Ухвала суду № 55011118, 12.01.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 січня 2016 рокусправа № 808/7755/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Запорізького обласного військового комісаріату

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2015 року по справі №808/7755/15 за позовом ОСОБА_1 до Запорізького обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати неправомірними дії Запорізького обласного військового комісаріату щодо недоплати суми у розмірі 9 717,54грн., як суми компенсації втраченого доходу у зв'язку з утриманням податку на доходи з фізичних осіб з грошового забезпечення, належного позивачу як військовослужбовцю на день звільнення з військової служби;

- зобов'язати Запорізький обласний військовий комісаріат доплатити позивачу суму у розмірі 9 717,54 грн., як суму компенсації втраченого доходу у зв'язку з утриманням податку на доходи з фізичних осіб з грошового забезпечення, належного позивачу як військовослужбовцю на день звільнення з військової служби.

В обґрунтування заявленого позову ОСОБА_1 посилався на положення Закону України «Про військовий обов'язок і військовому службу», Податкового кодексу України та вказував на неправомірність дій відповідача щодо відмови у компенсації втраченого доходу, у зв'язку з утримання, з належного йому грошового забезпечення, податку на доходи фізичних осіб.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2015 року позов задоволено частково, а саме зобов'язано Запорізький обласний військовий комісаріат доплатити ОСОБА_1 суму компенсації втраченого доходу у зв'язку із утриманням з грошового забезпечення, належному йому як військовослужбовцю, у розмірі 9717,54грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Постанова суду, в частині задоволених позовних вимог, мотивована тим, що грошове забезпечення, яке виплачувалося на користь позивача відповідачем на виконання рішення суду, є грошовим забезпеченням військовослужбовця, оподаткування якого здійснюється з особливостями, передбаченими п.168.5 ст.168 ПК України.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Запорізький обласний військовий комісаріат подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на отримання 9717,54грн., як суми компенсації втраченого доходу у зв'язку із утриманням з грошового забезпечення сум податку на доходи фізичних осіб, оскільки таке право мають лише військовослужбовці, натомість, на час доплати одноразової грошової допомоги при звільненні, розмір якої був визначений судовим рішенням, позивач не мав статусу військовослужбовця.

Позивач, своїм процесуальним правом щодо оскарження рішення суду, в частині не задоволених позовних вимог, не скористався.

Таким чином, враховуючи положення ст.195 КАС України, судом апеляційної інстанції надається оцінка, на предмет законності та обґрунтованості, рішенню суду першої інстанції, в частині задоволених позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи, які не спростовуються доводами апеляційної скарги, свідчать про те, що ОСОБА_1, у період з 1974 по 30.12.2014, безперервно проходив військову службу у Збройних силах СРСР та України та перед звільненням займав посаду військовий комісар Запорізького обласного військового комісаріату, військове звання перед звільненням - полковник.

Наказом Міністра оборони України від 23.12.2014 №835 позивача звільнено з військової служби у запас за пунктом "б" ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обовязок і військову службу" (за станом здоровя).

Наказом відповідача від 30.12.2014 №276 "По стройовій частині" з 30.12.2014 позивача виключено зі списків особового складу відповідача та усіх видів забезпечення і направлено на військовий облік до Шевченківського районного військового комісаріату м.Запоріжжя.

Відповідно до наказу від 30.12.2014 №1302 наказано виплатити позивачу: щомісячну премію за особистий внесок в загальні результати служби у розмірі 90% місячного грошового забезпечення, за період з 01.12.2014 по 30.12.2014; надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з 01.12.2014 по 30.12.2014; надбавку за роботу з таємними документами у розмірі 20% до посадового окладу; щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60% від грошового забезпечення з 01.12.2014 по 30.12.2014. Виплатити позивачу грошову компенсацію за 23 дні невикористаної щорічної відпустки за 2014 рік. Виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50% від місячного грошового забезпечення за 40 повних календарних років. Вислуга позивача на момент звільнення з військової служби складала 40 повних календарних роки.

У звязку із звільненням з військової служби відповідачем перераховано позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 95 270,00 грн.

Позивач, не погодившись з розміром виплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні, звернувся із позовом до суду.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.02.2015 у справі №808/651/15, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2015, адміністративний позов задоволено, зобовязано Запорізький обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 за 40 повних календарних роки з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення ОСОБА_1, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, з урахуванням виплачених сум.

На виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 11.02.2015 у справі №808/651/15 відповідач 10.09.2015 здійснив позивачу доплату одноразової грошової допомоги шляхом перерахування коштів у сумі 46 587,01 грн. на банківський картковий рахунок позивача.

Довідка Запорізького обласного військового комісаріату від 11.09.2015р. №630/ф свідчить про те, що з суми доплати, яка нарахована на виконання рішення суду, утримано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 15%, що дорівнює сумі 9 717,54грн., яка не компенсована позивачу.

Не погодившись з такими діями відповідача позивач звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що грошове забезпечення, яке виплачувалося на користь позивача відповідачем на виконання рішення суду, є грошовим забезпеченням військовослужбовця, оподаткування якого здійснюється з особливостями, передбаченими п.168.5 ст.168 ПК України. При цьому, суд дійшов висновку про те, що сам факт відсутності у позивача статусу військовослужбовця, на час виплати грошового забезпечення на виконання рішення суду, не змінює сутності тих грошових коштів, які були виплачені позивачу.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Отже, вказаною нормою права визначено, що отриманий з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат податок на доходи фізичних осіб, спрямовується виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів, зокрема, військовослужбовців. Тобто, військовослужбовець має право на отримання суми компенсації втраченого доходу у зв'язку із утриманням з грошового забезпечення сум податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до вимог частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обовязок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби громадянами України.

Згідно із частиною девятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Вимогами пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, передбачено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Отже, зазначені норми права вказують на те, що на день звільнення з військовослужбовцем мають бути проведені розрахунки у повному обсязі, у тому числі, військовослужбовець має бути забезпечений грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Судовим рішенням, яке набрало законної сили (Постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 11.02.2015 у справі №808/651/15), встановлено неправомірність визначення позивачу розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, що і стало підставою для зобов'язання Запорізького ОВК здійснити нарахування та виплату вказаної допомоги у розмірі, який визначено Законом.

Таким чином, враховуючи встановлені зазначеним судовим рішенням обставини, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що на час звільнення позивача з військової служби йому не в повному обсязі були виплачені належні суми, а отже, визначена до сплати судовим рішенням одноразова допомога при звільненні, за своєю правовою сутністю, відноситься до виплат, які отримують військовослужбовці та на які розповсюджуються порядок оподаткування, визначений п.168.5 ст.168 ПК України.

З урахуванням встановлених обставин. суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на отримання 9717,54грн., як суми компенсації втраченого доходу у зв'язку із утриманням з грошового забезпечення сум податку на доходи фізичних осіб

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на необґрунтованість судових рішень (постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 11.02.2015 у справі №808/651/15 та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2015р.) та оскарження їх в касаційному порядку, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки під час вирішення судом цієї справи вказані судові рішення набрали законної сили та не скасовані у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим встановлені ними обставини обґрунтовано прийнято судом до уваги при розгляді цієї справи.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну Запорізького обласного військового комісаріату залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2015 року по справі №808/7755/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 13.01.2016р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк