Ухвала суду № 55010034, 05.01.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження

№22-ц/796/1948/2016 Головуючий у 1-й інстанції - Чех Н.А.

Доповідач - Українець Л.Д.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого - Українець Л.Д.

суддів - Оніщука М.І.,

- Немировської О.В.,

за участю секретаря - Троц В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2015 року в справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося в Дніпровський районний суд м. Києва із заявою про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 08 квітня 2015 року в справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2015 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду.

Не погоджуючись з ухвалою, ПАТ «Укрсоцбанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та передати справу на розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про видачу виконавчих листів.

Зазначає, що справи щодо захисту прав споживачів були виключені з компетенції третейських судів у зв'язку з набранням 12.03.2011 року чинності Законом України «Про внесення зміни до статті 6 Закону України "Про третейські суди" щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам»№2983-VIвід 03.02.2011 року. Проте, на момент укладення кредитного договору, 18.05.2007 року, Закон не містив заборони щодо розгляду третейськими судами справ щодо захисту прав споживачів.

Також вказує, що з матеріалів третейської справи вбачається, що позивачем у справі є ПАТ «Укрсоцбанк», який пред'явив до третейського суду позов про захист прав банку: про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором відповідно до третейського застереження, яке передбачало розгляд всіх вимог, що виникають з кредитного договору. Відповідач у третейській справі ніяких позовних вимог до банку про захист його прав не пред'являв. Тому в суду першої інстанції не було підстав робити висновок про те, що третейським судом розглянутий спір про захист прав споживачів, який виключений з підвідомчості третейського суду.

Звертає увагу й на те, що на правовідносини кредитора та позичальника (споживача) розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів», але за текстом п.14 ст.6 Закону України «Про третейській суди» із підвідомчості третейського суду виключені спори не за участю споживача, а - спори щодо захисту прав споживачів.

Окрім того, у справах №6-64цс15 (постанова Верховного Суду України від 20.05.2015 року) та №6-856цс15 (постанова Верховного Суду України від 02.09.2015 року) Верховний Суд України розглядав справи з іншим предметом (про визнання недійсним третейського застереження та про скасування рішення третейського суду), тобто з іншими правовідносинами, ніж розглядав Дніпровський районний суд м. Києва про видачу виконавчого документу на рішення третейського суду з іншими доводами (мотивами).

Предметом розгляду в справі №6-856цс15 була заява фізичної особи - споживача послуг про скасування рішення третейського суду щодо стягнення з нього заборгованості за договором кредиту, а в справі №6-64цс15 Верховним Судом України не переглядалось питання щодо наявності підстав для видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представникаПублічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 18 травня 2007 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено Договір кредиту №941/6-15 (а.с. 3-9).

За пунктом 6.2 зазначеного Договору у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись статтею 5 Закону України «Про третейські суди», домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем В.М. Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз О.А. або ОСОБА_4 у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними в даному пункті суддями, суддя призначається головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків (а.с. 8).

Відмовляючи у задоволенні заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, суд першої інстанції виходив з того, що справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не була йому підвідомча відповідно до закону.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 389-10 ЦПК України суд відмовляє у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути передано будь-який спір, що виникає з цивільних, господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з пунктом 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» (частину першу статті 6 цього Закону доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 2983-VI від 3 лютого 2011 року), третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Такий правовий висновок викладений у Постановах Верховного Суду України від 20 травня 2015 року в справі №6-64цс15, від 02 вересня 2015 року в справі №6-856цс15, від 11 листопада 2015 року в справі №6-187цс15.

Також у Постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року в справі №6-187цс15 зазначено, що споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Цей Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

За частиною першою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і під час виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом від 3 лютого 2011 року виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів від правовідносин з іншими суб'єктами здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі в конкретних правовідносинах.

А тому, незалежно від предмета і підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2. є споживачем банківських послуг, спір виник щодо заборгованості за кредитом, а тому третейському суду в силу положень пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» така справа не підвідомча.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Оскільки ухвалу постановлено з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав до її скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»відхилити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: