Рішення № 55013906, 30.09.2015, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/8995/15-ц

провадження 2/369/3782/15

РІШЕННЯ

Іменем України

30.09.2015 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Дуплій Т.В., Сохань Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсним договору іпотеки та зняття обмежень, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2015 року позивач звернувсь до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що йому на праві власності належить земельна ділянка площею 1,012га в с.Гореничі по вул. Польова. Навесні 2015 року при розгляді цивільної справи за позовом ПАТ «УкрСиббанк» йому стало відомо про існування кредитного договору між банком та ОСОБА_2 та договору іпотеки, за яким в іпотеку передано його земельну ділянку. Він жодних кредитів не брав, не підписував договори іпотеки, тощо. Договір іпотеки, як зазначено в самому договорі, підписано за виданою ним довіреністю ОСОБА_2 Вказав, що договір іпотеки вчинений з перевищенням повноважень довірителя, оскільки він уповноважував його на укладення та підписання договору купівлі-продажу земельної ділянки, а не передачу майна в іпотеку. Оспорюваний договір є також недійсним через укладення його в особистих цілях боржника, для забезпечення своїх власних боргових зобовязань, що суперечить вимогам ст. 238 ЦК України.

Просив суд визнати недійсним договір іпотеки №62742 від 05 квітня 2007 року, укладений між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2; зняти обтяження, заборону відчуження, зареєстроване в реєстрі за №255 на земельну ділянку площею 1,012га, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гореничі, вул. Польова, кадастровий номер 3222482000:05:008:0325.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали на підставах та обставинах, зазначених в позові. Просили задоволити позов в повному обсязі.

У судове засіданні відповідачі ОСОБА_2, представник ПАТ «УкрСиббанк», приватний нотаріус ОСОБА_3 не зявились. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, матеріали цивільної справи №369/1855/15ц за позовом ПАТ «УкрСиббанк», приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При розгляді справ судом встановлено, що 05 квітня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладеного договір про надання споживчого кредиту №11138284000. За даним договором був отриманий кредит в розмірі 149 000 євро на строк до 05 квітня 2017 року, зі сплатою 12,8% річних. Кредит був наданий на поточні потреби.

За ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

05 квітня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1, від імені якого діяв ОСОБА_2, укладеного договір іпотеки №62742.

За п. 1.5 договору, в іпотеку передано земельну ділянку площею 1,012га, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гореничі, вул. Польова, кадастровий номер 3222482000:05:008:0325, з цільовим призначенням для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 квітня 2015 року звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме земельну ділянку площею 1,012га, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гореничі, вул. Польова, кадастровий номер 3222482000:05:008:0325, з цільовим призначенням для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд. В частині стягнення заборгованості відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 23 липня 2015 року рішення районного суду скасовано в частині та ухвалено нове, яким стягнено з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 267921,48 євро та пеню в розмірі 12607,21 грн. В решті заочне рішення залишено без змін.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного судочинства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

У п. 8 постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вказано, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

За ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

За ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

23 вересня 2005 року ОСОБА_1 видав довіреність на імя ОСОБА_2 Даною довіреністю було уповноважено особу на користування або заставу, здачі в оренду, міни, продажу належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,012 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гореничі, вул. Польова, кадастровий номер 3222482000:05:008:0325, з цільовим призначенням для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд. При цьому надано право подачі від його імені заяв та документів, тощо, а також виконувати всі необхідні дії, повязані з цією довіреністю.

За ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Відповідно до ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач стверджував, що ОСОБА_2 отримав кредит для власних потреб, разом з тим доказів цим обставинам суду не надав. З досліджених в судовому засіданні доказів не можливо встановити на які саме цілі були використані кредитні кошти, оскільки між сторонами був укладений споживчий договір. Видана довіреність не містить чіткого переліку повноважень представника, а довіреністю передбачено заставу майна. Інших доказів на підтвердження своїх доводів позивачем суду не надано.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог.

Керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст.ст. 202-215, 328, 391, 655 ст.ст. 57-64, 208-223 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсним договору іпотеки та зняття обмежень - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.С. Пінкевич