Ухвала суду № 55011213, 13.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 760/18720/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шереметьєва Л.А. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

13 січня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

при секретарі: Бродацькій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 02.12.2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася до Солом'янського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до УПФУ в Солом'янському районі м. Києва про:

визнання неправомірними дій щодо зменшення розміру раніше нарахованої пенсії шляхом зменшення відсотку від складових заробітної плати;

зобов'язання здійснити розрахунок пенсії у розмірі 83% складових заробітної плати на підставі постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 02.12.2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу про скасування вищевказаної постанови та просить постановити нову про відмову в позові. Мотивами апеляційної скарги зазначено порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Заслухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка з 2010 року перебуває на обліку в УПФУ в Солом'янському районі м. Києва та отримує пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу».

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року зобов'язано відповідача перерахувати та виплатити їй пенсію державного службовця з урахуванням до складових заробітної плати, які враховуються при призначення пенсії, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з 29 серпня 2010 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року постанова Солом'янського районного суду м. Києва була змінена в частині дати, з якої мав бути проведений перерахунок пенсії, а саме з 19 травня 2014 року.

29 вересня 2015 року ОСОБА_2 звернулася до відповідача з заявою про надання інформації щодо виконання зазначеної вище постанови суду.

З відповіді відповідача від 30 вересня 2015 року вбачається, що розрахунок пенсії позивачки був здійснений за новою редакцією закону та встановлений інший відсоток пенсії у розмірі 70 % замість 83 %, який був визначений відповідачем на час призначення пенсії 02 вересня 2010 року.

Вирішуючи питання щодо правомірності таких дій відповідача, судова колегія виходить з наступного.

Судом встановлено, що пенсія позивачці при її призначенні була встановлена в розмірі 83 % від її заробітку на момент звернення за її призначенням. Дана обставина сторонами не заперечується.

Підстави та порядок перерахунку пенсій державним службовцям регулює стаття 37-1 Закону України «Про державну службу», положення якої до цього часу не змінювалися.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи питання про застосування норм пенсійного законодавства у часі, слід врахувати вимоги статті 22 Конституції України, де закріплено, що права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

За статтею 58 Конституції України, норми якої є нормами прямої дій, встановлено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Надаючи офіційне тлумачення вищезазначених положень, Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 року у справі № 1-рп/99 зазначив, що принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Виходячи із висловленого у Конституції України та рішенні Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій пенсіонерів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини по їхньому пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.02.2012 року.

Наведене вище підтверджує, що як при призначенні, так і при перерахунку пенсії, повинні застосовуватися ті законодавчі приписи, які діяли на момент виникнення у особи права на призначення або перерахунок.

Виходячи із висловленого можна зробити висновок, що правовідносини по пенсійному забезпеченню виникають в момент виникнення права на призначення (перерахунок) пенсії.

Отже, до спірних правовідносини під час призначення (перерахунку) пенсії за віком повинні застосовуватися ті, показники, що були чинні в момент виникнення права на таке призначення (перерахунок).

Дійсно, Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» внесено зміни до Закону України «Про державну службу», відповідно до яких пенсія державним службовцям призначається в розмірі 70 відсотків суми їх заробітної плати.

Проте, колегія суддів не може прийняти такий довід апеляційної скарги в якості підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки даним законом не передбачено право відповідача здійснювати перерахунок раніше призначених пенсій або змінювати відсоток суми їх заробітної плати, з якого ця пенсія обчислюється.

Та обставина, що Київським апеляційним адміністративним судом було змінено дату, з якої мав бути проведений перерахунок пенсії, а саме на 19 травня 2014 року, пов'язана виключно з процесуальними підставами (пропуск строку звернення до суду). При цьому, дата виникнення права на перерахунок апеляційною інстанцією не могла бути змінена і не була змінена.

Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» набрав чинності з 01.04.2015 року, а, отже, його приписи застосовуються до тих правовідносин щодо призначення (перерахунку) пенсій, які виникли після вказаної дати.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачка має право на призначення (перерахунок) пенсії з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, у розмірі 83% складових заробітної плати.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2015 року задоволено клопотання апелянта та в порядку ст. 88 КАС України відстрочено сплату судового збору за подачу апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі.

Приймаючи до уваги те, що рішення у справі ухвалено не на користь апелянта, судовий збір за подачу апеляційної скарги за немайновий спір у розмірі 535,92 грн. підлягає стягненню з Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

Керуючись ст.ст.195, 197, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва - залишити без задоволення.

Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 02.12.2015 року - без змін.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва (адреса: 03151, м. Київ, вул. Керченська, 5-а, код ЄДРПОУ 26063727) судовий збір у розмірі 535 (п'ятсот тридцять п'ять) грн. 92 коп. за подачу апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському р-ні; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; банк отримувача: ГУДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31211206781007; код класифікації доходів до бюджету: 22030001).

Ухвала набирає законної сили з моменту з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 14.01.2016 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Аліменко В.О.

Безименна Н.В.