Постанова № 55011131, 13.01.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 січня 2016 року

справа № 808/2776/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Бердянську Запорізької області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року в адміністративній справі

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Бердянську Запорізької області

про зобов’язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області у травні 2015 року звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило зобов’язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Бердянську Запорізької області прийняти до заліку шляхом включення до акту звірки витрати на виплату пенсій внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Бердянську Запорізької області витрати на виплату та доставку пільгової пенсії за вересень-грудень 2014 року у сумі 45307,19 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до таблиць розбіжностей до довідки про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсій у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання по ВД ФСНВ у м. Бердянську за вересень – грудень 2014 року, відповідачем не прийнято до заліку та не відшкодовано витрати, понесені Управлінням Пенсійного фонду України в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області у зв’язку із виплатою пенсії, сплаченої особам, які переїхали на тимчасове проживання із Донецької та Луганської області та не звернулись до відділення з відповідними заявами.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що фінансування видатків на страхові виплати та відшкодування інших витрат по особам, що тимчасово перемістились з зони проведення антитерористичної операції, має специфіку та здійснюється відповідно до листа виконавчої дирекції Фонду № 552-08-01 від 25.07.2014, яким передбачено, що особи, тимчасово переміщені з зони АТО, для продовження виплати страхових виплат повинні звернутись з заявою встановленого зразка до відділення виконавчої дирекції Фонду за місцем тимчасового перебування, надати копії паспорта та ідентифікаційного коду, тоді як вказані особи, зазначені в актах щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, до відповідача не звертались, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо стягнення сум витрат у зв’язку зі сплатою останнім УПФУ пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Проте суд апеляційної інстанції знаходить необґрунтованими такі доводи та зазначає, що статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ, в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття.

Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (стаття 12 Основ).

За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

У частині 4 статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Пунктом 2 статті 7 (Прикінцеві положення) Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, встановлено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» закріплене аналогічне правило - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Таким чином, суд доходить висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Спростовуючи доводи апелянта щодо відсутності обов’язку у Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Бердянську Запорізької області по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсії особам, тимчасово переміщеним з Донецької та Луганської областей, оскільки останні не зверталися до Фонду з відповідними заявами, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.

Згідно з положеннями статті 7 цього Закону Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв’язання проблем, пов’язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» № 595 від 07.11.2014 передбачено, що особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що у відповідача, як належного страховика, наявний обов’язок щодо відшкодування витрат, понесених УПФУ, як страховиком, до якого звернулись застраховані особи.

Як вбачається з розпоряджень, які містяться в матеріалах справи, особи, які переїхали на тимчасове проживання із Донецької та Луганської областей, були взяті на облік в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області та виплачуються пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Таким чином, враховуючи, що позивачем понесено витрати на виплату та доставку пенсії по особовим справам вказаних осіб за вересень-грудень 2014 року у розмірі 45307,19 грн., суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача сум заборгованості.

Щодо посилання апелянта на лист виконавчої дирекції Фонду № 552-08-01 від 25.07.2014, суд апеляційної інстанції, що останній носить лише рекомендаційний характер.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог в частині зобов’язання Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Бердянську Запорізької області прийняти до заліку шляхом включення до акту звірки витрати на виплату пенсій внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, оскільки обраний спосіб захисту (відновлення) порушеного права є неналежним, таким, що не відповідає змісту прав УПФУ щодо відшкодування понесених ним витрат.

Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 № 5-4/4, не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків припускає відсутність спору.

У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань спір у судовому порядку має вирішуватись шляхом вимоги про стягнення відповідних коштів, а не шляхом пред'явлення вимог про підписання актів звірки.

При цьому доводи апелянта, що таке відшкодування має здійснюватися на централізованому рівні, суд апеляційної інстанції знаходить необґрунтованими, адже статтею 15 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також емблему, яка затверджується його правлінням.

Статтею 16 цього Закону встановлено, що безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція.

Згідно зі статтею 18 Закону Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду. Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Відповідно до пункту 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України № 384/2011 від 06.04.2011, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Таким чином, вимоги управління ПФУ про відшкодування відділенням Фонду витрат, пов'язаних із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, відповідають змісту його прав як робочого органу ПФУ щодо відшкодування понесених ним витрат та узгоджуються із компетенцією та основними завданнями виконавчої дирекції Фонду.

Вказана правова позиція також відображена в постанові Верховного Суду України від 17.06.2014, яка є обов’язковою для адміністративних судів в силу приписів ст. 161 КАС України.

Враховуючи сукупність викладених обставин, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції повно з’ясовано обставини справи, проте порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому вбачаються підстави для скасування постанови та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Бердянську Запорізької області задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року в адміністративній справі № 808/2776/15 – скасувати.

Позов Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Бердянську Запорізької області витрати на виплату та доставку пільгової пенсії за вересень-грудень 2014 року у сумі 45307,19 грн.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова