Ухвала суду № 55009989, 12.01.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

№11 - кп/796/320/2016 Головуючий першої інстанції - Циктіч В.М.

Категорія: ч.4 ст. 185 КК України Головуючий в апеляційній інстанції - Кепкал Л.І.

У х в а л а

І м е н е м У к р а ї н и

12 січня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Кепкал Л.І.,

суддів Ковальської В.В., Коваль С.М.,

при секретарях Яцевич Н.А., Бакута А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2015 року щодо обвинувачених

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Києва, громадянина України, українця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 01.04.1999 року Залізничним районним судом м. Києва за ч.3 ст.141, ст.44 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 13.10.2006 року Солом'янським районним судом м. Києва за ч.2 ст.185 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі;

- 27.02.2007 року Голосіївським районним судом м. Києва за ч.2 ст.185, ст.70 КК України до 3 років позбавлення волі;

- 30.11.2007 року Ржищевським районним судом Київської області за ч.2 ст.186, ст.71 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнено умовно-достроково 12.02.2010 року, не відбутий строк -1 рік 7 місяців 4 дні;

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Дрогобича Львівської області, громадянина України, грузина, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого:

- 18.01.1985 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 3 ст.140 КК України до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 21.07.1988 року Богунським районним судом м. Житомира за ч.З ст.140 КК України до З років 6 місяців позбавлення волі;

- 28.12.1993 року Совєтським районним судом м. Мінська (Республіка Білорусь) за ч.2 ст.143 КК Білорусі до 7 років позбавлення волі;

- 02.10.2001 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч.4 ст.190, ч.2 ст.15 ч.4 ст.190, ч.4 ст.27 ч.1 ст. 358, ч.2 ст.358 КК України до 6 років позбавлення волі, звільнився 10.06.2006 у зв'язку з відбуттям покарання;

- 21.10.2011 року Святошинським районним судом м. Києва за ч.2 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнився 21.10.2013 у зв'язку з відбуттям покарання

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, в силу ст. 89 КК України не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора Глиняного С.В.,

обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4,

захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,

В с т а н о в и л а :

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2015 року обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України, та призначено їм покарання:

- ОСОБА_3 - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців;

- ОСОБА_4 - у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки;

- ОСОБА_5- у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього відповідно до ст. 76 КК України обов'язки - не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції; періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.

Постановлено стягнути з обвинувачених судові витрати у сумі 393 грн. 20 коп.

Питання щодо речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України.

Вироком суду першої інстанції обвинувачені ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 визнані винними у вчиненні злочину проти чужої власності за наступних обставин.

10.06.2014 року ОСОБА_4 та його знайомі ОСОБА_3 і ОСОБА_5 вступили між собою у злочинну змову щодо вчинення крадіжки чужого майна з офісної будівлі за адресою - м. Київ, вул. Маршала Рибалка, б.10/8.

З метою реалізації задуманого обвинувачені, діючи таємно, умисно, групою осіб, з корисливих спонукань, в ніч проти 11.06.2014, близько 01год. 00 хв. на автомобілі «БМВ», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належав ОСОБА_5, прибули на вулицю ВандиВасилевської у м. Києві, де, залишивши автомобіль, разом направилися до будинку №10/8 по вул. Маршала Рибалка. Через декілька хвилин ОСОБА_5 повернувся до вказаного транспортного засобу та перебував в автомобілі, очікуючи співучасників.

У цей час ОСОБА_4 та ОСОБА_3 шляхом відкриття вікна проникли до вищезазначеної офісної будівлі.

ОСОБА_4, пошкодивши замок на вхідних дверях кабінету № 304, викрав майно ТОВ «Офф-Сайт Сервісез», а саме: - комп'ютер Арреl Imас 21.5 (МС 508), вартістю 13 727, 92 грн., мобільний телефон «Моtоrоlа», модель SLVR, вартістю 390 грн., металевий сейф, вартістю 800 грн.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_4 шляхом пошкодження замка на вхідних дверях проник до кабінету № 305, звідки викрав майно ПрАТ «НВО Укрсовпроект», а саме: - ноутбук марки «Dell», вартістю 8 590 грн., мобільний телефон марки «Nokia», моделі 7062, вартістю 200 грн., монітор «Аsus», вартістю 2 092 грн.

Діючи з метою реалізації узгоджених між співучасниками протиправних намірів, ОСОБА_4 проник до кабінету № 306, у якому у злочинний спосіб заволодів ноутбуком марки «Dell», вартістю 3 000 грн., ноутбуком марки «Аsus», вартістю 3 000 грн., двома накопичувачами, вартістю 1000 грн. кожний, на загальну суму 2000 грн.

Зазначені вище речі ОСОБА_4 переніс до кімнати, де на нього чекав ОСОБА_3, та передав останньому, доручивши їх упаковувати для подальшого перенесення до автомобіля.

Після цього ОСОБА_4 та ОСОБА_3, помістивши викрадене у заздалегідь приготовлені мішки, перенесли їх до машини ОСОБА_5 та з місця вчинення злочину зникли, однак у подальшому були затримані працівниками міліції.

Своїми діями обвинувачені спричинили матеріального збитку ТОВ «Офф-Сайт Сервісез» на суму 14 917, 92 грн., ПрАТ «НВО Укрсовпроект» на суму 10882 грн., ТОВ ПЦ «Система» на суму 9 000 грн., заволодівши у злочинний спосіб чужим майном на загальну суму 34 799, 92 грн.

Не погоджуючись з вказаним вироком суду, обвинувачений ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність вироку, просить змінити вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2015 року та винести справедливий вирок.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог обвинувачений вказує, що суд першої інстанції при призначенні йому покарання, не взяв до уваги те, що на його утриманні перебуває неповнолітня дитина, що в нього було постійне місце роботи, також на думку обвинуваченого не враховано характеристики з місця роботи та те, що потерпілі не мають жодних претензій.

Обвинувачений ОСОБА_4 в поданій апеляційній скарзі, не оспорюючи винуватості у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікацію дій, просить пом'якшити йому призначене покарання вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2015 року, оскільки вважає, що суд першої інстанції при призначенні покарання не врахував його щире каяття, вік, стан здоров'я та те, що у нього на утриманні перебувають похилі, хворі батьки, які потребують його догляду.

Іншими учасниками кримінального провадження вирок суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржений.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинувачених та їх захисників, які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити,поясненняпрокурора, якийзаперечив проти задоволення апеляційних скарг, посилаючись на законність та обґрунтованість вироку суду, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, провівши судові дебати, надавши обвинуваченим останнє слово, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги обвинувачених не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.

Вирок суду щодо обвинуваченого ОСОБА_5 ніким з учасників кримінального провадження не оскаржувався, тому в цій частині вирок суду не перевіряється.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та правильність кваліфікації їх дій за вказаним Законом про кримінальну відповідальність апелянтами в апеляційних скаргах не оспорюються, а тому не є предметом апеляційного розгляду також.

Що ж стосується призначеного обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання, справедливість якого оскаржена апелянтами, то колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 65 КК України та п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» під час призначення покарання у кожному конкретному випадку, суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Зазначених вимог законодавства судом першої інстанції при призначенні покарання як обвинуваченому ОСОБА_3 так і обвинуваченому ОСОБА_4 було дотримано.

Так, суд першої інстанції при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, з зазначенням цього у вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого правопорушення та дані про особу винного, зазначені у вступній частині вироку, зокрема, те, що він у шлюбі не перебуває, проте, має неповнолітню дитину, працює газоелектрозварювальником ПП « Ді. Ем.Сі», таким чином судом враховані обставини, на які посилається обвинувачений ОСОБА_3 в апеляційній скарзі. Крім того, судом враховані й інші дані про особу обвинуваченого, а саме, те, що він раніше судимий за вчинення злочинів корисливого спрямування, відбував покарання у виді позбавлення волі, проте, належних висновків для себе не зробив. Обставиною, що пом»якшує покарання ОСОБА_3 суд визнав щире каяття у вчиненому, та не встановив обставин, що обтяжують покарання, що також врахував при призначенні покарання.

З врахуванням наведеного, на думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у виді позбавлення волі з визначенням строку покарання, наближеному до мінімальної межі санкції ч. 3 ст. 185 КК України.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_3 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочиніві підстав для пом'якшення призначеного покарання не вбачає. Позитивна характеристика з місця роботи на обвинуваченого ОСОБА_3, про що зазначає в апеляційній скарзі ОСОБА_3, не є підставою для пом'якшення йому покарання.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд першої інстанції також з зазначенням цього у вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого правопорушення та дані про особу винного, який є пенсіонером, раніше неодноразово був засуджений як в Україні, так і за її межами, в тому числі за вчинення злочинів проти чужої власності, відбував покарання у виді позбавлення волі, проте, належних висновків для себе не зробив. Судом враховано й обставину, що пом»якшує покарання ОСОБА_4 - щире каяття у вчиненому, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, тобто враховано й ті обставини, на які посилається ОСОБА_4 в апеляційній скарзі.

Оскільки відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами, то суд першої інстанції, на думку колегії суддів, прийшов до обґрунтованого висновку про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України. Саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження нових злочинів.

Перебування на утриманні у ОСОБА_4 батьків, похилого віку, на чому наголошує в апеляційній скарзі обвинувачений, не є підставою для пом'якшення покарання.

З огляду на наведене, підстав для зміни чи скасування вироку, передбачених ст. ст. 408-409 КПК України, колегією суддів не встановлено, а тому в задоволенні апеляційних скарг обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів,

У х в а л и л а :

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2015 року щодо обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України - залишити без зміни.

Апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченими, які тримаються під вартою - в той же час з моменту отримання копії ухвали.

Судді:

_____ ___ _____

КепкалЛ.І Ковальська В.В. Коваль С.М.