Рішення № 55013139, 05.01.2016, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/12446/15-ц

Провадження № 2/161/237/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

05 січня 2016 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Крупінської С.С.,

при секретарі Бакай Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства Дельта Банк до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про звернення стягнення на майно. Позов мотивує тим, що 18.09.2008 року між ПАТ Сведбанк та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0201/0908/74-132, відповідно до умов якого остання отримала кошти в розмірі 25 000 дол. США під 11,9 % річних строком до 18.09.2033 року. В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором 18.09.2008 року між банком та відповідачем було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого, банку передано в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру № 125 по вул. Конякіна?14, що знаходиться в Луцьку Волинської області, та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Оскільки, позичальник ОСОБА_1 свої зобовязання по договору належним чином не виконала, то у неї утворилась заборгованість перед банком, що в загальній сумі становить 475383 грн. 18 коп.

25.05.2012 року ПАТ Сведбанк передало право вимоги за кредитними договорами ПАТ Дельта Банк відповідно до Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, в тому числі і за кредитним договором укладеним з відповідачем ОСОБА_2 Таким чином, ПАТ Дельта Банк набуло усіх прав та підстав для стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_1

А тому, просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання за іпотеко держателем ПАТ Дельта Банк права власності на предмет іпотеки та стягнути судові витрати у справі.

Представник позивача в судове засідання не зявився, та подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не зявилася, суд ухвалив провести заочний розгляд справи у відсутності відповідача в порядку ст. 224 ЦПК України..

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 18.09.2008 року між ПАТ Сведбанк та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0201/0908/74-132, відповідно до умов якого остання отримала кошти в розмірі 25 000 дол. США під 11,9 % річних строком до 18.09.2033 року. В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором 18.09.2008 року між банком та відповідачем було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого, банку передано в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру № 125 по вул. Конякіна?14, що знаходиться в Луцьку Волинської області, та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 25.052012 року ПАТ Сведбанк відступило, а ПАТ Дельта Банк прийняло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором про надання споживчого кредиту укладеного з відповідачем ОСОБА_1

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позичальник ОСОБА_1, порушуючи умови кредитного договору, свої зобовязання за договором належним чином не виконала, а тому у позичальника перед позивачем утворилась заборгованість розмірі 475383 грн. 18 коп.

За змістом ст.ст. 589, 590 ЦК України, ст. 33 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на підставі рішення суду, а право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки виникає у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону на іпотекодержателя покладається обовязок надіслати іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобовязання та/або умов іпотечного договору встановленої форми із зазначенням строку, протягом якого боржнику слід усунути порушення і який не повинен бути меншим ніж тридцять днів, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Надіслання такого повідомлення є обовязковою передумовою для початку звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч.1 ст.33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки

Відповідно до умов договору іпотеки, банк має право задовольнити із вартості предмету іпотеки свої вимоги щодо повернення суми наданого кредиту, сплати процентів за користування кредитом, сплати пені за прострочення повернення кредиту та сплати процентів, відшкодування збитків та витрат, викликаних порушенням кредитних договорів, у випадку несплати відповідачем будь-якої суми у такому розмірі, в такій валюті, у таких строк, та в такому порядку, як це встановлено в кредитному договорі.

Оскільки ОСОБА_1 не виконала належним чином взяті на себе за кредитним договором зобовязання, що виразилося у неповерненні кредитних коштів згідно з умовами договору та графіку платежу та призвело до утворення заборгованості і порушення прав позивача як кредитора, то вимога позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає до задоволення.

Розділом 5 Договору іпотеки Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя установлено, що у разі настання обставин, що тягнуть за собою звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотеко держатель надсилає рекомендованим листом іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. У разі застосування передачі предмету іпотеки у власність іпотеко держателя як способу задоволення вимог, право власності переходить до іпотекодержателя з моменту отримання повідомлення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу 07.08.2015 року ПАТ Дельта Банк було направлено письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобовязання з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання вимоги та передачу предмету застави кредитору (а.с. 33).

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпокодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання.

Статтею 39 Закону передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Позивач не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки. Наявність в іпотечному договорі пункту про позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку.

За таких обставин справи та відповідно зазначених норм матеріального права і положень договору іпотеки, суд приходить до висновку про наявність у даному випадку у позивача права на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України Про іпотеку у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Однак, з 03 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відповідно до ст. 1 якого, протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Таким чином, оцінивши зібрані та дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому вимога позивача про відшкодування відповідачем судових витрат також підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 197, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 509, 510, 526, 590, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 33, 38, 39 Закону України Про іпотеку, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0201/0908/74-132 від 18 вересня 2008 року в сумі 475 383 (чотириста сімдесят пять тисячі триста вісімдесят три) грн. 18 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки, відповідно до договору іпотеки від 18.09.2008 року, а саме квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1, шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством Дельта Банк (ЄДРПОУ 34047020, м. Київ, вул. Щорса, 36-б) права власності на майно.

Визнати за публічним акціонерним товариством «Дельта банк» (ЄДРПОУ 34047020, м. Київ, вул. Щорса, 36-б) право власності на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1.

Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мороторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валіюті» не підлягає виконанню.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судові витрати в сумі 4753 (чотири тисячі сімсот пятдесят три) грн. 83 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом за письмовою заявою, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подання скарги про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання скарги про апеляційне оскарження, якщо скаргу про апеляційне оскарження не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду С.С.Крупінська