Рішення № 55009454, 29.12.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 619/6444/14-ц Головуючий суддя І інстанції Якименко Л. О.

Провадження № 22-ц/790/8023/15 Суддя доповідач Шаповал Н.М.

Категорія: Спори, що виникають із договорів

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Шаповал Н.М.,

суддів: Кіпенка І.С.,

Пшенічної Л.В.,

за участю секретаря - Макаренко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 03 червня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця.

В обгрунтування позову посилався на те, що згідно вироку Дергачівського районного суду Харківської області від 04 квітня 2006 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі та стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 38 534,38 грн. та моральної шкоди 20 000 грн., а всього 58 534,28 грн. Згідно ухвали апеляційного суду Харківської області від 17.10.2006 року сума моральної шкоди була зменшена з 20 000 грн. до 5 000 грн., таким чином загальна сума боргу ОСОБА_4 склала 43 534,28 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України, право кредитора сплатити борг з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторів.

ОСОБА_4 прострочив виконання свого зобов'язання і починаючи з листопада 2006 року і до своєї смерті, до ІНФОРМАЦІЯ_1 року, не виконав свох зобов'язань.

З урахуванням індексу інфляції та 3% річних від суми заборгованості ця сума складає 100 828,02 грн.

Після відкриття спадщини дочка ОСОБА_4 - ОСОБА_2 подала до Дергачівської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Спадкове майно складається з 1/3 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 яка належала померлому на праві приватної власності.

Враховуючи відмову спадкоємця, який відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину, позивач звернувся до державної нотаріальної контори, за місцем останнього проживання спадкодавця зі своїми вимогами до спадкоємців спадкодавця про включення кредиторських вимог позивача в спадкову масу.

Заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 03 червня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 борг з урахуванням офіційного індексу інфляції та 3% річних у сумі 100 828,02 грн.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 12 жовтня 2015 року заяву ОСОБА_2 про перегляд вказаного заочного рішення - залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування заочного рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що позивачем пропущений строк пред'явлення своїх вимог до спадкоємця, що сума грошового зобовьязання перевищує розмір суми спадкового майна.

Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України - у межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід змінити з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

Приймаючи рішення про стягнення 3% річних та інфляційних витрат за несвоєчасне виконання вироку суду в частині цивільного позову, суд першої інстанції виходив із того, що на правовідносини, які виникли між сторонами, розповсюджуються положення ст.. 625 ЦК України.

Судова колегія погоджується з такими висновками за таких підстав.

Судом встановлено, що згідно вироку Дергачівського районного суду Харківської області від 04 квітня 2006 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлена волі та стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 38 534,38 грн. та моральної шкоди 20 000 грн., а всього 58 534,28 грн. Згідно ухвали апеляційного суду Харківської області від 17.10.2006 року сума моральної шкоди була зменшена з 20 000 грн. до 5 000 грн., таким чином загальна сума боргу ОСОБА_4 склала 43 534,28 грн.

Таке зобов'язання зводиться до сплати грошей, відтак, є грошовим зобов'язанням.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора сплатити борг з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-113 цс 14, предметом якої був спір про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за період невиконання судового рішення про відшкодування майнової та моральної шкоди, яка згідно зі ст. 360 - 7 ЦПК України є обов'язковою для судів України, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність до його рішення.

ОСОБА_4 прострочив виконання свого зобов'язання і починаючи з листопада 2006 року і до своєї смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 року, не сплатив позивачу завдану суму шкоди. З урахуванням індексу інфляції та 3% річних, сума заборгованості складає 100 828,02 грн.

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер.

Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді 1/3 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 яка належала померлому на праві приватної власності. Вартість 1/3 частини нерухомого майна складає 53 502 грн. ( а.с. 53)

Згідно ст. 1281 ЦК України, спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

2. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

3. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

4. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

ОСОБА_3 з дотриманням строків, передбачених ч. 2 ст. 1281 ЦК України, звернувся до Дергачівської державної нотаріальної контори з претензією, яка зареєстрована 27 травня 2014 року і зазначив, що 10 квітня 2014 року йому стало відомо про смерть ОСОБА_4 (а.с. 7, 31)

ОСОБА_2 прийняла спадщину щляхом подачі до Дергачівської державної нотаріальної контори у встановлений законом строк заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них із зазначенням імені та частки у спадщині інши За змістом ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Той факт, що відповідачка не отримала свідоцтво про право на спадщину не спростовує її майнове право на спірне майно.

Згідно роз'яснень, які містяться у п. 6 постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року « Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцю з часу відкриття спадщини, проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Разом із тим, суди повинні розмежувати право на спадщину як майнове право (об'єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об'єкт нерухомого майна.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що відповідачка набула майнове право на спірне нерухоме майно, оскільки прийняла спадщину у строки, передбачені ст. 1270 ЦК України.

Згідно ст. 1282 ч. 1 ЦК України встановлено, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Судова колегія вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції і задовольнити вимоги позивачки у межах вартості спадкового майна, тобто у розмірі 53 502 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 4 ч. 1 ст.309, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 03 червня 2015 року - змінити.

Зменшити розмір грошового зобов'язання, стягнутого з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 до 53 502 грн. та стягнути судовий збір з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у розмірі 535 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді: