Постанова № 55010853, 21.12.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2015 року 16:40Справа № 808/2520/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О., при секретарі Бабаченко В.С.,

за участю:

представника позивача: Пермінова С.О.,

представника відповідача: Проценко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферротерм»

до Запорізької митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості,

ВСТАНОВИВ:

08.05.2015 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферротерм» (далі - позивач) до Запорізької митниці ДФС (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості №112030000/2014/000245/1 від 11.11.2014 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №112030000/2014/00302 від 11.11.2014.

Ухвалою суду від 12.05.2015 позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою суду від 03.06.2015 відкрито провадження в адміністративній справі №808/2520/15, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові. В обґрунтування позову посилаються на те, що підприємством надано всі необхідні документи на підтвердження митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлення при перевірці розбіжностей є безпідставними. Вважає, що позивач надав усі документи, які дозволяють чітко визначити митну вартість за основним методом без жодних суперечностей та неузгодженостей у числових значеннях контрактної вартості продукції, у зв'язку з чим вважають незаконним та таким, що суперечить вимогам ст. 53, 54, 57, 59, 60, 64 Митного кодексу України, а отже, таким, що підлягає скасуванню зазначене рішення про коригування митної вартості №112030000/2014/000245/1 від 11.11.2014 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №112030000/2014/00302 від 11.11.2014. Просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у наданих запереченнях. Зазначив, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару встановлено: обраний позивачем метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не може бути застосований через те, що використані декларантом відомості не містять всіх даних для обраного методу визначення митної вартості згідно з ч.1 ст.55 Митного кодексу України та п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України, та містять розбіжності. Декларантом не подано в повному обсязі документи, які підтверджують митну вартість, а також декларант відмовився від надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість в повному обсязі. За результатами проведеної консультації узгоджено та прийнято рішення про визначення митної вартості за методом №2ґ (резервний). Вважає спірне рішення таким, що винесене у відповідності до вимог діючого законодавства. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позов позивача таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.04.2013 між позивачем та LLC "ТAILING RESOURCES", Арменія (Постачальник) укладено Договір купівлі-продажу оксиду молібдену №01/2013 (специфікація №8 від 29.09.2014), за яким продавець зобов'язався поставити позивачу оксид молібдену на умовах DАР Запоріжжя у відповідності до Інкотермс 2010.

Для проведення митного оформлення поставленого товару, до митного органу 10.11.2014 на виконання умов наведеного договору №01/2013 подана вантажна митна декларація №112030000/2014/020049.

Разом з митною декларацією позивачем були надані наступні документи (графа 44 декларації): накладна CMR №002871 від 21.10.2014, сертифікат якості №087494/129863/NF/1RN/BS від 20.10.2014, інвойс №08 від 20.10.2014, пакувальний лист №ОХ-024 від 08.10.2014, Договір купівлі-продажу оксиду молібдену №01/2013 від 03.04.2013, Специфікація №8 від 29.09.2014 до договору; платіжні доручення №19 від 24.09.2014, №20 від 25.09.2014, №21 від 26.09.2014, №22 від 29.09.2014 та інші документ.

10.11.14 при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості згідно п.2 ст. 53 Митного кодексу України Митним органом були виявлені наступні розбіжності в поданих до митного оформлення документах:

1.У заявленій електронній митній декларації зазначено специфікацію від 29.09.2014 додаток 8, специфікація 8, але сама відсканована копія вищезазначеної специфікації має номер приложение 8, специфікація 6, специфікація 8 від 29.09.2014, тому не зрозуміло згідно якої специфікації здійснюється поставка товару.

2. У сканованих копіях платіжних доручень №20 від 25.09.2014, №19 від 24.09.2014, №21 від 26.09.2014, №22 від 29.09.2014 у гр. 70 призначення платежу зазначено: «контракт 01/2013 від 03.04.2013», але не зазначено номер специфікації від 29.09.2014, згідно якої відповідно до п. 1.3.та п.1.4. контракту 01/2013 від 03.04.2013 здійснюється поставка товару, утворюється ціна та якість товару.

3. Скановані копії плат. дор. №20 від 25.09.2014, плат.доруч.№19 від 24.09.2014, плат.доруч.№21 від 26.09.2014, плат.доруч.№22 від 29.09.2014 оплачені на суму 325000 ДОЛ. США а згідно специфікації від 29.09.2014 ціна товару становить 262735,77 ДОЛ. США.

4. З урахуванням поданих документів в яких зазначені вартісні показники товару "Оксид Молібдену " відсутня практична можливість обрахунку суми транспортних витрат за Листом від 10.11.2014 №50.

5. Згідно п.3.1. та п.1.5. умов контракту № 01/2013 від 03.04.2013 (щодо поставок товару протягом року з наданням знижки 15% від середніх котирувань) на момент митного оформлення відсутні будь які діючі документи, що підтверджували б надання вищезазначеної знижки.

6. В п.9.8. контракту 01/2013 від 03.04.2013 «постачальник зобов'язується з 2014 постачати товар з вмістом Сu не більш 0,50%». В заявленому до митного оформлення сертифікаті якості від 20.10.2014 № 087494 129863/NF/IRN/ВS - Сu - 0,72%.

10.11.2014, враховуючи вищевказані розбіжності та той факт, що заявлені відомості повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, що підлягають обчисленню для підтвердження митної вартості, декларанту ТОВ «Ферротерм» було направлено електронне повідомлення про необхідність відповідно до вимог ст.53 п.3 Митного Кодексу України надання (за наявності) додаткових документів: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором ( угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором( угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору( угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

11.11.2014 декларантом ТОВ «Ферротерм» у додатку до ДМВ-1 зроблений запис - «декларантом надані всі наявні на момент декларування документи. Ніякі інші документи надаватися не будуть».

11.11.14, згідно вимог ч.4 ст.57 Митного кодексу України, шляхом направлення електронного повідомлення, проведено процедуру консультацій між органом доходів і зборів та декларантом ТОВ «Ферротерм» з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів.

В результаті консультації прийнято рішення про неможливість використання другорядних методів визначення митної вартості а) та б) у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості операцій з ідентичними/подібними товарами відповідно вимог ст.59, ст.60 Митного кодексу України. Другорядні методи в) та г) також не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю у декларанта та митного органу інформації щодо складових митної вартості згідно вимог ст. 62, ст. 63 Митного кодексу України. Митну вартість товарів, що імпортуються, визначено із застосуванням резервного методу, згідно наявної у органу доходів і зборів інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Враховуючи вимоги ст. 64 Митного кодексу України, використана наявна в органі доходів і зборів інформація щодо митної вартості товару (з розрахунку 21,171 USD/кг для товару (Оксид молібдену)).

Органом доходів і зборів прийнято рішення про визначення митної вартості товару за резервним методом згідно вимог ст.64 Митного кодексу України. Джерело: МД №112030000/2014/017873 від 08.10.2014; 112030000/2014/016145 від 11.09.2014; 112030000/2014/015306 від 29.08.2014; 112030000/2014/014150 від 13.08.2014.

Митницею було здійснено коригування заявленої митної вартості товару з урахуванням цінової інформації, наявної в органі доходів і зборів та винесено РКМВ №112030000/2014/000245/1 від 11.11.2014. При здійсненні митної оцінки був застосований резервний метод визначення митної вартості товарів у відповідності з вимогами статті 64 Митного кодексу України.

Рішення про коригування митної вартості № 112030000/2014/000245/1 від 11.11.2014 шляхом електронного повідомлення було надіслано декларанту ТОВ «Ферротерм», а у митному оформленні МД №112030000/2014/020049 від 10.11.2014 відмовлено, про що повідомлено декларанту ТОВ «Ферротерм» карткою відмови № 112030000/2014/00302 від 11.11.2014.

За митною декларацією від 11.11.2014 №112030000/2014/020106, товар «Оксид Молібдену» випущено у вільний обіг за Рішенням коригування митної вартості від 11.11.2014 №112030000/2014/000245/1 без надання гарантій відповідно до статті 55 та розділу X Кодексу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд, оцінивши надані докази у їх сукупності, вважає прийняті відповідачем рішення відносно позивача обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 ст.51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

З наведеного вище випливає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, ст.58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також згідно з ч.6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, підставами для витребування додаткових документів стали наявні, на думку відповідача, розбіжності в наданих до митного оформлення документах (розбіжності зазначені вище).

Відповідачем, відповідно до ст.53 Митного кодексу України, декларанту надіслано вимогу надати (за наявності) додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором ( угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором( угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору( угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Позивач відмовився надати додаткові документи у зв'язку з їх відсутністю.

Митницею було зроблено висновок, що декларантом не було подано в повному обсязі документи, які підтверджують митну вартість, а також декларант відмовився від надання в повному обсязі додаткових документів, що підтверджують митну вартість.

Суд дослідив документи, надані позивачем, що викликали сумніви у відповідача при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, та дійшов висновку про обґрунтованість висновків відповідача щодо наявності зазначених вище розбіжностей.

Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України визначено, що у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

В рішенні Запорізької митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів відповідачем було зазначено про послідовність застосування методів визначення митної вартості товарів та процедуру проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості.

На підставі вищевикладеного, оскільки за результатами перевірки документів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару відповідачем були виявлені розбіжності, документи для митного оформлення подано не в повному обсязі, а також враховуючи те, що позивачем заявлено неповні відомості про митну вартість товарів та не надано додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості, суд доходить висновку про правомірність дій відповідача щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000144/1 від 13.07.2015 та, відповідно, картки відмови в прийнятті митної декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2015/00307 від 14.07.2015, а отже, вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Окрім того, як встановлено судом, при прийнятті зазначеного рішення відповідачем використано наявну у митного органу інформацію щодо раніше визначеної митної вартості за МД №112030000/2014/017873 від 08.10.2014; 112030000/2014/016145 від 11.09.2014; 112030000/2014/015306 від 29.08.2014; 112030000/2014/014150 від 13.08.2014, (з розрахунку 21,171 USD/кг для товару (Оксид молібдену)).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Судові витрати слід віднести на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 94, 158, - 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Ферротерм» до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості №112030000/2014/000245/1 від 11.11.2014 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №112030000/2014/00302 від 11.11.2014 - відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.О. Нестеренко