Ухвала суду № 55009787, 14.01.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а

Апеляційне провадження № 22-ц/796/1544/2016 Головуючий в суді 1 інстанції - Малинников О.Ф.

Доповідач - Ящук Т.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Ящук Т.І.

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.

при секретарі Сірій О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2015 року про повернення позовної заяви ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» про стягнення коштів,

встановила:

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2015 року позовну заяву ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення коштів - визнано неподаною та повернуто позивачу.

Не погоджуючись з ухвалою, позивач ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки вважає, що суд першої інстанції з надуманих підстав залишив позовну заяву без руху з посиланням на порушення ст. 119 ЦПК України та вимагав усунути недоліки, яких не існувало.

Не зважаючи на це, позивач подала заяву про усунення недоліків, у якій повторно обґрунтувала свої позовні вимоги до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, проте суд визнав позовну заяву неподаною.

В судове засідання позивач не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, направила до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 липня 2015 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа -Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» про стягнення коштів у розмірі 111 759 грн. 52 коп., відшкодування моральної шкоди на суму 20 000 грн.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 серпня 2015 року позовну заяву залишено без руху, з наданням строку для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня отримання копії вказаної ухвали.

Постановляючи ухвалу від 04.08.2015 року, суддя виходив з того, що позовна заява не відповідає вимогам, передбаченим ст. 119 ЦПК України, а саме:

- позивач не обґрунтував вимог до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з якого просив стягнути внесені кошти як банківський депозит, при тому, що договір банківського вкладу укладено з ПАТ «Енергобанк», який зобов'язався виплатити вклад та проценти.

- статтею 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлений порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами. Однак позивачем не викладено обставин щодо його звернення та наслідки вирішення його питання Фондом.

- при визначенні відповідача позивач має обґрунтувати доводи з посиланням на докази стосовно відшкодування банківського вкладу особою, з якою у нього виникли правові відносини та приймаючи до уваги повноваження Фонду, визначені законодавством.

- позивач не надав відповідних обґрунтувань з посиланням на докази щодо його позовних вимог та не вирішив питання про коло осіб, які мають були залучені до участі у справі як відповідачі.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2015 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу з тих підстав, що вимоги ухвали від 04.08.2015 року позивачем виконані не у повному обсязі: не вирішено питання про коло осіб, які мають бути залучені до участі у справі як відповідачі. Позивачем не викладено обставин щодо його звернення та наслідки вирішення його питання Фондом.

Проте погодитись з такими висновками суду першої інстанції неможливо, оскільки вони зроблені з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ЦПК України, позовна заява повинна містити, зокрема, ім'я (найменування) позивача та відповідача, зміст позовних вимог; ціну позову щодо вимог майнового характеру; виклад обставин, яким позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач ОСОБА_2 пред'явила позовні вимоги до відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, зазначивши третьою особою Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Енергобанк» Ільчук О.П., та просила стягнути з відповідача на її користь: кошти за договором строкового банківського вкладу, укладеного з ПАТ «Енергобанк», - 100 000 грн., проценти за договором та збитки від інфляції на загальну суму 11 759 грн. 52 коп. та відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначала, що на її звернення до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Енергобанк» ІльчукаО.П. щодо причин невключення її до реєстру вкладників ПАТ «Енергобанк» отримала відповідь від 06.07.2015 року про те, що рішення щодо включення ОСОБА_2 до переліку вкладників ПАТ «Енергобанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, буде прийнято після завершення досудового розслідування у кримінальній справі, що проводиться за заявою Уповноваженої особи Фонду, відповідно до п.6 ч. 2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Вважала такі дії Уповноваженої особи Фонду неправомірними, тому, посилаючись на норму ст. 16 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вважала необхідним пред'явити вищевказані позовні вимоги до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та зазначила, що він є належним відповідачем за її вимогами.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», при пред'явленні позову до частини відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів. Суд зобов'язаний вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Таким чином, висновок суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі про те, що позивач не визначилась з колом осіб, які мають бути залучені як відповідачі, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки як в позовній заяві, так і в заяві про усунення недоліків, позивач зазначає відповідачем - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб ( а.с. 17).

Зазначена судом інша підстава для визнання позовної заяви неподаною, а саме - позивачем не викладено обставин щодо його звернення та наслідки вирішення його питання Фондом, колегія суддів також вважає необґрунтованою, оскільки зі змісту позовної заяви вбачається, що 11 липня 2015 року позивач отримала відповідь на своє звернення від Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Енергобанк», а 15 липня 2015 року звернулась з даним позовом до суду, подавши у додатках до позовної заяви копію зазначеної відповіді.

Таким чином, обставина щодо звернення позивача безпосередньо до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб може бути з'ясована судом у позивача в ході розгляду справи, та не може бути самостійною підставою для визнання позовної заяви неподаною, оскільки питання про те, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і якими доказами вони підтверджуються, та висновок щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог може бути зроблений судом лише при ухваленні рішення.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу судді від 12 жовтня 2015 року неможливо визнати законною і обґрунтованою, ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню, з передачею питання щодо відкриття провадження на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312-315, 317, 218 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2015 року - скасувати, питання щодо відкриття провадження передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий : Судді: