відповідно до якої позивач просив суд накласти арешт на майно та на грошові кошти відповідача в межах позовних вимог (надалі Заява).

Відповідно до п. 10 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, подане разом із позовною заявою або викладене в цій заяві, може бути розглянуто під час підготовки справи до розгляду в порядку ст. 65 ГПК України, а також, і в процесі розгляду судом господарської справи, в тому числі за результатами судового засідання, в якому спір не вирішується по суті.

Приписами ст. 66 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п. 3 РозЧяснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 р. № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предЧявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Згідно п. 1.1 Розяснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову»у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності звязку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможній такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно вищезазначеного Розяснення від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів позовної заяви судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, держави. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір відчужити майно (у т.ч. грошові кошти), на яке позивач просить накласти арешт.

Фактично позивач обґрунтовує необхідність вжиття заходів до забезпечення позову порушенням відповідачем його зобовязань щодо початку поетапного погашення заборгованості у листопаді грудні 2008 року та відсутністю жодних дій з боку останнього станом на час подання позову до суду щодо погашення заборгованості за спірним договором.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову: з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності суд враховує, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном може призвести до незворотних наслідків.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що накладення арешту на грошові кошти відповідача, може унеможливити подальшу господарську діяльність даного господарюючого субєкта, а тому суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2009 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 27.04.2009 р. о 11:40 год.

Представник відповідача не зявився в судове засідання 27.04.2009 р., вимоги ухвал суду від 20.03.2009 р. та від 10.04.2009 р. не виконав.

Представники позивача в судовому засіданні 27.04.2009 р. позовні вимоги підтримали повністю та пояснили з яких підстав заявлено позов.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2009 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 25.05.2009 р. о 15:00 год.

Ухвалою Заступника голови Господарського суду міста Києва від 27.04.2009 р., відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України, строк вирішення спору у справі № 39/156 продовжено на один місяць.

Представник відповідача не зявився в судове засідання 25.05.2009 р., вимоги ухвал суду від 20.03.2009 р., від 10.04.2009 р. та від 27.04.2009 р. не виконав, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку.

Учасники спору вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (абз. 3 п. 3.6 Розяснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Ухвали Господарського суду міста Києва від 20.03.2009 р., від 10.04.2009 р. та від 27.04.2009 р. були направлені відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві та яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно довідки з ЄДРПОУ серії АІ № 420049 станом на 30.03.2009 р. (додана позивачем до матеріалів справи в судовому засіданні 10.04.2009 р.), що підтверджується відміткою на зворотньому боці вказаної ухвали суду, яка здійснена у відповідності до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України (затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75). Отже, відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду судом справи № 39/156.

Причини неявки відповідача в судові засідання 10.04.2009 р., 27.04.2009 р. та 25.05.2009 р. суду не відомі.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 10.04.2009 р., 27.04.2009 р. та 25.05.2009 р. від останнього до суду не надходило.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Представники позивача в судовому засіданні 25.05.2009 р. подали письмові пояснення № б/н від 25.05.2009 р., відповідно до яких суми позовних вимог щодо основного боргу, інфляції, трьох відсотків річних та пені, зазначені у позовній заяві, просили стягнути у доларах і євро з огляду на те, що позивач, який є юридичною особою, зареєстрованою за законодавством Обєднаних Арабських Еміратів, не має окремого розрахункового банківського рахунку в гривні.

Проте, надалі в судовому засіданні 25.05.2009 р. представники позивача подали письмову заяву про уточнення позовних вимог № б/н від 25.05.2009 р., відповідно до якої просили стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 406337,49 доларів США та 28916,59 Євро, суму пені у розмірі 25962,14 доларів США та 1981,79 Євро та суму трьох відсотків річних у розмірі 10044,70 доларів США та 721,40 Євро, в той час як вимоги про стягнення з відповідача індексу інфляції позивачем не заявлялись, а отже в цій частині має місце зменшити розміру позовних вимог

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв у судовому засіданні 25.05.2009 р. вищезазначену заяву позивача про уточнення позовних вимог № б/н від 25.05.2009 р. до розгляду та врахував при розгляді справи нову ціну позову, яка складається з суми основного боргу у розмірі 346589,53 доларів США та 25060,79 Євро, суми пені у розмірі 25962,14 доларів США та 1981,79 Євро та суми трьох відсотків річних у розмірі 10044,70 доларів США та 721,40 Євро.

В судовому засіданні, призначеному на 25.05.2009 р., за згодою представників позивача, оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.12.2005 року між Компанією «Юнайтед Авіейшен Сервісес»(United Aviation Services) (позивач) та Державним підприємством Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія»був укладений Агентський договір № UCA/C-411-05 (надалі - Договір).

Позивач - Компанія «Юнайтед Авіейшен Сервісес»(United Aviation Services) є юридичною особою, зареєстрованою за законодавством Обєднаних Арабських Еміратів, що підтверджується ліцензією на обслуговування № 288, яка у відповідності до п. 7 розЧяснень Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 р. № 04-5/608 «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій», засвідчена консульським відділом посольства України в Обєднаних Арабських Еміратах.

Відповідно до п. 13 Договору, останній складений у відповідності з українським законодавством та підпорядковується йому, будь який спір, який виникає на підставі цього договору, повинен розглядатися у вищому юридичному суді України або, за вибором в суді країни основного місцезнаходження Клієнта (відповідача), в судах країн, де повітряні судна або власність (включаючи банківський рахунок) Клієнта можуть бути затримані або заморожені. Будь яка сторона може звернутися при вирішенні спорів до МКАС при ТПП України.

Згідно ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України іноземні підприємства і організації мають право звертатися до господарських судів згідно з встановленою підвідомчістю і підсудністю господарських спорів за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Іноземні підприємства і організації мають процесуальні права і обов'язки нарівні з підприємствами і організаціями України.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи за участю іноземних підприємств і організацій, якщо місцезнаходження відповідача на території України. підвідомчість і підсудність справ за участю іноземних підприємств і організацій визначається за правилами, встановленими статтями 12 - 17 ГПК України (ч. 2 ст. 124 ГПК).

В даному спорі відповідачем є Державне підприємство Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія», місцезнаходженням якого є Україна, місто Київ (підтверджується довідкою з ЄДРПОУ серії АІ № 420049 станом на 30.03.2009 р.), що згідно ст. 124 ГПК України є підставою для розгляду даного спору в порядку господарського судочинства Господарським судом міста Києва.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 ГПК України якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Станом на час розгляду справи Договір між Україною та Обєднаними Арабськими Еміратами про правову допомогу у господарських справах не укладався.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, які виникають у державі.

У відповідності з Конституцією України в системі судів загальної юрисдикції створюються загальні та спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій. Спеціалізованими судами є господарські, адміністративні та спеціалізовані суди (стаття 19 Закону України від 07.02.2002 р. № 3018-ІІІ «Про судоустрій»).

Виходячи зі статей 21, 22 Закону України «Про судоустрій», Господарський суд міста Києва є місцевим господарським судом, який розглядає справи, що виникають з господарських відносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

На підставі вищевикладеного та приймаючи до уваги п. 13 Договору, суд приходить до висновку, що даний спір являється підсудним Господарському суду міста Києва.

Відповідно до п. 3 РозЧяснення Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 р. № 04-5/608 «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій»господарські суди повинні керуватися вимогами статті 4 ГПК щодо вибору законодавства, яке має застосовуватися у вирішенні господарських спорів за участю іноземного підприємства, організації. Зокрема, ч. 4 ст. 4 ГПК передбачено можливість застосування господарськими судами норм права інших держав у випадках, передбачених законом або міжнародним договором.

Визначаючи українське право (т.т. національне законодавство України) у якості права, якому підпорядковуються права та обов'язки сторін спірного Договору (контракту), суд виходив з наступного:

- статтею 6 Закону України від 16.04.1991 р. № 959 ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність»передбачено, що права та обов'язки сторін зовнішньоекономічних договорів визначаються правом країни, обраної сторонами при укладенні договору або в результаті погодження, а за відсутності такого погодження до зовнішньоекономічних договорів застосовується право країни, де заснована, має своє місце проживання або основне місце діяльності сторона, яка є продавцем, наймодавцем, ліцензіаром тощо;

- відповідно до п. 13 Договору, останній Договір складений у відповідності з українським законодавством та підпорядковується йому.

Таким чином, права та обов'язки сторін спірного договору визначаються українським правом, обраним сторонами при його укладенні.

Відповідно до статті 3 ГПК України мова судочинства визначається статтею 21 Закону України від 28.10.1989 р. № 8312 ХІ «Про мови в Українській РСР». Згідно з цією останньою нормою провадження зі справ за участю сторін, які знаходяться на території України, здійснюється українською мовою, а провадження зі справ, у яких бере участь сторона, що знаходиться на території держави з числа республік колишнього СРСР, - російською (п. 10 п. 3 РозЧяснення Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 р. № 04-5/608 «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій»). Отже, оскільки міжнародний договір між Україною та Обєднаними Арабськими Еміратами про правову допомогу у господарських справах не укладався, а відповідачем по справі є юридична особа, яка знаходяться на території України, провадження у справі здійснюється українською мовою.

Згідно п. 1 Агентського договору № UCA/C-411-05, Таблиці 1 («Послуги») і Таблиці 2 («Розцінки та платежі») до нього, позивач надає відповідачу агентські послуги на території Середнього Сходу, Африки, Азії, Далекого Сходу та країн СНД, Європи, Північної та Південної Америки на умовах визначених даним Договором, а саме послуги з:

- дозволу на проліт та посадку літака;

- забезпечення оплати за навігацію для проведення польоту;

- представництва, координації та підтримки Відповідача під час будь-яких видів наземного обслуговування;

- заправки літаків паливом Jet А-1;

- надання харчування, проживання та транспорту;

- надання послуг літаку, його екіпажу та пасажирам (щодо безпеки);

- комп'ютеризованого планування польотів, синоптичних прогнозів та морських мап;

- надання чартерів;

- менеджменту повітряного флоту (на далі Послуги).

Вартість послуг визначена сторонами в Таблиці 2 до Договору «Розцінки та платежі», та є залежною від виду послуги та території, де вона надається.

Відповідно до пункту Е Таблиці 2 Договору «Розцінки та платежі», позивач зобовЧязаний надавати відповідачу інвойси до оплати за кожен проведений політ.

Згідно пункту С Таблиці 2 Договору «Розцінки та платежі», відповідач зобовЧязаний оплачувати інвойси протягом 14 (чотирнадцяти) днів за надання дозволу, протягом 7 (семи) днів за паливо, наземне обслуговування, а інвойси третіх осіб - з дати інвойсу, виставленого відповідачу позивачем.

Сторони в пункті І таблиці 2 Договору «Розцінки та платежі»визначили банк та його реквізити, куди відповідач зобов'язувався перераховувати надані позивачем послуги, а також валюту розрахунків між сторонами, а саме долар США.

Відповідно до пункту 1.2. Договору, строк дії Договору становить 24 місяці з моменту його підписання сторонами.

06.12.2007 р. сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору, відповідно до змісту якої строк дії Договору було продовжено на 24 місяці, а валютою розрахунків між Сторонами визначено на додаток до долару США, Євро.

Судом встановлено, що починаючи з 28.11.2007 р. та на день подання позовної заяви відповідачем порушуються вищезазначені умови Договору (пункт С Таблиці 2 Договору «Розцінки та платежі») щодо оплати наданих позивачем послуг, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 346589,53 доларів США та 25060,79 Євро (основний борг), що підтверджується наступними інвойсами:

Дата інвойсуНомер інвойсуСума заборгованості

08/02/2008LFN 08-0142 566,23 $

14/02/2008UASF 08-082114 497,98$

15/02/2008LFN 08-022834,54 $

22/02/2008LFN 08-029940,59 $

28/02/2008UASF 08-021047 330,65 $

28/02/2008UASF 08-020848 229,73 $

28/02/2008UASF 08-020938 116,26$

05/03/2008UASF 08-07662 967,84 $

05/03/2008UASF 08-076746 625,51 $

07/03/2008UASH 08-0805/1450,00 $

09/03/2008UASF 08-097917 397,57$

11/03/2008UASF 08-097810 365,95$

27/03/2008UASP 08-1900905,00 $

02/04/2008UASF 08-144213 342,94$

02/04/2008UASF 08-149819 820,73 $

02/04/2008UASF 08-11303 075,71 $

03/04/2008UASF 08-0239278,00 $

07/04/2008UASH 08-1150/1250,00 $

07/04/2008UASH 08-1081250,00 $

10/04/2008UASP 08-2126200,00 $

10/04/2008UASP 08-202680,00 $

10/04/2008UASP 08-2026/А880,00 $

14/04/2008UASH 08-0805/23 029,97 $

18/04/2008UASF 08-153864 155,60$

29/04/2008UASH 08-1150/22 532,72 $

07/05/2008LFN 08-0687 411,01 $

18/07/2008UASP 08-458655,00$

Всього в доларах США346 589,53

28/11/2007UASH 07-3535/23 404,50 Євро

08/02/2008LFN 08-015110,65 Євро

15/02/2008LFN 08 -02311,92 Євро

22/02/2008LFN 08 -03011,92 Євро

04/04/2008UASN 08 - 024721 181,00 Євро

7/05/2008 LFN 08- 069340,80 Євро

Всього в Євро25 060,79

Копії вищезазначених інвойсів знаходяться в матеріалах справи, надалі Інвойси.

11.09.2008 р. відповідачем було направлено на адресу позивача лист № 2132, відповідно до якого останній визнав станом на 10.09.2008 р. заборгованість перед Позивачем в розмірі 346 589,53 доларів США та 25 060,79 Євро та повідомив, що причиною затримки сплати наданих позивачем Послуг за Договором є включення відповідача в «чорний список Євросоюзу», а тому розпочати поетапне погашення зазначеної заборгованості відповідач зможе не раніше листопада - грудня 2008 року.

Проте, на момент звернення позивача з позовною заявою до Господарського суду міста Києва, відповідачем не було вчинено жодних дій, направлених на початок погашення заборгованості у розмірі 346 589,53 доларів США та 25 060,79 Євро за Договором.

Зібрані у справі докази свідчить, що між сторонами по справі укладений договір про надання послуг, а тому саме він та відповідні положення статей глави 63 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) визначають права та обовЧязки сторін зі здійснення передбачених договором послуг та їх оплати. Вищезазначений договір відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 ЦК України є підставою виникнення між сторонами цивільних прав і обовязків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 902 ЦК України встановлює обовязок виконавця надати послугу особисто, а у випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обовязок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобовязання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 якщо у зобовязанні встановлений строк (термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно пункту С Таблиці 2 Договору «Розцінки та платежі», відповідач зобовЧязаний оплачувати інвойси протягом 14 (чотирнадцяти) днів за надання дозволу, протягом 7 (семи) днів за паливо, наземне обслуговування, а інвойси третіх осіб - з дати інвойсу, виставленого відповідачу позивачем. З огляду на зміст позовної заяви, остання містить зазначення граничного терміну сплати кожного із спірних Інвойсів. Судом встановлено, що такі терміни станом на час розгляду в суді справи № 39/156 минули.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі у розмірі 346 589,53 доларів США та 25 060,79 Євро за Договором обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Позивачем заявлено також вимоги про стягнення з відповідача суми пені у розмірі 25962,14 доларів США та 1981,79 Євро та суми трьох відсотків річних у розмірі 10044,70 доларів США та 721,40 Євро.

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пунктом 9 Договору передбачено, що на всі суми, несплачені Клієнтом (відповідачем) вчасно у відповідності з пунктом С Таблиці 2 Договору «Розцінки та платежі», підлягає нарахуванню пеня 0,05% від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 25962,14 доларів США та 1981,79 Євро за період 183 - 184 днів, що не порушує вищезазначені приписи п. 6 ст. 232 ГК України. При цьому загальна сума пені у розмірі 25962,14 доларів США та 1981,79 Євро нараховується позивачем на момент подання позовної заяви за офіційним курсом НБУ (100 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на 16.03.2009 р. становить 770,00 грн., а 100 Євро 993,685 грн.). Граничний термін сплати, сума заборгованості, кількість днів прострочення та сума пені відповідно до кожного спірного Інвойсу наведені позивачем у «Розрахунку пені відповідно до пункту 9 Договору»на стор. 4-5 позовної заяви.

З огляду на наведене та здійснивши перевірку «Розрахунку пені відповідно до пункту 9 Договору», суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 25962,14 доларів США та 1981,79 Євро за період 183 - 184 днів обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення суми трьох відсотків річних у розмірі 10044,70 доларів США та 721,40 Євро нараховуються позивачем на момент подання позовної заяви за офіційним курсом НБУ (100 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на 16.03.2009 р. становить 770,00 грн., а 100 Євро 993,685 грн.). Граничний термін сплати, сума заборгованості, кількість днів прострочення та сума трьох відсотків річних відповідно до кожного спірного Інвойсу наведені позивачем у «Розрахунку 3% річних, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України»на стор. 7-8 позовної заяви.

Отже, враховуючи вищезазначену норму ст. 625 ЦК України та перевіривши «Розрахунок 3% річних, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України», суд прийшов до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 10044,70 доларів США та 721,40 Євро трьох відсотків річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судове засідання не зявився, доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 25500,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 14, 509, 525, 526, 530, 611, 612, 625, 901-903 ЦК України, ст.ст. 173, 230, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3, 4, 22, 33, 34, 43, 49, 66, 75, 82-85, 116, 123, 124 ГПК України, ст.ст. 19, 21, 22 Закону України від 07.02.2002 р. № 3018-ІІІ «Про судоустрій», ст. 6 Закону України від 16.04.1991 р. № 959 ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність», ст. 21 Закону України від 28.10.1989 р. № 8312 ХІ «Про мови в Українській РСР», Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 19/21; ідентифікаційний код 24964464) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Компанії «Юнайтед Авіейшен Сервісес»(United Aviation Services) (ОАЕ, м. Дубай, а/с 54482, Вільна Економічна Зона Аеропорту м. Дубай, будинок U.A.S., реєстровий номер DAFZA CO - 0045) 346589,53 доларів США (триста сорок шість тисяч пятсот вісімдесят девЧять доларів 53 цента) основного боргу, 25962,14 доларів США (двадцять пЧять тисяч девятсот шістдесят два долара 14 центів) пені та 10044,70 доларів США (десять тисяч сорок чотири долара 70 центів) трьох відсотків річних.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 19/21; ідентифікаційний код 24964464) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Компанії «Юнайтед Авіейшен Сервісес»(United Aviation Services) (ОАЕ, м. Дубай, а/с 54482, Вільна Економічна Зона Аеропорту м. Дубай, будинок U.A.S., реєстровий номер DAFZA O - 0045) 25060,79 Євро (двадцять пЧять тисяч шістдесят Євро 79 Євроцентів) основного боргу, 1981,79 Євро (одну тисячу девятсот один Євро 79 Євроцентів) пені та 721,40 Євро (сімсот двадцять один Євро 40 Євроцентів) трьох відсотків річних.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 19/21; ідентифікаційний код 24964464) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Компанії «Юнайтед Авіейшен Сервісес»(United Aviation Services) (ОАЕ, м. Дубай, а/с 54482, Вільна Економічна Зона Аеропорту м. Дубай, будинок U.A.S., реєстровий номер DAFZA - 0045) 25500,00 грн. (двадцять пЧять тисяч пятсот гривень 00 коп.) держмита та 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О.В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 29.05.2009 р.