Постанова № 55012927, 11.01.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2016 р. Справа № 922/3883/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя

Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Катренко І.С.,

за участю представників:

позивача - Васильєва І.В. за довіреністю №57 від 04.06.2015р.,

1-го відповідача - Туревський М.М. за довіреністю від 25.01.2014р.,

2-го відповідача - не з'явився,

3-ї особи ОСОБА_4 - представник ОСОБА_5 за довіреністю 04.11.2015р.,

3-ї особи ОСОБА_6 - представник ОСОБА_5 за довіреністю 23.09.2015р.,

3-ї особи ОСОБА_7 - представник ОСОБА_8 за довіреністю 02.10.2015р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Житлобудінвест", м. Харків (вх. 5074 Х/2), та апеляційну скаргу ОСОБА_7, м. Харків (вх. 5118 Х/2), на рішення господарського суду Харківської області від 13.10.2015р. у справі № 922/3883/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Златобанк", м. Київ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національний банк України,

до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Житлобудінвест", м. Харків (перший відповідач),

Харківського міського управління юстиції в особі Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, м. Харків, (другий відповідач)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохімхолдинг", м. Київ,

2. ОСОБА_4, м. Київ,

3. ОСОБА_6, м. Харків,

4. ОСОБА_7, м. Харків

про визнання нікчемних правочинів недійсними та застосування наслідків недійсності правочину

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.10.2015р. (колегія суддів у складі: головуючого судді Погорелової О.В., судді Добрелі Н.С., судді Хотенця П.В.) позов задоволено повністю; визнано недійсними укладені між АТ "Златобанк" та ТОВ "Фірма "Житлобудінвест" правочини:

- Договір від 18.12.2014р. про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого 17.05.2012 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковтун О.Д. за реєстр. №389, який посвідчений цим же нотаріусом 18.12.2014 р. за реєстр. №938;

- Договір від 13.02.2015р. про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого 17.05.2012 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковтун О.Д. за реєстр. №389, який посвідчений цим же нотаріусом 13.02.2015 р. за реєстр. №97.

Визнано ПАТ "Златобанк" іпотекодерждателем з 17.05.2012р. нерухомого майна - що є предметом іпотеки згідно з договором іпотеки, посвідченим 17.05.2012 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковтун О.Д. за реєстр. №389, а саме:

- квартири №375 в житловому будинку літ. А-25 за адресою: Харківська область, м. Харків, проспект Леніна, будинок 45/3;

- квартири №301 в житловому будинку літ. А-25 за адресою: Харківська область, м. Харків, проспект Леніна, будинок 45/3;

- квартири №251 в житловому будинку літ. А-25 за адресою: Харківська область, м. Харків, проспект Леніна, будинок 45/3;

- квартири №379 в житловому будинку літ. А-25 за адресою: Харківська область, м. Харків, проспект Леніна, будинок 45/3;

- квартири №388 в житловому будинку літ. А-25 за адресою: Харківська область, м. Харків, проспект Леніна, будинок 45/3.

Скасовано державну реєстрацію прав та їх обтяжень про припинення іпотеки і обтяжень обтяжувача ПАТ "Златобанк" щодо:

- квартири №375 в житловому будинку літ. А-25 за адресою: Харківська область, м. Харків, проспект Леніна, будинок 45/3: запис від 18.12.2014, 10:38:06 про припинення іпотеки номер 1456506 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18103485 від 18.12.2014, 10:40:38; запис від 18.12.2014, 10:45:11 про припинення обтяження номер 1456567 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18104034 від 18.12.2014,10:47:05;

- квартири №301 в житловому будинку літ. А-25 за адресою: Харківська область, м. Харків, проспект Леніна, будинок 45/3: запис від 18.12.2014, 10:17:22 про припинення іпотеки номер 1457056 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18101874 від 18.12.2014,10:19:07; запис від 18.12.2014, 10:24:56 про припинення обтяження номер 1457067 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18102417 від 18.12.2014, 10:26:26;

- квартири №251 в житловому будинку літ. А-25 за адресою: Харківська область, м. Харків, проспект Леніна, будинок 45/3: запис від 13.02.2015, 14:53:33 про припинення іпотеки номер 1457385 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 19327333 від 13.02.2015,14:50:51; запис від 13.02.2015, 14:59:13 про припинення обтяження номер 1457390 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 19328939 від 13.02.2015,15:00:28;

- квартири №379 в житловому будинку літ. А-25 за адресою: Харківська область, м. Харків, проспект Леніна, будинок 45/3: запис від 13.02.2015, 15:06:13 про припинення іпотеки номер 1456672 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 19328521 від 13.02.2015,15:07:36; запис від 13.02.2015, 15:14:22 про припинення обтяження номер 1456688 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 19329086 від 13.02.2015,15:15:18;

- квартири №388 в житловому будинку літ. А-25 за адресою: Харківська область, м. Харків, проспект Леніна, будинок 45/3: запис від 13.02.2015, 15:23:08 про припинення іпотеки номер 1457686 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 19329749 від 13.02.2015,15:24:51; запис від 13.02.2015, 15:33:29 про припинення обтяження номер 1457692 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 19330465 від 13.02.2015,15:35:23.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Житлобудінвест" на користь Державного бюджету України 4872,00 грн. судового збору.

В задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що спірні договори про внесення змін до договору іпотеки укладені без попередньої письмової згоди НБУ, що є порушенням норм діючого законодавства та умов договору, тому оспорювані договори підлягають визнанню недійсними; вимоги щодо визнання позивача заставодержателем є обґрунтованими та законними.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Житлобудінвест" з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13.10.2015р. у справі №922/3883/15 повністю, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що господарський суд першої інстанції неправомірно та безпідставно розширено тлумачить коло майнових прав, що були передані в заставу НБУ, при цьому самовільно включивши ті права, які не були передбачені договором застави, та у зв'язку з цим визнав оспорювані договори недійсними. А також, посилається на те, що договором про внесення змін та доповнень до договорів іпотеки не припинялись та не змінювались умови кредитного договору, який був укладений між позивачем та НБУ.

ОСОБА_7 з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13.10.2015р. у справі №922/3883/15 в повному обсязі, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що за договором застави в заставу НБУ передавались майнові права за кредитними договорами, щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за кредитними договорами. Жодних майнових прав за забезпечувальними договорами в заставу за даним договором застави не передавались, в тому числі і майнові права за договором іпотеки.

До Харківського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційні скарги (вх. 15583 від 18.11.2015р.), в якому просить залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, апеляційні скарги - без задоволення.

У судовому засіданні 18.11.2015р., враховуючи, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Житлобудінвест" та апеляційна скарга ОСОБА_7 подані на одне і те саме рішення господарського суду Харківської області від 13.10.2015р. у справі № 922/3883/15, колегія суддів дійшла висновку про об'єднання вищезазначених апеляційних скарг в одне апеляційне провадження.

Від апелянта надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів (вх. 15605 від 18.11.2015р.)

Від третьої особи ОСОБА_4 надійшли пояснення (вх. 16239 від 02.12.2015р.), в яких підтримує вимоги апеляційних скарг, крім того зазначає, що квартира була набута на законних підставах, розрахунок проведено згідно з договором про зарахування зустрічних однорідних вимог, кошти були перераховані безпосередньо на адресу ТОВ "ТД "Агрохімхолдинг", який в свою чергу перерахував на адресу ПАТ "Златобанк" в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, а також просить скасувати оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Від апелянта ОСОБА_7 надійшли пояснення (вх. 16240 від 02.12.2015р.), в яких просить рішення місцевого господарського суду скасувати із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Від третьої особи ОСОБА_6 надійшли письмові пояснення (вх. 16241 від 02.12.2015р.), в яких підтримує апеляцій скарги та просить скасувати оскаржуване рішення з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2015р. залучено Національний банк України у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Від позивача надійшло клопотання (вх. 17226 від 21.12.2015р.), в якому просить долучити до матеріалів справи копію рішення господарського суду м. Києва у справі №910/22662/15 від 07.12.2015р.

Від ТОВ "Фірма "Житлобудінвест" надійшло клопотання (вх. 17228 від 21.12.2015р.), в якому просить долучити до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 18.11.2015р.

Від представника апелянта ОСОБА_7 надійшло клопотання (вх. 17360 від 22.12.2015р.), про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2015р.

Від ТОВ «Фірма «Житлобудінвест» надійшли додаткові пояснення по справі (вх. 133 від 11.01.2015р.).

Від позивача електронною поштою надійшла письмова позиція щодо додаткових пояснень відповідача ТОВ «Фірма «Житлобудінвест» (вх. 137 від 11.01.12015р.)

У судовому засіданні 11.01.2016р. представник першого відповідача (апелянта) підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду - скасувати.

Представник апелянта ОСОБА_7 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду - скасувати, а також підтримав позицію іншого апелянта.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційних скарг та просив залишити їх без задоволення з підстав, зазначених у відзиві, рішення місцевого господарського суду - без змін.

Представник третіх осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_4 підтримала вимоги апеляційних скарг та просила їх задовольнити, рішення місцевого господарського суду - скасувати.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

16.05.2012р. між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохімхолдинг" укладений кредитний договір № 106/12-KL.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору ПАТ "Златобанк" надає ТОВ "ТД "Агрохімхолдинг" кредит, а ТОВ "ТД "Агрохімхолдинг" зобов'язується в повному обсязі повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови цього кредитного договору.

Відповідно до п. 1.3., 1.5 кредитного договору максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією становить 15000000,00 доларів США, розмір відсотків за користування коштами встановлено 14%.

17.05.2012р. між ПАТ "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Житлобудінвест" укладений договір іпотеки.

У відповідності до п. 1.1 договору іпотеки, цей договір забезпечує виконання ТОВ "ТД "Агрохімхолдинг" зобов'язань, що випливають з укладеного між кредитного договору від 16.05.2012р. № 106/12-KL.

Згідно з п. 1.2 договору іпотеки предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно: 78 квартир, що розташовані в житловому будинку літ. А-25 за адресою: м. Харків, пр. Леніна, б. 45/3.

18.12.2014р. між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Фірма "Житлобудінвест" укладений договір про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого 17.05.2012р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковтун О.Д. за реєстровим номером 389, згідно з умовами якого сторонами був змінений предмет іпотеки.

Пунктом 2 договору про внесення змін від 18.12.2014р., встановлено, що у зв'язку з викладенням п. 1.2, 1.3, 1.4 договору іпотеки у новій редакції, сторони домовились, що щодо квартир № 301 та 375 в житловому будинку літ. "А-25", що знаходяться за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 45/3, іпотека припиняється.

13.02.2015р. між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Фірма "Житлобудінвест" укладений договір про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого 17.05.2012р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковтун О.Д. за реєстровим номером 389, згідно з умовами якого сторонами був змінений предмет іпотеки.

Пунктом 2 договору про внесення змін від 18.12.2014р. п. 1.2, 1.3, 1.4 договору іпотеки викладені у новій редакції, згідно якої сторони домовились про те, що стосовно квартир №№ 251, 379 та 388 в житловому будинку літ. "А-25", що знаходяться за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 45/3, іпотека припиняється.

У зв'язку з цим, за заявою АТ "Златобанк" 18.12.2014 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про припинення іпотеки та про припинення обтяження у вигляді заборони відчуження нерухомого майна квартири № 375 в житловому будинку літ. А-25 за адресою: Харківська область, м. Харків, проспект Леніна, будинок 45/3 (витяги про державну реєстрацію №31192530 та 31193677 відповідно);

- квартири № 301 в житловому будинку літ. А-25 за адресою: Харківська область, м. Харків, проспект Леніна, будинок 45/3 (витяги про державну реєстрацію №31189445 та 31190459 відповідно);

- квартири № 251 в житловому будинку літ. А-25 за адресою: Харківська область, м. Харків, проспект Леніна, будинок 45/3 (витяги про державну реєстрацію №33598871 та 33599893 відповідно);

- квартири № 379 в житловому будинку літ. А-25 за адресою: Харківська область, м. Харків, проспект Леніна, будинок 45/3 (витяги про державну реєстрацію №33600952 та 33602181 відповідно);

- квартири № 388 в житловому будинку літ. А-25 за адресою: Харківська область, м. Харків, проспект Леніна, будинок 45/3 (витяги про державну реєстрацію №33603388 та 33604838 відповідно).

05.03.2014р. між Національним банком України та ПАТ "Златобанк" укладений договір застави майнових прав № 12/ЗМП.

Пунктом 1.1 договору застави передбачено, що предметом застави за цим договором є майнові права за кредитними договорами, що укладені між Заставодавцем (ПАТ "Златобанк") і юридичним та фізичними особами, перелік яких наведений у додатку № 1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною. Станом на 26.02.2014р. заборгованість за кредитними договорами становить 3082025020,89грн. Зобов'язання, що випливають з укладених кредитних договорів, забезпечуються договорами застави, іпотеки, поруки тощо.

Згідно з п. 1.3 договору, надана застава забезпечує належне виконання заставодавцем (ПАТ "Златобанк") вимог заставодержателя (НБУ), що випливають (та/або випливатимуть), зокрема, з кредитного договору від 05.03.2014р. № 12, укладеного між заставодавцем та заставодержателем, а також усіх додаткових договорів (угод), що будуть укладені до нього, а також з усіх окремих кредитних договорів (та змін до них), в тому числі щодо суми зобов'язань, строків їх виконання, розміру процентів та інших умов.

Відповідно до Додатку №1 до договору застави складений реєстр укладених банком-позичальником договорів з юридичними та фізичними особами, у забезпечення надано, зокрема, майнові права за кредитним договором № 106/12-KL від 16.05.2012р., який укладено із ТОВ "ТД "Агрохімхолдинг".

Відповідно до п. 2.1. договору застави кредити за кредитними договорами, що укладені між заставодавцем (ПАТ "Златобанк") і юридичними та фізичними особами, є забезпеченими та забезпечення за ними відповідає вимогам нормативно-правових актів НБУ з питань формування та використання резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями.

Пунктом 3.4.2 договору застави передбачено, що ПАТ "Златобанк" зобов'язаний не відчужувати майнові права в будь-якій спосіб та не обтяжувати їх зобов'язаннями на користь третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди заставодержателя (НБУ)

Відповідно до п. 3.4.5 договору застави ПАТ "Златобанк" зобов'язаний не вносити надалі змін до кредитних договорів та забезпечувальних договорів без отримання попередньої письмової згоди заставодержателя.

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Златобанк» від 13.02.2015р. №30, яким розпочато з 14.02.2015р. процедуру виведення ПАТ «Златобанк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації; тимчасову адміністрацію запроваджено строком на три місяці з 14.02.2015р. по 13.05.2015р.

Правлінням Національного банку України винесено постанову №105 від 13.02.2015р., якою віднесено ПАТ «Златобанк» до категорії неплатоспроможних (т. 1, а.с. 20).

Постановою Правління Національного банку України від 12.05.2015р. №310 відкликано банківську ліцензія та ліквідовано АТ «Златобанк» (т. 1, а.с. 21).

Рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.05.2015р. №99 про початок процедури ліквідації АТ «Златобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Златобанк» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб.

На виконання вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Златобанк» листом від 08.06.2015р. №1178 повідомила ТОВ «ТД «Агрохімхолдинг» про нікчемність правочинів в силу вищезазначеного закону, а саме договору від 18.12.2014р. укладеного між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Фірма "Житлобудінвест" про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого 17.05.2012р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковтун О.Д. за реєстровим номером 389, згідно з умовами якого сторонами був змінений предмет іпотеки та договору від 13.02.2015р. укладеного між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Фірма "Житлобудінвест" про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого 17.05.2012р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковтун О.Д. за реєстровим номером 389.

З урахуванням вищевикладеного, позивач вважає вищезазначені договори про внесення змін до договору іпотеки недійсним у відповідності до ч. 1 ст. 203 та ч.1,3 ст. 215 ЦК України, у зв'язку з чим звернувся до господарського суду першої інстанції з відповідним позовом.

13.10.2015р. господарським судом Харківської області прийнято рішенням, яким позов задоволено повністю з підстав, зазначених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Тобто договір є нікчемним виключно в силу прямої вказівки закону.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 5 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою стороною.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Позивач звернувся до господарського суду першої інстанції з позовом про визнання недійсним договорів про внесення змін до договору іпотеки, мотивуючи сої вимоги тим, що в результаті укладення спірних договорів позивач у річний термін, що передував введенню стосовно нього тимчасової адміністрації, своїми діями фактично відмовився від власних майнових вимог, що є підставою для кваліфікації зазначених правочинів як нікчемних, з метою офіційного визнання цих правочинів такими, що суперечать закону, та з метою застосування юридичних наслідків їх нікчемності позивач звернувся до місцевого господарського суду з відповідним позовом.

Відповідно до статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції чинній на момент укладення спірних договорів) уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними зокрема з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Враховуючи вищезазначені норми, позивач вважає, що договір від 18.12.2014р. про внесення змін до договору іпотеки, та договір від 13.02.2015р. про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого 17.05.2012р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковтун О.Д. за реєстровим номером 389, укладених між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Фірма "Житлобудінвест" є нікчемними, оскільки банк відмовився безоплатно від власних майнових активів.

Однак, з даною позицією позивача колегія суддів не погоджується оскільки вона спростовується матеріалами справи.

Відповідно до п. 5. Постанови Пленум Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.

Пунктом 2.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013р. №11 нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак, це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

Як зазначалось вище, в ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено підстави, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.

Позивач посилається на п.1 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як на підставу нікчемності оспорюваного правочину та вважає, що уклавши договори про внесення змін до договору іпотеки на визначених ним умовах він відмовився від власних майнових вимог на частину об`єкта іпотеки.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

З вищезазначеного випливає, що предмет іпотеки залишається у володінні і користуванні виключно іпотекодавця, а іпотекодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Спірні приміщення (квартири) є предметом забезпечення виконання зобов`язань як гарантія можливого неповернення грошових кредитних коштів за кредитним договором, укладеним між ПАТ «Златобанк» та ТОВ "Торговий дім "Агрохімхолдинг".

Крім того, у відповідності до договорів купівлі-продажу квартир, які були предметом договору іпотеки від 17.05.2012р., укладеного між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Фірма "Житлобудінвест", ціна даних квартир значно перевищує ціну, яка зазначалась у договорі іпотеки від 17.02.2015р.

Як вбачається з матеріалів справи, протоколом засідання кредитного комітету АТ «Златобанк» від 16.12.2014р. №1074-10 прийнято рішення по кредитному договору №106/12-KL від 16.05.2012р. про заміну забезпечення, а саме виведення із забезпечення нерухомого майна житлових квартир №301, 375 за адресою м. Харків, пр. Леніна, 45/3, та прийнято в забезпечення майнові права на депозитні кошти. Також, протоколом засідання кредитного комітету АТ «Златобанк» від 10.02.2015р. №111-10 прийнято рішення по кредитному договору №106/12-KL від 16.05.2012р. про заміну забезпечення, а саме виведення із забезпечення нерухомого майна житлових квартир №251, 388, 379 за адресою м. Харків, пр. Леніна, 45/3.

Зазначені протоколи засідань кредитного комітету є чинними, кредитним комітетом банку не змінені та в судовому порядку не оскаржені.

Позивач стверджує, що укладання договорів про внесення змін до договору іпотеки від 17.05.2012р. призвело до зменшення активів банку.

Актив - це будь-який об'єкт бухгалтерського обліку, право контролю якого закріплене за банком, який відповідає хоча б одній і з таких вимог:

1) дає дохід банку;

2) можна обміняти на інший об'єкт, який даватиме дохід банку.

Активи характеризують склад, розміщення та використання коштів. До активів банку належать:

- грошові кошти та їхні еквіваленти;

- кошти, розміщені в інших банках (у тім числі кошти на коррахунку в НБУ);

- надані кредити та заборгованість клієнтів (банків, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання та фізичних осіб);

- цінні папери у торговому портфелі банку, портфелі на продаж і портфелі до погашення;

- інвестиції в асоційовані та дочірні компанії;

- інвестиційна нерухомість;

- дебіторська заборгованість;

- основні засоби та нематеріальні активи тощо

Позивачем не доведено із посиланням на відповідні нормативні та підзаконні акти, що спірні квартири внаслідок їх передачі відповідачем в забезпечення виконання зобов'язань третьої особи за кредитним договором, набули після їх передачи в іпотеку статусу активів банку, та укладання договорів про внесення змін до договору іпотеки від 17.05.2012р. призвело до зменшення активів банку. Також, позивачем не доведено, що вказані обставини викликали погіршення фінансового стану банку, тому посилання позивача на п.1. ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не підтверджується матеріалами справи та відхиляються колегією суддів.

Позивач просить визнати договори про внесення змін до договору іпотеки від 17.05.2012р. недійсними у зв'язку з відсутністю письмової згоди Національного банку України на внесення змін до забезпечувальних кредитний договір від 16.05.2012р. №106/12-KL договорів.

Однак, колегія суддів прийшла до висновку про безпідставність даної вимоги позивача з огляду на наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Позивач посилається на те, що зміст укладених договорів про внесення змін до договору іпотеки 17.05.2012р. суперечать Цивільному Кодексу та іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам у зв'язку з тим, що відсутня згода НБУ на укладення договорів про внесення змін до договору іпотеки, та із посиланням на ч. 1 ст. 203 ЦК України просить визнати дані договори недійсними.

Як вбачається з матеріалів справи, договір іпотеки від 17.05.2012р. укладений між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «Фірма «Житлобудінвест» в забезпечення виконання ТОВ «ТД «Агрохімхолдинг» зобов'язань за кредитним договором. Між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «Фірма «Житлобудінвест» укладені договір про внесення змін до договору іпотеки від 18.12.2014р. та договір про внесення змін до договору іпотеки від 13.02.2015р.

Відповідно до ст. 18 Закону «Про іпотеку» іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ч. 1 ст. 220 ЦК).

Згідно зі ст. 4 Закону «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Державна реєстрація іпотеки всіх інших об'єктів нерухомості, відмінних від зазначених у другому реченні ст. 4 Закону «Про іпотеку», здійснюється в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень особою, на яку відповідно до законодавства покладені функції щодо державної реєстрації обтяжень нерухомого майна іпотекою, на підставі повідомлення іпотекодержателя.

Такими особами Законом «Про іпотеку» визначено державного реєстратора та у випадку, передбаченому цим Законом, нотаріуса як спеціального суб'єкта, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (ст. 9).

Відповідно до ст. 19 Закону «Про іпотеку» зміни та доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку.

Вищезазначені договори, як договір іпотеки від 17.05.2012р., так і договори про внесення змін до договору іпотеки від 18.12.2014р. та 13.02.2015р. укладені у письмовій формі та нотаріально посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковтуном О.Д. та пройшли державну реєстрацію, що вбачається з витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень.

Відповідно до Листа Верховного Суду України від 01.02.2015р. "Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна" судам слід звернути увагу на новелу Закону N 898-IV, згідно з якою взаємні права й обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону (ч. 2 ст. 3 Закону «Про іпотеку» зі змінами від 4 липня 2013 р.), а не з моменту нотаріального посвідчення іпотечного договору. У зв'язку із зазначеним, з моменту набрання чинності відповідними змінами (4 серпня 2013р.) реєстрація іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є підставою для її дійсності. Разом із тим права, які виникли на підставі іпотек, укладених до набрання чинності змінами щодо моменту виникнення прав та обов'язків за іпотечними правовідносинами (до 4 серпня 2013р.), у разі відсутності їх державної реєстрації визнаються дійсними.

Статтею 18 Закону «Про іпотеку» передбачено обов'язкові істотні умови, які повинні міститись в договорі, за відсутності хоча б однієї з яких договір іпотеки може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду, а саме:

- найменування, місцезнаходження та код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців - для юридичних осіб-резидентів. Найменування, місцезнаходження й державу, де зареєстровано, - для юридичних осіб-нерезидентів;

- прізвище, ім'я, по батькові, адресу постійного місця проживання, ідентифікаційний номер - для фізичних осіб - громадян України;

- прізвище, ім'я, по батькові, громадянство, адресу постійного місця проживання за межами України - для фізичних осіб - іноземних громадян та осіб без громадянства;

- зміст та розмір основного зобов'язання, строк та порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому вказане основне зобов'язання;

- опис предмета договору іпотеки, достатній для його ідентифікації, та (або) його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер, та у разі іпотеки земельної ділянки її цільове призначення;

- посилання на видачу заставної або її відсутність.

Крім перелічених істотних умов, іпотечний договір може містити інші положення, зокрема: визначення вартості предмета іпотеки, посилання на правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності іпотекодавця на предмет іпотеки, відомості про обмеження та обтяження прав іпотекодавця на предмет іпотеки, а також визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки. Іпотечний договір може передбачати умови (застереження) про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку, визначеному ст. 36 Закону «Про іпотеку».

Вищезазначені істотні умови договору іпотеки містяться у договорі іпотеки від 17.05.2012р., договорах про внесення змін до договору іпотеки від 18.12.2014р. та 13.02.2015р.

Таким чином, договори про внесення змін до договору іпотеки від 18.12.2014р. та 13.02.2015р. не суперечать нормам ані Цивільного кодексу, ані Закону України «Про іпотеку», який регулює відносини в сфері іпотеки.

Посилання позивача на договір застави майнових прав №12/ЗМП від 05.03.2014р., укладеного між Національним Банком України та ПАТ «Златобанк» є безпідставним з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.1 договору застави предметом застави за цим договором є майнові права за кредитними договорами, що укладені між заставодавцем (ПАТ "Златобанк") і юридичним та фізичними особами, перелік яких наведений у додатку № 1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною. Станом на 26.02.2014р. заборгованість за кредитними договорами становить 3082025020,89грн. Зобов'язання, що випливають з укладених кредитних договорів, забезпечуються договорами застави, іпотеки, поруки.

Предметом договору застави майнових прав від 05.03.2014р. є визначені майнові права за кредитними договорами, що укладені з ПАТ «Златобанк» та юридичними особами. Але, в додатку №1 до договору застави зазначені лише кредитні договори, зокрема кредитний договір від 16.05.2015р. №106/12-КL. В рядку 17 зазначено вид забезпечення - нерухоме майно без зазначення опису предмету забезпечення, достатнього для його ідентифікації, та (або) його реєстраційні дані (т. 1, а.с. 68 ).

Якщо, позивач вважає, що предметом договору застави є також і договори іпотеки, укладені в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договорами, тобто предметом договору є також і нерухоме майно, яке є предметом договорів іпотеки, у відповідності до норм діючого законодавства договір застави повинен бути нотаріально посвідчений.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про заставу» договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти, транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна, транспортних засобів провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін договору, договору застави космічних об'єктів - за місцем реєстрації цих об'єктів.

Однак, договір застави укладений у простій письмовій формі, що підтверджує, що його предметом є тільки кредитні договори.

Таким чином за договором про заставу майнових прав № 12/ЗМП від 05.03.2014р., в заставу Національному банку України передано майнові права лише за кредитним договором і саме з такого кредитного договору виникають майнові права у заставодержателя - Національного банку України, зокрема, щодо права вимоги повернення кредитних коштів та сплати процентів.

Інформація щодо забезпечувальних договорів в договорі про заставу майнових прав № 12/ЗМП від 05.03.2014р. відсутня. Посилання на вид забезпечення міститься лише в рядку 17 додатку до договору № 12/ЗМП від 05.03.2014р. (Реєстр укладених банком-позичальником кредитних договорів з юридичними та фізичними особами, що пропонуються в забезпечення Національному банку України т.с. 1 а.с. 63-64) без визначення переліку та реквізитів договорів, що не дозволяє ідентифікувати такі договори.

Вищевикладене свідчить, що в заставу Національному банку України за договором № 12/ЗМП від 05.03.2014р. передавались майнові права вимоги щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за кредитним договором, жодних майнових прав за забезпечувальними договорами в заставу за договором №12/ЗМП від 05.03.2014р. не передавалось.

А також колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону «Про іпотеку» іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки виникає також з підстав, встановлених ст. 12 Закону «Про іпотеку», а саме: у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Правом дострокового звернення стягнення на предмет іпотеки наділений іпотекодержатель та у разі порушення іпотекодавцем обов'язків щодо збереження чи страхування предмета іпотеки (ч. 2 ст. 12 Закону «Про іпотеку»).

Згідно зі ст. 33 цього Закону звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Однак, позивач не надав суду доказів, що позичальник за кредитним договором не виконує або неналежним чином виконує умови кредитного договору. Також не було надано доказів порушення іпотекодавцем - ТОВ «Фірма «Житлобудінвест», своїх обов'язків за договором іпотеки, в наслідок чого могло виникнути право іпотекодержателя ПАТ «Златобанк» на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Законом України від 17.07.1997р. "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі Конвенція) та Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. закріплено обов'язок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно із ст.1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріали справи містять докази того, у встановленому законодавством порядку відбувся перехід права власності до фізичних осіб на квартири №251, №301, №375, № 379, №388 за адресою м. Харків, пр. Леніна, 45/3, стосовно яких за рішенням кредитного комітету ПАТ «Златобанк» була припинена дія іпотеки.

Колегія суддів також приймає до уваги ту обставину, що матеріали справи не містять доказів того, що ПАТ «Златобанк» або НБУ повідомлялись ТОВ «Фірма «Житлобуд» та фізичних осіб - громадян України про намір передати у забезпечення виконання зобов'язань ПАТ «Златобанк» перед НБУ за кредитним договором від 05.03.2014р. № 12 майнові права на предмет іпотеки.

Матеріалами справи доведено, що особи придбали вказані квартири у 1-го відповідача, який вже не був на час укладення відповідних правочинів обмежений розпоряджатись належним йому майном. Ані продавець (перший відповідач), ані покупці (треті особи у справі) не знали та не могли знати про наявність будь-яких обставин, що унеможлювали здійснення відповідних дій щодо продажу та набуття права власності на спірні квартири. Тобто, покупці - громадяни України набули статусу добросовісних набувачів.

Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

У п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом ст. 388 ЦК України добросовісним вважається придбання майна не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту лише шляхом задоволення віндикаційного позову про витребування майна від добросовісного набувача.

Право власності визначається через класичну формулу: власник може володіти, користуватися і розпоряджатися майном у межах, передбачених законом. А оскільки закон є продуктом передусім державної діяльності, можна тлумачити цей принцип як можливість використання майна на свій розсуд у межах, передбачених державою, або в межах, передбачених державою та закріплених у законі.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об'єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

З позиції Європейського суду «позбавлення майна згідно із другою нормою може бути виправданим тільки якщо доведена, крім іншого, наявність «інтересів суспільства» та «умов, передбачених законом». Більше того, будь-яке втручання у володіння майном повинно задовольняти принцип пропорційності. Європейський суду неодноразово зазначав, повинен бути встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства в цілому та вимогою захисту основних прав індивіда. Відчуження власності, яке здійснюється відповідно до законодавчої, соціальної, економічної політики чи з іншою метою, може відповідати «суспільним інтересам», навіть якщо суспільство в цілому безпосередньо не використовує цю відчужену власність або не володіє нею».

Зважаючи на позицію, викладену у рішеннях Європейського суду з прав людини, судова колегія вважає, що принципи пропорційності та балансу інтересів ПАТ «Златобанк», ТОВ «Фірма «Житлобудінвест» та власників квартир, які були предметом забезпечення кредитного зобов'язання та договором про внесення змін до договору іпотеки були виведені з забезпечення, не порушені, оскільки діяльність ТОВ «Фірма «Житлобудінвест» спрямована на продаж власного нерухомого майна, завдяки продажу буде виконане основне зобов'язання. Тобто, задоволення вимог позивача призведе до втручання в справи власника та позбавить третіх осіб права власності на квартири.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає обгрнтованими апеляційні скрги ТОВ «Фірма «Житлобудінвест» та ОСОБА_7 та такими, що підлягають задоволенню, та недоведеними позивачем обставини, що свідчать про порушення його прав, у зв'язку з цим колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку про скасування рішення господарського суду Харківської області від 13.10.2015р. у справі № 922/3883/15 та прийняття нового рішення про відмову у задоволення позову Публічного акціонерного товариства "Златобанк", м. Київ.

Керуючись ст. 99, п.2 ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Житлобудінвест", м. Харків, задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_7, м. Харків, задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.10.2015р. у справі № 922/3883/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Златобанк", м. Київ (код ЄДРПОУ 35894495, МФО 380612, 01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 17/52, бізнес-центр «Леонардо») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Житлобудінвест" (код ЄДРПОУ 35351206, 61072, м. Харків, пр. Леніна, 45/3, офіс 159) суму судового збору у розмірі 22776,60 грн. за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Златобанк", м. Київ, (код ЄДРПОУ 35894495, МФО 380612, 01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 17/52, бізнес-центр «Леонардо») на користь ОСОБА_7 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1) суму судового збору у розмірі 5359,20 грн. за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Повний текст постанови складений 16.01.2016р.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.В. Плахов

Суддя І.А. Шутенко