Вирок № 55014815, 30.12.2015, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа №544/2487/14-к

пров. № 1-кп/544/7/2015

В И Р О К

іменем України

30 грудня 2015 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області

у складі: головуючого - судді Сайко О.О.,

за участі секретаря Костенко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Пирятинського районного суду Полтавської області на вул. Леніна, 41 обвинувальний акт у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) за №12014170290000423 від 16.07.2014, відносно

ОСОБА_1, народження ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця с. Ором Вірменія, вірменина, громадянина України, не одруженого, такого, що має не має утриманців, не працюючого, займається волонтерською діяльністю, освіта вища, участі у бойових діях не брав, урядових нагород, військових чи спеціальних звань не має, не депутата, зареєстрованого у АДРЕСА_1, мешканця АДРЕСА_2, раніше не судимого,

якому органами досудового розслідування висунуто підозру в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі КК України),

із участю сторін кримінального провадження: із боку обвинувачення прокурора Чубика Я..О., потерпілого ОСОБА_2, представника потерпілого ОСОБА_3 із боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_1, захисника обвинуваченого ОСОБА_4,

У С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_1 13.09.2009 року близько 18 год., керуючи автомобілем ВАЗ 21154 д.н.з. НОМЕР_5 у присутності ОСОБА_5, якому було видано доручення на право керування даним транспортним засобом, рухаючись по вул. Леніна з боку м. Києва у напрямку м. Харкова, у с. Велика Круча Пирятинського району Полтавської області, наближаючись до повороту ліворуч, заїзду до будинку № 3 та № 4 вказаної вулиці, проявив неуважність та в порушення вимог п.10.4 Правил дорожнього руху України, який зобов'язує водія, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, дати дорогу зустрічним транспортним засобам та вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України, який зобов'язує водія перед початком руху та будь-якою зміною напрямку руху переконатися, що виконання маневру повороту буде безпечним і не створить небезпеку іншим учасникам руху, перед поворотом ліворуч, не переконавшись у безпеці маневру, та те що він не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не надав дорогу мотоциклу Чизета СZ 350 д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2, який перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, рухався у зустрічному йому напрямку, виїхав на його смугу руху, внаслідок чого створив небезпеку для руху водію мотоцикла та допустив з ним зіткнення.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла Чизета СZ 350 ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з переломом лівої лобної та скроневої кісток лівої вилицевої кістки та забою головного мозку, перелому обох кісток лівої гомілки та лівого стегна, забитої рани лівої чоло-скронево-тімяної ділянки голови та рани правої чоло-скроневої ділянки, садин правої гомілки і правого гомілково-ступеневого суглобу, що згідно висновку судово-медичної експертизи № 202 від 26.10.2009 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя у момент спричинення.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України не визнав, пояснив, що 13.09.2009 року близько 18 години він, керуючи автомобілем ВАЗ 21154, у присутності ОСОБА_5, якому видано доручення на право керування цим транспортним засобом, їхав по вул. Леніна у с. Велика Круча Пирятинського району Полтавської області. Погода була ясною, наближаючись до повороту у двір будинків № 3 та № 4, він увімкнув завчасно поворот та переконавшись, що нікого немає, почав рух. В цей час за 100-150 м обвинувачений побачив мотоцикліста, який рухався із швидкістю близько 100 км/год по основній смузі руху і постійно виляв. Обвинувачений зупинився, пропускаючи мотоцикл біля лінії, що розмежовувала смугу зустрічного руху та смугу розгону, розташовану поряд з автобусною зупинкою, та одразу ж сталося зіткнення. Удар прийшовся у передню ліву частину автомобіля.Перешкод у водія мотоциклу для того, щоб об'їхати автомобіль ВАЗ не було. Після зіткнення обвинувачений вийшов з машини та підійшов до потерпілого, який лежав у кюветі, він був без мотошлема. Вони одразу ж викликали швидку допомогу та слідчо-оперативну групу. Обвинуваченим були надані кошти на лікування потерпілого близько 10000 грн.

Свідок ОСОБА_7, сестра потерпілого, у суді показала, що працює у службі швидкої допомоги та 13.09.2009 року була на зміні. До швидкої надійшов виклик про ДТП, її напарниця виїхала на цей виклик. Пізніше їй повідомили, що її брат ОСОБА_2 потрапив в аварію. Вона поїхала на місце пригоди. На місці було багато людей, міліція, мотоцикл брата лежав біля обочини. Брат отримав тяжку травму. Під час знаходження потерпілого на лікуванні родичами обвинуваченого було надано матеріальну допомогу у сумі близько 7000 грн. Після ДТП стан здоров'я брата погіршився. Зазначила, що брат алкогольними напоями не зловживає.

Свідок ОСОБА_8 у суді пояснив, що бачив як потерпілий ОСОБА_9 у день, коли трапилося ДТП, перебуваючи у кафе «Вест», придбав 100 гр. горілки. Чи випив він придбану горілку він не бачив.

Свідок ОСОБА_10 показала, що в той день, коли сталася ДТП, вона відпочивала у кафе "Вест" с. Велика Круча разом із друзями, до них за столик підсів потерпілий, який запропонував познайомитися. Потерпілий замовив та випив 50 гр. горілки, пізніше замовив у офіціанта ще пиво. Останній приїхав до кафе на мотоциклі. Коли вона поїхала, потерпілий ще залишався в кафе.

Свідок ОСОБА_11 пояснила суду, що в день ДТП працювала на зміні у кафе-барі «Вест» с.Велика Круча. Потерпілий ОСОБА_2 підїхав до кафе на мотоциклі, замовив у неї чай, бутерброд та 50 гр. горілки. Як вживав алкогольні напої вона не бачила, до кафе він приїхав тверезим. Приблизно через годину він сів на мотоцикл та поїхав в сторону військового містечка.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні показала, що була очевидцем ДТП, яке трапилося 13.09.2009. Свідок переходила дорогу по вул. Леніна с.В.Круча, в цей час на зустріч їй в напрямку м.Києва рухався мотоциклом ОСОБА_2, вона з ним привіталася і пішла, раптом почула удар, обернувшись побачила, що посередині дороги стоїть автомобіль, а у кюветі лежав непритомний ОСОБА_2 Потерпілий рухався мотоциклом не на великій швидкості.

Свідок ОСОБА_13 пояснив суду, що в той день він ремонтував у своєму дворі машину та бачив як ОСОБА_2 поїхав на мотоциклі, потім через деякий час знову почув звук мотоцикла і удар, він побіг туди, побачив, що горить мотоцикл, повернувся додому набрав води і потушив його. Мотоцикл відкинуло метрів на 10 від автомобіля ВАЗ, який стояв впівоборота до осі дороги розбитий зліва, потерпілий лежав у кюветі, від нього запаху алкоголя він не чув. Як на нього, судячи із звуку мотора, мотоцикл рухався не на великій швидкості, при цьому свідок бачив, що мотоцикл їхав по прямій лінії. Від місця аварії до кафе «Вест» відстань складає близько 300 м.

Свідок ОСОБА_14, пояснила суду, що в той вечір вона вийшла на вулицю, щоб винести сміття та стала безпосереднім очевидцем аварії. Вона бачила, що мотоцикл під керуванням ОСОБА_2рухався в напрямку м. Києва по своїй смузі руху, а автомобіль ВАЗ здійснював поворот до будинків військового містечка, продовжуючи свій рух. Після удару мотоцикл відкинуло в кювет. Коли вона підійшла, потерпілий лежав увесь у крові, мотошлему на ньому не було. Аварію вона бачила з відстані близько 100 м.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні показав, що 13.09.2009 року він разом із ОСОБА_1 їхав додому по вул. Леніна у с. Велика Круча Пирятинського району Полтавської області. Підїжджаючи до повороту у двір будинків № 3 та № 4, обвинувачений, який керував автомобілем, увімкнув завчасно поворот і побачивши мотоцикліста, який рухався метрів за 100-150 м по зустрічній смузі, призупинився та раптом стався удар. Мотоцикл вдарив автомобіль у ліву сторону та його віднесло на метрів на 10-20 у кювет. Вони викликали швидку, потерпілий лежав у крові та від нього був запах алкоголю, шлему на ньому не було. З того моменту, як вони побачили мотоцикліста, що рухався їм на зустріч до зіткнення пройшло близько 30-40 с. Від удару з мотоциклом машину відкинуло. Зіткнення сталося за 20-30 м від автобусної зупинки. Автобоміль, яким керував обвинувачений, осьову лінію не переїжджав, лише перекрив її на півметра передньою частиною авто.

Свідок ОСОБА_15, вказав, що автомобіль ВАЗ 21154, яким керував обвинувачений, належить йому на праві приватної власності формально, ОСОБА_5 попросив його оформити автомобіль на своє ім'я. При оформленні права власності на автомобіль, на його ім'я також був оформлений поліс страхування цивільно-правової відповідальності. Він видав доручення та передав технічний паспорт на авто ОСОБА_5. Де зараз знаходиться автомобіль йому не відомо. Зазначив, що потерпілий міг їздити по селу мотоциклом зі швидкістю 130 км/год.

Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні пояснив, що у день аварії він йшов на автобусну зупинку с.Велика Круча, щоб дочекатися маршрутки. Коли підходив до зупинки, його обігнав мотоцикліст, який набираючи швидкість, рухався по правій стороні дороги з боку м. Харкова у напрямку м. Києва (по обочині, майже по смузі прискорення), при цьому мотоцикл трохи водило. По зустрічній смузі рухався автомобіль ВАЗ, у якого був увімкнутий сигнал повороту, щоб повернути у напрямку дворів будинків по вул.Леніна. При повороті вліво автомобіль зупинився на розподільчій смузі, щоб пропустити мотоцикліста. Після цього він почув удар та побачив, що мотоцикл вдарив машину в ліву водійську сторону. Мотоцикл рухався із швидкістю 80-100 км/год, відстань від повороту, звідки він виїхав становила 300-400 м, яку він проїхав секунд за 15.

Свідок ОСОБА_17 пояснив суду, що був запрошений працівниками міліції понятим під час огляду місця події ДТП, самого зіткнення транспортних засобів він не бачив. Протокол огляду та всі дані, занесені до нього він прочитав та підтвердив своїм підписом.

Свідок ОСОБА_18, фельдшер невідкладної швидкої допомоги Пирятинської ЦРЛ, підтвердила, що 13 вересня 2009 року вона була на чергуванні. Увечері надійшов виклик про те, що у с. Велика Круча у районі військового містечка сталася ДТП. Під'їхавши на місце побачила, що потерпілий лежав у траві в кюветі, метрів за 2-3 від обочини. Запаху спиртного від потерпілого вона не чула.

Свідок ОСОБА_19, водій швидкої допомоги, показав суду, що того дня на пункт швидкої надійшов виклик про ДТП у с.В.Круча Пирятинського району і він разом із фельдшером поїхали до місця пригоди. Приїхавши побачив, що потерпілий лежав у кюветі по ліву сторону дороги в напрямку Харкова. Потерпілий був без свідомості, запаху алкоголю від нього він не чув.

Свідок ОСОБА_20 у судовому засіданні пояснив, що виїжджав на місце події в складі слідчо-оперативної групи, проводив усі заміри та заносив до протоколу огляду. Перше відтворення обставин ДТП проводилося ним без участі потерпілого, при його проведенні використовувався електронний секундомір.

Незважаючи на невизнання своєї винуватості, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України підтверджується дослідженими у ході судового розгляду доказами.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 пояснив, що 13.09.2009 року він заїхав мотоциклом до кафе у с. Велика Круча Пирятинського району Полтавської області, щоб купити цигарки. Виїхавши з кафе та рухаючись мотоциклом по вул.Леніна у напрямку м. Києва, він побачив сірий автомобіль за 120 м від нього, в 15 м від автобусної зупинки, який рухався ривками. Автомобіль зірвався з місця та переїхавши на сторону його руху, не пропустив його та вдарив у дугу мотоцикла. Після удару нічого не памятає, оскільки втратив свідомість. Рухався потерпілий на мотоциклі Чизета 350 по полосі розгону зі швидкістю 55 км/год. Підтвердив, що мотошлему не одягав, проте алкоголю в той день не вживав і був тверезим.

Наведені показання потерпілого в частині виконання обвинуваченим маневру повороту з порушенням вимог ПДР об'єктивно стверджуються та узгоджуються із сукупністю інших зібраних у кримінальному провадженні доказів, у тому числі показаннями свідка ОСОБА_14, підстав не довіряти якій у суду немає.

За даними протоколу огляду дорожньо-транспортної події від 13.09.2009 року, встановлено, що 13.09.2009 року близько 18 год. 45 хв. по вул. Леніна у с. Велика Круча Пирятинського району Полтавської області стався наїзд автомобіля ВАЗ 21154 на мотоцикл Чизета СZ 350 під керуванням потерпілого ОСОБА_9 (том 1, а.п. 3-5). У протоколі огляду зафіксовані дорожня обстановка, положення транспортних засобів на місці ДТП та отримані транспортними засобами пошкодження.

Наявність у діях водія ОСОБА_1 порушень Правил дорожнього руху, причинний зв'язок між цими порушеннями та подією ДТП, внаслідок якої потерпілому спричинені тяжкі тілесні ушкодження, підтверджені також даними висновків експертів:

-висновком судово-медичного експерта № 202 від 20.10.2009 року, у якому зазначено, що потерпілий ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозковї травми з перелом лівої лобної та скроневої кісток, лівої вилицевої кістки та забою головного мозку, перелому обох кісток лівої гомілки та лівого стегна, забитої рани лівої чоло-скронево-тім'яної ділянки голови та рани правої чоло-скроневої ділянки, ссаден правої гомілки та правого гомілково-ступневого суглобу, що за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечнихдля життя в момент спричинення, що утворилися від дії тупих твердих предметів та при ударі об такі, можливо у строк та обставинах вказаних у постанові слідчого і безпосередньо передуючих госпіталізації при ДТП в якості водія мотоцикла при співударенні з легковиком (том 1, а.п. 40-42);

- висновком судової автотехнічної експертизи №290 від 27.05.2010, згідно якого мотоцикл Чизета СZ 350 безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою був технічно справним (том 1, а.п.155-158);

-висновком повторної комісійної судової транспорно-трасологічної та автотехнічної експертизи №10509/10931 від 31.10.2011, де зазначено, що в даній дорожній обстановці технічна можливість запобігти зіткненю для водія автомобіля ВАЗ 21154 ОСОБА_1 визначалася шляхом виконання вимог п.п. 10.1, 10.4 ПДР України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. Його дії з технічної точки зору знаходяться у причинному зв'язку з виникненням даної пригоди. Висновок судової експертизи містить однозначний висновок щодо наявності невідповідностей дій водія ОСОБА_1 п.п.10.1,10.4 Правил дорожнього руху України та будь-якими іншими доказами не спростований. ( том 3, а.п. 2-21). З іншого боку, за висновком експерта, свідчення водія мотоцикла Чизета СZ 350 ОСОБА_2 в частині вказаного ним розвитку обставин ДТП не позбавлені технічної спроможності.

Суд критично ставиться до показань свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_16, які є знайомими обвинуваченого, та показання яких спростовуються вищенаведеними взаємоузгодженими між собою показаннями потерпілого, свідка ОСОБА_14, яка була безпосереднім очевидцем ДТП і підтвердила, що автомобіль обвинуваченого, здійснюючи поворот вліво, не пропустив мотоцил потерпілого, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, які також підтвердили , що потерпілий рухався не на великій швидкості.

Показання цих свідків (ОСОБА_5, ОСОБА_16) та показання самого обвинуваченого щодо механізму виникнення ДТП спростовуються також висновками судової комплексної транспорно-трасологічної та автотехнічної експертизи №7463/8676 від 26.08.2011 (том 2, а.п. 231-246), повторної комісійної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №10509/10931 від 31.10.2011, якою встановлено, що автомобіль ВАЗ-21154 в момент первинного контакту з мотоциклом Чизета СZ 350 знаходився у русі (том 3, а. п.2-21).

Встановити технічну можливість уникнути зіткнення потерпілим ОСОБА_9 експертним шляхом не представилося за можливе. Однак, навіть за встановлення технічної можливості потерпілого уникнути зіткнення, на думку суду, саме дії водія автомобіля ВАЗ 21154 ОСОБА_1знаходилися у причинному зв'язку з виникненням даної пригоди, який виконуючи маневр повороту створив аварійну ситуацію для інших учасників руху. Тому, суд приходить до висновку, що саме в результаті необережних дій водія ОСОБА_1 виникли суспільно-небезпечні наслідки у виді заподіяних потерпілому тяжких тілесних ушкоджень.

Таким чином, встановлено, що водій ОСОБА_1 під час руху автомобілем, побачивши на безпечній відстані мотоцикліста ОСОБА_9, який рухався по проїзній частині в зустрічному напрямку, та маючи можливість уникнути зіткнення, для чого у нього не було перешкод технічного характеру, не прийняв всіх необхідних мір для зупинки автомобіля, в результаті чого здійснив наїзд на останнього.

Під час дорожньо-транспортної пригоди потерпілий знаходився у стані алкогольного спяніння, про що свідчить аналіз крові на вміст етилового спирта, який показав наявність у крові 0,8 % етилового спирта, при нормі 0,3 % (том 1 а.п.66).

Представник потерпілого заявив про неспроможність цього доказу на підтвердження стану сп'яніння потерпілого у зв'язку з тим, що заклад охорони здоров'я, який проводив цей аналіз не сертифікований на проведення таких досліджень та огляд потерпілого на стан сп'яніння був проведений з порушенням вимог Інструкцій про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів, затверджених МВС, Мінюстом та Мінохорони здоров'я України. Вказані доводи представника потерпілого суд не бере до уваги, оскільки вищевказані Інструкції не регулюють порядок проведення медичного огляду потерпілого внаслідок ДТП для визначення його стану алкогольного або наркотичного сп'яніння. Для визначення такого стану зазвичай проводиться біохімічне дослідження проб крові та сечі випробуваного для якісного та кількісного визначення в його організмі алкоголю та наркотиків. Таке дослідження не вимагає наявності сертифікату і може бути проведено лікарями-психіатрами і невропатологами, а в разі їх відсутності - лікарями інших спеціальностей. Крім того, вживання потерпілим алкогольних напоїв безпосередньо перед ДТП підтвердила у судовому засіданні свідок ОСОБА_10, а свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_11 підтвердили факт їх придбання у цей період.

Доводи обвинуваченого про те, що він не порушував вимог Правил дорожнього руху України, суд розцінює як спосіб захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності. Аналізуючи всю сукупність зібраних доказів по провадженню, суд вважає повністю доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Доводи захисника обвинуваченого щодо недопустимості доказів, отриманих досудовим слідством після закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 286 КК України, суд не бере до уваги. Відповідно до п.8 Розділу ХІ Перехідні положення КПК в ред. 2012 року, допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим Кодексом, визначається у порядку, що діяв до набрання ним чинності.

Кримінальна справа відносно обвинуваченого була порушена та розслідувалась за процесуальними нормами КПК України 1960 року, а з набуттям чинності КПК України 2012 року була зареєстрована як кримінальне провадження у ЄРДР, у зв'язку з чим подальші слідчі дії проводились у відповідності до положень, визначених КПК України 2012 року. Зміст вищевказаного пункту Перехідних положень КПК передбачає, що фактичні дані, здобуті з дотриманням процесуальної форми та умов, установлених КПК 1960 року, мають визнаватися і можуть бути використані як допустимі докази при прийнятті процесуальних рішень під час дії КПК 2012 року. Рішення про відновлення досудового слідства в закритій по факту ДТП справі ухвалене заступником Міністра, начальника ГСУ МВС України, не виходило за межі повноважень, наданих йому КПК в ред.1960 року. Фактичні дані, на підставі яких судом встановлено винуватість обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, були здобуті належним суб'єктом органу досудового розслідування у визначеній процесуальній формі та встановленим способом та порядком збирання доказів відповідно до правил КПК в ред.1960 року. Окремі з них були встановлені під час проведення попереднього судового розгляду кримінальної справи.

Виходячи з положень ст. 337 КПК України (визначення меж судового розгляду) судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Після проведення додаткового розслідування у кримінальній справі та внесення даних про кримінальне правопорушення до ЄРДР, відповідно до норм КПК в ред.2012 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та обвинувальний акт направлений для розгляду по суті. За таких умов суд розглянув кримінальне провадження в межах висутого обвинувачення. Тому процесуальних підстав для закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 на підставі п.6 ч. 1 ст.284 КПК України, суд також не вбачає, як не вбачає підстав для його виправдання на підставі п.2 ч. 1 ст.284 КПК України.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд ураховує тяжкість вчиненого злочину, обставини, що пом'якшують покарання, дані про його особу та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Вчинений обвинуваченим злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України належить до тяжкого злочину.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого у відповідності до ст. 66 КК України, суд визнає часткове відшкодування завданого збитку потерпілому.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не втсановлено.

Враховується особа обвинуваченого, який тимчасово не працює, активно займається волонтерською діяльністю, характеризується позитивно, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря психіатра та у наркологічному кабінеті на диспансерному обліку не перебуває.

. Крім цього, при призначенні покарання, судом враховується груба необережність самого потерпілого, який під час дорожньо-транспортної пригоди знаходився у стані алкогольного спяніння, та який в порушення п.23 г. ПДР під час руху на транспортному засобі - мотоциклі не одягнув мотошолом.

Ураховуючи викладене, наявність обставини, що пом'якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу винного, конкретні обставини справи, його поведінку після скоєння ДТП, керуючись принципом справедливості та індивідуалізації призначення покарання, суд приходить до висновку про можливість обрання обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст. 286 КК і вважає за можливе застосувати відносно нього звільнення від відбування покарання з випробовуванням відповідно до ст. 75 КК України з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК.

На думку суду, саме таке покарання необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_1 додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує грубе порушення Правил дорожнього руху з боку обвинуваченого ОСОБА_1, що спричинило тяжкі наслідки, враховує також поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, те, що останній після скоєння ДТП не притягувався до відповідальності за вчинення правопорушень у сфері безпеки дорожньому руху, та приходить до висновку про призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом на мінімальний строк - один рік.

Потерпілим ОСОБА_2 до судового розгляду пред'явлено позов до обвинуваченого ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди у сумі 100000 гривень, яка полягає у тому, що внаслідок заподіяних йому тілесних ушкоджень він став інвалідом, йому спричинені моральні страждання, які полягають у сильних і тривалих душевних переживаннях, порушення нормальної життєдіяльності, стосунків з оточуючими, неможливості продовжувати трудову діяльність за місцем роботи.

У судовому засіданні потерпілий підтримав позовні вимоги.

Обвинувачений заперечував щодо позову, оскільки винним себе у ДТП не визнав, хоча ним і були відшкодовано частово витрати на лікування потерпілого.

При вирішенні питання цивільного позову суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або матеріальної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого.

Частиною 1 статті 1167 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно приписів ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації , характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Зокрема, ураховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках.

При визначенні розміру шкоди враховуються вимоги розумності та справедливості.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що діями обвинуваченого потерпілому ОСОБА_2 була завдана моральна шкода, яка полягає у фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку із ушкодженням його здоров'я, внаслідок чого отримав інвалідність та у зв'язку з чим кардинально змінився звичайний ритм та спосіб його життя, внаслідок чого він був позбавлений можливості продовжувати трудову діяльність за місцем роботи та реалізувати інші здібності, були порушені стосунки з оточуючими, що вимагають тривалого відновлення.

З урахуванням того, що винними діями водія обвинуваченого ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 було завдано моральної шкоди, така шкода підлягає відшкодуванню самим обвинуваченим.

Відповідно до ч. 2 ст. 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з викладеного та конкретних обставин справи, суд враховує характер та тривалість фізичних та моральних страждань потерпілого внаслідок ушкодження його здоров'я, а також необережність самого потерпілого, який знехтував правилами безпеки та допустив порушення ПДР, тому суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, оскільки вважає, що груба необережність потерпілого, невідповідність його дій Правилам дорожнього руху України в певній мірі також сприяла спричиненню йому тяжких тілесних ушкоджень внаслідок ДТП, в результаті чого йому були завдані моральні збитки.

При визначенні розміру заподіяної моральної шкоди потерпілому та її відшкодування, суд також в усякому разі враховує вимоги розумності і справедливості і вважає, що з врахуванням зазначених обставин позов про відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню частково, в розмірі 10 000 грн.

Приписами ч. 2 ст. 124 КПК установлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Витрати на залучення експерта в даному кримінальному провадженні становлять 12 693,67 грн.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності з вимогами ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирався.

Керуючись ст.ст. 373, 374, 375 КПК України, суд,

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленям права керувати транспортними засобами строком на один рік.

На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки та з покладенням відповідно до статті 76 Кримінального кодексу України обов'язку повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця мешкання та роботи.

Позов потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1, народження ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстрованого у АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, мешканця АДРЕСА_3, 10 000 (десять тисяч ) грн у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_1, народження ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстрованого у АДРЕСА_1, витрати на залучення експерта для проведення автотехнічної експертизи №47 від 06.11.2009 в сумі 608 (шістсот вісім) грн. 47 коп, судової автотехнічної експертизи №290 від 27.05.2010 в сумі 2040 ( дві тисячі сорок) грн. 60 коп, судової авто технічної експертизи №291 від 10.06.2010 в розмірі 2907 ( дві тисячі дев'ятсот сім) грн., судової авто технічної експертизи №343 від 11.06.2010 в сумі 1933 (одна тисяча дев'ятсот тридцять три) грн. 20 коп, судової комплексної транспорно-трасологічної та авто технічної експертизи №7463/8676 від 26.08.2011 розмірі 2062 (дві тисячі шістсот дві) грн. 20 копійок, комісійної транспортно-трасологічної та автотехнвчної експертизи № 10509/10931 від 31.10.2011 у розмірі 2062 (дві тисячі шістсот дві) грн. 20 копійок, а всього стягти 12 693 ( дванадцять тисяч шістсот дев'яносто три) грн 67 коп у кримінальному провадженні, унесеному до ЄРДР за № №12014170290000423 від 16.07.2014, на користь держави в УДКСУ у Пирятинському районі, код установи банку 831019, код ЄДРПОУ 37958534, банк одержувача ГУДКСУ у Полтавській області, розрахунковий рахунок 31118115700379, код класифікації доходів бюджету 24060300 «Інші надходження».

Речові докази по справі: мотоцикол Чизетта СZ350 д.н.з. НОМЕР_3, що знаходиться на зберіганні у ОСОБА_9, залишити йому як власнику; автомобіль ВАЗ-21154 д.н.з. НОМЕР_5, що знаходиться на зберіганні у ОСОБА_5, залишити йому як законному володільцю.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Полтавської області через Пирятинський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набуває законної сили після розгляду справи.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору.

Головуючий -