Постанова № 55009928, 12.01.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/4528/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

12 січня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Смілянця Е. С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_2 та територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України, Державного казначейства України, територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області про стягнення заборгованості по довічному грошовому утриманні та компенсацію за його несвоєчасну виплату,

В С Т А Н О В И В :

У 2006 році ОСОБА_2 звернувся до Тростянецького районного суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України, Державного казначейства України, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області, головного управління юстиції у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення невиплаченої заробітної плати, довічного грошового утримання та компенсації за не отримане службове обмундирування.

Постановою Тростянецького районного суду Вінницької області від 16 травня 2008 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України, Державного казначейства України, Територіального управління державної судової адміністрації у Вінницькій області, Головного управління юстиції у Вінницькій області щодо безпідставного не донарахування і невиплати заробітної плати та довічного грошового утримання, компенсації за затримку їх виплат, невиплати компенсації за не отримане службове обмундирування суддям. Стягнуто з Державної судової адміністрації України, шляхом списання з розрахункового рахунку №35213015004024 за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів", на користь ОСОБА_2 - 1 518 120,44 грн. з яких: заборгованість по заробітній платі за період з липня 1995 року по грудень 2006 року - 165 475,85 грн. і за січень-листопад 2006 року - 24 473,88 грн.; заборгованість по довічному утриманню за період з 1 вересня 2000 року по 1 січня 2007 року - 216 001,61 грн.; компенсацію втрати частини заробітної плати внаслідок несвоєчасної її виплати за період з липня 1995 року по грудень 2006 року - 51 955,18 грн.; компенсацію втрати частини довічного грошового утримання внаслідок несвоєчасної його виплати за період з січня 2001 року по грудень 2006 року - 45 498,27 грн.; вартість недоотриманого службового обмундирування за період з 19 березня 1994 року і до дати прийняття судового рішення - 14 715,65 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2009 року постанову Тростянецького районного суду Вінницької області від 16 травня 2008 року скасовано і прийнято нову, якою позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не донарахування, невиплати заробітної плати та довічного грошового утримання, компенсації за затримку їх виплат. Стягнуто з Державної судової адміністрації України, шляхом списання з розрахункового рахунку №35213015004024 за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів" на користь ОСОБА_2 суму в розмір 44 192,05 грн., з яких: 18 632,09 грн. заборгованості по заробітній платі за 2005-2006 роки; 20 908,30 грн. заборгованості по довічному утриманню за 2005-2006 роки; 2 192,69 грн. компенсації втрати частини заробітної плати внаслідок несвоєчасної її виплати 2005-2006 роки; 2 458,97 грн. компенсації втрати частини довічного грошового утримання внаслідок несвоєчасної його виплати за 2005-2006 роки. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року постанову Тростянецького районного суду Вінницької області від 16 травня 2008 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 8 вересня 2009 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Державної судової адміністрації України заборгованості по заробітній платі, заборгованості по довічному грошовому утриманню за 2005-2006 роки та компенсації за їх несвоєчасну виплату скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України щодо неповного обсягу нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_2 за період 2005-2006 роки з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці суддів" № 865 від 03 вересня 2005 року. Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 невиплачену заробітну плату за період 2005-2006 роки з урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці суддів" № 865 від 03 вересня 2005 року. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 та територіальне управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області подали апеляційні скарги, в якій просили постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову та про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі відповідно, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Позивач в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Представник територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області подав до суду заяву про розгляд даної справи в порядку письмового провадження.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно залишити без задоволення. Водночас апеляційна скарга територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову, з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_2 з 22 червня 1987 року працює суддею у міських судах Вінницької області. З серпня 2002 року по теперішній час в Ладижинському міському суді.

Позивач вважає, що заробітну плату за період 2005-2006 роки йому виплатили в заниженому розмірі, у зв'язку із цим позивач звернувся до суду.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачеві виплачено заробітну плату за вказаний період без урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці суддів" № 865 від 03 вересня 2005 року. Водночас суд першої інстанції відмовив за безпідставністю у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості по довічному грошовому утриманню за 20о5-2006 роки та компенсації за несвоєчасну її виплату.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції частково. виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 44 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (надалі - Закон №2862-XII) заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 108/95-ВР) умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (стаття 13 Закону № 108/95-ВР).

Постановами №№ 513 та 514 з 1 червня 2005 року підвищено розміри посадових окладів, встановлено надбавки, доплати та порядок преміювання, зокрема, Голові Конституційного Суду України та Голові Верховного Суду України.

Постановою №865 Кабінет Міністрів України затвердив схеми посадових окладів, встановив надбавки, доплати та порядок преміювання інших керівників та суддів Конституційного Суду України, керівників та суддів інших судів загальної юрисдикції.

31 грудня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865» (була чиною на час виникнення спірних відносин), якою, зокрема, пункт 5 постанови № 865 був викладений у такій редакції: «ця постанова набирає чинності з дня втрати чинності Указів Президента України від 10 липня 1995 року № 584, від 19 вересня 1996 року № 856, від 5 березня 2002 року № 220, від 25 листопада 2002 року № 1061, статей 3 та 4 Указу Президента України від 11 грудня 2002 року № 1150, абзацу першого статті 1 Указу Президента України від 23 лютого 2002 року № 173 у частині встановлення надбавки суддям військових місцевих та військових апеляційних судів».

Отже, Кабінет Міністрів України на період з 1 червня 2005 року по 1 січня 2006 року не привів посадові оклади суддів України у відповідність із вимогами статті 44 Закону № 2862-XII, а саме до встановленого цією нормою співвідношення з окладом Голови Верховного Суду України.

Таким чином, незважаючи на те, що розмір заробітної плати судді встановлений спеціальним законом - статтею 44 Закону № 2862-XII, а не статтею 8 Закону № 108/95-ВР, виплата заробітної плати судді підпорядкована нормам Закону № 108/95-ВР, зокрема статті 13, відповідно до якої оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Оскільки в період з 1 червня 2005 року по 1 січня 2006 року жодних змін ні в обсязі фінансування, ні у виплаті заробітної плати суддів України (крім посадових осіб, зазначених в постановах №№ 513, 514) законодавчі чи інші нормативні акти не передбачали, то правових підстав для виплати суддям різниці в заробітній платі не було.

Вказана позиція неодноразово викладалась у рішеннях Вищого адміністративного суду України та Верховного суду України, зокрема по справах №822/2527/13-а, №21-527а15.

Щодо позовної вимоги про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати судді, колегія суддів враховує, наступне.

Дана вимога є похідною стосовно вимоги щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу невиплачену заробітну плату за період 2005-2006 роки з урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці суддів" №865 від 03 вересня 2005 року, яка не підлягає задоволенню. Отже вимога позивача про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати судді також не може бути задоволена.

Крім того колегія суддів враховує, що відповідно до ст.2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно із ст.3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Тобто, працівникам компенсуються лише нараховані, однак не виплачені доходи. В даному випадку нарахування сум заробітної плати позивачу в зазначеному ним розмірі не здійснювалося, а тому компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати не може провадиться.

У відповідності із ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, так як прийняте з порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанову суду першої інстанції належить скасувати і прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області задовольнити частково.

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державна судова адміністрація України про стягнення заборгованості по довічному грошовому утриманні та компенсацію за його несвоєчасну виплату скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Смілянець Е. С.