Ухвала суду № 55011136, 14.01.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2016 рокусправа № 804/6400/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Панченко О.М. Коршуна А.О.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства «Евро плюс» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року у справі № 804/6400/15 за позовом Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до приватного підприємства «Евро плюс» про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Бабушкінському районі) 18 травня 2015 року звернулась до суду з позовом до приватного підприємства «Евро плюс», згідно з яким просить стягнути з рахунків відповідача на користь державного бюджету заборгованість з податку на додану вартість в сумі 19395,38 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що за відповідачем обліковується не сплачений податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 19395,38 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Постанова суду мотивована тим, що на час розгляду справи сума боргу відповідачем не сплачена в добровільному порядку, відповідних доказів суду не надано.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає про відсутність узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Згідно з запереченням на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на її необґрунтованість просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що заборгованість виникла внаслідок несплати в повному обсязі відповідачем грошового зобов'язання самостійно визначеного в податкових деклараціях з податку на додану вартість:

від 22 грудня 2014 року №9074123657 в розмірі 5735,00 грн.; від 20 січня 2015 року № 9078688208 в розмірі 7585,00 грн.; від 20 лютого 2015 року № 9019323074 в розмірі 1990,00 грн.; від 20 березня 2015 року № 9045227228 в розмірі 4935,00 грн.;

та визначеному у податковому повідомленні-рішенні № 0000952201 від 20 червня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 20036,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 10018,00 грн. (а.с.21). Крім того, оскільки грошові зобов'язанні визначені у вказаному податковому повідомленні-рішенні на суму 30054,00 грн. відповідачем не сплачено у визначені Податковим кодексом України строки, вказане призвело до нарахування пені в сумі 5105, 97 грн.

Оплату відповідачем здійснено частково за рахунок наявної переплати в розмірі 11774,59 грн. та згідно платіжних доручень № 6028 від 29 грудня 2014 року на суму 5800,00 грн., № 6071 від 30 січня 2015 року на суму 9000,00 грн., № 9 від 02 березня 2015 року на суму 4500,00 грн., № 347028 від 30 березня 2015 року на суму 4935,00 грн.

Таким чином, згідно облікової картки платника податків за відповідачем рахується заборгованість з сплати податку на додану вартість в розмірі 19395,38 грн.

Стягнення податкової заборгованості з приватного підприємства «Евро плюс» в сумі 19395,38 грн. є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючі позов повністю, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки на час розгляду справи сума боргу відповідачем не сплачена в добровільному порядку, відповідних доказів суду не надано, податкові зобов'язання відповідача підлягають погашенню за рахунок примусовому стягнення його активів.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно із пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У відповідності до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нарахування суми грошового зобов'язання, платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Оскільки, податкове повідомлення-рішення № 0000952201 від 20 червня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 20036,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 10018,00 грн. оскаржено відповідачем не було, то воно є узгодженим.

Крім того, згідно з п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкове зобов'язання визначене самостійно платником в податковій декларації в силу положень п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку і вважається узгодженим.

Отже, податкове зобов'язання з податку на додану вартість визначене в поданих відповідачем деклараціях є узгодженим.

З урахуванням викладеного, податкове зобов'язання з податку на додану вартість визначене в поданих відповідачем деклараціях від 22 грудня 2014 року №9074123657, від 20 січня 2015 року №9078688208, від 20 лютого 2015 року № 9019323074, від 20 березня 2015 року № 9045227228, в яких відповідачем самостійно задекларовано суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 20245,00 грн. та в податковому повідомленні-рішенні №0000952201 від 20 червня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 30054,00 грн. є узгодженим.

Крім того, з облікової картки позивача вбачається нарахування податковим органом штрафної (фінансової) санкції, відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, по податковому повідомленню-рішенню №0000952201 від 20 червня 2014 року в розмірі 10018,00 грн. При цьому суму грошового зобов'язання зменшено за рахунок самостійної сплати податку на додану вартість згідно з платіжними дорученнями № 6028 від 29 грудня 2014 року на суму 5800,00 грн., № 6071 від 30 січня 2015 року на суму 9000,00 грн., № 9 від 02 березня 2015 року на суму 4500,00 грн., № 347028 від 30 березня 2015 року на суму 4935,00 грн. та за рахунок наявної переплати в розмірі 11774,59 грн.

Таким чином, сума податкового боргу з податку на додану вартість складає 19395,38 грн.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом винесено податкову вимогу №19-25 від 13 січня 2015 року, яку відповідачем отримано 22 січня 2015 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Доказів оскарження зазначеної податкової вимоги відповідачем надано суду не було (а.с.49).

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Тобто, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Підпунктом 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини наявності у відповідача податкового боргу в сумі 19395,38 грн., який є узгодженим, а також те, що податковому органу надано право на звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо правомірності заявленої позивачем вимоги про його стягнення на користь державного бюджету України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності стягнення податкового боргу з ПП «Евро Плюс» у розмірі 19395,38 грн.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Евро плюс» - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року у справі № 804/6400/15 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 15 січня 2016 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: А.О. Коршун