Рішення № 55013986, 06.08.2015, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/5339/15-ц

провадження 2/369/2495/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

06.08.2015 року

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Сохань Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживачів та стягнення коштів, -

в с т а н о в и в :

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з вказаним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що 02 грудня 2014 року між ним та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» був укладений договір-заява №300937/75309/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Нові гроші» на 3 місяців в національній валюті. На виконання умов даного договору він вніс грошові кошти у розмірі 195000 грн. на відповідний рахунок, а ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» зобовязався повернути вклад до 02 березня 2015 року зі сплатою 25% річних. 02 лютого 2015 року він звернувсь до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з заявою про повернення вкладу. Але кошти йому не були повернуті, без жодного обґрунтування. На його вимоги про виплату через касу або перерахування коштів на його рахунок також було відмовлено. Невиконання ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» умов вказаних договорів порушило нормальні життєві звязки та унеможливило продовження активного громадського життя, тому відповідач має повернути вклад в розмірі 187815,68 грн. з врахуванням індексу інфляції в розмірі 49418,06 грн. та сплатити відсотки за користування коштами в розмірі 10419,84 грн.

Просив суд стягнути з ПАТ «Фінанси та Кредит» на його користь кошти в розмірі 247653,58 грн.; судові витрати покласти на відповідача.

У судове засідання позивач та його представник не зявились. Про час та місце розгляду справи повідомлені. Представник позивача подала суду заяву про розгляд справи в їх відсутність, позовні вимоги підтримала, просила задоволити в повному обсязі.

У судове засідання представник відповідача не зявився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. За таких обставин та за відсутності заперечень позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних в матеріалах справи доказах.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

При розгляді справи судом встановлено, що 02 грудня 2014 року ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» уклали договір-заяву №300937/75309/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Нові гроші» на строк з 02 грудня 2014 року по 02 березня 2015 року. За умовами якого ОСОБА_1 вніс на вкладний рахунок №2630.7.214629.001 грошові кошти у розмірі 195000 грн., а ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» зобовязався до 02 березня 2015 року повернути вклад, а також сплатити проценти за ставкою 25,00% річних (а.с.7).

Позивач належним чином виконав свої зобовязання за договорами-заявами про банківський строковий вклад, що підтверджується копією квитанції №25 від 02 грудня 2014 року (а.с. 17).

Позивач звертавсь до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з вимогою повернути вклад та сплати проценти за користування грошовими коштами відповідно до умов договору, що підтверджується відповідною заявою та листами відповідача щодо можливості одноразового повернення до 150000 грн. на добу на одного клієнта.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

У відповідності до ч.1 та ч.2 ст.1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно з ст.1074 ЦК України обмеження права клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

За правилами ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено в судовому засіданні по закінченню строку дії договорів-заяв про банківський строковий вклад (депозит) ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» кошти ОСОБА_1 не повернув, чим порушив його права вкладника та умови укладеного між сторонами договору.

Тобто, фактично позивачу було відмовлено у задоволенні його вимог щодо повернення коштів.

Суд вважає таку відмову безпідставною з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» до відносин, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово - кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).

Частина 1 ст. 633 ЦК України дає визначення поняттю публічний договір: публічний договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Згідно з ч. 2 ст. 633 ЦК України умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Виходячи з вищенаведеного, вкладник за договором банківського вкладу є споживачем послуг банку (клієнт банку), зокрема у сфері залучення коштів на депозитні рахунки. Відповідно захист його прав як споживача регламентовано Законом України «Про захист прав споживачів» та відповідними нормами Цивільного Кодексу України.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 ЦК України), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Частиною 1 ст. 1058 ЦК України визначається: за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором (п. 2.4. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 року № 516 (далі - Положення від 03.12.2003 р. № 516).

Згідно ч. 1 ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України, банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно п. 1.2. Положення від 03.12.2003 р. № 516, договір банківського вкладу (депозиту) укладається на умовах видачі вкладу (депозиту) на першу вимогу (вклад (депозит) на вимогу) або на умовах повернення вкладу (депозиту) зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад (депозит).

За договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором (абз. 2 п. 3.3. Положення від 03.12.2003 р. № 516).

У справі Zolotas проти Греції (No 2) Європейський суд з прав людини зазначив наступне: «Суд зазначає, що на підставі ст. 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом.

Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави».

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відмовляючись повернути кошти, які належать на праві власності позивачу, відповідач порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст. 5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції.

Таке порушення виявилося в наступному:

У ст. 1 Протоколу №1 вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Цей же принцип закріплено і в ст. 41 Конституції України.

Але, в порушення цих норм, позивач позбавлений права користуватися своїм майном. В даному випадку його майном є грошові кошти, які Банк отримав від позивача на умовах строковості та платності, та до цього моменту не повернув.

Частина 1 ст. 1061 ЦК України визначає, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Абзацом 1 п. 3.5. Положення від 03.12.2003 року № 516 встановлено, що проценти на банківський вклад (депозит) виплачуються вкладникові на його вимогу відповідно до строків, визначених у договорі банківського вкладу (депозиту).

Відповідно до абз. 2 п. 1.6. Положення від 03.12.2003 року № 516, банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі (п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Оскільки, Банком взяті на себе договірні зобов'язання за укладеними з позивачем договорами не виконані, а тому, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню кошти за Договорами банківського вкладу та нараховані відповідно до їх умов відсотки.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення коштів на його користь з відповідача: грошовий вклад в розмірі 187805,68 грн. та відсотки за користування коштами розмірі 10419,84 грн., підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.1 ст.15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За умовами Договорів вкладу, у разі порушення Сторонами умов договорів вони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Якщо банк своєчасно не повернув суму банківського вкладу, як зазначено в ст.ст. 1058, 1060 ЦК України, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу, в якій зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідач в установлений строк не нарахував відсотки по банківському вкладу, суд приходить до висновку про невідповідність дій банку вимогам закону та умовам укладеного з ним договору.

Отже, суд дійшов до висновку, що заявлений позивачем позов про захист прав споживачів послуг, про стягнення індексу інфляції в розмірі 49418,06 грн.

Разом з тим, вимога про стягнення коштів шляхом видачі готівки одноразово операцією через касу банку, не підлягають задоволенню, оскільки це є способом виконання рішення суду.

На підставі ч.3 ст.88 ЦПК України з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в дохід держави слід стягнути судовий збір у розмірі 2476,43 гривень

На підставі викладеного та керуючись ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ч.1 ст.15, ч.1 та п.9 ч.2 ст.16, ч.1 та ч.2 ст.23, ст.526, ч.1 ст.1058, ч.1 та ч.2 ст.1060, ч.1 ст.1166, ч.1 ст.1167, ст.1074 ЦК України, ч.1 ст.60, ч.3 ст.88, п.2 ч.1 та ч.3 ст.208, ст.ст.213-215, ст.218 ЦПК України, суд», -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживачів та стягнення коштів задоволити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (04050 м. Київ, вул. Артема, буд. 60, код ЄДРПОУ 25745867) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, кошти за договором банківського строкового вкладу в розмірі 187805,68 грн. (сто вісімдесят сім тисяч вісімсот п'ять грн. 68 коп.), відсотки за договором в розмірі 10419,84 грн. (десять тисяч чотириста девятнадцять грн. 84 коп.), індекс інфляції в розмірі 49418,06 грн. (сорок девять тисяч чотириста вісімнадцять грн. 06 коп.). Всього стягнути 247643,58 грн. (двісті сорок сім тисяч шістсот сорок три грн. 58 коп.).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (04050 м. Київ, вул. Артема, буд. 60, код ЄДРПОУ 25745867) на користь держави судовий збір в розмірі 2476,43 грн. (дві тисячі чотириста сімдесят шість грн. 43 коп.).

У решті позовних вимог відмовити.

Копію заочного рішення негайно направити відповідачу.

Заочне рішення може бути переглянуто Києво Святошинським судом Київської області за письмовою заявою відповідачів протягом 10 днів з моменту отримання копії рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.С. Пінкевич