Постанова № 55011195, 13.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 372/3965/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Зінченко О.М.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 січня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

при секретарі: Бродацькій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Обухівського районного суду Київської області від 24.11.2015 року по справі за його позовом до Міністерства оборони України, третя особа: Адміністрація Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом до Міністерства оборони України про:

визнання протиправною відмови у виплаті одноразової грошової допомоги при встановленні ІІ групи інвалідності, отриманої внаслідок виконання обов'язків військової служби;

зобов'язання прийняти рішення про призначення такої грошової допомоги.

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 24.11.2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу про скасування незаконної, на його думку, постанови суду першої інстанції та просить постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з військовим квитком серії НОМЕР_1 позивач проходив військову службу в Республіці Афганістан з 25.10.1980 по 16.03.1983 роки у складі військової частини 2066 Прикордонних військ КДБ СРСР, що входила до Середньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР.

На підставі акту огляду МСЕК від 17.03.2014 року № 0401930, витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії, якими встановлено, що поранення (контузія) і захворювання пов'язанні з виконанням обов'язків військової служби, ОСОБА_2 пожиттєво присвоєно ІІ групу інвалідності з 17.04.2014 року.

У зв'язку з цим позивач звернувся до Київського обласного військового комісаріату з заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.

Листом від 16.06.2015 року № 248/3/6/1199 Департамент фінансів Міністерства оборони України повернув документи подані позивачем без реалізації як такі, що надіслані не за належністю. Така відмова обґрунтована тим, що виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом держаної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби, а отже рекомендовано звернутись до Державної прикордонної служби України.

На звернення позивача Адміністрація Державної прикордонної служби України листом від 13.08.2015 року № 0.11-3115/0/6-15 повідомила, що жодним нормативно-правовим актом України не встановлено, що Державна прикордонна служба є правонаступником Середньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР.

Не погоджуючись з рішенням Міністерства оборони України, ОСОБА_2 звернувся до суду.

Вирішуючи питання щодо правомірності зазначеного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання (ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців»).

Згідно з п. 4 ч.2 ст. 16 цього Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до ч. 1 ст. 16-2 Закону у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІ групи одноразова грошова допомога виплачується у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Пунктом 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Таким чином, право позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло з моменту встановлення інвалідності, тому висновки суду першої інстанції щодо не поширення на ОСОБА_2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців» є невірними.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 18.11.2014 року № 21-446а14 та від 21.04.2015 року № 21-135а15.

Щодо висновків суду про невідповідність проходження позивачем військової служби у Радянській армії військовій службі у Збройних Силах України судова колегія зазначає наступне.

В силу пункту 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року, для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави вважати, що законодавцем передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України.

Така правова позиція зазначена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.12.2015 року № К/800/40725/15.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень під такими слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

З огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною третьою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Враховуючи те, що Міністерство оборони України не розглядало заяву позивача по суті та у встановленому законом порядку, а лише з формальних підстав (надіслано не за належністю) відмовили у задоволенні його заяви щодо виплати одноразової допомоги, у апеляційної інстанції немає підстав для зобов'язання останнього призначити одноразову грошову допомогу.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 18.03.2014 року № 21-11а14.

За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198, ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить:

неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

невідповідність висновків суду обставинам справи;

порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

За таких обставин Обухівським районним судом Київської області зроблено неправильний висновок щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, а тому постанова суду є такою, що підлягає скасуванню, з постановленням нової про їх часткове задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Обухівського районного суду Київської області від 24.11.2015 року - скасувати, постановивши нову про часткове задоволення позову.

Визнати протиправною відмову Міністерства оборони України щодо виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, отриманої внаслідок виконання обов'язків військової служби.

Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, отриманої внаслідок виконання обов'язків військової служби, згідно з вимогами чинного законодавства України

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 14.01.2016 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Аліменко В.О.